Рішення № 138907859, 10.08.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2026 Справа № 917/1099/26

Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (адреса 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ЄДРПОУ 30019801)

до Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» (адреса 36002, м. Полтава, вул. Європейська, 124А, кв. 77, ЄДРПОУ 20041662)

про стягнення 393190.37 грн

без виклику представників сторін,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія», у якому просить стягнути заборгованість в розмірі 393190,37 грн за прострочення виконання судового рішення у справі № 917/1726/25, у тому числі: 3% річних в сумі 64 766,21 грн та 328 424,16 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 09.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, запропоновано, зокрема, відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

23.06.2026 відповідач надав суду відзив, за мотивами якого СП ПГНК вважає позовні вимоги Позивача у справі №917/1099/26 про стягнення 3% відсотків річних та інфляційних витрат на суму 393 190,37грн. необґрунтованими та безпідставними, про що свідчить, власне, відсутність самої підстави позовних вимог простроченої заборгованості СП ПГНК перед УТГ по Договору за період по 16.03.2026р., тобто до дати прийняття Постанови Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2026р. у справі №917/1726/25. При цьому відповідач вказує, що правомірним да допустимим можливість нарахування Позивачем суми 3% річних за порушення строків сплати грошового зобов`язання, а саме 243 582,36грн. додаткової плати за перевищення договірної потужності на квітень 2017 року, у розмірі 200,20грн.

02.07.26 від позивача надійшла відповідь на відзив.

08.07.26 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Інші заяви чи клопотання від учасників справи до суду не надходили.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 917/1099/26.

Судом враховано, що за ч.13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Для забезпечення процесуальних прав сторін, прийняття рішення судом відкладалося.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

17.12.2015 року між АТ "Укртрансгаз" (далі - позивач, оператор) та Спільним підприємством "Полтавська газонафтова компанія" (далі - відповідач, замовник) було укладено договір №1512000890 транспортування природного газу (далі - договір), відповідно до пункту 2.1. якого оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу (далі - послуги) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що вартість послуг розраховується: 1) розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються регулятором; 2) транспортування - за тарифами, які встановлюються регулятором; 3) балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом.

За умовами пункту 7.3. договору тарифи, передбачені пунктом 7.1. цього розділу, є обов`язковими для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього договору.

У відповідності до положень пункту 8.1. договору величина договірної потужності замовника визначається згідно з величиною потужностей, визначених у додатку 1 до цього договору. Величина договірної потужності замовника визначається відповідно до розподілу потужності, який здійснюється в порядку, передбаченому положеннями Кодексу, та оформлюється додатком 1 до даного договору.

Згідно пункту 8.4. договору (в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2016 року) у випадку перевищення замовником розміру договірних потужностей у точках входу/виходу до/з газотранспортної системи за період газового місяця Замовник сплачує додаткову плату, яка розраховується за формулою, вказаною в договорі.

Тим же пунктом 8.4 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2016 року) визначено, що підставою для проведення розрахунку додаткової плати є дані, визначені оператором у звіті про використання договірної потужності, який надається замовнику до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу і містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату. Замовник зобов`язаний здійснити оплату у строк до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем.

Розбіжності щодо вартості додаткової плати підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей, яку замовник зобов`язаний сплатити в строк, визначений пунктом 8.4 цього договору, визначається за даними оператора.

Послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг (п. 11.1. договору).

Пунктами 11.2. та 11.3. договору визначено, що оператор до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою оператора. Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов`язується повернути оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними оператора.

В провадженні Господарського суду Полтавської області перебувала справа № 917/1726/25 за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Спільного підприємства "Полтавська газонафтова компанія" про стягнення заборгованості у розмірі 257 610,88 грн за договором №1512000890 транспортування природного газу від 17.12.2015 року, яка виникла за період - квітень 2017 року, за перевищення обсягів замовленої потужності.

Рішенням Господарського суду Полтавської області 18.11.2025 р. відмовлено у задоволенні позову.

16.03.2026 Східний апеляційний господарський суд ухвалив постанову, якою рішення Господарського суду Полтавської області від 18.11.2025 скасував, прийняв нове рішення у справі про часткове задоволення позову; стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 243 582,36 грн, а також судові витрати; в іншій частині позову відмовив.

На виконання рішення суду Відповідач платіжним дорученням від 27.03.2026 сплатив Позивачу суму боргу 243 582,36 грн.

