Рішення № 138907975, 30.07.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/987/16 (922/1038/26)

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Усатого В.О.

при секретарі судового засідання Кісь В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Харківської області в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Надра" (61036, м.Харків, вул.Морозова, буд.13, код ЄДРПОУ 34757094) в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича (01033, м.Київ, вул.Жилянська,68, оф.293, РНОКПП НОМЕР_1 ) до фізичної особи-підприємця Нестеренко Галини Петрівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання недійсним договору, стягнення коштів в межах справи №922/987/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Надра"

учасники справи в судове засідання не з`явились

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Харківської області від 28.04.2016 ТОВ "Харків-Надра" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задоволено; ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.12.2021 у справі № 922/987/16 скасовано; задоволено клопотання Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (вх. № 19509 від 19.08.2021) про відсторонення арбітражної керуючої Хорошевської Т.В. від виконання повноважень ліквідатора; призначено ліквідатором ТОВ "Харків-Надра" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича.

26.03.2026 Товариство з обмеженою Харків-Надра" в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Нестеренко Галини Петрівни , в якій просить суд :

1.Прийняти до розгляду та задовольнити дану заяву;

2.Визнати недійсним договір доручення від 01.03.2019 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Харків-Надра» (61036, м. Харків, вул. Морозова, 13; код 34757094) та ФОП Нестеренко Галиною Петрівною ( АДРЕСА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

3.Стягнути з ФОП Нестеренко Галини Петрівни ( АДРЕСА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) кошти у розмірі 400 000,00 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків-Надра» (61036, м. Харків, вул. Морозова, 13; код 34757094).

4.Судовий збір за подання позовної заяви покласти на відповідача

Частиною другою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство передана на розгляд судді Усатому В.О.

30.03.2026 до суду від Товариства з обмеженою Харків-Надра" в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича надійшла заява (вх.№7390).

30.03.2026 до суду від Товариства з обмеженою Харків-Надра" в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича надійшла заява (вх.№7516).

Ухвалою суду від 30.03.2026 прийнято позовну заяву №922/1006/26 Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Надра" в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору та стягнення коштів до розгляду в межах справи №922/987/16 про банкрутство ТОВ "Харків-Надра". Відкрито провадження у справі №922/987/16 (922/1006/26). Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Запропоновано позивачу в порядку ст.ст. 161, 169 ГПК Україну протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали подати додаткові пояснення із зазначенням підстав залучення ОСОБА_1 до участі у даній справі з урахуванням положень ГПК України. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву разом із доказами надіслання (надання) їх позивачу згідно зі ст. 251 ГПК України. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання до суду заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження разом із доказами надіслання (надання) їх позивачу згідно зі ст. 250 ГПК України. Встановлено позивачу строк 5 днів з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив разом із доказами надсилання (надання) її відповідачу згідно зі ст. 251 ГПК України. Встановлено відповідачу строк 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень на цю відповідь разом із доказами надсилання (надання) їх позивачу згідно зі ст. 251 ГПК України.

20.04.2026 до суду від представника відповідачки надійшла заява (вх.№9373), в якій остання просить суд:

1. Визнати поважними причини пропуску та поновити (продовжити) Фізичній особі - підприємцю Нестеренко Галині Петрівні процесуальний строк для подання заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження;

2. Прийняти дану заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до розгляду;

3. Постановити ухвалу про перехід до розгляду справи №922/987/16 (922/1038/26) за правилами загального позовного провадження;

4. Призначити у справі №922/987/16 (922/1038/26) підготовче засідання з викликом (повідомленням) учасників справи.

21.04.2026 до суду від представника відповідачки надійшла заява (вх.№9605) про застосування наслідків спливу позовної давності, в якому останній просить суд: 1. застосувати наслідки спливу строків загальної позовної давності до заявлених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Надра" в особі ліквідатора Демчана О.І. до Фізичної особи - підприємця Нестеренко Галини Павлівни; 2. у задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків -Надра" про визнання недійсним договору доручення від 01.03.2018 та стягнення грошових коштів у розмірі 400 000,000 грн. - відмовити в повному обсязі.

