Рішення № 138908096, 11.08.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" серпня 2026 р. Справа № 924/464/26

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Грамчука І.В., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Тера" Волинська область, Луцький район, с.Гаразджа

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Аграрна фірма "Нефедівське" Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с.Нефедівці,

про стягнення 29804,36 грн основного боргу, 27569,34 грн інфляційних нарахувань та 5742,47 грн 3% річних

Представники сторін:

від позивача: Павленко А.В. (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Рудик В.М. (в режимі відеоконференції)

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "А-Тера" звернулось до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Аграрна фірма "Нефедівське" Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с.Нефедівці, про стягнення 29804,36 грн основного боргу, 27569,34 грн інфляційних нарахувань та 5742,47 грн 3% річних.

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/23 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024, №271/2024 від 06.05.2024, №469/2024 від 23.07.2024, №740/2024 від 28.10.2024, №26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025, №478/2025 від 14.07.2025, №793/2025 від 20.10.2025, №40/2026 від 12.01.2026, №342/2026 від 27.04.2026, №596/2026 від 13.07.2026. Зокрема, Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 13.07.2026 №596/2026 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 02 серпня 2026 року строком на 90 діб.

У відзиві на позов (вх.№05-08/2105/26 від 17.06.2026) проти позову заперечує, просить у позові відмовити.

Звертає увагу на те, що поставлений товар повністю оплачений згідно платіжних інструкцій та стверджує про відсутність заборгованості за поставлений товар.

Вважає, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних з 2019 року є неправомірним.

У відповіді на відзив (вх.№05-22/5062/26 від 11.06.2026) просить суд задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою суду від 14.07.2026 закрито підготовче провадження у справі №924/464/26. Призначено справу №924/464/26 до судового розгляду по суті у загальному позовному провадженні на 09:30 год. "11" серпня 2026 р.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Напротязі 2019-2020 років між Товариством з обмеженою відповідальністю «А-ТЕРА» (далі - ТОВ «А-ТЕРА», Продавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Аграрна фірма «НЕФЕДІВСЬКЕ» (СТОВ Аграрна фірма «НЕФЕДІВСЬКЕ», Покупець) склалися систематичні господарські відносини з поставки запасних частин, комплектуючих та витратних матеріалів до сільськогосподарської техніки. За період з квітня 2019 року по липень 2020 року ТОВ «А-ТЕРА» за усним замовленням з СТОВ Аграрна фірма «НЕФЕДІВСЬКЕ» поставило останньому партіями товари на суму 29 804,36 грн, в т. ч. ПДВ, що підтверджується наступними видатковими накладними: №923 від 11.04.2019 на суму 3 729,26 грн, в т. ч. ПДВ; №3121 від 29.08.2019 на суму 9 271,32 грн, в т. ч. ПДВ; №4041 від 17.10.2019 на суму 8 150,64 грн, в т. ч. ПДВ; №2620 від 16.07.2020 на суму 4 986,00 грн, в т. ч. ПДВ; №2675 від 21.07.2020 на суму 3 667,14 грн, в т. ч. ПДВ.

Товар було поставлено ТОВ «А-ТЕРА» та прийнято СТОВ Аграрна фірма «НЕФЕДІВСЬКЕ» без претензій, зауважень чи заперечень щодо якості, кількості та ціни такого товару. Вищевказані видаткові накладні на поставлений товар підписано з боку та завірені відтиском печатки СТОВ Аграрна фірма «НЕФЕДІВСЬКЕ».

Більше того, при здійсненні операцій з постачання товарів ТОВ «А-ТЕРА» виконало свої зобов`язання як продавця, визначені п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, та в установлені строки склало наступні податкові накладні:

- податкова накладна №187, складена 11.04.2019 на суму 3729,26 грн, в т. ч. ПДВ в сумі 621,54 грн;

- податкова накладна №582, складена 29.08.2019 на суму 9271,32 грн, в т. ч. ПДВ в сумі 1545,22 грн;

- податкова накладна №303, складена 17.10.2019 на суму 8150,64 грн, в т. ч. ПДВ в сумі 1358,44 грн;

- податкова накладна №348, складена 16.07.2020 на суму 4986,00 грн, в т. ч. ПДВ в сумі 831,00 грн;

- податкова накладна №435, складена 21.07.2020 на суму 3667,14 грн, в т. ч. ПДВ в сумі 611,19 грн

Податкові накладні зареєстровані ТОВ «А-ТЕРА» в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку та строки, визначені Податковим кодексом України.