У даній справі позивач у обгрунтування позову вказує, що у справі № 917/1726/25 судом встановлено наявність тривалого порушення грошового зобов`язання Відповідача, яке підлягало виконанню у квітні 2017, натомість не визнавалось та не виконувалось зобов`язаною стороною, чим порушувались права кредитора у такому зобов`язанні.

На переконання позивача, у зв`язку з тривалістю прострочення виконання зобов`язання, він має право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу, оскільки

За розрахунком позивача, Відповідач зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми за період прострочення з 16.05.2017 по 26.03.2026 у розмірі 64 766,21 грн та інфляційні втрати за період червня 2017 березня 2026 в сумі 328 424,16 грн

Обгрунтовуючи визначений період прострочення для здійснених нарахувань, позивач вказує, що:

- зобов`язання з оплати заборгованості за надані послуги з розподілу потужності у квітні 2017 року у розмірі 243 582,39 грн виникли внаслідок укладення договору транспортування, за період з 01.04.2017 до 27.04.2017 включно.

- відповідно до п. 8.4 Договору 1512000890 від 17.12.2015 року в редакції додаткової угоди № 1 від 30.12.2016 року передбачено, що за перевищення Відповідачем розміру договірних потужностей, Відповідач зобов`язаний здійснити оплату за таке перевищення у строк до 15 числа місяця наступного за звітним. Тобто, відповідна оплата Відповідачем повинна була бути здійснена у строк до 15 травня 2017 року. Відповідно Позивачем правомірно розпочато нарахування 3% річним з моменту прострочення Відповідачем відповідної оплати, а саме з 16 травня 2017 року.

- беручи до уваги, що період прострочення оплати грошового зобов`язання Відповідачем розпочався з 16 травня 2017 року (тобто неповний місяць), то Позивачем, відповідно до усталеної судової практики та висновків Верховного Суду, нарахування інфляційних втрат здійснено з наступного календарного місяця, а саме з 1 червня 2017 року.

- вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Відповідач, заперечуючи проти вимог за позовом 2 про стягнення 393 190,37грн., надав власний контррозрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов`язання на суму 243 582,36грн., які, на його думку, є належним чином обґрунтовані.

Так, за розрахунком відповідача, період, за який має бути нараховано 3% річних є з 17 по 26 березня 2026р. включно, тобто за 10 календарних днів, що становить 200,20грн., із розрахунку: 200,20грн. = 243 582,36грн. (сума грош. зобов`язання) х 3% (річні) : 365 (кількість днів у розі) х 10 (днів прострочки), а нарахування інфляційних втрат на вказану суму є безпідставним, та таким, що суперечить вимогам законодавства та усталеній судовій практиці.

У обгрунтування визнаного відповідачем періоду прострочення він наголосив на відсутності прострочення з його сторони виконання грошового зобов`язання по Договору у розмірі 243 582,36грн. до моменту прийняття Східним апеляційним господарським судом Постанови від 16.03.2026р. у справі №917/1726/25, оскільки, згідно викладеній у відзиві та запереченнях позиції, саме на підставі даної Постанови виник обов`язок сплатити на користь позивача у даній справі відповідне грошове зобов`язання і строк виконання такого зобов`язання настав саме в дату набрання законної сили даною Постановою, тобто 16.03.2026р.

При вирішенні справи судом досліджено докази, наявні у матеріалах справи.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі, в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Враховуючи наведене, судове рішення, а саме Постанова Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2026р. у справі №917/1726/25, яка набрала законної сили, має преюдиціальне значення, а встановлені цим судовим рішенням факти повторного доведення не потребують.

Суд враховує, що Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2026р. у справі №917/1726/25 встановлено, що у відповідача наявний обов`язок з оплати вартості послуги розподілу потужності за договором за квітень 2017 року в сумі 243 582,36 грн.

При цьому, суд зауважив, що виходячи з того, що позивач (відповідач у даній справі) прийняв на точці входу від відповідача обсяг видобутого природного газу без попередньої оплати, то в силу вказаних положень статті 538 Цивільного кодексу України зобов`язання здійснити оплату таких послуг у відповідача виникають одночасно з наданням йому таких послуг (за фактом виконання зустрічного зобов`язання).