21.04.2026 до суду від представника відповідачки надійшов відзив на позовну заяву (вх.№9596) в якому останній просить суд визнати поважними причини пропуску процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, поновити (продовжити) його, обчислюючи п`ятнадцятиденний період з моменту фактичного отримання доступу до матеріалів справи ( з 07 квітня 2026 року), та прийняти даний відзив до розгляду; застосувати наслідки спливу строків позовної давності до заявлених позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків - Надра"; у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків - Надра" до Фізичної особи - підприємця Нестеренко Галини Петрівни про визнання недійсним договору доручення від 01 березня 2018 року та стягнення грошових коштів у розмірі 400 000,00 грн. - відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 24.04.2026, крім іншого, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву (вх. № 9596 від 21.04.2026). Задоволено заяву представника відповідачки (вх.№9373 від 20.04.2026) частково. Здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №922/987/16 (922/1038/26) за правилами загального позовного провадження. Постановлено розгляд справи здійснювати зі стадії відкриття провадження у справі Призначено підготовче засідання на 12.05.2026 о 15:15 год.

27.04.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№10064).

29.04.2026 до суду від позивача надійшли письмові пояснення (вх.№10264).

04.05.2026 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№10525).

В підготовчому засіданні 12.05.2026 протокольною ухвалою задоволено клопотання позивача про залучення третьої особи. Залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Хорошевську Тетяну Володимирівну (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ). Зобов`язано позивача та відповідача протягом 3 днів з дня проголошення ухвали надіслати третій особі всі заяви по суті спору, докази чого надати суду. Встановлено третій особі строк на подання до суду пояснень (з урахуванням вимог ст. 168 ГПК України) - десять днів з дня отримання даної ухвали суду. Відкладено підготовче засідання на 02 червня 2026 року о(б) 17:20 год.

15.05.2026 до суду від позивача надійшла заява (вх.№ 11712) з додатками на виконання вимог ухвали суду від 12.05.2026.

15.05.2026 до суду від відповідача надійшла заява (вх.№ 11767) з додатками на виконання вимог ухвали суду.

01.06.2026 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення (вх.№13122).

В підготовчому засіданні 02.06.2026 протокольною ухвалою суду продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 16 липня 2026 року о(б) 12:20 год.

09.07.2026 до суду від представника відповідача надійшло клопотання (вх.№16817), в якому останній просить суд відкласти судове засідання, призначене на 16.07.2026, на іншу дату у зв`язку із зайнятістю в іншому процесі.

15.07.2026 до суду від представника позивача надійшло клопотання (вх.№17337), в якому останній просить суд провести судове засідання 16.07.2026 без участі останнього. Вказує, що не заперечує щодо переходу до розгляду справи по суті.

В підготовче засідання 16.07.2026 учасники справи не з`явились, були повідомлені належним чином відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвалою суду від 16.07.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача (вх.№16817 від 09.07.2026). Закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на "23" липня 2026 р. о 12:40 год.

В судовому засіданні 23.07.2026 постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні по розгляду справи по суті на підставі ст. 216 ГПК України на 30 липня 2026 року о(б) 10:50 год.

29.07.2026 до суду від представника позивача надійшла заява (вх.№18486), в якій останній просить суд провести судове засідання, яке призначено на 30.07.2026 об 10:50 год, без участі представника останнього.

В судове засідання 30.07.2026 учасники справи не з`явились, були повідомлень про дату, час та місце судового засідання належним чином.

Суд зазначає, що процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються інформацією із КП "Діловодство спеціалізованого суду".

Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.

Відтак, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглянути справу.

30.07.2026 судом підписано скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.03.2016 у справі №922/987/16 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Надра" про порушення справи про банкрутство в порядку статті 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.04.2016 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Надра"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначено судове засідання, на якому буде вирішено питання щодо подальшої процедури банкрутства.

Постановою Господарського суду Харківської області від 28.04.2016 у справі №922/987/16 ТОВ "Харків-Надра" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора боржника голову ліквідаційної комісії Войт В.О., вирішено інші процедурні питання.

В подальшому ліквідатори у справі змінювались.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.02.2018 призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Хорошевську Т.В.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою забезпечення ведення бухгалтерського обліку боржника, подання податкової та статистичної звітності підприємства, проведення аналізу фінансово-господарського стану боржника, розрахунку фінансових коефіцієнтів ліквідатором ТОВ "Харків-Надра" арбітражною керуючою Хорошевською Т.В. укладено з ФОП Нестеренко Г.П. договір доручення від 01.03.2018. Загальний розмір оплати послуг бухгалтера складав 400 000,00 грн.

