Рішення № 138907097, 11.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026Справа № 910/5790/26Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЕРША»

про стягнення 73 160,05 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЕРША» про стягнення 73 160,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що до нього перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за відшкодування збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

22.05.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2026 прийнято позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5790/26, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання); встановлено сторонам строки для відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

29.05.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

03.06.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив не скористався.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

17.03.2023 між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАХІД ТРАНС ОЙЛ» (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № FO-01514315, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов`язані із володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом (застрахований транспортний засіб) та всіма видами транспортних засобів спеціального призначення, та додатковим обладнанням, встановленим на ньому (застраховане додаткове обладнання).

Застрахованим об`єктом згідно з умовами вищевказаного договору є транспортний засіб Mercedes-Benz Actros 1842LS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2014 року випуску.

Строк дії зазначеного договору страхування - до 19.03.2024.

22.11.2023 на А/дорога Т-02-05-КУНА-/М-30/, 0 км, 100 м сталася дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого у позивача транспортного засобу Mercedes-Benz Actros 1842LS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , транспортного засобу DAF, TE 95 XF, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , та транспортного засобу Volvo FH13/420, реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 .

Вказані обставини підтверджуються довідкою Національної поліції України № 3023331615074491, із якої вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення було складено на водія транспортного засобу DAF, TE 95 XF, реєстраційний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_2 .

Постановою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 20.02.2024 у справі № 276/279/24, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

За результатами розгляду заяви про настання події від 23.11.2023 та заяви на виплату страхового відшкодування від 20.02.2024, Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» складено страховий акт № 05413/47/924 від 04.03.2024, відповідно до якого вирішено здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 73 160,05 грн на користь станції технічного обслуговування - ТОВ «ТБР Логістик». Розмір страхового відшкодування визначено відповідно до ремонтної калькуляції № 24191_47 від 10.01.2024, складеної за допомогою системи Audatex.

На виконання умов Договору страхування позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 73 160,05 грн на користь ТОВ «ТБР Логістик», що підтверджується платіжною інструкцією від 05.03.2024 № 16676.

У зв`язку з тим, що на момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу DAF, TE 95 XF, реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ПЕРША» (поліс № ЕР/216081894), позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування від 26.03.2024 вих. № 01498/9224, у якій просив здійснити відшкодування шкоди у розмірі 73 160,05 грн.

Оскільки жодних листів від відповідача про прийняте рішення за результатами розгляду вищевказаної заяви до позивача не надходило та страхове відшкодування не виплачене, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив щодо задоволення позовних вимог, зазначаючи про недоведеність позивачем факту звернення до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, оскільки надані позивачем докази на підтвердження направлення такої заяви, на думку відповідача, не є належними. За таких підстав відповідач вказує, що позивачем було пропущено визначений Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк на звернення із заявою про виплату страхового відшкодування, що є підставою для відмови у його здійсненні.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За приписами ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, виходячи з наведених норм чинного законодавства, відшкодувати спричинений у ДТП збиток (компенсувати сплачене страхове відшкодування позивачу) має саме винна особа (особа, відповідальна за збиток).

Як вбачається з матеріалів справи, вина особи, яка керувала транспортним засобом DAF, TE 95 XF, реєстраційний номер НОМЕР_2 , встановлена постановою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 20.02.2024 у справі № 276/279/24.

Водночас, як вбачається зі змісту вказаної постанови, судом було встановлено такі обставини: «Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №396155 складеного 25.12.2023 року, 25.12.2023 року о 18 год. 25 хв. на а/д Р-33 водій ОСОБА_2 керуючи ТЗ DAF TE 95XF, державний номерний знак НОМЕР_2 не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції, у результаті чого здійснив зіткнення з ТЗ Mersedes, державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричіпом -цистерна, державний номерний знак НОМЕР_4 . Внаслідок чого два ТЗ отримали механічні пошкодження.».

Разом з цим, суд згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень встановив, що 26.03.2024 Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області ухвалив постанову у справі № 276/279/24, якою розглянув заяву про виправлення описки в постанові Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 20.02.2024 у справі № 276/279/24 та відмовив у її задоволенні, оскільки визначені у заяві обставини не є описками та помилками у розумінні норм діючого законодавства. Однак, у мотивувальній частині даної постанови від 26.03.2024 суд зазначив, що постановою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 20.02.2024 у справі №276/279/24 встановлена винуватість ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на підставі адміністративних матеріалів, які надійшли від Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області, зокрема: постанови про закриття кримінального провадження від 07.12.202, план-схеми до протоколу ДТП від 22.11.2023, в яких міститься інформація щодо всіх учасників дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини ОСОБА_2 .

З урахуванням зазначеного та відсутності у матеріалах справи будь-яких інших доказів, які б вказували на те, що ДТП відбулася в іншу дату, аніж 22.11.2023, а також враховуючи відсутність будь-яких заперечень відповідача щодо факту та обставин спірної ДТП, у суду відсутні підстави вважати недостовірними викладені у позові обставини спричинення матеріальних збитків власнику транспортного засобу Mercedes-Benz Actros 1842LS, реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП, яка сталася 22.11.2023 з вини ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом DAF, TE 95 XF, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до ч. 6 ст. 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв`язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» (у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

При цьому, у постанові в справі № 910/32720/15 від 02.04.2018 Верховний Суд зазначив, що вказівка «у межах витрат», означає, що загальна сума вимоги, яка заявлена страховиком, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, не може перевищувати суму, яка ним реально сплачена.

