Ухвала суду № 138908733, 06.08.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/879/20

Провадження № 4-с/357/27/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2026 року місто Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Бондаренко О.В., за участю секретаря судового засідання Білоголової М.Т., представника заявника адвоката Коннової Н.І., боржника ОСОБА_1 , державного виконавця Лисенко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду № 3 скаргу ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Лисенко Марини Володимирівни та рішення начальника Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Юрченко Світлани Юзефівни, боржник: ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В :

15.07.2026 ОСОБА_2 звернулася до суду з даною скаргою, шляхом направлення через систему «Електронний суд», що зареєстрована судом 16.07.2026, мотивуючи тим, що у провадженні старшого державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лисенко Марини Володимирівни перебуває виконавче провадження №78387173 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 12.05.2020 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів доходів (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, згідно рішення суду у справі №357/879/20. Стягувачем у виконавчому провадженні є ОСОБА_5 , а боржником є ОСОБА_1 . При проведенні виконавчих дій, в межах зазначеного виконавчого провадження, державний виконавець неправомірно вчинив дії щодо ненарахування аліментів за минулий період, та порушив права дитини на повноцінне щомісячне утримання з боку батька, як передбачено рішенням суду. Так, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2020 року у справі № 357/879/20 було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24.01.2020 і до досягнення дитиною повноліття. На підставі рішення суду було видано виконавчий лист № 2/357/1320/20 від 12.05.2020. У подальшому виконавчий документ перебував на виконанні, однак 11.11.2022 головним державним виконавцем ВДВС у місті Біла Церква Прохацьким Р. О. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП № 62085203 на підставі заяви стягувача. Повернення відбулося за усною домовленістю із боржником, який обіцяв сплачувати аліменти добровільно, проте свого обов`язку він не виконував і фінансово дитині не допомагав. 18.06.2025 вона, як стягувач, звернулася до відділу ДВС із заявою про примусове виконання рішення суду, пред`явивши виконавчий лист повторно. Постановою державного виконавця від 18.06.2025 було відкрито виконавче провадження №78387173. У тексті заяви про відкриття провадження зазначалося: «аліменти прошу вираховувати з 01.06.2025». Це стосувалося виключно періоду безпосередніх відрахувань за місцем роботи на майбутнє, однак, стягувач жодним чином не відмовлялася від стягнення боргу та не зазначала про відсутність чи сплату аліментів боржником за минулий період. У процесі виконання ВП №78387173 стягувач неодноразово зверталася до старшого державного виконавця Лисенко М. В. із заявами про розрахунок та перерахунок заборгованості за минулий час а саме за період, коли виконавчий лист не перебував на примусовому виконанні (з грудня 2022 року по червень 2025 року), оскільки боржник у цей час жодних виплат на дитину не здійснював. 19.06.2026 старшим державним виконавцем Лисенко М.В. було надано відповідь (відмову) у проведенні такого перерахунку та нарахуванні заборгованості за минулий період, мотивовану тим, що в заяві про відкриття виконавчого провадження стягувачем було вказано дату «з 01.06.2025». Не погоджуючись із бездіяльністю та діями виконавця, вона 23.06.2026 звернулася зі скаргою до начальника Білоцерківського відділу ДВС Юрченко С. Ю. За результатами розгляду скарги, 30.06.2026 начальник Відділу ДВС Юрченко С.Ю. винесла постанову про результати перевірки виконавчого провадження № 78387173, якою визнала дії старшого державного виконавця Лисенко М. В. законними, а скаргу стягувача залишила без задоволення, мотивуючи це тим, що станом на 30.06.2026 борг за виконавчим провадженням відсутній (оскільки поточні стягнення з червня 2025 року здійснюються у повному обсязі). Але як зазначено в самій постанові про проведення перевірки, що борг відсутній був станом на 11.11.2022, тобто при поверненні виконавчого листа, а не за період за який вона просила про проведення перерахунку та нарахування боргу з 01.12.2022 по 01.06.2025. Вважає дії старшого державного виконавця Лисенко М. В. щодо відмови у нарахуванні заборгованості за минулий період та постанову начальника Відділу ДВС Юрченко С.Ю. від 30.06.2026 незаконними, такими, що грубо порушують її права як стягувача та інтереси малолітньої дитини. Період з 01.12.2022 по 01.06.2025 повністю входить у межі визначеного законом трирічного строку. Посилання державного виконавця Лисенко М.В. та начальника відділу Юрченко С.Ю. на зміст заяви стягувача «прохання вираховувати з 01.06.2025» як на підставу відмови у нарахуванні боргу є незаконним, оскільки вказана фраза визначала виключно порядок звернення стягнення на заробітну плату (дохід) боржника на майбутнє. Вона не є і не може бути правовою підставою для звільнення боржника від обов`язку за попередні роки, оскільки відмова від права на аліменти на майбутнє або за минулий час, що суперечить інтересам дитини, є нікчемною. Начальник Відділу ДВС Юрченко С.Ю., здійснюючи перевірку законності виконавчого провадження за скаргою від 23.06.2026, проігнорувала вимоги ст. 71, 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 194 СК України та правові висновки Верховного Суду. Висновок про «відсутність боргу станом на 30.06.2026» є передчасним і незаконним, оскільки він базується виключно на аналізі виплат, починаючи з червня 2025 року, при цьому період з 11.11.2022 до 01.06.2025 виконавчою службою взагалі безпідставно не брався до розрахунку. Тому, просила визнати незаконними дії старшого державного виконавця Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Лисенко Марини Володимирівни щодо відмови у нарахуванні (перерахунку) заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим листом № 2/357/1320/20 від 12.05.2020 за період з 01.12.2022 до 31.05.2025, зобов`язати старшого державного виконавця Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Лисенко Марину Володимирівну (або іншу посадову особу, в провадженні якої перебуває ВП № 78387173) здійснити розрахунок заборгованості зі сплати аліментів за виконавчим листом № 2/357/1320/20 від 12.05.2020 стосовно боржника ОСОБА_1 за період з 01.12.2022 до 31.05.2025 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, скасувати постанову начальника Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Юрченко Світлани Юзефівни про результати перевірки виконавчого провадження №78387173 від 30.06.2026 в частині визнання дій державного виконавця законними та встановлення відсутності заборгованості. Також, просила поновити пропущений строк на подачу даної скарги.

