Рішення № 138908575, 11.08.2026, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/2710/26

Провадження № 2/279/2118/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Коростень

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Пацко О.О., з секретарем судового засідання Ковальчук Х.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №11292-10/2023 від 09.10.2023 року у розмірі 120000,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат на правничу допомогу 8000 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що 09.10.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс-Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №11292-10/2023, відповідно до умов якого відповідачу було надано споживчий кредит у розмірі 12000,00 грн., відповідач зобов`язався повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом, інші Платежі визначені даним Договором.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав і надав кредит відповідачу, між тим відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту не виконує.

29.03.2024 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ «Аванс-Кредит» було укладено договір факторингу №29032024, відповідно до умов якого, право вимоги перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», в тому числі і за кредитним договором №1292-10/2023 від 09.10.2023 року.

Відповідно до розрахунку по кредитному договору №1292-10/2023 від 09.10.2023 року загальна сума заборгованості становить 120000,00 грн., з яких: 12000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 108000,00 грн. заборгованість по відсоткам.

Просили їх вимоги задовольнити та стягнути на користь позивача загальну суму заборгованості у розмірі 120000,00 грн. з відповідача.

Згідно з ухвали суду від 20.05.2026 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу відповіді на відзив.

Відповідач про розгляд справи був належним чином повідомлений, відзиву на позовну заяву та інших клопотань до суду не надходило.

Дослідивши письмові матеріали справи суд прийшов до наступного висновку.

09.10.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс-Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1292-10/2023 відповідно до умов якого Відповідачу було надано споживчий кредит у розмірі 12000,00 грн., а Відповідач зобов`язався повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом, інші Платежі визначені даним Договором, кредитний договір підписано в електронній формі за допомогою одноразового ідентифікатора W0423.

До кредитного договору позичальник підписав графік платежів; паспорт споживчого кредиту; анкету-заяву на кредит №1292-10/2023.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджуєтеся повідомленням iPay/ua №3466_250630111449 від 30.06.2025 року, відповідно до якої позичальнику 09.10.2023 року було перераховано кредитні кошти у розмірі 12000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 1.2 Договору кредит надається загальним строком на 360 днів з 09.10.2023 року, дата погашення кредиту 02.10.2024 року.

Відповідно до п.1.4.1. Договору процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.2 цього договору.

Відповідно до п. 3.1. кредитного договору Сторони домовилися, що повернення кредиту тасплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього Договору.

29.03.2024 року між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ «Аванс-Кредит» було укладено договір факторингу №29032024, відповідно до умов якого, право вимоги перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», в тому числі і за кредитним договором №1292-10/2023 від 09.10.2023 року.

До договору факторингу сторони підписали акт приймання передачі реєстру боржників; витягом з реєстру боржників.

Відповідно до розрахунку по кредитному договору №1292-10/2023 від 09.10.2023 року загальна сума заборгованості становить 120000,00 грн., з яких: 12000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 108000,00 грн. заборгованість по відсоткам.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України та частини другої ст.1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитодавця вимагати достроково повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно ч.2 та ч.3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною(сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані суду письмові докази, прийшов до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлено, що від 09.10.2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем було укладено кредитний договір №1292-10/2023, відповідно до якого позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 12000,00 грн.

Відповідно до розрахунку по кредитному договору №1292-10/2023 від 09.10.2023 року загальна сума заборгованості становить 120000,00 грн., з яких: 12000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 108000,00 грн. заборгованість по відсоткам.

Щодо нарахування відсотків.

Відповідно ст. ст. 11. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладання договору.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Відсутність позову про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів (див. постанову Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі № 679/1103/23).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 зазначено, що з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Враховуючи, що зобов`язання має виконуватись належним чином, а також те, що відповідач був обізнаний про необхідність здійснювати сплату процентів за користування кредитними коштами, проте, враховуючи очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів за користування кредитними коштами тілу кредиту, суд виходячи із принципів справедливості, добросовісності та розумності, що розмір заявлених відсотків в даному конкретному випадку не може перевищувати тіла кредиту, суд, вважає можливим зменшити розмір нарахованих відсотків до 20000,00 грн.

Відповідно до стягнення заборгованість у загальному розмірі 32000,00 грн., по кредитному договору №1292-10/2023 від 09.10.2023 року з яких 12000,00 грн сума заборгованості по тілу кредиту; 20000,00 грн. заборгованість по відсоткам.

Частиною другою статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких відносять зокрема, витрати на професійну правничу допомогу покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частина четверта цієї статті передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом робами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини шостої статті 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова ВП ВС від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21).

Водночас у частинах третій - п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи (постанова ВП ВС від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21).

У постановах від 19 лютого 2022 року у справі №755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (постанова ВП ВС від 05 червня 2024 року у справі №910/14524/22).

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено: договір про надання правової допомоги № 0107 від 01.07.2025; акт №64 наданих послуг від 10.04.2026; детальним описом надання послуг до акту.

Беручи до уваги викладене та зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, взявши до уваги умови договору про надання правової допомоги, укладеного між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (як клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Апологет» (виконавець), акт №37 наданих послуг від 12.01.2026 з детальним описом наданих послуг, суд приходить до висновку про часткове стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн, що відповідатиме критеріям розумності та співмірність їх розміру відповідно до ціни позову, а також з урахуванням складності справи.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору та правничої допомоги у розмірі 3000 грн.

Керуючись ст. ст. 77-81, 83, 89, 95, 141, 263-265, 273, 279, 280, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором № №11292-10/2023 від 09.10.2023 розмірі 32000 (тридцять дві тисячі) гривень, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 709 (сімсот дев`ять) гривень 79 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Пацко О.О.