Рішення № 138908120, 10.08.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"10" серпня 2026 р. Справа № 924/1110/25

м. Хмельницький

Суддя Господарського суду Хмельницької області Грамчук І.В., розглянувши матеріали

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут", м. Хмельницький

до фізичної особи - підприємця Зозулі Михайла Степановича, м.Хмельницький

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "Хмельницькобленерго"

про стягнення 9392,81 грн. заборгованості,

Представники сторін:

від позивача: Горностай М.М. - за довіреністю

від відповідача: Афадєєв В.В.- згідно ордеру

за участю третьої особи: Кундиловська М.М. - за довіреністю

Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" звернулось до суду з позовом до фізичної особи - підприємця Зозулі Михайла Степановича, м. Хмельницький про стягнення 9392,81 грн. заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.07.2019 шляхом підписання заяви-приєднання, на умовах комерційної пропозиції 1С/1Р, яка є Додатком 2 до Договору, внаслідок чого у відповідача існує заборгованість перед позивачем за поставлену електричну енергію у сумі 7288,10 грн. Крім цього, у зв`язку із неналежним виконання відповідачем умов Договору, позивачем заявлено до стягнення 385,80 грн. 3% річних, 1718,91 грн. інфляційних втрат, нарахованих відповідно до умов Договору.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2025, позовну заяву передано для розгляду судді Грамчуку І.В.

Рішенням суду від 27.07.2026 у позові відмовлено.

Представник відповідача Афадєєв В.В. подав заяву (вх.№05-08/2750/26 від 31.07.2026) про ухвалення додаткового рішення та стягнення 47 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача подав клопотання (вх.№05-08/2790/26 від 04.08.2026) про зменшення витрат на оплату правничої допомоги в сумі 5000,00 грн

Звертає увагу на те, що представництво його інтересів у справі здійснювали два адвокати. Один адвокат заявляє до компенсації витрати у розмірі 31 000,00 грн за підготовку процесуальних документів та формування правової позиції, тоді як інший адвокат заявляє витрати у розмірі 16 000,00 грн за представництво інтересів відповідача у судових засіданнях.

Позивач не заперечує право відповідача самостійно визначати спосіб організації свого захисту та залучати декількох представників. Разом із тим, саме по собі укладення договорів із кількома адвокатами не є безумовною підставою для покладення усіх понесених витрат на іншу сторону спору. Відповідно до статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України відшкодуванню підлягають лише витрати на професійну правничу допомогу, які є необхідними, обґрунтованими та співмірними із складністю справи, обсягом виконаної роботи та ціною позову.

Вважає, що відповідачем не наведено об`єктивних причин, які б зумовлювали необхідність залучення одночасно двох адвокатів у справі № 924/1110/25, предметом якої було стягнення заборгованості у розмірі 9 392,81 грн. Матеріали справи не свідчать про наявність складного предмета спору, значного обсягу доказової бази, необхідності проведення експертних досліджень або вирішення декількох взаємопов`язаних правових питань, які б об`єктивно потребували участі декількох професійних представників. Фактично правова позиція відповідача була єдиною, а процесуальні документи та участь у судових засіданнях були складовими одного процесу представництва інтересів відповідача у межах однієї справи. Внутрішній розподіл роботи між декількома адвокатами є питанням організації захисту сторони та не може створювати для позивача обов`язку компенсувати витрати, об`єктивна необхідність яких не доведена.

Окрім загальної неспівмірності заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, позивач звертає увагу суду на те, що окремі послуги, зазначені адвокатом у детальному описі виконаних робіт, є необґрунтованими, взаємопов`язаними між собою, фактично дублюють одна одну та не відповідають критеріям необхідності, розумності і співмірності.