Як вбачається зі змісту договору доручення б/н від 01.03.2018, підписаного між ТОВ "Харків-Надра" в особі арбітражного керуючого Хорошевської Т.В. та ФОП Нестеренко Г.П., сторони узгодили суму вартості послуг за переліком п.1 даного договору у розмірі абонентської плати, яка складає 10000,00 грн за місяць (п.2 договору). Також узгоджено, що для остаточних розрахунків сторонами підписується письмовий акт, що підтверджує факт виконання доручень довірителя. У рахунку вказується вартість наданих послуг (п.1.4 договору).

До матеріалів справи на підтвердження наданих послуг надані акти для остаточних розрахунків за період березень 2018 року- червень 2021 року, в кожному з яких міститься сума для сплати 10000,00 грн. Відповідні акти підписані зі сторони ліквідатора ТОВ "Харків-Надра" арбітражної керуючої Хорошевської Т.В. укладено та ФОП Нестеренко Г.П. без зауважень.

21.07.2021 ліквідатором Хорошевською Т.В. до Господарського суду Харківської області надано звіт ліквідатора (вх.17085 від 22.07.2021, т. 42г а.с. 80-85 спр. 922/987/16) з додатками (т. №42-г, 42-д, 42-е, 44-й спр. 922/987/16) про здійснення та відшкодування витрат у ліквідаційній процедурі ТОВ "Харків-Надра" за період 23.02.2018 по 13.07.2021.

Зокрема, арбітражна керуюча Хорошевська Т.В. просила суд затвердити наданий звіт на загальну суму 1 509 361,29 грн та повідомляла, що із зазначеної загальної суми витрат 140982,80 грн є особистими коштами, які витрачені нею під час ліквідаційної процедури. Також, до загальної суми витрат, крім іншого, входять оплати послуг бухгалтера - ФОП Нестеренко Г.П. на загальну суму 400 000,00 грн, та адвокатів - Шафорост Л.І та Юрасової Н.С. на загальну суму 968 378,49 грн, яких ліквідатором було залучено для забезпечення виконання своїх повноважень у процедурі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.12.2021 затверджено звіт ліквідатора (вх. 17085 від 22.07.2021) про здійснення та відшкодування витрат у ліквідаційній процедурі за період з 23.02.2018 по 13.07.2021 у розмірі 1 509 361,29 грн.

22.12.2021 Акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк" подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.12.2021 у справі №922/987/16, в якій заявник просив скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.12.2021 у справі №922/987/16 про затвердження звіту ліквідатора (вх.17085 від 22.07.2021) про здійснення та відшкодування витрат у ліквідаційній процедурі за період з 23.02.2018 по 13.07.2021 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ліквідатору ТОВ "Харків-Надра" арбітражному керуючому Хорошевській Т.В. у затвердженні звіту ліквідатора (вх.17085 від 22.07.2021) про здійснення та відшкодування витрат у ліквідаційній процедурі за період з 23.02.2018 по 13.07.2021.

Відповідно до виписки по рахунку № НОМЕР_4 відкритого в АТ «Укрексімбанк», що належить банкруту ТОВ «Харків-Надра» виявлено, що колишній арбітражний керуючий Хорошевська Т.В. при виконанні повноважень ліквідатора ТОВ «Харків Надра» (призначений ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.02.2018 у справі №922/987/16) здійснила перерахунок коштів з ліквідаційного рахунку банкрута ТОВ «Харків-Надра», а саме:

- платіж від 13.07.2022 на суму 140 982,80 грн на рахунок № НОМЕР_5 із призначенням платежу: «відшкодування витрат арбітражного керуючого пов`язаних з проведенням ліквідаційної процедури у справі №922/987/16 згідно ухвали Господарського суду Харківської області від 02.12.2021 у справі №922/987/16»;

- платіж від 13.07.2022 на суму 400 000,00 грн на рахунок № НОМЕР_6 , отримувач ФОП Нестеренко Г.П. (код НОМЕР_2 ), із призначенням платежу: «оплата послуг бухгалтера згідно договору від 01.03.2018, за період 01.03.2018-13.07.2022, згідно ухвали Господарського суду Харківської області від 02.12.2021 у справі №922/987/16»;