У зв`язку з несвоєчасною оплатою товару, позивач подав позов до суду про стягнення 29804,36 грн, 27569,34 грн інфляційних нарахувань та 3% річних в сумі 5742,47 грн

Аналізуючи надані докази та пояснення позивача, оцінюючи їх у сукупності, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 509, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, зобов`язання виникають з договорів та інших правочинів.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має бути виконано належним чином відповідно до закону, умов договору та інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 4 ст. 203 ЦК України визначено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчиняться усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Приписами ч. 1 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Із матеріалів справи слідує, що позивачем поставлено відповідачу партіями товари на суму 29 804,36 грн, в т. ч. ПДВ, що підтверджується наступними видатковими накладними: №923 від 11.04.2019 на суму 3 729,26 грн, в т. ч. ПДВ; №3121 від 29.08.2019 на суму 9 271,32 грн, в т. ч. ПДВ; №4041 від 17.10.2019 на суму 8 150,64 грн, в т. ч. ПДВ; №2620 від 16.07.2020 на суму 4 986,00 грн, в т. ч. ПДВ; №2675 від 21.07.2020 на суму 3 667,14 грн, в т. ч. ПДВ.

Таким чином, на підставі вищезазначених документів між сторонами, як суб`єктами господарської діяльності згідно з приписами ст.ст. 11, 202, 509, 642 ЦК України виникли зобов`язання, які за своїм змістом фактично є укладенням договору поставки.

Відповідно до статті 526 ЦК України, якою встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно вимог ч. 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Враховуючи те, що сторонами не встановлено строк оплати поставленого відповідачу товару, суд керується вищенаведеними вимогами ЦК України, тому у відповідача виник обов`язок оплатити товар з моменту його прийняття.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Таким чином, у відповідача з 11.04.2019 , 29.08.2019, 17.10.2019, 16.07.2020, 21.07.2020 виник обов`язок оплатити отриманий товар. Проте, відповідач отриманий товар не оплатив.

У відзиві відповідач повідомив про оплату товару посилаючись на платіжні інструкції №23 від 19.03.2019 на суму 15049,67 грн, №26 від 27.03.2019 на суму 2759,93 грн, №112 від 18.08.2020 на суму 6900,00 грн та №337 від 01.08.2023 на суму 7200,00 грн:

- №23 від 19.03.2019 року на суму 15049,67 грн з призначенням платежу «Оплата за запчастини зг.рах.№35 від 03.03.2019р. у т.ч. ПДВ 20% - 2508.28 грн»;

- №26 від 27.03.2019 року на суму 2759,93 грн з призначенням платежу «Оплата за запчастини зг.рах.№1326 від 25.03.2019р. у т.ч. ПДВ 20% - 459.99 грн»;

- №112 від 18.08.2020 року на суму 6900,00 грн з призначенням платежу «Оплата за Послуги ремонту трактора зг.рах.№5932 від 17.08.2020р. у т.ч. ҐІДВ 20% -1150.00 грн»;

- №337 від 01.08.2023 року на суму 7200,00 грн з призначенням платежу «Оплата згідно рах. №4553 від 13.07.2020 р., та №4983 від 23.07.2020р., у т.ч. ПДВ 20% -1200.00 грн».

Відповідач у відзиві стверджує, що вищевказані оплати були здійснені на виконання зобов`язань з оплати товарів, що були поставлені за видатковими накладними, копії яких долучені Позивачем до позовної заяви у цій справі, а саме: №923 від 11.04.2019 на суму 3 729,26 грн, в т. ч. ПДВ; №3121 від 29.08.2019 на суму 9271,32 грн, в т. ч. ПДВ; №4041 від 17.10.2019 на суму 8150,64 грн, №2620 від 16.07.2020 на суму 4986,00 грн, в т. ч. ПДВ; №2675 від 21.07.2020 на суму 3 667,14 грн, в т. ч. ПДВ. Посилаючись на вказане відповідач стверджує, що оплату за поставлені товару було здійснено у повному розмірі та у відповідача відсутня заборгованість перед Позивачем.