21.07.2026 судом постановлено ухвалу, якою поновлено ОСОБА_2 строк для подання скарги, прийнято скаргу до розгляду та призначено судове засідання на 06.08.2026 16:30.

29.07.2026 боржник ОСОБА_1 , подав до суду заперечення на скаргу, у яких зазначив, що з доводами, викладеними у скарзі, не погоджується, вважає їх необґрунтованими, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам законодавства, з огляду на таке. Так, рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2020 року у справі № 357/879/20 з нього було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24 січня 2020 року до досягнення нею повноліття. На виконання зазначеного рішення було видано виконавчий лист, який перебував на примусовому виконанні у Білоцерківському відділі державної виконавчої служби. Аліменти справно утримувалися із його заробітної плати. У подальшому, на підставі заяви стягувача, державним виконавцем було повернуто виконавчий документ без подальшого примусового виконання, у зв`язку з чим відповідне виконавче провадження було завершено в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Після повернення виконавчого документа стягувачу, сторони фактично змінили спосіб виконання рішення суду та перейшли до добровільного виконання аліментного обов`язку поза межами виконавчого провадження. Саме в межах цих правовідносин сторони досягли домовленості про сплату аліментів наперед, що підтверджується письмовою розпискою від 08 листопада 2022 року. На виконання досягнутих домовленостей 08 листопада 2022 року ОСОБА_3 власноруч написала та підписала розписку, відповідно до якої підтвердила отримання від нього 160 000 грн у рахунок сплати аліментів до 08 вересня 2026 року на утримання доньки ОСОБА_4 . Крім того, у цій же розписці ОСОБА_3 власноруч зазначила: «Зобов`язуюсь виконавчий лист по виконавчому провадженню №62085203 не пред`являти до виконання до 08 вересня 2026 року». Також вона підтвердила, що зазначена розписка написана власноруч та без будь-якого примусу. Таким чином, у листопаді 2022 року сторони фактично врегулювали порядок добровільного виконання рішення суду поза межами виконавчого провадження, а ним у повному обсязі було виконано взяті на себе зобов`язання шляхом передачі ОСОБА_3 160 000 грн. Однак, незважаючи на зміст власноруч складеної розписки та зазначені у ній зобов`язання, скаржник повторно пред`явила виконавчий лист до примусового виконання до закінчення строку, визначеного розпискою. Таким чином, внаслідок повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання за один і той самий період аліментний обов`язок фактично виконувався двічі: спочатку шляхом добровільної авансової сплати 160 000,00 грн, що підтверджується письмовою розпискою, а згодом шляхом примусового стягнення аліментів із його заробітної плати в межах повторно відкритого виконавчого провадження. Обґрунтовуючи свої вимоги, скаржник посилається на правові висновки Верховного Суду щодо порядку визначення заборгованості зі сплати аліментів. Разом із тим, наведені постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин, які істотно відрізняються від обставин цієї справи. Крім того, наведені у скарзі доводи не підтверджують порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження», а фактично зводяться до незгоди скаржника із вчиненими виконавчими діями та їх результатами. Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, після повторного пред`явлення виконавчого документа державний виконавець відкрив виконавче провадження та здійснив усі подальші виконавчі дії відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Особливої уваги заслуговує та обставина, що при повторному пред`явленні виконавчого документа до виконання сама стягувач у своїй заяві просила розпочати примусове виконання рішення суду саме з 01 червня 2025 року, а тому державний виконавець був зобов`язаний діяти відповідно до змісту поданої заяви та вимог Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, визначення державним виконавцем періоду стягнення не було результатом його дискреційного рішення, а здійснювалося відповідно до волевиявлення стягувача, викладеного у заяві про повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання. Крім того, законність дій державного виконавця була перевірена начальником Білоцерківського відділу державної виконавчої служби в порядку здійснення відомчого контролю. За результатами такої перевірки постановою від 30 червня 2026 року у задоволенні скарги було відмовлено, а порушень вимог Закону України «Про виконавче провадження» у діях державного виконавця не встановлено, а підстав для скасування прийнятих ним процесуальних рішень не виявлено. При цьому скаржником не наведено жодного належного та допустимого доказу того, що державний виконавець порушив вимоги Закону України «Про виконавче провадження», вийшов за межі наданих йому законом повноважень або допустив порушення порядку здійснення виконавчих дій. Таким чином, державний виконавець діяв у межах наданих законом повноважень, на підставі виконавчого документа, заяви стягувача про його повторне пред`явлення до виконання та відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження». За таких обставин доводи скарги не містять належного правового та фактичного обґрунтування заявлених вимог, а тому не можуть бути підставою для визнання дій державного виконавця неправомірними, зобов`язання здійснити новий розрахунок заборгованості чи скасування постанови начальника Білоцерківського відділу державної виконавчої служби від 30 червня 2026 року. Тому, просив у задоволення скарги відмовити.