- платіж від 13.07.2022 на суму 457 233,33 грн на рахунок №723001190000026217116864001, отримувач адвокат Шафорост Леся Іванівна (код НОМЕР_7 ) із призначенням платежу: «оплата гонорару адвоката відповідно до Договору про надання правової допомоги від 23.09.2019 за період з 23.09.2019 по 13.07.2021 згідно ухвали Господарського суду Харківської області від 02.12.2021 у справі №922/987/16»;

- платіж від 13.07.2022 на суму 511 145,16 грн перерахованих на рахунок №133204780000026211000000727, отримувач адвокат Юрасова Наталія Сергіївна (код НОМЕР_8 ) із призначенням платежу: «оплата гонорару адвоката відповідно до договору про надання правової допомоги від 08.07.2019 за період з 08.07.2019 по 13.07.2021 згідно ухвали Господарського суду Харківської області від 02.12.2021 у справі №922/984/16».

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 у справі №922/987/16 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно - імпортний банк України" задоволено. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.12.2021 у справі №922/987/16 скасовано. Відмовлено ліквідатору ТОВ "Харків-Надра" арбітражному керуючому Хорошевській Т.В. в затвердженні звіту ліквідатора (вх. 17085 від 22.07.2021) про здійснення та відшкодування витрат у ліквідаційній процедурі за період з 23.02.2018 по 13.07.2021.

Крім того, іншою постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 задоволено апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", скасовано ухвалу Господарського суду Харківської області від 21.12.2021 у справі №922/987/16 та задоволено клопотання Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (вх. № 19509 від 19.08.2021) про відсторонення арбітражної керуючої Хорошевської Т.В. від виконання повноважень ліквідатора; призначено ліквідатором ТОВ "Харків-Надра" арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.03.2026 у справі 922/987/16 (922/4442/25) позовні вимоги ТОВ "Харків-Надра" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Надра" безпідставно набуті кошти у розмірі 140982,80 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Надра" судовий збір у розмірі 1691,79грн. В решті вимог відмовлено. Зокрема, суд виходив з того, що станом на час розгляду даної справи постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 у справі №922/987/16 скасовано ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.12.2021 у справі №922/987/16 та відмовлено арбітражній керуючій Хорошевській Т.В. у затвердженні звіту про здійснення та відшкодування її витрат, у тому числі щодо суми 140 982,80 грн. Зважаючи на встановлений судом факт перерахування вищезазначеної суми на рахунок, що належить Хорошевській Т.В., суд вважав позовні вимоги Товариства з обмеженою "Харків-Надра" в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича до Хорошевської Тетяни Володимирівни про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 140 982,80 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Щодо позовних вимог до фізичної особи-підприємця Нестеренко Г.П., Шафорост Л,І., та ОСОБА_3 , суд, пославшись на матеріали справи та постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 у справі №922/987/16, вважав, що умови виникнення зобов`язання з безпідставного набутого майна відсутні у спірних правовідносинах в частині позовних вимог до фізичної особи-підприємця Нестеренко Г. П. , Шафорост Л,І., та ОСОБА_3 , оскільки сукупністю належних та допустимих доказів з вірогідністю підтверджується те, що між сторонами існували правовідносини на підставі договорів; перерахування спірних сум грошових коштів були здійснені на виконання договірних зобов`язань; з огляду на встановлені судом обставини, а саме, наявність договірних відносин, такі кошти не можуть бути витребувані (стягнуті) у відповідачів відповідно до положень статті 1212 ЦК України.

25.03.2026 Товариство з обмеженою Харків-Надра" в особі ліквідатора, арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Нестеренко Галини Петрівни , в якій просить суд : визнати недійсним договір доручення від 01.03.2019 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Харків-Надра» (61036, м. Харків, вул. Морозова, 13; код 34757094) та ФОП Нестеренко Галиною Петрівною ( АДРЕСА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ); стягнути з ФОП Нестеренко Галини Петрівни ( АДРЕСА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) кошти у розмірі 400 000,00 грн на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Харків-Надра» (61036, м. Харків, вул. Морозова, 13; код 34757094).