Проте, долучені Відповідачем платіжні інструкції підтверджують оплату СТОВ Аграрна фірма «НЕФЕДІВСЬКЕ» товарів та послуг, які не є предметом розгляду у даній справі. Зокрема, у графі «Призначення платежу» кожної платіжної інструкції є посилання на конкретні рахунки. При цьому, реквізити таких рахунків не відповідають реквізитам тих рахунків, які вказані у видаткових накладних, що долучені Позивачем до позовною заявою, та за якими у Відповідача наявна заборгованість перед Позивачем (реквізити відповідного рахунку на оплату відповідає графі «Замовлення» у відповідних видаткових накладних). Для підтвердження вказаного додано копії рахунків на оплату по замовленню покупцем відповідної партії товару, яка була поставлена Позивачем та прийнята Відповідачем, та є предметом судового розгляду у даній справі, а саме:

- рахунок на оплату по замовленню №1496 від 02.04.2019 на суму 3729,26 грн, в т. ч. ПДВ (товар було поставлено за видатковою накладною №923 від 11.04.2019);

- рахунок на оплату по замовленню №4960 від 16.08.2019 на суму 4986,00 грн, в т. ч. ПДВ (товар було поставлено за видатковою накладною №2620 від 16.07.2020);

- рахунок на оплату по замовленню №5094 від 22.08.2019 на суму 9271,32 грн, в т. ч. ПДВ (товар було поставлено за видатковою накладною №3121 від 29.08.2019);

- рахунок на оплату по замовленню №6685 від 16.10.2019 на суму 8150,64 грн, в т. ч. ПДВ (товар було поставлено за видатковою накладною №4041 від 17.10.2019);

- рахунок на оплату по замовленню №4573 від 13.07.2020 на суму 3667,14 грн, в т. ч. ПДВ (товар було поставлено за видатковою накладною №2675 від 21.07.2020).

Таким чином, копії платіжних інструкцій, які долучені Відповідачем до свого відзиву, не підтверджують доводів Відповідача про здійснення оплати товарів, вказаних у видаткових накладних, які є предметом судового розгляду у даній справі.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Оскільки доказів про повне або часткове погашення заборгованості суду не подано, позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 29804,36 грн підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем нараховано 27569,34 грн інфляційних нарахувань та 5742,47 грн 3% річних згідно поданого розрахунку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що зобов`язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, є втратами пов`язаними з інфляційними процесами в державі за час прострочення виконання зобов`язання боржником, а три процента річних є за своєю правовою природою платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 2 липня 2025 року у справі №903/602/24 роз`яснила темпоральні межі цього регулювання.

Якщо позовна давність не спливла станом на 2 квітня 2020 року (дата набрання чинності Законом про продовження строків під час карантину), то строк звернення до суду було:

· спочатку продовжено на період дії карантину до 30 червня 2023 року;

· надалі продовжено на період дії воєнного стану до 29 січня 2024 року;

· з 30 січня 2024 року перебіг строку зупинено на період дії воєнного стану.

Практичне значення: кредитори можуть сьогодні звертатися до суду з вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за весь період прострочення за п`ять, сім або навіть більше років без обмеження останніми трьома роками, за умови, що позовна давність не спливла станом на 2 квітня 2020 року.

Закон України від 14 травня 2025 року №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» скасовує норму про загальне зупинення строків позовної давності на період воєнного стану.

Закон набрав чинності 4 вересня 2025 року, тобто з цієї дати строки позовної давності відновили свій перебіг, що безпосередньо впливає на можливість стягнення 3% річних від простроченої суми та індексації боргу відповідно до встановленого індексу інфляції за ст. 625 ЦК України.

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в розмірі 5742,47 грн та 27569,34 грн інфляційних втрат згідно поданого розрахунку.

При здійсненні перерахунку встановлено, що позивачем правомірно нараховані 3% річних та інфляційні нарахування в межах можливих нарахувань.

Згідно з ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 73 ГПК доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13, ст. 74 ГПК України).

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Також судом при вирішенні спору взято до уваги, що у справі Трофимчук проти України Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін; Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа Руїс Торіха проти Іспанії).

У відповідності до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Аграрна фірма "Нефедівське" (32391, Хмельницька область, Кам`янець-Подільський район, с.Нефедівці, вул. Миру,80, код 14144671) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "А-Тера" (45636, Волинська область, Луцький район, с.Гаразджа, вул. Київська, буд.107, НОМЕР_1 в АТ "Райффайзен Банк", м.Київ, МФО 300335, код 38181454,) 29 804,36 грн (двадцять дев`ять тисяч вісімсот чотири гривні 36 коп.) боргу, 5742,47 грн (п`ять тисяч сімсот сорок дві гривні 47 коп) 3% річних, 27569,34 грн (двадцять сім тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять гривень 34 коп) інфляційних нарахувань, 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч.1, 2 ст. 256 ГПК України).

Суддя І.В. Грамчук

Видруков примірн.:

1- у справу

2 - позивачу - до електронного кабінету,

3 - відповідачу на адресу: 32391, Хмельницька область, Кам`янець - Подільський район, с. Нефедівці, вул.Миру, 80)

представникам позивача та відповідача - у електронний кабінет