31.07.2026 та 03.08.2026 начальник Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Юрченко Світлана подала до суду відзив на скаргу, у якому зазначила, що Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України заперечує в повному обсязі щодо заявлених вимог та вважає їх необґрунтованими. У Білоцерківському відділі державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі-Відділ) на примусовому виконанні перебуває виконавчий лист №357/879/20 від 12.05.2020, виданий Білоцерківським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 аліментів на доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця починаючи з 24.01.2020 і до досягнення дитиною повноліття (виконавче провадження №78387173). 18.06.2025 ОСОБА_2 повторно пред`явила до виконання виконавчий лист №2/357/1320/20, при цьому у поданій заяві про примусове виконання рішення суду вона чітко зазначила прохання розпочати відрахування аліментів з 01.06.2025. Крім того, повторно пред`явлений виконавчий документ містив відмітку про відсутність заборгованості зі сплати аліментів станом па 21.11.2022. Відповідно, державний виконавець був зобов`язаний здійснювати примусове виконання судового рішення в межах виконавчого документа та заяви стягувача. Закон України «Про виконавче провадження» не наділяє державного виконавця повноваженнями самостійно змінювати період, з якого стягувач просить здійснювати примусове виконання, або нараховувати заборгованість за період, щодо якого відповідних вимог під час пред`явлення виконавчого документа не заявлено. 30.06.2025 державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та 20% в рахунок погашення заборгованості яка була нарахована за період з 01.06.2025 по 30.06.2025 згідно якого борг за вказаний період становив 1654,86 грн та направлено до Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради. 29.07.2025 державним виконавцем встановлено що боржник отримує додатковий дохід від падання в оренду земельної ділянки від ТОВ «ЕЛ1ТА-2010», цього ж дня було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника на направлено для виконання до підприємства. Аліменти відраховуються із заробітної плати боржника, що підтверджується звітами про відрахування, які щомісячно надходять до Відділу. Відділом вживаються всі необхідні заходи для своєчасного, повного, всебічного виконання рішення суду та здійснюється заходи з дотриманням засад передбачених ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження». З моменту відкриття виконавчого провадження до 31.07.2026 борг за виконавчим провадженням №78387173 відсутній. Доводи заявника щодо обов`язку державного виконавця здійснити нарахування заборгованості за період, що передував повторному пред`явленню виконавчого документа до виконання, є юридично необґрунтованими. Під час повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання заявник у заяві про примусове виконання рішення чітко визначила розпочати відрахування аліментів з 01.06.2025. Будь-яких вимог щодо здійснення розрахунку заборгованості за попередній період або нарахування аліментної заборгованості, яка могла виникнути до цієї дати, у зазначеній заяві не містилося. За таких обставин державний виконавець був зобов`язаний діяти відповідно до змісту поданої заяви та не мав законних підстав самостійно змінювати визначений стягувачем період виконання рішення чи виходити за межі заявлених вимог. Вчинення державним виконавцем таких дій, навпаки, свідчило б про перевищення наданих законом повноважень та порушення принципу законності, закріпленого статтею 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Вимоги в частині визнання протиправним рішення начальника Білоцерківського відділу державної виконавчої служби Білоцерківського району Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України також є безпідставними. Відповідно до статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути перевірені начальником відділу державної виконавчої служби під час здійснення контролю за законністю виконавчого провадження. На виконання вимог зазначеної норми начальником Білоцерківського відділу державної виконавчої служби 30.06.2026 проведено перевірку матеріалів виконавчого провадження № 78387173, за результатами якої встановлено, що старший державний виконавець Лисенко Марина Володимирівна здійснювала примусове виконання рішення суду відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», у межах наданих законом повноважень та у спосіб, визначений виконавчим документом. Під час перевірки матеріалів виконавчого провадження порушень вимог Закону України «Про виконавче провадження», які б були підставою для скасування процесуальних документів державного виконавця, надання обов`язкових письмових вказівок або вжиття інших заходів реагування, начальником відділу не встановлено. Сам по собі факт незгоди позивачки з висновками, викладеними у рішенні начальника Відділу за результатами розгляду її скарги, не свідчить про його протиправність. Заявником не наведено жодних належних та допустимих доказів того, що під час проведення перевірки начальником відділу були неправильно встановлені фактичні обставини виконавчого провадження або порушено вимоги статті 74 Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, рішення начальника Відділу прийнято в межах компетенції, визначеної статтею 74 Закону України «Про виконавче провадження», за результатами перевірки матеріалів виконавчого провадження та з дотриманням вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим правові підстави для його скасування відсутні. Таким чином, твердження позивача з приводу протиправності прийнятого рішення Білоцерківським відділом державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України є безпідставними та необґрунтованими. Тому, просить відмовити ОСОБА_2 у задоволенні скарги у повному обсязі.