Позовна заява обґрунтована тим, що в ході виконання повноважень ліквідатора банкрута ТОВ «Харків-Надра», арбітражним керуючим Демчаном О.І. встановлено, що відповідно до виписки по рахунку № НОМЕР_4 відкритого в АТ «Укрексімбанк», що належить банкруту ТОВ «Харків-Надра» колишній арбітражний керуючий Хорошевська Т.В. при виконанні повноважень ліквідатора ТОВ «Харків-Надра» (призначений ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.02.2018 у справі №922/987/16) здійснила перерахунок коштів з ліквідаційного рахунку банкрута ТОВ «Харків-Надра», а саме: -платіж від 13.07.2022 на суму 400 000,00 грн на рахунок № НОМЕР_6 , отримувач ФОП Нестеренко Г.П. (код НОМЕР_2 ), із призначенням платежу: «оплата послуг бухгалтера згідно договору від 01.03.2018, за період 01.03.2018-13.07.2022, згідно ухвали Господарського суду Харківської області від 02.12.2021 у справі №922/987/16». Арбітражний керуючий Демчан О.І. зазначає, що матеріали справи не містять доказів схвалення (погодження) комітетом кредиторів звіту арбітражної керуючої Хорошевської Т.В. про відшкодування витрат, понесених у процедурі ліквідації, зокрема витрат, пов`язаних із залученням бухгалтера та оплатою його професійної діяльності. Крім цього, ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.12.2021 затверджено звіт ліквідатора (вх. 17085 від 22.07.2021) про здійснення та відшкодування витрат у ліквідаційній процедурі за період з 23.02.2018 по 13.07.2021 у розмірі 1 509 361,29 грн. Не погоджуючись із вказаною ухвалою кредитор АТ «Укрексімбанк» подав апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.12.2021 у справі №922/984/16. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 задоволено апеляційну скаргу АТ «Укрексімбанк», скасовано ухвалу Господарського суду Харківської області від 02.12.2021 та відмовлено у затвердженні звіту ліквідатора ТОВ «Харків-Надра» Хорошевської Т.В. Таким чином, ліквідатор вважає, що Договір доручення від 01.03.2018 був укладений та виконаний з порушенням вимог Кодексу України з процедур банкрутства та актів цивільного законодавства, без обов`язкового погодження витрат з кредиторами та всупереч майновим інтересам боржника ТОВ «Харків-Надра».

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

В статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

За приписами частин першої, другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

З наведених норм права вбачається, що держава забезпечує захист порушених або оспорюваних прав суб`єктів господарювання. Такі права захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5).

Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01.04.2020 у справі №610/1030/18 (пункт 40).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Встановлені законом матеріально-правові способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту.

В пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. The United Kingdom), заява № 22414/93, Європейський суд з прав людини виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом. Натомість застосування судом неефективного способу захисту створює лише видимість захисту права особи, в той час як насправді таке право залишається незахищеним, що не відповідає статті 13 Конвенції.

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію.

Інакше кажучи, не є ефективним той спосіб захисту, який у разі задоволення відповідного позову не відновлює повністю порушене, оспорюване право, а відповідне судове рішення створює передумови для іншого судового процесу, в якому буде відбуватися захист права позивача, чи таке рішення об`єктивно неможливо буде виконати.

Ефективність позовної вимоги має оцінюватися, виходячи з обставин справи, та залежно від того, чи призведе задоволення такої вимоги до дійсного захисту інтересу позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії). Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Звертаючись з вимогами про визнання недійсним правочину, заявник, згідно з положеннями статей 13, 74 ГПК України повинен довести наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення. Без доведення обставин недодержання сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину конкретних вимог законодавства у суду відсутні підстави для визнання його недійсним.

За загальним правилом, у спорі про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (висновки, сформовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 02.10.2019 у справі № 587/2331/16-ц, від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17, від 19.11.2019 у справі № 918/204/18).

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 20.02.2020 у справі №922/719/16, від 28.09.2021 у справі №21/89б/201 (913/45/20), від 16.11.2022 у справі №44/38-б(910/16410/20), від 21.03.2023 у справі №910/18376/20(918/445/22).

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц, не виключається визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України) і послатися на спеціальну норму, що передбачає визнання правочину недійсним.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, згідно з якими: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України), дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина 2 статті 13 Цивільного кодексу України). Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина 3 статті 13 Цивільного кодексу України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Законом України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц та постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується із судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" Європейський суд з прав людини наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

При цьому докази мають відповідати критеріям належності (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України), допустимості (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України), достовірності (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України) та вірогідності (стаття 79 Господарського процесуального кодексу України).

