Рішення № 138909039, 11.08.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа 536/897/26

Провадження 2/524/5428/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026 м. Кременчук

Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі

головуючого судді Мельник Н.П.,

з участю секретаря судового засідання Шаполової К.М.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

До Кременчуцького районного суду Полтавської області звернулося ТОВ «Кредит-Капітал» із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 17825,00 грн.

На обґрунтування позову зазначено, що 02.07.2020 ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеруа Україна» уклали договір № 858157 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в формі електронного документа з використанням електронного підпису «Н283».

Відповідно до кредитного договору ТОВ «Лінеруа Україна» зобов`язується надати позичальнику грошові кошти в сумі 5000,00 грн строком на 30 днів зі стандартною процентною ставкою 1,90 % на день у межах строку кредитування.

ТОВ «Лінеруа Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник вказав при оформленні кредиту.

24.03.2021 між ТОВ «Лінеруа Україна» та ТОВ «Кредит-Капітал» укладений договір факторингу № ККЛУ-24032021, відповідно до умов якого право вимоги за договором № 858157 ТОВ «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги стосовно боржників ТОВ «Лінеруа Україна» зокрема до відповідача

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становить 17825,00 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту - 5000,00 грн; заборгованість по відсоткам - 12825,00 грн.

31.03.2026 ухвалою Кременчуцького районного суду Потавської області справа передана за підсудністю до Автозаводського районного суду міста Кременчука.

13.05.2026 справа отримана судом та протоколом автоматизованого розподілу між суддями передана для судді Мельник Н. П.

Ухвалою суду відкрите провадження за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

З 08.06.2026 по 30.06.2026 включно суддя перебувала у щорічній відпустці.

14.07.2026 судове засідання відкладено через ненадходження витребованих документів та першої неявки відповідача.

27.07.2026 до суду надійшла витребована інформація від АТ КБ «Приват Банк»

11.08.2026 у судове засідання не з`явилися:

представник позивача, повідомлений належним чином про дату, час, місце розгляду справи, у прохальній частині позову клопотав про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду не заперечує,

відповідач, повідомлений належним чином про дату, час, місце розгляду справи на підставі п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, згідно якого днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Заяв та клопотань від відповідача не надходило. Причини неявки суду не повідомив. Відзив, зустрічний позов до суду не надані.

На підставі ст. ст. 280, 281, ч. 5 ст. 259 ЦПК України суд ухвалив провести на підставі наявних доказів заочний розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими гл. 11 ЦПК України.

З`ясувавши обставини, на які посилається представник позивача та відповідач, як на підставу відповідно позовних вимог та заперечень щодо них, оцінивши докази на їх належність, допустимість, достатність, взаємозв`язок у сукупності, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, правові норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, судом встановлене наступне.

02.07.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Лінеруа Україна» укладений електронний договір про споживчий кредит № 858157 строком на 30 днів, за ставкою 1,90 % на день за стандартною ставкою (далі кредитний договір, договір), підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором «Н283».

Згідно умов кредитного договору кредитодавець зобов`язується на умовах визначених договором, на строк визначений п.1.3 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі згідно п.1.2 договору 5000,00 грн, а позичальник - повернути кредит та проценти за користування ним в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості згідно договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки / терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника.

За п. 7.4 кредитного договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, сплатити Товариству штраф у розмірі 3,75 % від суми кредиту, що становить 750,00 грн, на 4-й день такого невиконання та/або неналежного виконання та у розмірі 1,1 % від суми кредиту, що становить 187,50 грн, починаючи з 5 дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

02.07.2020 між сторонами укладено додатковий договір до договору № 858157 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого строк користування кредитом за договором продовжується на строк, що дорівнює строку, встановленому п. 1.3 договору. Дата повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом - 01.09.2020 (п. 3.1 додаткового договору). Сторони погодили наступну процентну ставку за користування кредитом протягом строку, встановленого в п. 3.1 цього додаткового договору: 1,90 % від суми кредиту за кожен день користування кредитом (п. 3.2 додаткового договору).

Таким чином, станом на дату складання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становить 17825,00 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту 5000,00 грн; заборгованість по відсоткам 12825,00 грн.

Усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед первісним кредитором, відповідач здійснив часткові оплати в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 858157від 02.07.2020 шляхом здійснення платежів, зазначених у розрахунку заборгованості за кредитним договором.

Сплачуючи кредит, відповідач, вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору.

З урахуваннмя наведеного, заборгованість по тілу кредиту підлягає стягненню з відповідача.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ст. 207 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст. 626, 628 ЦК України).

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України). Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі ( абз.2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

З аналізу наведених норм, слідує, що будь-який вид укладеного договору на підставі ЦК України може мати електронну форму та є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205,207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 по справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон), п. 6 ч.1ст. 3 якого визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно - цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦПК України, інших актів законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.ст. 610, 611 ЦК України).

Щодо стягнення заборгованості за процентами.

Ст. 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦПК України (ст. 1050 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до умов п. 1.3 договору строк кредиту становить 30 днів. Дата повернення кредиту вказується у графіку платежів, що є додатком № 1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 договору.

Згідно зазначеного графіка платежів слідує, що дата повернення позики та сплати коштів за нараховані проценти - 01.08.2020.

У випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі у встановлений термін та за умови, що заборгованість за кредитом складає не менше 400,00 грн включно, клієнт може ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту, шляхом укладення додаткової угоди до договору. Пропозиція (оферта) клієнта щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом натискання кнопки про продовження кредиту в особистому кабінеті або відповідної кнопки в платіжному терміналі та здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів (та у разі їх наявності - штрафних санкцій). Після отримання Товариством коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів та штрафних санкцій (у разі наявності останніх), заява про продовження строку користування кредитом вважається поданою (п. п. 4.1, 4.2 договору).

Додатковий договір вважається укладеним з моменту одержання Товариством грошових коштів згідно з п. п. 4.5 договору та підписання його клієнтом електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора (п.п. 4.4 договору).

При цьому, п. п. 9.11 договору слудє погодження сторонами, що проценти, нараховані після закінчення строку користування кредитом, визначеного п. п. 1.3 договору, чи подовженого відповідно до розділу 4 договору, є процентами, які нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.

02.07.2020 між сторонами укладено додатковий договір до договору № 858157 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого строк користування кредитом за договором продовжується на строк, що дорівнює строку, встановленому п. 1.3 договору. Дата повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом - 01.09.2020 (п. п. 3.1 додаткового договору).

З аналізу розрахунку заборгованості слідує нарахування заборгованості за процентами в межах строку кредитування, що визначений договором та додатковим договором, а саме:

за період з 02.07.2020 по 31.07.2020 включно із використання процентної ставки, що відповідає умовам договору на загальну суму 1425,00 грн;

за період з 02.08.2020 по 31.08.2020 включно із використання процентної ставки, що відповідає умовам договору на загальну суму 2850,00 грн,

а всього на загальну суму 4275,00 грн, що підлягають стягненню із відповідача.

Щодо нарахування заборгованості за процентами, починаючи з 05.09.2020 по 30.11.2020, зазначене здійснене понад строк кредитування 60 днів, визначений договором та додатковим договором.

Відповідно до п.п. 4.4 договору матеріали справи не містять доказів того, що позичальник ініціював продовження строку користування коштами та зміну дати повернення суми кредиту. Доказів застосування первісним кредитодавцем автопролонгації матеріали справи не містять.

Після спливу строку кредитування внаслідок закінчення цього строку, визначеного у договорі, або внаслідок реалізації кредитодавцем свого права на дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитом в порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України припиняється право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом.

У таких правовідносинах права та інтереси кредитодавця забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, що регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, та підлягає застосуванню до всього періоду прострочення виконання грошового зобов`язання від дати спливу строку кредитування.

Зазначене узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц.

Відповідно до умов договору відповідач отримав грошові кошти в сумі 5000,00 грн строком на 60 днів із визначеною датою їх повернення - 01.09.2020. Починаючи з наступного дня після 01.09.2020 первісний кредитор не вправі був нараховувати проценти, надалі до відносин між сторонами договору позики застосовуються положення ст. 625 ЦК України

Відтак, проценти, нараховані після закінчення строку користування кредитом, визначеного п. п. 1.3 договору, та подовженого відповідно до розділу 4 договору, є процентами, які нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України (п.п. 9.11 договору), а не за користування кредитними коштами.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги в частиін стягнення процентів за користування коштами понад строк кредитування задоволенню не підлягають.

З відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором на загальну суму 9275,00 грн (5000,00 грн тіло кредиту + 4275,00 грн нарахованих процентів в межах строку кредитування).

Судом установлені порушення відповідачем умов договору шляхом неналежного виконання взятих на себе зобов`язань.

Відповідач не заперечував факт отримання ним у борг коштів та факт укладення договору, протилежних доказів суду не надав.

Досліджені по справі докази дають достатні підстави для висновку, що після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки щодо надання кредитних коштів і їх повернення зі сплатою відповідних відсотків за користування.

Свої договірні зобов`язання кредитодавець виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит в обумовленій договором сумі. Відповідач зобов`язання у визначений договором строк не виконав, контррозрахунку суми заборгованості та процентів за користування кредитними коштами не надано. Існування заборгованості перед позивачем стверджується доданими до позову документами.

Протягом строку дії кредитного договору відповідач не звернувся до суду із заявою про розірвання кредитного договору чи визнання його (або його окремих положень) недійсним (ми).

Доказів протилежного матеріали справи не містять та суду не надано. Відповідачем протилежного не доведено, наведені позивачем обставини та факти не спростовані. Клопотань, заяв відповідачем не заявлено, у тому числі про участь у засіданні в режимі відеоконференції.

Зміст кредитного договору свідчить про досягнення сторонами згоди відносно всіх істотних умов договору, у тому числі й щодо встановлення процентів.

Протягом строку дії кредитного договору відповідач не звернувся до суду із заявою про розірвання кредитного договору чи визнання його (або його окремих положень) недійсним(ми).

Щодо відступлення права вимоги.

24.03.2021 між ТОВ «Лінеруа Україна» та ТОВ «Кредит-Капітал» укладений договір факторингу № ККЛУ-24032021, відповідно до умов якого право вимоги за договором № 858157 ТОВ «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги стосовно боржників ТОВ «Лінеруа Україна» зокрема до відповідача.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: (1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); (2) правонаступництва; (3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); (4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦКУкраїни до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.ч. 1, 2 ст. 512 ЦК України).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст.516 ЦК України).

Договір кредитний та договір факторингу є оспорюваними правочинами, а оскільки ця презумпція не спростована, зокрема, на підставі рішення суду, що набрало законної сили, останній вважається правомірним.

Положеннями ст. 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, що набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010).

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010).

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Указані вимоги процесуального закону покладають тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах № 910/18036/17 від 02.10.2018, № 917/1307/18 від 23.10.2019.

Наведений процесуальний обов`язок відповідачем не виконаний, докази на підтвердження зазначеного не надані.

У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 450/1686/17 та від 15.07.2019 у справі № 235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Під час розгляду справи, судом забезпечено сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості (ст. 129 Конституції України).

Європейський суд з прав людини вказав, що Суд нагадує, що п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення («Pronina v. Ukraine», n. 63566/00, 18.07.2006).

Щодо стягнення із відповідача на користь позивача 2662,40 грн судового збору та 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: (1) у разі задоволення позову - на відповідача; (2) у разі відмови в позові - на позивача; (3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 1, 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 815/1479/18, від 15.07.2020 у справі № 640/10548/19, від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20.

З урахуванням відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені витрати, що стверджується доданими документами до позову, пропорційно розміру задоволених вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково в сумі 9275,00 грн (52,03 % від 17825,00 грн), з відповідача на користь позивача слід стягнути 1385,25 грн (52,03 % від 2662,40 грн) судового збору та 4162,40 грн (52,03 % від 8000,00 грн) витрати на правову допомогу .

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 77 - 80, 141, 247, 259, 263 - 265, 280 - 284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компані «Кредит-Капітал».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 858157 від 02.07.2020 із додатковим договором на загальну суму 9275 грн 00 коп, 1385 грн 25 коп судового збору, 4162 грн 40 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданої упродовж тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня розгляду заяви про перегляд заочного рішення у разі його не скасування. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування сторін:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, 1, корпус 28;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.П. Мельник