06.08.2026 ОСОБА_2 подала до суду відповідь на відзив, у якій зазначила, що ознайомившись із текстом відзиву, вважає доводи органу ДВС юридично необґрунтованими, такими, що ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права і прямій суперечності сталій судовій практиці Верховного Суду з наступних підстав. Доводи відповідача про те, що фраза в заяві «аліменти прошу вираховувати з 01.06.2025 року» обмежує повноваження виконавця щодо нарахування боргу за минулий період (з 01.12.2022 по 31.05.2025), є суттєвою помилкою та довільним трактуванням волевиявлення стягувача. По-перше, зазначення в заяві дати «з 01.06.2025» стосувалося виключно порядку звернення стягнення на заробітну плату (дохід) боржника на майбутнє за його поточним місцем роботи. Стягувач у заяві прямо вказала, що «виплата аліментів на певний час припинялася... Боржник добровільно відмовився допомагати». Це беззаперечно свідчить про наявність невиконаного обов`язку боржника за період не перебування виконавчого листа на виконанні. По-друге, відповідно до ч. 1, 3 ст. 194 Сімейного кодексу України (СК України), аліменти за минулий час можуть бути стягнуті за виконавчим листом, але не більш як за три роки, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання. Оскільки виконавчий лист повторно пред`явлено 18.06.2025, період з 01.12.2022 до 31.05.2025 повністю входить у трирічний строк, визначений законом. По-третє, відповідно до ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» та п. 4 Розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця. Повернення виконавчого листа за заявою стягувача (11.11.2022) та його тимчасове перебування поза органом ДВС не припиняє матеріально правового обов?язку боржника щодо утримання дитини і не позбавляє стягувача права на отримання нарахованого заборгованого аліментного платежу. Правова позиція та практика Верховного Суду. Стверджуючи у відзиві про відсутність у виконавця повноважень щодо нарахування заборгованості за минулий період, орган ДВС повністю ігнорує висновки Верховного Суду викладені у постанові від 27.04.2021 у справі № 343/1577/18, які відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України є обов`язковими для застосування. Крім того, посилання у відзиві на те, що начальник відділу ДВС Юрченко С.Ю. правомірно встановила відсутність боргу станом на 30.06.2026, є викривленням фактичних обставин справи: розрахунок заборгованості, наданий органом ДВС, охоплює лише період з червня 2025 року по травень 2026 року. Орган ДВС взагалі безпідставно виключив із розрахунку період з 01.12.2022 по 31.05.2025. Констатація «відсутності боргу» є передчасною та зробленою з порушенням ст. 71, 74 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки заборгованість за період 01.12.2022 31.05.2025 виконавцем взагалі не обчислювалася і не перевірялася. Тому, просила скаргу задовольнити у повному обсязі.