За правилами оцінки доказів, наведеними у статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що основним аргументом позивача на обґрунтування вимог про визнання спірного договору недійсним є посилання на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 у справі № 922/987/16, якою відмовлено у затвердженні звіту попереднього ліквідатора про витрати.

Однак у постанові від 07.12.2022 Східний апеляційний господарський суд вирішував питання щодо наявності правових та фактичних підстав для затвердження звіту ліквідатора про витрати в межах процедури банкрутства. Питання щодо дійсності чи недійсності спірного договору доручення предметом розгляду апеляційного суду не було.

При цьому оцінка судом актів виконаних робіт за спірним договором доручення надавалась виключно в контексті перевірки обґрунтованості заявлених ліквідатором витрат. Така оцінка сама по собі не є встановленням факту недійсності договору та не може ототожнюватися з висновком про його недійсність.

Крім того, оцінка окремим діям колишньої арбітражної керуючої надана судом у постанові Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 у справі № 922/987/16, також, не свідчить про недійсність спірного договору.

Неналежне підтвердження фактичного виконання робіт у межах вирішення питання про компенсацію витрат ліквідатора саме по собі не свідчить про фіктивність спірного правочину чи наявність інших передбачених законом підстав для визнання його недійсним. Для визнання правочину недійсним необхідним є встановлення відповідних обставин з урахуванням предмета та підстав заявленого позову та на підставі належних, допустимих, достовірних і вірогідних доказів.

Отже, наведені позивачем обставини самі по собі не свідчать про недійсність спірного договору та не підтверджують наявності передбачених законом підстав для визнання його недійсним. Висновки апеляційного суду щодо необґрунтованості заявлених ліквідатором витрат були зроблені в межах розгляду питання про затвердження відповідного звіту та не є встановленням факту недійсності спірного договору.

Суд зазначає, що станом на дату укладення спірного правочину відповідні правовідносини регулювалися Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (чинним до 20.10.2019). Відповідно до п.4 ч.1 ст. 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (який був чинний до 20.10.2019) арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право: залучати для забезпечення виконання своїх повноважень на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації з оплатою їхньої діяльності за рахунок боржника, якщо інше не встановлено цим Законом чи угодою з кредиторами.

Аналогічна норма закріплена у статті 12 Кодексу України з процедур банкрутства.

Враховуючи вищевикладене, арбітражний керуючий був наділений правом залучати на договірних засадах інших осіб та спеціалізовані організації для забезпечення виконання своїх повноважень з оплатою їхньої діяльності за рахунок коштів боржника. При цьому зазначений Закон не містив вимоги щодо попереднього погодження таких договорів із комітетом кредиторів.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження недійсності спірного договору, а також наявності передбачених законом підстав для визнання його недійсним, суду не надано.

Крім того, судом враховано, що попередній ліквідатор «Харків-Надра» арбітражна керуюча Хорошевська Т.В. у своїх поясненнях (вх.№13122 від 01.06.2026) зазначає, що завдяки професійному аналізу структури дебіторської заборгованості підприємства-боржника, який був здійснений відповідачем у межах виконання оспорюваного договору, було виявлено приховані активи боржника. Наслідком цієї роботи стало виявлення та подальша реалізація на відкритому аукціоні права вимоги до ТОВ «Еліт Комерсі». Зазначені дії забезпечили фактичне грошове надходження до ліквідаційної маси боржника у розмірі понад 1,9 мільйона гривень.

Так судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.04.2021 задоволено клопотання ліквідатора боржника вх. 8983 від 20.04.2021; надано згоду на продаж майна ТОВ "Харків-Надра" на таких умовах:

- реалізація майна ТОВ "Харків-Надра" відбувається у складі одного лоту, до складу якого входить дебіторська заборгованість (право вимоги), яка не забезпечена заставою майна на загальну суму 206 228 065,84 грн, що складається:

- до ІП "Аркадія", код ЄДРПОУ 34756064 (Договір №723/10/09 від 01.07.2009 між ПФ "Кібела" та ТОВ "Харків-Надра"; Договір про переведення боргу від 31.12.2010 між ПФ "Кібела", ІП "Аркадія" та ТОВ "Харків-Надра") у розмірі 55592 грн;