Крім того, у Постанові Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2026р. у справі №917/1726/25 колегія суддів дійшла висновку, що факт подання відповідачем на точку входу природного газу у загальному обсязі 723,301 тис.куб.м у квітні 2017 року є свідченням розподілу потужності точки входу до газотранспортної системи та отримання відповідної платної послуги, а отже і виникнення грошових зобов`язань у відповідача здійснити оплату за послугу розподілу потужності.

Східних апеляційним господарським судом, розглядаючи апеляційну скаргу справі №917/1726/25, встановлено обставини щодо умов Договору №1512000890 транспортування природного газу від 17.12.2015, а саме:

Згідно пункту 8.4. договору (в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2016 року) у випадку перевищення замовником розміру договірних потужностей у точках входу/виходу до/з газотранспортної системи за період газового місяця Замовник сплачує додаткову плату, яка розраховується за формулою, вказаною в договорі.

Тим же пунктом 8.4 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2016 року) визначено, що підставою для проведення розрахунку додаткової плати є дані, визначені оператором у звіті про використання договірної потужності, який надається замовнику до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу і містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату. Замовник зобов`язаний здійснити оплату у строк до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем.

Розбіжності щодо вартості додаткової плати підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді. До прийняття рішення суду вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей, яку замовник зобов`язаний сплатити в строк, визначений пунктом 8.4 цього договору, визначається за даними оператора.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

З прийняттям рішення про стягнення боргу, яким по суті фіксується обов`язок сторони сплатити кошти, зобов`язання, що виникли на підставі договору та їх прострочення не припиняються до їх повного виконання боржником.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджено, що Відповідач платіжним дорученням від 27.03.2026 сплатив Позивачу суму боргу 243 582,36 грн.

Тобто суд зауважує, що оплата у даному випадку була здійснена відповідачем з порушенням умов договору лише після прийняття Постанови Східного апеляційного господарського суду від 16.03.2026р. у справі №917/1726/25.

При цьому, суд відхиляє за необгрунтованістю заперечення відповідача про строк виконання зобов"язання щодо оплати вартості послуги розподілу потужності за договором за квітень 2017 року в сумі 243 582,36 грн. та вказує на помилковість твердження щодо відсутності прострочення з його сторони виконання грошового зобов`язання по Договору у розмірі 243 582,36грн. до моменту прийняття Східним апеляційним господарським судом Постанови від 16.03.2026р. у справі №917/1726/25, так як умовами договору (зокрема, пунктом 8.4. договору (в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2016 року)) визначено обов`язок здійснити оплату у строк до п`ятнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем. При цьому, зазначення у цьому ж пункті договору того, що розбіжності щодо вартості додаткової плати підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в суді, не звільняє від обов`язку здійснити оплату у встановлений договором строк, оскільки до прийняття рішення суду вартість додаткової плати за перевищення договірних потужностей, яку замовник зобов`язаний сплатити в строк, визначений пунктом 8.4 цього договору, визначається за даними оператора.

Відповідно статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України вбачається, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за час прострочення.

При цьому, суд зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України нарахувань. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Нарахуванням позивачем інфляційних втрат та 3 % річних є правом кредитора (позивача), яке він може реалізувати при неналежному виконанні боржником грошового зобов`язання, що наразі допущено відповідачем та водночас є підставою настання для останнього відповідних правових наслідків, в даному випадку передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Так, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.

Позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, нарахував та просить стягнути з відповідача за прострочення останнім виконання зобов`язання три проценти річних від простроченої суми за період прострочення з 16.05.2017 по 26.03.2026 у розмірі 64 766,21 грн та інфляційні втрати за період червня 2017 березня 2026 в сумі 328 424,16 грн.

Суд зауважує, що вище вже дослідив обгрунтованість визначеного позивачем періоду прострочення, за які здійснено нарахування, у зв"язку з чим дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок відповідає обставинам початку та закінчення прострочення виконання зобов`язання.

Здійснивши перевірку правильності розрахунків позивача, суд дійшов висновку про їх правильність та обґрунтованість.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 64 766,21 грн та 328 424,16 грн інфляційних втрат, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку, що судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 4718,28 грн.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути із Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія» (адреса 36002, м. Полтава, вул. Європейська, 124А, кв. 77, ЄДРПОУ 20041662) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (адреса 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ЄДРПОУ 30019801) 3% річних в сумі 64 766,21 грн та 328 424,16 грн інфляційних втрат, а також суму судового збору у розмірі 4718,28 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Киричук О.А.