Велика Палата Верховного Суду в постанові у справі № 910/2603/17 від 04.07.2018 висловила правову позицію, згідно з якою перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов`язанні до страховика в порядку ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» є суброгацією.

Суброгація (від лат. «subrogare» - заміщення, обрання взамін) є одним із видів уступки права, який полягає в тому, що до нового кредитора, який реально виконав зобов`язання у вигляді сплати грошей, переходить право вимагати відповідного відшкодування від особи, відповідальної за завдану шкоду.

Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов`язанні (зміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов`язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

Отже, суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування і правовою підставою її застосування є ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування».

Судом встановлено, що відносини між відповідачем як страховиком та власником транспортного засобу DAF, TE 95 XF, реєстраційний номер НОМЕР_2 врегульовані полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР/216081894, яким визначено ліміт за шкоду по майну - 160 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн.

Таким чином, положення ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до вищевказаних норм, у зв`язку з виплатою страхового відшкодування за договором страхування до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу DAF, TE 95 XF, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Будь-яких заперечень відповідача щодо розміру страхового відшкодування, визначеного згідно зі Страховим актом № 05413/47/924 від 04.03.2024, в матеріали справи не надано, викладених у позові обставин та свого обов`язку здійснити виплату страхового відшкодування на користь позивача у повному обсязі в сумі 73 160,05 грн не спростовано.

Натомість, викладені у відзиві на позовну заяву обставини щодо неотримання відповідачем заяви про виплату страхового відшкодування суд визнає необґрунтованими, оскільки позивачем долучено до позову список згрупованих поштових відправлень від 04.04.2024, у якому вказано про направлення кореспонденції ПрАТ «СК «ПЕРША» на адресу: вул. Фізкультури, 30, м. Київ, 03150, № 01498/9224, та фіскальний чек про оплату послуг поштового зв`язку від 04.04.2024.

Відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку (в редакції, що діяла на час здійснення відправлення):

- у разі відправлення згрупованих поштових відправлень, поштових переказів відправник складає їх список в електронному вигляді за формою, визначеною оператором поштового зв`язку. Кількість поштових відправлень, поштових переказів одного виду та категорії (згрупованих за способом пересилання), що включаються до одного списку, та кількість таких списків визначаються оператором поштового зв`язку (пункт 53);

- про прийняття для пересилання згрупованих поштових відправлень, поштових переказів відправнику може видаватися один розрахунковий документ на один список з одним примірником списку (пункт 54).

Таким чином, документи, які містяться у матеріалах справи, якими позивач обґрунтовує надіслання зазначеної вище кореспонденції на адресу відповідача, є достатніми для засвідчення здійснення відправлення відповідно до положень Правил надання послуг поштового зв`язку. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 09.04.2025 у справі № 916/586/24.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2021 у справі № 910/9359/20 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Доводи відповідача про те, що позивачем не надано доказів вручення відповідачу відповідного листа із заявою про виплату страхового відшкодування визнаються судом безпідставними, оскільки виходячи з принципу змагальності сторін, в разі, якщо відповідач заперечує проти отримання кореспонденції позивача, то саме на відповідача, у такому випадку, покладено обов`язок доведення тих обставин, на які посилається відповідач (статті 13, 74 ГПК України).

Згідно з п.1 глави ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень (в редакції на момент направлення відповідачу претензії), затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 № 958, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку):

1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;

2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2;

3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3;

4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Враховуючи те, що відправлення здійснено з м. Київ у м. Київ, у даному випадку нормативні строки пересилання письмової кореспонденції становлять 2 дні. Таким чином, відповідач мав отримати заяву позивача 08.04.2024.

Відповідно до ст. 36.2. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;

- разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд зазначає, що доказів прийняття відповідачем рішення про здійснення страхового відшкодування та його виплату або ж рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування у визначений законодавством строк матеріали справи не містять.

При цьому, позивачем було дотримано однорічного строку на звернення до відповідача із заявою про страхове відшкодування, а тому підстави для застосування п. 37.1.4. ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на яку посилається відповідач, відсутні.

Отже, враховуючи визначені полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР/216081894 розміри лімітів відповідальності та франшизи, відсутність доказів сплати відповідачем суми страхового відшкодування, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 73 160,05 грн.

Будь-яких доказів, які б доводили іншу суму страхового відшкодування, належну до виплати внаслідок пошкодження транспортного засобу Mercedes-Benz Actros 1842LS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідачем суду не надано.

Згідно зі ст. 74 ГПК України и кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЕРША» (вул. Фізкультури, 30, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 31681672) на користь Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» (проспект Берестейський, 65, м. Київ, 03062, ідентифікаційний код 30115243) 73 160,05 грн страхового відшкодування та 2662,40 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного рішення: 11.08.2026.

Суддя Т. Ю. Трофименко