- до ІП "Аркадія", код ЄДРПОУ 34756064 (Договір №75/07/09 від 01.06.2009 між ПФ "Орнатус" та ТОВ "Харків-Надра"; Договір про переведення боргу від 31.12.2010 між ПФ "Орнатус", ІП "Аркадія" та ТОВ "Харків-Надра") у розмірі 5 140 113,40 грн;

- до ІП "Калісто", код ЄДРПОУ 34756181 (Договір №74/07/09 від 01.06.2009 між ІП "Калісто" та ТОВ "Харків-Надра") у розмірі 1 291,22 грн;

- до ІП "Калісто", код ЄДРПОУ 34756181 (Договір №309/07/09 від 01.04.2009 між ПФ "Апія" та ТОВ "Харків-Надра"; Договір про переведення боргу від 31.12.2010 між ПФ "Апія", ІП "Калісто" та ТОВ "Харків-Надра") у розмірі 314 419,61 грн;

- до ТОВ "Таміра", код ЄДРПОУ 22610495 (Договір купівлі-продажу від 12.06.2012, посвідчений нотаріусом Бінус О.О. за № 1209; Постанова Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2020 у справі №29/5005/6325/2011) у розмірі 4 950 000,00 грн;

- до ТОВ "Таміра", код ЄДРПОУ 22610495 (Договір купівлі-продажу від 14.08.2012, посвідчений нотаріусом Бінус О.О. за № 1516; Постанова Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2020 у справі №29/5005/6325/2011) у розмірі 195 765 060,00 грн;

- до ТОВ "Талій", код ЄДРПОУ 35475868 (Договір № 03/01/10 від 01.05.2009) у розмірі 1 184,05 грн;

- до ТОВ "Талій", код ЄДРПОУ 35475868 (Договір №97/11/09 від 01.09.2009 між ТОВ "Карпос" та ТОВ "Харків-Надра"; договір про переведення боргу від 31.12.2010 між ТОВ "Карпос", ТОВ "Талій" та ТОВ "Харків-Надра") у розмірі 405,56 грн;

- початковою вартістю майна ТОВ "Харків - Надра" для продажу на першому аукціону є його оціночна вартість - 1 955 055,36 грн (один мільйон дев`ятсот п`ятдесят п`ять тисяч п`ятдесят п`ять гривень 36 копійок);

- мінімальний крок аукціону з продажу дебіторської заборгованості (права вимоги) у розмірі 1 відсотка початкової вартості лота;

- перший аукціон проводиться без можливості зниження початкової вартості;

- у разі закінчення аукціону без визначення переможця, замовник аукціону протягом одного місяця зобов`язаний оголосити про проведення повторного аукціону;

- повторний аукціон може проводиться з можливістю зниження початкової вартості зі зменшеною на 20 відсотків ціною першого аукціону;

- у разі закінчення першого повторного аукціону без визначення переможця замовник аукціону протягом одного місяця зобов`язаний оголосити про проведення другого повторного аукціону;

- початковою ціною другого повторного аукціону є зменшена на 25% початкова ціна першого повторного аукціону;

- у разі якщо до початку аукціону зобов`язання було частково виконане, початкова ціна права вимоги пропорційно зменшується, про що замовник вносить відповідну інформацію в оголошення про проведення аукціону. Якщо заборгованість погашена повністю, право вимоги знімається з аукціону. Умови договору купівлі-продажу права вимоги боржника повинні передбачати, що перехід права вимоги здійснюється лише після його повної оплати.

Ухвала Господарського суду від 27.04.2021 у цій справі набрала законної сили та не оскаржена у встановленому законом порядку.

У подальшому, через систему електронних торгів опубліковано оголошення про проведення аукціону з продажу дебіторської заборгованості (прав вимоги) ТОВ "Харків-Надра", аукціон призначений на 25.05.2021.

