Рішення № 138907804, 11.08.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" серпня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/978/26

Господарський суд Одеської області у складі головуючої судді Демченко Т.І.

За участі секретаря судового засідання: Кастрової М.С.,

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився.

від відповідача: не з`явився.

розглянувши матеріали справи № 916/978/26

За позовом: Василівської сільської ради Болградського району Одеської області (68752, Одеська область, с. Василівка, вул. Миру, буд. 111, код ЄДРПОУ 04378089)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю,,Аванта (68702, Одеська область, м. Болград, вул. Училищна, буд. 95, код ЄДРПОУ 30537463)

про стягнення 944 182,25 грн,

обставини справи:

17.03.2026 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява від Василівської сільської ради Болградського району Одеської області, в якій воно просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю,,Аванта (далі ТОВ «Аванта») заборгованість у розмірі 944 182,25 грн, з якої: 459 628,56 грн основного боргу; 378 055,17 грн пені; 29 494,43 грн 3% річних; 77 004,09 грн інфляційних втрат, 34 000 грн витрат на правничу допомогу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Василівська сільська рада Болградського району Одеської області посилається на порушення відповідачем умов договору оренди землі від 08.12.2015 №36 шляхом систематичної несплати орендної плати за користування земельними ділянками.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 23.03.2026 постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі. Підготовче засідання призначив на 15.04.2026.

Під час засідання 15.04.2026 суд постановив відкласти розгляд справи на 28.04.2026.

Під час засідання 28.04.2026 суд постановив відкласти розгляд справи на 12.05.2026.

У підготовчому засіданні від 12.05.2026 суд постановив закрити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті, судове засідання у справі призначив на 10.06.2026 о 14:00.

Під час засідання 10.06.2026 суд постановив відкласти розгляд справи на 24.06.2026.

Ухвалою суду від 26.06.2026 відкладено судове засідання на 22.07.2026.

Ухвалою суду від 23.07.2026 відкладено судове засідання на 29.07.2026.

Відповідно ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 11.08.2026.

Щодо строку розгляду справи господарський суд зауважує, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.

Так, при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених ст.2,4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення Бараона проти Португалії, 1987 рік, Хосце проти Нідерландів, 1998 рік; Бухкольц проти Німеччини, 1981 рік; Бочан проти України, 2007 рік).

Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.

Отже, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Відтак, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, судом здійснено розгляд справи у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

установив:

08.12.2015 між Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області (Орендодавець) та ТОВ «Аванта» (Орендар) був укладений Договір оренди землі №36 (далі Договір), відповідно до п.1.1 якого Орендодавець, на підставі протоколу проведення земельних торгів за лотом №536 від 08.12.2015р. №1/536 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану за адресою: Одеська область, болградський р-н, Жовтнева сільська рада (за межами населеного пункту).

Згідно з п. 2.1 2.4 Договору в оренду передається земельна ділянка із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 57,8509 га, у тому числі: 57,8509 га ріллі. Кадастровий номер земельної ділянки: 5121483600:01:004:0306. Категорія земель: землі сільськогосподарського призначення. Код використання згідно з класифікатором видів цільового призначення земель (КВЦПЗ): А.01.01 - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав від 18.02.2025р. №413762626 земельна ділянка кадастровий номер 5121483600:01:004:0306 є комунальною власністю територіальної громади в особі Василівської сільської ради Болградського району Одеської області.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 01.01.2015 складає 1 534 222,06 грн (один мільйон п`ятсот тридцять чотири тисячі двісті двадцять дві гривні 06 копійки) і підлягає щорічній індексації (п. 2.6 Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі на рахунок Жовтневої сільської ради в УДКСУ у Белградському районі Одеської області у розмірі 15,35 (п`ятнадцять цілих тридцять п`ять сотих) % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 01.01.2015, а саме: 235525 грн, 00 коп. (двісті тридцять п`ять тисяч п`ятсот двадцять п`ять гривень 00 копійок) за 1 (один) рік, що зазначено у протоколі проведення земельних торгів за лотом № 536 від 08.12.2015 № 1/536 та складає 19627 грн. 08 коп. (дев`ятнадцять шістсот двадцять сім гривень 08 копійок) за один місяць.