Відповідно до наданого адвокатом детального опису виконаних робіт, до складу витрат на професійну правничу допомогу включено:

ознайомлення з позовною заявою та доданими до неї документами, аналіз обставин справи, формування правової позиції та підготовку заяви про продовження процесуального строку - 2 000 грн (1 година);

підготовку та подання відзиву на позовну заяву - 4 000 грн (2 години);

підготовку та подання заперечень на відповідь на відзив - 3 000 грн (1,5 години);

підготовку клопотання про залучення третьої особи та витребування доказів - 2 000 грн (1 година);

підготовку та подання заяви про поновлення процесуального строку - 2 000 грн (1 година);

підготовку клопотання про витребування оригіналу письмового доказу - 1 000 грн (0,5 години);

підготовку додаткових письмових пояснень та клопотання про долучення додаткових письмових доказів - 9 000 грн (4,5 години);

підготовку клопотання про долучення доказів та поновлення строку на їх подання - 2 000 грн (1 година);

представництво інтересів відповідача у п`яти судових засіданнях - 6 000 грн (3 години).

Загальна сума заявлених витрат на професійну правничу допомогу становить 31 000 грн.

Вважає, що наведений розрахунок не може свідчити про фактичний обсяг необхідної правничої допомоги, оскільки окремі зазначені послуги фактично охоплюються іншими видами робіт, є складовими єдиного процесу підготовки правової позиції та не можуть розглядатися як самостійні послуги, що підлягають окремій компенсації.

Аналіз матеріалів справи та формування правової позиції є невід`ємною частиною підготовки відзиву; підготовка заперечень на відповідь на відзив здійснювалася в межах уже сформованої позиції відповідача; заяви та клопотання щодо поновлення строків і долучення доказів стосувалися одного процесуального питання; додаткові письмові пояснення фактично містили уточнення та повторення вже викладених аргументів.

Включення зазначених дій до розрахунку як окремих видів правничої допомоги призвело до штучного збільшення розміру витрат та фактичного подвійного врахування одних і тих самих дій адвоката.

Детальна оцінка кожного виду заявлених витрат наведена нижче.

Відповідачем заявлено витрати у розмірі 2 000,00 грн за ознайомлення із позовною заявою та формування правової позиції.

Позивач вважає такі витрати необґрунтованими, оскільки ознайомлення з матеріалами справи, аналіз позовної заяви та визначення правової позиції є невід`ємною складовою підготовки відзиву та здійснення представництва інтересів сторони у справі.

Зазначені дії не можуть розглядатися як окрема самостійна послуга, яка підлягає окремій компенсації, оскільки фактично входять до процесу підготовки процесуальних документів.

Інше тлумачення призводить до штучного збільшення витрат шляхом поділу єдиного процесу підготовки правової позиції на декілька окремо оплачуваних етапів.

Відповідачем заявлено витрати у розмірі 4 000,00 грн за підготовку та подання відзиву на позовну заяву.

Разом із тим, підготовка відзиву у цій справі не вимагала значного обсягу правового аналізу або дослідження складних правовідносин.

Спір виник із договору постачання електричної енергії, а правова позиція відповідача полягала у запереченні позовних вимог шляхом посилання на обставини виконання договору та оцінку наданих доказів.

Відзив не містив вирішення складних правових питань або застосування нової судової практики, а тому заявлена вартість цієї послуги є завищеною з огляду на характер спору.

Відповідачем заявлено витрати у розмірі 3 000,00 грн за підготовку та подання заперечень на відповідь на відзив.

Однак зазначений документ фактично є продовженням раніше сформованої відповідачем позиції та не містить самостійного нового правового аналізу.

Заперечення ґрунтувалися на тих самих обставинах, доказах та правових аргументах, які вже були викладені у відзиві на позовну заяву.

Таким чином, заявлення окремої оплати за підготовку такого документа фактично призводить до повторної компенсації роботи, яка вже була виконана адвокатом під час підготовки первинної правової позиції.

Відповідачем заявлено витрати у розмірі 2 000,00 грн за підготовку клопотання про залучення третьої особи та витребування доказів.