06.08.2026 ОСОБА_2 подала до суду пояснення на заперечення боржника, у яких зазначила, що доводи та заперечення боржника є безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства України, а також сталій судовій практиці Верховного Суду. Боржник стверджує, що 08.11.2022 сплатив авансом 160000 грн, проте зазначена обставина спростовується його офіційним фінансовим станом. Згідно з офіційними даними декларації боржника, поданої до НАЗК: Загальний нарахований дохід за 2022 рік (заробітна плата) боржника за відповідний період становив 190 644 грн (і це за 12 місяців, вказано без урахування утримання податків та зборів ПДФО та військового збору). З даної суми сплачувалися обов`язкові податки, а також здійснювалося утримання аліментів у розмірі 32059 грн. Таким чином, реальний чистий дохід боржника («на руки») був значно меншим, і становив би за 10 місяців тобто до листопада, 141000 грн, з яких ще вирахувати 32000 грн за сплачені аліменти, і того становить близько 109 000 грн чистого доходу. Жодної можливої позики, грошового подарунку або іншого доходу, який свідчив би про можливість сплати таких коштів на утримання дитини боржник в своїй декларації про доходи згідно веб порталу НАЗК не показав. Боржник об`єктивно та фактично не мав фінансової спроможності та збережень для одноразової виплати 160 000 грн у готівковій формі на користь стягувача. Надана розписка не підтверджує реального руху коштів і не може слугувати належним доказом сплати аліментів, боржник не надав жодних доказів (банківських розрахунків, нотаріально посвідчених договорів тощо) про фактичну сплату аліментів на майбутнє. Не отримання коштів на утримання дитини підтверджується і відповідними офіційними даними Декларації поданої до НАЗК самим стягувачем, за 2022 рік, 2023, 2024 роки. Так, згідно декларації за 2022 рік аліменти на утримання дитини стягувач отримала лише в межах виконавчого провадження, що становлять 32000 грн, інших коштів вона не отримувала до повторного відкриття виконавчого провадження. Також, не відбулось жодних зарахувань таких коштів і на банківські розрахунки стягувача. Якщо узагальнити та виділити саме юридичні помилки, розписка має такі критичні правові вади. Порушення форми договору про сплату аліментів (Відповідно до ч. 1 ст. 189 СК України, угода між батьками про сплату аліментів на дитину (особливо виплата наперед на декілька років) має укладатися у письмовій формі та підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню. Звичайна проста письмова розписка не замінює собою нотаріальний договір. Така розписка не є належним підтвердженням виконання аліментних зобов`язань на майбутні періоди (до 2026 року). Нікчемність відмови від процесуального права (згідно з ч. 3 ст. 27 ЦПК України та ст. 12 ЦК України), відмова від права на звернення до суду або до органів примусового виконання рішень є недійсною (нікчемною). Зобов`язання «не пред`являти виконавчий лист до виконання» є юридично нікчемним. Стягувач (мати) має право подати виконавчий лист №62085203 до виконавчої служби чи приватного виконавця у будь-який момент, і ця розписка не буде підставою для закриття чи зупинення виконавчого провадження. Порушення інтересів та прав дитини (аліменти є власністю дитини (ч. 1 ст. 179 СКУ), а батьки лише розпоряджаються ними за цільовим призначенням). Оформлення одноразової суми через просту розписку під виглядом аліментів на 4 роки наперед позбавляє дитину гарантованого законодавством рівня щомісячного забезпечення. Невизначеність та суперечливість умов (нечіткість предмета правочину) У тексті вказано дві різні дати закінчення зобов`язання в одному реченні: 08.08.2026 (серпень) та 08 вересня 2026 року. Розписка не містить розрахунку: як саме сума 160 000 грн покриває щомісячний розмір аліментів з листопада 2022 року по вересень 2026 року, з якого доходу вона вираховувалась та на якій підставі. Вказане свідчить про явне спотворення реальних фактів, та показує, що така розписка була лише на користь «боржнику», сума написана під диктовку та загалом з законодавчими порушеннями, що суперечать інтересам дитини. Фактично боржник намагався здійснити взаємозалік зустрічних вимог. Такий взаємозалік є прямо протиправним та незаконним. Примусове виконавче провадження № 78387173 було відкрито у червні 2025 року. Протягом усього часу здійснення виконавчих дій Боржник не оскаржував постанову про відкриття виконавчого провадження. Боржник не надавав державному виконавцю зазначену розписку від 08.11.2022 до моменту виникнення судового спору. Боржник не звертався до суду з позовом про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Така поведінка боржника свідчить про штучне створення «доказів» сплати боргу виключно для уникнення виконання аліментного обов?язку під час судового розгляду. Тому, просила задовольнити скаргу у повному обсязі.

