Ухвала суду № 138908886, 11.08.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/14686/26

Провадження №2/369/14980/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Т.В. розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Напрієнко Марини Вікторівни, про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третя особа Служба у справах дітей Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, визначення способу участі у їх вихованні та встановлення графіка зустрічей,

В С Т А Н О В И Л А:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , де третя особа Служба у справах дітей Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, визначення способу участі у їх вихованні та встановлення графіка зустрічей.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31.07.2026 року у справі відкрито провадження та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження і розпочато підготовче провадження у справі.

29.07.2026 року за вх. № 47167/26 під час підготовчого провадження до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Напрієнко М.В., про забезпечення позову, у якій представник просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом встановлення тимчасового графіка зустрічей та спілкування матері - ОСОБА_1 з малолітніми дітьми - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме, щотижня з суботи з 10:00 год. ранку до неділі 15:00 год. малолітні діти безперервно проживають з матір`ю за її місцем проживання, без присутності батька - ОСОБА_2 . Зобов`язати ОСОБА_2 забезпечити безперешкодне надання малолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для зустрічей з матір`ю у встановлений судом тимчасовий графік побачень за фактичним місцем проживання матері, за адресою: АДРЕСА_1 .

На обґрунтування заяви представник зазначила, що ОСОБА_2 чинить постійні, систематичні перешкоди матері у спілкуванні та вихованні малолітніх дітей, ультимативно відмовляє в організації особистих зустрічей, заблокував дитячі банківські картки та повністю ізолює малолітніх дітей від материнської опіки. Зокрема, протиправна поведінка батька носить характер фізичного та психологічного тиску, що підтверджується судовими постановами про притягнення його до відповідальності за вчинення домашнього насильства під час спроб матері побачити дітей, умисною зміною ним замків у будинку в с. Хотів для недопущення матері до житла, де перебувають діти, а також повним блокуванням засобів телефонного зв`язку, через що мати вимушена здійснювати мікроперекази у банківському додатку виключно для надсилання дітям коротких повідомлень підтримки в полі коментарів для призначення платежу. З грудня 2025 р. малолітні діти проживають разом із батьком, і за цей тривалий час ОСОБА_1 фактично позбавлена можливості вільно спілкуватися з ними, що вже призвело до виникнення у дітей штучного стану конфлікту лояльності та ознак синдрому відчуження (відторгнення) від матері. Враховуючи, що батько чинить перешкоди у спілкуванні та вихованні дітей протягом тривалого часу, з метою запобігання втрати емоційного контакту малолітніх дітей з їхньою матір`ю, недопущення подальшого погіршення їхнього психоемоційного стану та захисту найкращих інтересів дітей на період судового розгляду справи, яка у зв`язку зі своєю складністю може тривати протягом значного часу, виникла об`єктивна необхідність звернутися до суду з цією заявою про забезпечення позову. Також, представник зазначає, що якщо на час судового розгляду не встановити тимчасовий порядок спілкування, тривала ізоляція дітей у конфліктному середовищі батька остаточно закріпить синдром відчуження матері, що зробить майбутнє рішення суду неможливим для фактичного виконання у зв`язку із глибоким психологічним відторгненням з боку дітей. При цьому будь-який негативний вплив матері на нормальний розвиток дітей є повністю відсутнім, а відновлення їхнього емоційного контакту з матір`ю відповідає винятково найкращим інтересам дітей. Протиправні та послідовні дії батька щодо штучного створення перешкод матері у спілкуванні з дітьми та їхньому вихованні безпосередньо підтверджуються сукупністю належних та допустимих доказів у справі, а саме: постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.04.2026 у справі № 369/2936/26 про вчинення ОСОБА_2 насильства щодо своєї дружини ОСОБА_1 при її спробі побачитися з дітьми; постановою цього ж суду від 09.03.2026 у справі № 369/1166/26 про вчинення ним психологічного насильства; матеріалами звернення до правоохоронних органів від 07.12.2025 щодо недопуску матері до дітей; а також квитанціями про вимушене здійснення матір`ю мікропереказів на рахунки дітей із текстовими повідомленнями підтримки як єдиного можливого способу зв`язку в обхід блокувань з боку батька.

Єдиним правовим механізмом подолання вказаного штучно створеного відчуження та забезпечення найкращих інтересів дітей є зобов`язання відповідача усунути перешкоди у спілкуванні з дітьми та їхньому вихованні шляхом встановлення судом графіка зустрічей малолітніх дітей з матір`ю без присутності батька, що дозволить дітям вийти з конфлікту лояльності та відновити емоційний зв`язок з матір`ю.

З огляду на викладене вимоги заяви просила задовольнити.

Перевіривши подану заяву про забезпечення позову, дослідивши доводи заявника та матеріали цивільної справи, суд виходить з необхідності дотримання балансу між правом особи на судовий захист та засадами цивільного процесу щодо допустимості й співмірності заходів забезпечення позову.

Суд приймає до уваги, що позивач обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову наявністю спору між батьками щодо реалізації батьківських прав, посилається на перешкоджання з боку відповідача у спілкуванні з малолітніми дітьми.