Такі процесуальні документи є реалізацією звичайних процесуальних прав учасника справи та не свідчать про складність спору.

Їх підготовка не вимагала проведення окремого складного правового дослідження або значного часу адвоката.

Крім того, саме по собі подання процесуального клопотання не означає автоматичного права на компенсацію заявленої вартості, оскільки суд має оцінювати фактичний обсяг виконаної роботи та її необхідність.

Відповідачем заявлено витрати у розмірі 2 000,00 грн за підготовку клопотання про поновлення процесуального строку для подання письмових доказів.

Позивач вважає такі витрати такими, що не можуть бути покладені на іншу сторону спору.

Необхідність підготовки такого клопотання виникла виключно у зв`язку із пропуском відповідачем встановленого процесуального строку для подання доказів.

Тобто зазначені витрати були спричинені не складністю справи, не діями позивача та не необхідністю захисту порушених прав відповідача, а виключно наслідками організації процесуальної діяльності самого відповідача.

Сторона не може вимагати компенсації з іншого учасника справи витрат, які виникли внаслідок власного несвоєчасного виконання процесуальних обов`язків.

Відповідачем заявлено витрати у розмірі 1 000,00 грн за підготовку клопотання про витребування оригіналу письмового доказу.

Таке клопотання має виключно процесуальний характер, не потребує значного часу для підготовки та не може розглядатися як окрема складна правнича послуга.

Заявлений розмір витрат не підтверджує фактичної складності виконаної роботи та не відповідає критеріям співмірності, визначеним статтею 126 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідачем заявлено до компенсації витрати на підготовку клопотань про продовження та поновлення процесуальних строків у загальному розмірі 6 000,00 грн, а також витрати у розмірі 9 000,00 грн за підготовку додаткових письмових пояснень у справі.

Позивач вважає зазначені витрати необґрунтованими, неспівмірними із фактичним обсягом виконаної адвокатом роботи та такими, що не відповідають критеріям необхідності, розумності та співмірності.

Щодо витрат на підготовку клопотань про продовження та поновлення процесуальних строків слід зазначити, що такі дії не були спрямовані на вирішення спору по суті та не вимагали формування окремої правової позиції у справі. Зазначені клопотання стосувалися виключно питань дотримання відповідачем процесуальних строків, тобто були наслідком організації відповідачем власної процесуальної діяльності.

При цьому відповідачем фактично заявлено окрему оплату за усунення наслідків пропуску або необхідності зміни процесуальних строків, що не може покладатися на іншу сторону як необхідні витрати на правничу допомогу.

Крім того, підготовка таких клопотань не потребувала самостійного комплексного аналізу матеріалів справи, оскільки була похідною від уже сформованої правової позиції відповідача. Отже, включення до розрахунку витрат 6 000,00 грн за підготовку клопотань про продовження та поновлення процесуальних строків фактично призводить до окремої оплати дій, які є складовою загального процесуального супроводу справи.

Зазначені процесуальні документи були спрямовані виключно на реалізацію відповідачем своїх процесуальних прав у межах вже відкритого провадження у справі та не містили окремого правового дослідження предмета спору, аналізу нових правовідносин чи формування нової правової позиції.

Фактично витрати на підготовку таких клопотань виникли внаслідок організації відповідачем власної процесуальної діяльності та необхідності усунення наслідків пропуску або зміни процесуальних строків. Такі витрати не можуть автоматично покладатися на іншу сторону спору, оскільки не є необхідними витратами, пов`язаними із вирішенням спору по суті.

Щодо витрат у розмірі 9 000,00 грн за підготовку додаткових письмових пояснень позивач зазначає, що вказаний документ не є окремим самостійним правовим дослідженням та фактично містить уточнення, доповнення і повторне викладення аргументів, які вже були наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив та інших процесуальних документах.