Згідно з п. 4.3. Договору орендна плата, визначена пунктом 4.1 цього договору, без внесення змін до договору, індексується станом на 1 січня наступного року, виходячи із індексу споживчих цін за повний минулий календарний рік на коефіцієнт індексації Кі, що визначається за формулою визначеною статтею 289 Податкового кодексу України.

Орендна плата вноситься Орендарем не пізніше 28-го числа кожного місяця, наступного за звітним, у розмірі, встановленому пунктом 4.1 договору, за кожен місяць (п. 4.4. Договору).

Відповідно до п. 9.1.1. Договору Орендодавець має право вимагати від Орендаря своєчасного та повного внесення орендної плати.

Крім того, обов`язком Орендаря є своєчасне та в повному обсязі внесення орендної плати (п. 9.4.5. Договору).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.07.2025 у справі №916/1020/25 розірвано Договір оренди землі № 36 від 08 грудня 2015 року, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванта» щодо земельної ділянки кадастровий номер 51214836000:01:004:0306 площею 57,8509 га.

Вказане рішення суду набрало законної сили 08.08.2025.

У зв`язку із несплатою орендної плати за період з 01.11.2022 по 01.08.2025 у відповідача виникла заборгованість у розмірі 709 628,56 грн, що стало причиною звернення позивача з цим позовом до суду. Крім того, позивачем нараховано пеню у розмірі 378 055,17 грн., 3% річних у розмірі 29 494,43 грн та інфляційні втрати у розмірі 77 004,09 грн.

Відповідач своїм правом на судовий захист не скористався, відзив на позовну заяву до суду не надав, явку представника не забезпечив.

Ухвали суду про призначення судових засідань надсилалися до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідками про доставку електронного документу.

Суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідача про дату, місце та час судових засідань.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов такого висновку.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 9 ст. 93 Земельного кодексу України відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

За приписами ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За ст. 6 зазначеного Закону орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Отже, між сторонами за Договором оренди землі склалися правовідносини, пов`язані з орендою земельної ділянки загальною площею 57,8509 га з кадастровим номером 51214836000:01:004:0306.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

За ст. 5 зазначеного Закону орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (частини 1-3 ст. 21 цього Закону).

Крім того, згідно з п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності - обов`язковий платіж, що його орендар вносить орендодавцю за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Суд установив, що відповідно до п. 4.1. Договору орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі на рахунок Жовтневої сільської ради в УДКСУ у Белградському районі Одеської області у розмірі 15,35 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 01.01.2015, а саме: 235 525 грн за рік, що зазначено у протоколі проведення земельних торгів за лотом № 536 від 08.12.2015 № 1/536 та складає 19 627 грн. 08 коп. за один місяць.

Згідно з п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Як убачається з матеріалів справи, згідно з розрахунком наданим позивачем, орендна плата, з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель, за земельну ділянку кадастровий номер 51214836000:01:004:0306, площею 57.5709 га, за 2022 рік становить 19 627,08 грн за календарний місяць, за 2023 рік 20 622,26 грн за календарний місяць, за 2024 рік 21 982,33 грн за календарний місяць, за 2025 рік 21 982,33 грн за календарний місяць.

Загальна сума заборгованості за 2022-2025 роки складає 459 628,56 грн.

У ст. 626 Цивільного кодексу України закріплено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.

Також, у ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору та визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України ).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно із ст. 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ст. 25 Закону України Про оренду землі орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів оплати заборгованості з орендної плати матеріали справи не містять.

На підставі наведеного, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості, суд встановив, що він є правильним, у зв`язку із чим позовна вимога про стягнення орендної плати у розмірі 459 628,56 грн підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 4.7. Договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нарахована пеня, від суми до сплати, за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Господарський суд зазначає, що сторонами не погоджувався інший термін щодо нарахування пені, а тому до спірних правовідносин застосовуються умови ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, установив, що він не є точним, і правильним є розмір пені у сумі 116 142,37 грн.

За приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок 3% річних та інфляційних втрат суд установив, що він є арифметично правильний і стягненню з відповідача підлягає 3% річних у розмірі 29 494,43 грн та інфляційні втрати у розмірі 77 004,09 грн.

За таких обставин та правового регулювання, суд приходить до висновку що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Крім того, в прохальній частині позовної заяви Василівська сільська рада Болградського району Одеської області також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 34 000 грн.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).

Як убачається із матеріалів справи, позивач у позовній заяві наводить попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, відповідно до якого розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 34 000 грн.