Заявник (стягувач) ОСОБА_8 у судове засідання не з`явилася, про день час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник заявника адвокат Коннова Ніна Іванівна, у судовому засіданні скаргу підтримала у повному обсязі.

Старший державний виконавець Білоцерківського відділу ДВС у м. Біла Церква Білоцерківського району Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лисенко Марина Володимирівна у судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги та просила відмовити у її задоволенні.

Боржник ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги з підстав викладених у запереченнях на скаргу та просив відмовити у її задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що 08.04.2020 рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі №357/879/20, провадження №2/357/1320/20, позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , про стягнення аліментів, задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця починаючи з 24.01.2020 і до досягнення дитиною повноліття.

12.05.2020 на виконання вищевказаного рішення суду від 08.04.2020 стягувачу ОСОБА_3 було видано виконавчий лист по справі №357/879/20, провадження №2/357/1320/20.

11.11.2022 постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби у м. Біла Церква Білоцерківського району Прохацького Руслана Олександровича, у межах виконавчого провадження №62085203, виконавчий лист у справі №357/879/20, провадження №2/357/1320/20, виданий 12.05.2020 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця починаючи з 24.01.2020 і до досягнення дитиною повноліття, було повернуто стягувачу за її заявою на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» та зазначено, що станом на 11.11.2022 заборгованість зі сплати аліментів відсутня.

18.06.2025 державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лисенко Мариною Володимирівною, на підставі заяви стягувача, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №78387173 з примусового виконання виконавчого листа у справі №357/879/20, провадження №2/357/1320/20, виданого 12.05.2020 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця починаючи з 24.01.2020 і до досягнення дитиною повноліття, постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

30.06.2025 державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лисенко Мариною Володимирівною у виконавчому провадженні №78387173 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржник, оскільки відповідно до відповіді Податкової служби України боржник отримує дохід у Виконавчому комітеті Білоцерківської міської ради (ЄДРПОУ: 04055009).

29.07.2025 державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лисенко Мариною Володимирівною у виконавчому провадженні №78387173 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржник, оскільки відповідно до відповіді ДРРП боржник отримує дохід за орендну плату у ТОВ «Еліта-2010» (ЄДРПОУ 36445897).

19.06.2026 старшим державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лисенко Мариною Володимирівною у ВП №78387173 складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, згідно якого станом на 01.06.2026 заборгованість по сплаті аліментів відсутня.

З відповіді старшого державного виконавця Білоцерківського відділу ДВС у м. Біла Церква Білоцерківського району Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лисенко Марини від 19.06.2026, на заяву стягувача ОСОБА_8 про проведення розрахунку заборгованості по аліментам за період з 01.11.2022 до 01.06.2025, вбачається, що у державного виконавця відсутні підстави для перерахунку заборгованості зі сплати аліментів за період з 01.11.2022 до 01.06.2025, оскільки під час пред`явлення виконавчого документа до виконання у заяві про відкриття виконавчого провадження було зазначено прохання розпочати відрахування аліментів починаючи з 01.06.2025.

30.06.2026 начальником Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Юрченко С.Ю., при розгляді скарги ОСОБА_2 від 23.06.2026 на бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні №78387173 проведено перевірку законності виконавчого провадження за реєстраційним номером № ВП 78387173 з примусового виконання виконавчого листа №2/357/1320/20 виданого 12.05.2020 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 аліменти на доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісяця починаючи з 24.01.2020 року і до досягнення дитиною повноліття та винесено постанову, згідно якої дії старшого державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лисенко Марини Володимирівни, щодо здійснення виконання ВП №78387173 визнано такими, що вчинені з дотриманням чинного законодавства України.

Вищевказані обставини підтверджуються матеріалами справи, відомостями з АСВП, отриманими за ідентифікатором доступу та не заперечуються стягувачем, боржником та державним виконавцем.