Зміст додаткових письмових пояснень фактично зводиться до повторного викладення обставин справи, правової оцінки вже наявних у матеріалах справи доказів та розвитку раніше сформованої правової позиції відповідача.

При цьому відповідачем не доведено, що підготовка зазначених пояснень була пов`язана із виникненням нових істотних обставин, необхідністю проведення додаткового складного правового аналізу або дослідженням нової правової проблематики, які б виправдовували визначення вартості такої послуги у розмірі 9 000,00 грн

Крім того, вартість підготовки додаткових письмових пояснень у розмірі 9 000,00 грн є неспівмірною з іншими видами заявленої правничої допомоги, оскільки перевищує вартість підготовки відзиву на позовну заяву, яка становить 4 000,00 грн, хоча саме відзив є основним процесуальним документом, під час підготовки якого здійснюється первинний аналіз позовних вимог, доказів та формується правова позиція сторони.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що при вирішенні питання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу суд має оцінювати не лише факт укладення договору з адвокатом та документальне підтвердження оплати, а й фактичний зміст виконаних робіт, їх необхідність, складність, обсяг та співмірність із предметом спору.

Відповідно до правового висновку Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд має оцінювати фактичний зміст виконаних робіт, їх складність, необхідність, а також час, який об`єктивно міг бути витрачений кваліфікованим фахівцем на виконання відповідних дій.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц зазначено, що суд при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має виходити із критеріїв реальності адвокатських витрат, необхідності таких витрат та розумності їх розміру.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 25.01.2023 у справі №761/33563/20 зазначено, що аналіз правових позицій та підготовка процесуального документа можуть бути складовими одного завдання адвоката, а тому не можуть автоматично компенсуватися окремо як самостійні види послуг.

Окремо позивач звертає увагу суду на те, що поданий відповідачем розрахунок витрат на професійну правничу допомогу містить ознаки подвійного включення одних і тих самих витрат.

Так, відповідно до наданих розрахунків, участь у судовому засіданні, яке відбулося 09 липня 2026 року, одночасно зазначена як надана послуга двома представниками відповідача - адвокатом Афадеєвим Віталієм Вікторовичем та адвокатом Банделюком Іваном Леонідовичем.

Таким чином, одна й та сама процесуальна дія - участь представника відповідача у судовому засіданні 09 липня 2026 року - фактично включена до розрахунку витрат двічі.

При цьому відповідачем не наведено жодного обґрунтування необхідності одночасної участі двох адвокатів у зазначеному судовому засіданні, а також не доведено, що кожен із представників здійснював окремий, самостійний обсяг роботи, який виходив би за межі звичайного представництва інтересів однієї сторони у справі.

Залучення декількох адвокатів є правом сторони, однак таке залучення не може призводити до автоматичного збільшення суми витрат, які підлягають стягненню з іншої сторони. Витрати на правничу допомогу мають відповідати критеріям реальності, необхідності та розумності.

У даному випадку включення до розрахунку витрат за участь у одному й тому самому судовому засіданні двох адвокатів фактично призводить до подвійної компенсації однієї процесуальної дії та не відповідає вимогам статті 126 Господарського процесуального кодексу України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу.

Окрім іншого, поданий відповідачем розрахунок містить очевидні недостовірні дані щодо дат участі представників у судових засіданнях, що виключає можливість їх правомірної компенсації.

Зокрема, у розрахунку відповідача зазначено 11 липня 2026 року як дату участі представника у судовому засіданні та виставлено за це відповідну суму до стягнення. Позивач наголошує, що 11 липня 2026 року є вихідним днем (суботою). Жодних судових засідань у справі № 924/1110/25 у цей день Господарським судом Хмельницької області не призначалось і проводитись не могло за визначенням.

Включення до офіційного звіту про надані послуги вигаданих дат та неіснуючих судових засідань свідчить про штучне формування всього розрахунку витрат з метою безпідставного стягнення коштів з позивача. Зазначений факт вимагає від суду критичної оцінки всього документа та є самостійною підставою для повної відмови у задоволенні вимог відповідача в частині оплати таких послуг.