12.02.2026 між Адвокатським об`єднанням «Альбатраст» (Виконавець) та Васильківською сільською радою Болградського району Одеської області (Замовник) укладено Договір про надання правової допомоги №01/01 (далі Договір №01/01), згідно з п. 1.1. якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання у відповідності до діючого законодавства України, надавати Замовнику юридичні послуги за кодом ДК 021:2015:79110000-8 Послуги з юридичною консультування та юридичного представництва у подальшому: «Послути», або надати інші види правової допомоги у всіх справах.

Відповідно до п. 2.1. Договору №01/01 Замовник уповноважує Адвокатське об`єднання «Альбатраст» представляти його інтереси та вести його справи з усіма необхідними повноваженнями:

-в державних, громадських, господарських, приватних та інших підприємствах, установах, організаціях незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, в органах місцевого самоврядування (в тому числі в Міністерстві юстиції України та його територіальних управліннях; в установах та органах Міністерства внутрішніх справ України, в тому числі, але не виключно, в Національній поліції України та її структу рних підрозділах; в органах Прокуратури України, в т ому числі в Генеральній прокуратурі України, обласних, районних та районних в містах прокуратурах; в Службі безпеки України та її територіальних управліннях та підрозділах; у відділах управлінь Державної міграційної служби України, в Національному антикорунційному бюро України, його підрозділах та територіальних управліннях, в Державній податковій службі та її територіальних управліннях та підрозділах) при вирішенні будь-яких питань, шо стосуються захисту його прав та законних інтересів, з усіх питань, з правом подання від імені Замовника необхідних для вирішення питань доку ментів, заяв, одержання виписаних або оформлених на ім`я Замовника документів, рішень, дозволів, актів, довідок тощо;

- в судах України усіх юрисдикцій в усіх інстанціях, третейському суді з усіма правами, які надано законом захиснику, представнику потерпілого або свідка, позивачу, відповідачу, третій особі та іншому учаснику процесу;

- в органах державної виконавчої служби України з питань виконання судових та інших рішень.

Згідно з п. 4.1. Договору №01/01 ціна цього договору юридичних послуг шо надається Виконавцем становить 34 000,00 гривень (тридцять чотири тисячі гривень нуль копійок) без ПДВ, Замовник зобов`язується виплатити в гривнях, та встановлюється за домовленістю сторін згідно Калькуляції «додаток № 1 до договору».

Ціна Послуг визначається, як фактична вартість наданих Послуг (п. 4.3. Договору)

Відповідно до п. 4.7. Договору №01/01 за результатами надання юридичних послуг складається акт здачі-приймання, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Виконавцем юридичних послуг і її вартість. Акт надсилається Замовнику факсимільним зв`язком або поштою. На письмову вимогу Замовника, Виконавець може надавати Акти про надання юридичних послуг, в яких буде вказано перелік наданої юридичної допомоги із ідентифікацією. Замовник підписує їх в частині фактично наданих обсягів Послуг.

Акт про надання юридичних послуг вважається підписаним, якщо протягом 5 днів з моменту його отримання Замовник, не надав Виконавцю письмові аргументовані заперечення па акт (п.4.8. Договору №01/01).

Сума, вказана в п. 4.1. даного Договору є гонораром Виконавця за надання юридичних послуг та поверненню не підлягає (п.4.9. Договору №01/01).

Згідно з п. 7.1. Договору №01/01 даний договір укладений на строк до 31.12.2026 року' або до його повного виконання та набирає чинності з моменту його підписання.

У додатку №1 Калькуляція вартості до договору про надання юридичних послуг №01/01 від 12.02.2026 зазначено найменування послуг, кількість та ціна.

Також в Акті приймання-передачі наданих послуг №1 від 12.02.2026 сторони погодили, що Виконавець надав Замовнику правові послуги у відповідності до Додатку №1 «КАЛЬКУЛЯЦІЯ» до Договору надання правової допомоги № 01/01, а Замовник прийняв надані Виконавцем правові послуги, результатом яких є відповідна позовна заява Василівської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аванта» про стягнення заборгованості та представництво в суді першої інстанції, а саме:

- Консультування клієнта, попередній аналіз документів, вивчення матеріалів справи, визначення правової позиції та стратегії захисту інтересів клієнта 4 000 грн.