25.05.2021 аукціон був визнаний таким, що відбувся. Реалізовано майно ТОВ "Харків-Надра" (дебіторська заборгованість, права вимоги). Грошові кошти за продане майно перераховані покупцем на ліквідаційний рахунок ТОВ "Харків-Надра" у АТ "Укрексімбанк". На аукціоні: початкова ціна лота: 1 955 055, 36 грн без ПДВ. Ціна реалізації лота: 2 013 707,01 грн, без ПДВ. Крок аукціону: 19 550,55 грн. Розмір гарантійного внеску: 195 505,54 грн. Ціна або частина ціни, сплачена переможцем: 135 094,33 грн, без ПДВ. Сума, яка підлягала сплаті переможцем електронного аукціону: 1 878 612,68 грн, без ПДВ. Винагорода оператора через електронний майданчик якого подано найвищу цінову пропозицію (подано заяву від одного учасника): 60 411,21 грн, в т.ч. ПДВ - 10 068,54 грн. Переможець аукціону (учасник, що подав єдину заяву) ТОВ "Еліт Комерсі".

04.06.2021 підписано акт про придбання майна на аукціоні між ТОВ Харків-Надра" в особі ліквідатора Хорошевської Т.В. та ТОВ "Еліт Комерсі" в особі директора Какасенко О.В., згідно з пунктом 2 якого сторони підтвердили, що на момент підписання цього акту Покупець (ТОВ "Еліт Комерсі") сплатив продавцю (ТОВ "Харків - Надра") ціну продажу майна в повному обсязі, а саме: 2 013 707,01 грн ( з урахуванням гарантійного внеску, який сплачений до моменту проведення аукціону).

При цьому позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували наведені обставини.

Враховуючи вищевикладене, залучення ФОП Нестеренко Г.П. з високою вірогідністю було економічно обґрунтованим, оскільки за результатами проведеної нею роботи було виявлено та реалізовано актив боржника право вимоги до ТОВ «Еліт Комерсі», унаслідок чого до ліквідаційної маси ТОВ «Харків-Надра» надійшло понад 1,9 млн грн. При цьому вартість її послуг склала 400 000,00 грн за понад три роки роботи, що, з огляду на отриманий результат, може свідчити про позитивний економічний ефект від її залучення.

За результатами розгляду справи судом не встановлено обставин, які зумовлюють недійсність оспорюваного правочину. Позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами невідповідності спірного договору вимогам актів цивільного законодавства, порушення встановлених законом вимог щодо його укладення чи наявності інших обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочину.

Відтак, сукупність встановлених у справі обставин та досліджених судом доказів не дає підстав для висновку про наявність передбачених законом умов для визнання спірного договору недійсним. Оскільки позивачем не доведено обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а судом таких обставин не встановлено, заявлений позов не може бути задоволений. За наведених обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання спірного договору недійсним та про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Суд також звертає увагу на наявність технічної розбіжності у зазначенні дати спірного договору. Так, у мотивувальній частині позовної заяви позивач посилається на договір доручення від 01.03.2018, наводить обставини його укладення та виконання, тоді як у прохальній частині позову зазначено договір доручення від 01.03.2019. Разом із тим зі змісту позовної заяви в цілому, наведених позивачем обставин, заявлених доводів та поданих на їх підтвердження доказів однозначно вбачається, що предметом оспорювання є саме договір доручення від 01.03.2018. У зв`язку з цим зазначення у прохальній частині позову дати 01.03.2019 суд розцінює як технічну описку, яка не змінює фактичного предмета спору та не впливає на визначення правочину, щодо якого заявлено вимогу про недійсність. Водночас зазначена технічна описка не впливає на правову оцінку заявлених вимог та не змінює висновку суду про їх необґрунтованість, оскільки позивачем не доведено наявності передбачених законом підстав для визнання договору доручення від 01.03.2018 недійсним.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У відповідності до ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У постанові ВП ВС від 13.02.2019 по справі № 826/13768/16 (11-609апп18) визначено, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. А отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

З огляду на те, що судом відмовлено у задоволенні позову з інших самостійних підстав, то суд зауважує на тому, що досліджувати обставини щодо позовної давності та зазначати про сплив позовної давності як додаткової підстави для відмови у позові не потрібно. Наведений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у Постанові ВП ВС від 31.10.2018 по справі №367/6105/16-ц (14-381цс18).

Суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, пункт 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимоги статті 129 ГПК України, а також висновки суду про відмову у задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем покладаються на нього.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Харків-Надра" (61036, м.Харків, вул.Морозова, буд.13, код ЄДРПОУ 34757094).

Відповідач - фізична особа-підприємець Нестеренко Галина Петрівна ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ).

Повне рішення складено "10" серпня 2026 р.

СуддяВ.О. Усатий