Позивач також звертає увагу суду на необхідність врахування процесуальної поведінки відповідача та його представників під час розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач та його представники неодноразово подавали процесуальні документи, докази та клопотання безпосередньо напередодні або в останній день встановленого судом процесуального строку. Така процесуальна поведінка обумовлювала необхідність надання позивачу часу для ознайомлення з поданими матеріалами, підготовки письмових пояснень і заперечень та забезпечення реалізації принципів змагальності й рівності сторін.

У зв`язку із цим суд неодноразово відкладав розгляд справи, що призвело до збільшення кількості судових засідань та загальної тривалості судового розгляду.

Представник АТ "Хмельницькобленерго" подала пояснення (вх.№05-22/5505/26 від 02.07.2026) у яких звертає увагу, що ТзОВ «Хмельницькенергозбут» є постачальником електричної енергії на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 06.11.2018 № 1344.

Фізична особа-підприємець Зозуля М. С. є споживачем послуг з розподілу електричної енергії та послуг комерційного обліку у спірних правовідносинах.

АТ «Хмельницькобленерго», як оператор системи розподілу, здійснює комерційний облік електроенергії, спожитої позивачем та щомісячний розрахунок обсягів спожитої позивачем електричної енергії.

28.12.2018 шляхом приєднання, а саме, підписання споживачем ФОП Зозуля М.С. заяви-приєднання (додаток №1 до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за о/р № НОМЕР_1 ) між АТ "Хмельницькобленерго" та ФОП Зозуля М.С. на основі типового договору, що є Додатком 3 до Правил роздрібного ринку електричної енергії, укладений був укладений публічний договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, якому був присвоєний номер 2150687.

У письмовому вигляді Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за о/р НОМЕР_2 між АТ "Хмельницькобленерго" та ФОП Зозуля М.С. не укладався.

Об`єкт, до якого здійснюється на підставі Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії о/р НОМЕР_2 розподіл електричної енергії АТ "Хмельницькобленерго", є склад (ПЛ), що належить ФОП Зозуля М.С, та знаходиться за адресою: Хмельницький район, село Копистин (далі-Відповідач), вул. Грузовий двір, 4.

Послуги з розподілу електричної енергії надаються користувачам системи розподілу безперервно незалежно від місця перебування власника об`єкта), крім випадків, передбачених договором про надання послуг з розподілу електричної енергії та Кодексом системи розподілу (далі - КСР).

Припинення розподілу електричної енергії передбачено КСР (глава 11.5, розділ 11) у таких випадках: за ініціативою споживача (розірвання договору), постачальника через заборгованість або оператора системи (наприклад, через борги за послуги з розподілу чи відсутність доступу до лічильника. В даному випадку, процедура чітко регламентована, передбачає відновлення після оплати).

Третя особа зазначає, що відповідачем не подавалися до ОСР заяви що припинення розподілу електроенергії (розірвання договору - о/р НОМЕР_2 ) на об`єкт, до якого здійснюється розподіл електричної енергії АТ "Хмельницькобленерго", що належить ФОП Зозуля М.С, та знаходиться за адресою: Хмельницький район, село Копистин (далі-Відповідач), вул. Грузовий двір, 4.

Інформація щодо місячних обсягів споживання електричної енергії ФОП Зозулею М. С за період грудень 2021 року - листопад 2023 року (в тому числі Інформація про показники лічильника, на підставі яких здійснювалися відповідні нарахування) надана та викладена АТ «Хмельницькобленерго» в Поясненнях від 26.02.2026, 14.05.2026 (які наявні в матеріалах справи №924/1110/25)/вказана інформація надана на підставі документів, зазначених у поясненнях від 26.02.2026 на підставі догвоору про надання послуг з розподілу електричної енергії №2160687 від 26.12.2018, з врахуванням інформації, зазначеної в додатках №№5,11 до договору №687, "однолінійна схема постачання електроенергії".