- Аналіз фактичних обставин справи, дослідження договору оренди та супутніх документів, аналіз законодавства та судової практики, формування правової позиції та обгрунтування основних тез позову 8 000 грн.

- Написання позовної заяви, шо включає детальний виклад обставин справи, правову оцінку цих обставин з посиланням на відповідні норми законодавства (Земельний кодекс України, Цивільний кодекс України, ЦП К України), формулювання позовних вимог, розрахунок суми заборгованості та надання списку доказів, шо додаються до позову, участь у судових засіданнях (за наявності) 12 000 грн.

- Підготовка доказової бази: збір, систематизація та аналіз документів, складання описів та додатків до позовної заяви, підготовка копій документів, підготовка клопотань (про забезпечення позову, витребування доказів тошо) 6 000 грн.

- Подання позовної заяви до суду, отримання ухвали про відкриття провадження у справі, консультування клієнта щодо подальших процесуальних дій 4 000 грн.

Загальна вартість наданих правових послуг складає 34 000 грн.

Господарський суд зазначає, що Договір про надання правової допомоги №01/01 від 12.06.2026, додаток №1 Калькуляція вартості до договору про надання юридичних послуг №01/01 від 12.02.2026 та Акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 12.02.2026 підписано сторонами та скріплено печатками без зауважень.

Представником позивача у справі №916/978/26 був адвокат Полегенький Віталій Сергійович на підставі ордеру серії ВН №1675127 від 15.03.2026.

За змістом статті 1 Закону України,,Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України,,Про адвокатуру і адвокатську діяльність, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У відповідності до ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 5 статті 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту представлених позивачем документів (Договору про надання правової допомоги №01/01 від 12.06.2026, додатку №1 Калькуляція вартості до договору про надання юридичних послуг №01/01 від 12.02.2026, Акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 12.02.2026) вбачається, що адвокатом Полегеньким В.С. надано позивачу послуги з юридичного консультування та представництва.

Господарський суд звертає увагу сторін, що відповідно до сталої практики Верховного Суду, підтвердження оплати наданих адвокатських послуг не є необхідним.

Відтак, позивачем доведено належними доказами понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 34 000 грн.

Втім, заявлена до стягнення позивачем сума адвокатських витрат унеможливлюється наступним.

Як вірно зауважує відповідач, на виконання приписів ч.6 ст.126 ГПК України, з огляду на характер даної справи (типовий спір щодо стягнення заборгованості з орендної плати, відсутність складних правових питань, розгляд у спрощеному провадженні), заявлена сума витрат у розмірі 34 000 грн є явно завищеною, непропорційною та такою, що не відповідає критерію розумності.

У постановах від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18 Верховний Суд дійшов висновку, що «якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу»

Крім того, у ч.5 ст.129 ГПК України закріплено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес…

На підставі означеної норми під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд може не відшкодовувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, урахувавши критерії для розподілу витрат, наведені в ч.5 ст.129 ГПК України.

Зважаючи на предмет спору та заявлений розмір позовних вимог, те, що розгляд справи було здійснено у порядку спрощеного позовного провадження, те, що фактично адвокатом позивача витрачено час на складання позовної заяви у типових правовідносинах щодо стягнення заборгованості з орендної плати, та часткове задоволення позовних вимог, господарський суд вважає необґрунтованим заявлений розмір витрат вартістю 34 000 грн, тому зменшує їх за власною ініціативою до 20 000 грн.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

По справі «Руїз Торіха проти Іспанії», ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

У силу приписів ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 129, 145, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовну заяву Василівської сільської ради Болградського району Одеської області задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю,,Аванта (68702, Одеська область, м. Болград, вул. Училищна, буд. 95, код ЄДРПОУ 30537463) на користь Василівської сільської ради Болградського району Одеської області (68752, Одеська область, с. Василівка, вул. Миру, буд. 111, код ЄДРПОУ 04378089) заборгованість з орендної плати у розмірі 459 628,56 грн, пеню у розмірі 116 142,37 грн, 3% річних у розмірі 29 494,43 грн, інфляційні втрати у розмірі 77 004,09 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 20 000 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 11 330,18 грн.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з приписами ч.5 ст.240 ГПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 11 серпня 2026 р. у зв`язку із перебуванням судді Демченко Т.І. на лікарняному.

Суддя Т.І. Демченко