Разом з тим, при вирішенні питання про забезпечення позову суд зобов`язаний оцінити не лише сам факт існування спору між сторонами, а й наявність реальної загрози істотного ускладнення або неможливості виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову, а також відповідність обраного заявником заходу забезпечення позову заявленим позовним вимогам і його тимчасовий характер.

Суд також враховує, що в межах розгляду заяви про забезпечення позову не допускається фактичне вирішення спору по суті або попереднє визначення способу реалізації батьківських прав, які є предметом основних позовних вимог та підлягають встановленню судом за результатами повного і всебічного розгляду справи з урахуванням доказів та висновків органу опіки та піклування.

З огляду на викладене, суд переходить до оцінки доводів заявника з точки зору вимог цивільного процесуального закону та практики Верховного Суду і Європейського суду з прав людини щодо підстав, меж і допустимості застосування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Окрім цього, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25.04.2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

У випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім.

За таких обставин, розгляд заяви проводиться без повідомлення сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1-2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 1, 3ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Крім цього, згідно із вимогами ч. 1, 2 ст.159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.07.2023 року у справі № 128/214/21 (провадження № 61-5401св23): «Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає рівною мірою інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а має на меті лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Суд приймає до уваги, що заходи забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), практика якого відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, зазначає, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16.07.2015 року у справі за заявою «Mamchur v. Ukraine», № 10383/09, § 100).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07.12.2006 року у справі за заявою «Hant v. Ukrainе», № 31111/04, § 54).

Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що батько, який на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25.11.2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17.05.2021 року у справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15.09.2021 року у справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20), від 29.09.2021 року у справі № 490/1087/21 (провадження № 61-12931св21), від 31.08.2022 року у справі № 545/3933/21 (провадження № 61-6056св22).

Разом з тим, результат аналізу норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.03.2024 року у справі № 607/7767/22, провадження № 61-3947св23).

Окремо суд наголошує, що згідно з вимогами ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за своїм змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

За змістом позовної заяви вбачається, що предметом позовних вимог є усунення перешкод у спілкуванні позивача з дітьми, визначення способу участі матері у вихованні та встановлення графіку зустрічей.

У конкретній справі за змістом заяви про забезпечення позову вбачається, що позивачем ініціюється питання забезпечення позову шляхом встановлення графіку спілкування матері з дітьми, що по суті частково дублює позовні вимоги, тобто обраний позивачем вид забезпечення позову є тотожним позовним вимогам.

Більше того, на даній стадії судового процесу стороною позивача не надано до суду достатньої кількості доказів, щоб визначити співмірність даного заходу забезпечення позову та його відповідність в першу чергу інтересами малолітніх дітей, а саме будь-які відомості щодо звернення позивача з даного приводу до органу опіки та піклування, встановлення факту створення належних умов для проживання, виховання дітей і їх гармонійного психологічного стану.

Окремо слід зазначити про те, що стороною позивача у цій справі не доведено достатніми доказами те, що невжиття заходів забезпечення позову за запропонованим позивачем способом може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом якого він звернувся до суду.

При цьому, як вбачається із тексту позовної заяви, діти сторін, на час звернення до суду позивача із позовом, проживають разом із батьком за згодою сторін. Рішенням суду місце проживання дітей наразі не визначено та перед судом така вимога не стоїть.

Більше того, постанови у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, на які посилається у своїй заяві представник позивача на дані стадії судового провадження детально не досліджуються судом, однак при візуальному їх огляді судом не встановлено, що дані судові рішення, якимось чином стосуються прав та законних інтересів малолітніх дітей сторін.

Таким чином, представник позивача просить суд постановити ухвалу про забезпечення позову, якою забезпечити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, визначення способу участі у їх вихованні та встановлення графіка зустрічей - тимчасово, до набрання рішенням суду у цій справі законної сили, встановивши наступний тимчасовий графік зустрічей та спілкування матері - ОСОБА_1 з малолітніми дітьми - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щотижня з суботи з 10:00 години ранку до неділі до 15:00 години під час якого, малолітні діти безперервно проживають з матір`ю за її місцем проживання, без присутності батька - ОСОБА_2 та зобов`язати ОСОБА_2 забезпечити безперешкодне надання малолітніх дітей, для зустрічей з матір`ю у встановлений судом тимчасовий графік побачень за фактичним місцем проживання матері, за адресою: АДРЕСА_1 , однак суд зазначає, що на момент розгляду заяви про забезпечення позову, цивільна справа про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, визначення способу участі матері у їх вихованні та встановлення графіку зустрічей, знаходиться на етапі підготовчого судового провадження, перше судове засідання призначено на 16.09.2026 року, жодних обставин, які викладені в заяві судом не встановлювалось, таким чином на даному етапі розгляду справи, жодних належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право матері на спілкування з малолітніми дітьми, судом не встановлено.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд вважає, що подана заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст. 149-153, 157, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Напрієнко Марини Вікторівни, про забезпечення позову, подану в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, визначення способу участі у їх вихованні та встановлення графіка зустрічей, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя Тетяна ДУБАС