Рішення № 138907143, 10.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.08.2026Справа № 910/2211/25

За позовомКиївської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "МФК ГУД Лайф"простягнення 2329972,73 грнСуддя Смирнова Ю.М.

Представники сторін: не викликалися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська міської рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МФК ГУД Лайф" про стягнення 2329972,73 грн неправомірно збережених грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовано фактичним безоплатним використанням відповідачем земельної ділянки територіальної громади.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025, позов задоволено повністю.

Постановою Верховного Суду від 10.02.2026 рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 у справі №910/2211/25 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 у справі №910/2211/25 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "МФК ГУД Лайф" на користь Київської міської ради 221405,70 грн безпідставно збережених грошових коштів та 2656,87 грн витрат зі сплати судового збору, в іншій частині позову відмовлено, в поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2025 у справі №910/2211/25 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.09.2025, які скасовані постановою Верховного Суду від 10.02.2026, стягнуто з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МФК ГУД Лайф" грошові кошти у розмірі 2108567,03 грн безпідставно збережених грошових коштів, 25302,80 грн судового збору, витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 37954,20 грн та касаційної скарги у розмірі 50605,61 грн.

В порядку ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України Товариство з обмеженою відповідальністю "МФК ГУД Лайф" звернулося із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі №910/2211/25 про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 258000,00 грн.

Позивач своїм правом на подання заперечень проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу відповідача не скористався.

Згідно ч.3 ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

З огляду на зазначені приписи Господарського процесуального кодексу України суд вирішує питання про судові витрати відповідача у справі №910/2211/25 без повідомлення учасників справи, в порядку, передбаченому ст.244 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч.1, 2, ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч.ч.3-5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Отже, відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

При цьому представник відповідача до закінчення судових дебатів у справі №910/2211/25 повідомив, що відповідні докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Заяву про розподіл судових витрат відповідач подав своєчасно.

До заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу відповідач надав:

- договір про надання правової допомоги №АБ/68-25 від 10.03.2025, укладений між відповідачем та Адвокатським бюро "Алли Безносик";

- додаткову угоду №1 від 12.01.2026 до договору про надання правової допомоги №АБ/68-25 від 10.03.2025;

- акт про виконання робіт (надання послуг) №1 від 08.05.2026 на загальну суму 258000,00 грн, в якому перелічені надані адвокатським бюро послуги, а саме: аналіз документів судової практики та постанови Верховного Суду по даній справі на суму 5000,00 грн, складення і подання до суду пояснення з урахуванням висновків викладених в постанові Верховного Суду на суму 15000,00 грн, складання і подання до суду клопотання про поворот виконання рішення на суму 10000,00 грн, участь адвоката в судових засіданнях (3 судові засідання) на суму 18000,00 грн, додаткова винагорода адвоката (гонорар успіху) на суму 210000,00 грн;

- детальний опис робіт (наданих послуг) на суму 258000,00 грн;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 31.07.2020 КС №9145/10;

- ордер серії АІ №1843430 від 10.03.2025.

Суд зауважує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. При цьому вартість послуг погоджена відповідачем та адвокатським бюро у додатку №1 до додаткової угоди №1 від 12.01.2026 до договору про надання правової допомоги №АБ/68-25 від 10.03.2025.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п.269).

Суд зазначає, що оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 в справі №910/12876/19 зазначено, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст.41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви"). При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом і клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Суд зазначає, що у відзиві на позов відповідач навів попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50000,00 грн, у письмових поясненнях по суті спору, поданих під час нового розгляду справи, - 150000,00 грн, а безпосередньо у заяві про ухвалення додаткового рішення у справі - 258000,00 грн, тобто розмір заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката було суттєво збільшено відповідачем під час нового розгляду справи.

Згідно п.3 ст.124 Господарського процесуального кодексу України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

В той же час, відповідно до ч.6 ст.129 Господарського процесуального кодексу України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Сума витрат на професійну правничу допомогу, зазначена відповідачем у попередньому розрахунку, та сума, остаточно визначена у заяві про відшкодування таких витрат, істотно відрізняється.

Проте, жодного пояснення щодо такого перевищення відповідачем не наведено.

До того ж, зазначений відповідачем перелік витрат на професійну правничу допомогу у остаточно визначеному варіанті стосується таких витрат відповідача саме під час нового розгляду справи у суді першої інстанції, що, відповідно, звужує обсяг наданих адвокатом послуг та витраченого ним часу.

В цьому контексті варто зазначити, що правова позиція відповідача залишилася незмінною і послідовно доводилася відповідачем в межах як первісного, так і нового розгляду справи.

Тому, зважаючи на принципи співмірності та розумності судових витрат, враховуючи обсяг поданих сторонами процесуальних документів, кількість засідань та процесуальних дій, вчинених під час нового розгляду даної справи, суд вважає обґрунтованими витрати на професійну правничу допомогу відповідача в розмірі 50000,00 грн.

Згідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України та у зв`язку із частковим задоволенням позову зазначені витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 45250,00 грн.

Керуючись ст.ст.124, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Заяву відповідача про розподіл судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Київської міської ради (01001, місто Київ, вулиця Хрещатик 36, ідентифікаційний код 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МФК ГУД Лайф" (01042, місто Київ, Новопечерський провулок 5, літера А, ідентифікаційний код 42433287) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 45250 (сорок п`ять тисяч двісті п`ятдесят) грн 00 коп.

3. В іншій частині заяви відповідача про розподіл судових витрат відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.М. Смирнова