Періодом стягнення заборгованості за спожиту електроенергію є липень-листопад 2022, листопад 2023.

Представник позивача в засіданні підтримав свою позицію про зменшення до 5000 грн

Представник відповідача просить стягнути правничу допомогу.

Представник третьої особи підтримує позицію висловлену позивачем, вважає, що витрати є завищеними.

Розглядаючи заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат судом враховується таке.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно зі ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Статтею 244 ГПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У підтвердження витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано копію договору про надання правничої допомоги від 12.11.2025 року між Зозулею М.С. (Замовником) та адвокатом Афадєєвим В.В. (Виконавцем).

Згідно з п. 3.1., 3.2. даного договору вартість послуг Виконавця визначається у актах про надання правничої допомоги, які підписуються Сторонами. Оплата наданих послуг здійснюється Замовником протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання акту про надання правничої допомоги в безготівковому або готівковому порядку, якщо інше не передбачене актом.

28 липня 2026 року сторонами договору був складений та підписаний акт про надання правничої допомоги, згідно з яким вартість правничої допомоги Виконавця, пов`язаної із представництвом та захистом інтересів Замовника під час розгляду Господарським судом Хмельницької області справи № 924/1110/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" до ФОП Зозулі Михайла Степановича про стягнення заборгованості за домовленістю Сторін (відповідно до п. 3.1. Договору) становить 31000 (тридцять одна тисяча) грн. 00 коп.

У п. 2 даного Акту міститься детальний опис послуг, що були надані Виконавцем, із зазначенням їх вартості та витраченого часу.

26 січня 2026 року в зв`язку із складністю та тривалим судовим розглядом даної справи Зозулею М.С. (як Замовником) було укладено ще один договір про надання правничої допомоги із адвокатом Банделюком І.Л. (Виконавцем).

Відповідно до п. 1.1. Договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе надання Замовнику правничої допомоги - комплексу платних юридичних послуг, до складу яких входять, зокрема, представництво інтересів Зозулі М.С. в Господарському суді Хмельницької області в якості відповідача в справі № 924/1110/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" до фізичної особи - підприємця Зозулі Михайла Степановича про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії.

Згідно із п. 3.1. Договору вартість послуг Виконавця визначається у актах про надання правничої допомоги, які підписуються Сторонами.

26 січня 2026 р. сторонами було підписано також Додаткову угоду № 1 до Договору, згідно з якою Сторони досягли згоди змінити пункт 3.1. Договору, виклавши його в наступній редакції:

« 3.1. Загальна вартість послуг Виконавця з представництва інтересів Замовника в Господарському суді Хмельницької області в якості відповідача у господарській справі № 924/1110/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькенергозбут» до ФОП Зозулі Михайла Степановича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача - Акціонерного товариства «Хмельницькобленерго» про стягнення заборгованості за договором про постачання електричної енергії визначається залежно від кількості судових засідань у даній справі, в яких Виконавець в інтересах Замовника взяв участь станом на дату ухвалення рішення суду починаючи з дати відкриття провадження у справі, виходячи з розрахунку 2000,00 грн (дві тисячі гривень) за одне засідання, незалежно від тривалості кожного із таких засідань. Кількість засідань, їх дата, і загальна вартість наданих Виконавцем послуг з представництва інтересів Замовника в Господарському суді Хмельницької області по справі № 924/1110/25 зазначається в актах про надання правничої допомоги, які підписуються обома Сторонами.».

27 липня 2026 року сторонами вказаного Договору було підписано акт про надання правничої допомоги, згідно з яким загальна вартість правничої допомоги Виконавця, пов`язаної із захистом інтересів Замовника у межах господарської справи № 924/1110/25 склала 16 000,00 грн

У акті детально викладено, які саме послуги були надані адвокатом Банделюком І.Л. у цій справі, а також зазначено, що оплата правничої допомоги здійснюється Замовником протягом п`яти робочих днів з дати набрання законної сили рішенням по суті справи.