Судовий контроль за виконанням судових рішень врегульовано законодавцем у розділі VII ЦПК України.

Згідно ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до норм ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із положеннями ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно ч. 3, 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок/електронний гаманець боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банках, небанківських надавачах платіжних послуг для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Аналогічні положення закріплені у п. 1 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, згідно якого виконавець розпочинає примусове виконання рішення про стягнення аліментів на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа. У заяві про примусове виконання рішення зазначаються такі відомості: назва і дата видачі виконавчого документа; прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові стягувача; дата народження та адреса місця проживання чи перебування стягувача; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) стягувача; УНЗР стягувача - фізичної особи (за наявності); номер телефону стягувача; спосіб перерахування стягнутих аліментних сум; реквізити рахунку в банку, іншій фінансовій установі, небанківського надавача платіжних послуг, для отримання аліментних сум (за наявності). У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок або електронний гаманець боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо).

Встановлено, що 12.06.2025 стягувач - ОСОБА_8 звернулася до відділу державної виконавчої служби у місті Біла церква Київської області із заявою про прийняття виконавчого листа у справі №357/879/20, провадження №2/357/1320/20, виданого 12.05.2020 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, до виконання та здійснення нарахування аліментів з 01.06.2025. Також, у заяві остання повідомила, що за згодою сторін виплата аліментів на певний час припинялася, проте у дитини наявні проблеми зі здоров`ям та виявлені вади із зором.

18.06.2025 старший державний виконавець Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лисенко Марина Володимирівна, діючи на виконання положень Закону України «Про виконавче провадження», винесла постанову про відкриття виконавчого провадження №78387173 на підставі заяви стягувача від 12.06.2025, щодо примусового виконання виконавчого листа у справі №357/879/20, провадження №2/357/1320/20, виданого 12.05.2020 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області.

Також встановлено, що вищезазначений виконавчий лист у справі №357/879/20, провадження №2/357/1320/20, виданий 12.05.2020, був пред`явлено до Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області повторно, з наявною відміткою про відсутність заборгованості зі сплати аліментів станом на 11.11.2022.

Згідно з ч. 1, 3, 8 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 194 СК України, аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання. Заборгованість за аліментами, які стягуються відповідно до ст. 187 цього Кодексу, погашається за заявою платника шляхом відрахувань з його заробітної плати, пенсії, стипендії за місцем їх одержання або стягується за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 195 СК України, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження.

Згідно п. 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому статтею 195 Сімейного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.2026 ОСОБА_2 звернулася до державного виконавця із письмовою заявою, в якій просила провести розрахунок заборгованості по аліментам за минулий час, а саме за період з 01.11.2022 до 01.06.2025.

З відповіді старшого державного виконавця Білоцерківського відділу ДВС у м. Біла Церква Білоцерківського району Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лисенко Марини від 19.06.2026 на заяву ОСОБА_8 , вбачається, що у державного виконавця були відсутні підстави для перерахунку заборгованості зі сплати аліментів за період з 01.11.2022 до 01.06.2025, оскільки під час пред`явлення виконавчого документа до виконання у заяві про відкриття виконавчого провадження було зазначено прохання розпочати відрахування аліментів починаючи з 01.06.2025.

Судом враховується, що у заяві про прийняття виконавчого листа до виконання стягувач ОСОБА_2 чітко зазначила прохання розпочати відрахування аліментів саме з 01.06.2025, а тому суд критично оцінює твердження заявника про те, що зазначення у заяві дати «з 01.06.2025» стосувалося виключно порядку звернення стягнення на заробітну плату (дохід) боржника на майбутнє за його поточним місцем роботи, оскільки інформацію про виконання рішення суду чи невиконання рішення суду сторони виконавчого провадження повідомляють, зокрема, у заяві про відкриття виконавчого провадження, що і було здійснено заявником.

Таким чином, визначення державним виконавцем періоду стягнення здійснювалося відповідно до волевиявлення стягувача, викладеного у заяві про повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Заявник - ОСОБА_2 не погоджується із розрахунком заборгованості по аліментам, оскільки 11.11.2022 головним державним виконавцем ВДВС у місті Біла Церква Прохацьким Р.О. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП № 62085203 на підставі її заяви. Повернення відбулося за усною домовленістю з боржником, який обіцяв сплачувати аліменти добровільно, проте свого обов`язку він не виконував і фінансово дитині не допомагав. Тому, висновок про відсутність боргу станом на 30.06.2026 є передчасним і незаконним, оскільки він базується виключно на аналізі виплат, починаючи з червня 2025 року, при цьому період з 11.11.2022 до 01.06.2025 виконавчою службою взагалі безпідставно не брався до розрахунку. Зазначає, що повернення виконавчого листа за заявою стягувача (11.11.2022) та його тимчасове перебування поза органом ДВС не припиняє матеріально правового обов?язку боржника щодо утримання дитини і не позбавляє стягувача права на отримання нарахованого заборгованого аліментного платежу.

