Ухвала суду № 138907217, 10.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

10.08.2026Справа № 910/5806/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРОНОС 1991"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАТ"

2. ОСОБА_1

про стягнення 3 131 174,76 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники учасники справи:

Від позивача: Голуб В.О.

Від відповідача-1: Бернацький Ю.А.

Від відповідача-2: Бернацький Ю.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КРОНОС 1991" (далі-позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АВАТ" (далі-відповідач-1), ОСОБА_1 (далі-відповідач-2) про солідарне стягнення 3 131 174,76 грн, з яких 2 264 483,58 грн. - неустойка за порушення строку виконання робіт за Договором підряду №270825/КРО/П/АВАТ від 27.08.2025р.; 866 691,18 грн. - авансовий платіж.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 своїх обов`язків за договором підряду №270825/КРО/П/АВАТ від 27.08.2025р, а також неналежним виконанням відповідачем-2 своїх зобов`язань за договором поруки №270825/КРО/ПОР/АВАТ від 27.08.2025р.

Ухвалою суду від 25.05.2026 позовну заяву залишено без руху.

26.05.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 27.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 02.07.2026.

30.06.2026 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про продовження строку для відзиву.

30.06.2026 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.

02.07.2026 до суду від позивача надійшли заперечення на клопотання.

Суд 02.07.2026 у підготовчому засіданні постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позов. Судом долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву (відповідача-1) та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 16.07.2026, встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив до 13.07.2026.

14.07.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1.

16.07.2026 до суду від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

Представники позивача та відповідачів-1,-2 у підготовчому засіданні 16.07.2026 просили суд відкласти розгляд справи.

Суд 16.07.2026 у підготовчому засіданні постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 30.07.2026.

22.07.2026 до суду від позивача надійшли письмові пояснення.

22.07.2026 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів.

30.07.2026 до суду від представника відповідачів-1,-2 надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи фотодоказів, в якому останній просив суд оголосити перерву у підготовчому засіданні.

Представник позивача 30.07.2026 у підготовчому засіданні заперечив проти оголошення перерви у підготовчому засіданні.

Суд 30.07.2026 у підготовчому засіданні постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні до 10.08.2026.

10.08.2026 до суду від представника відповідачів-1,-2 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі № 910/5806/26 до припинення перебування ОСОБА_1 (відповідача-2) у складі Збройних Сил України.

Представник позивача 10.08.2026 у підготовчому засіданні поклався на розсуд суду щодо розгляду клопотання про зупинення провадження у справі.

Представник відповідачів-1,-2 у підготовчому засіданні 10.08.2026 клопотання про зупинення провадження у справі підтримав та просив його задовольнити.

Розглянувши клопотання про зупинення провадження у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України).

За змістом статей 7, 13 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин; судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Такі принципи господарського судочинства як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків.

Принципи змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства надають учасникам справи право вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами.

Отже, суд зобов`язаний забезпечити (організувати) дійсно змагальний процес, тобто створити особам, які беруть участь у справі, всі умови для реалізації ними своїх процесуальних прав і виконання покладених на них процесуальних обов`язків.

Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів цивільного судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов`язаний зупинити провадження у справі.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.

Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства.

Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані.

Стаття 227 ГПК України встановлює обов`язок для суду зупиняти провадження у справі.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору,у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 3 частини першої статті 227 цього Кодексу - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

У постанові Велика Палата Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі №754/947/22 зробила висновок, що під час застосування правил пункту 3 частини першої статті 227 ГПК України, судам потрібно виходити з такого:

1) з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»;

2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі;

3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.

Як указав Верховний Суд у постанові від 12.02.2026 у справі № 924/863/23, за нинішньої редакції п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України в суду є обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Тож норма п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси. За таких умов розсуд суду є доволі обмеженим у тому, щоб не застосовувати таке обов`язкове зупинення провадження у судовій справі.

Судом встановлено, що перебування відповідача-2 на військовій службі підтверджується довідкою № 020520251352205200079/1 від 14.07.2026 року, Довідки Військово - лікарської комісії від 13.07.2026 року, довідкою №1100 форми № 5 (військовослужбовця) від 17.07.2026 року.

Як вбачається із довідки № 1100 від 17.07.2026 року, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в військовій частині НОМЕР_1 з 14 липня 2026 року по теперішній час.

Суд констатує, що в суду є обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Тож норма п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.

З огляду на вищевказані обставини, суд дійшов висновку про зупинення провадження у справі № 910/5806/26 до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.

Керуючись ст. 227, 229 233 - 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Зупинити провадження у справі № 910/5806/26 до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.

2. Зобов`язати сторін повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

Згідно з ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення суддею. Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.В.Усатенко