Звертає увагу суду, що оскільки акти про надання правничої допомоги були складені та підписані сторонами лише 27 липня 2026 року та 28 липня 2026 року, то сторона відповідача була позбавлена можливості надати їх суду раніше.

Також слід врахувати й зміст цих актів, зокрема необхідність проведення адвокатами Афадєєвим В.В. та Банделюком І.Л. відповідних підрахунків, в тому числі щодо витраченого часу на надання правничої допомоги Замовнику з метою визначення вартості наданих послуг.

Таким чином, відповідач згідно з вимогами ст. 74 ГПК України довів надання йому послуг професійної правничої допомоги під час розгляду справи № 924/1110/25 у Господарському суді Хмельницької області.

Водночас, судом враховується, що згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати суду при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, якою передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, у ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 14.09.2022 у справі №910/3337/21, від 01.12.2022 у справі №910/10404/21, від 06.12.2022 у справі №910/15998/20 ).

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 Верховний Суд, здійснивши правовий аналіз норм статей 126, 129 ГПК України, дійшов висновку, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справи; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи. Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21.

Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд в тому числі і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. При цьому таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Однак, застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині четвертій статті 126 ГПК України, так і у частинах п`ятій-сьомій статті 129 ГПК України (позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21).

Також Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанови від 28.04.2021 у справі №902/1051/19, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Крім того, згідно з висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 правовою позицією, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги. ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§55).

Верховний Суд у постанові від 30.08.2023 у справі №911/3586/21 зазначив, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Разом з тим, суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, враховуючи, зокрема ціну позову, час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Так, здійснюючи оцінку витрат відповідача на професійну правничу допомогу, судом зауважується, що згідно Договору та Акта адвокатом Афадєєвим В.В. в межах справи №924/1110/25 відповідачеві були надані послуги адвоката з надання правової допомоги клієнту на суму 31000,00 грн, та адвокатом Банделюком І.Л. - на суму 16000,00 грн, яка заявлена відповідачем до стягнення.

Судом звертається увага, що спір у справі №924/1110/25 не характеризується наявністю виключної правової проблеми або значним суспільним інтересом.

Отже, з огляду на вищенаведене у сукупності, обставини справи, надавши оцінку наявним у справі доказам та доводам сторін щодо розподілу витрат відповідача на надання професійної правничої допомоги, враховуючи такі критерії як обґрунтованість, реальність, необхідність та розумність їхнього розміру для даної справи, з урахуванням тривалості розгляду (в тому числі кількості засідань) та складності справи, обсягу наданих послуг, обсягу матеріалів у справі, кількості підготовлених представником відповідача процесуальних документів, значення справи для сторін у спірних правовідносинах, які існують між ними, керуючись принципами співмірності, справедливості, пропорційності суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви відповідача та стягнення на його користь з позивача витрат на правову допомогу в розмірі 4696,41 гривень.

В решті вимог заяви відповідача про розподіл судових витрат слід відмовити як таких, що не відповідають зазначеним вище принципам та критеріям.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 123, 126, 129, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

заяву Зозулі М.С. про розподіл судових витрат задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькенергозбут" (29019, Хмельницька обл., м.Хмельницький, вул. Степана Бандери, 1/1, код 42035266) на користь Зозулі Михайла Степановича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ) 4696,41 грн (чотири тисячі шістсот дев`яносто шість гривень 41 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ.

У решті заяви відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Суддя І.В. Грамчук

Видруков. примірн.:

1- у справу

2- позивачу - до електронного кабінету

3- відповідачу АДРЕСА_1

4 - представнику відповідача - в електронний суд

5- третій особі АТ "Хмельницькобленерго" (Kanc@hoe/com; halamendamar79@ukr.net)