Суд критично оцінює зазначені твердження заявника виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, втрати годувальника тощо може бути пред`явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.

Дійсно, повернення виконавчого документа стягувачу за її заявою не припиняє права стягувача у майбутньому звернутися до виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання повернутого раніше виконавчого документа за відсутності сплати боржником аліментів на утримання дитини згідно із судовим рішенням.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 27.04.2021 у справі № 343/1577/18.

Водночас, боржником - ОСОБА_1 було надано належні докази сплати аліментів за період з 01.11.2022 до 01.06.2025, а саме: надано розписку ОСОБА_3 від 08.11.2022 про отримання нею в рахунок сплати аліментів по 08.09.2026 - 160000,00 грн, яка написана нею власноручно та без будь-якого примусу.

Отже, після повернення виконавчого документа стягувачу, сторони досягли домовленості про сплату аліментів, що також підтверджується заявою ОСОБА_2 про прийняття виконавчого листа до виконання від 12.06.2026, у якій остання зазначила, що за згодою сторін виплата аліментів на певний час припинялася, та спростовує твердження заявника про те, що боржник об`єктивно не мав фінансової спроможності для одноразової виплати у розмірі 160 000,00 грн у готівковій формі на користь стягувача та про те, що не відбулось жодних зарахувань таких коштів на її банківські рахунки.

Крім того, з відомостей з АСВП, отриманих за ідентифікатором доступу, вбачається, що після повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання, старший державний виконавець Білоцерківського відділу ДВС у м. Біла Церква Білоцерківського району Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лисенко Марина Володимирівна відкрила виконавче провадження та здійснила усі виконавчі дії відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Так, 30.06.2026 начальником Білоцерківського відділу ДВС у м. Біла Церква Білоцерківського району Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Юрченко Світланою на виконання вимог ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та на підставі скарги ОСОБА_2 , було проведено перевірку матеріалів виконавчого провадження № 78387173, за результатами якої винесено постанову та визнано дії старшого державного виконавця Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лисенко Марини Володимирівни, щодо здійснення виконання ВП №78387173 такими, що вчинені з дотриманням чинного законодавства України.

Отже, під час перевірки матеріалів виконавчого провадження порушень вимог Закону України «Про виконавче провадження», які б були підставою для скасування процесуальних документів державного виконавця, надання обов`язкових письмових вказівок або вжиття інших заходів реагування, начальником відділу не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (ст. 2 ЦПК України), а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Ч. 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Ч. 1 ст. 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспоренні права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Тлумачення зазначених норм права та положень статті 447-1 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.

Звертаючись до суду, сторона виконавчого провадження зобов`язана обґрунтувати, а суд, в свою чергу, зобов`язаний встановити, яке саме право скаржника як сторони виконавчого провадження порушено та підлягає захисту в порядку судового контролю за виконанням.

У порядку судового контролю за виконанням судових рішень правовий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту.

По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів сторони виконавчого провадження - є неприпустимим, саме по собі порушення норм законодавства ще не є достатньою підставою для задоволення скарги в порядку судового контролю; необхідно також довести та встановити порушення прав саме скаржника як сторони виконавчого провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 641/7824/18.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін. Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

У даному випадку, заявником не надано до суду належних та достатніх доказів того, що державним виконавцем Білоцерківського відділу ДВС у м. Біла Церква Білоцерківського району Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лисенко Мариною та начальником Білоцерківського відділу ДВС у м. Біла Церква Білоцерківського району Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Юрченко Світланою було неправильно встановлено фактичні обставини виконавчого провадження або порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження», тим самим не надано до суду доказів порушення її прав як сторони виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку, що скарга ОСОБА_2 не підлягає до задоволення, оскільки старший державний виконавець Лисенко Марина Володимирівна та начальник Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Юрченко Світлана діяли в межах повноважень та у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Керуючись ст. 447-452 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії старшого державного виконавця Лисенко Марини Володимирівни та рішення начальника Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Юрченко Світлани Юзефівни, боржник: ОСОБА_1 .

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення повної ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 11.08.2026.

Суддя: О. В. Бондаренко