Рішення № 138907094, 11.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026Справа № 910/5490/26Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС»

до Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНТЕР-ПОЛІС»

про стягнення 54 793,06 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» до Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНТЕР-ПОЛІС» про стягнення 54 793,06 грн страхового відшкодування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що до нього перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за відшкодування збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

15.05.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5490/26, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання); встановлено сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

01.06.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

05.06.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив не скористався.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.06.2023 між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) укладено договір добровільного комплексного страхування транспортних ризиків № FO-01578112, згідно з яким застраховано транспортний засіб - Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску (поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/6578972 зі строком дії до 05.07.2024).

02.04.2024 у м. Львові по вул. Шевченка (переїзд) сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю застрахованого у позивача автомобіля Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , що підтверджується повідомленням про дорожньо - транспортну пригоду (європротокол).

З відомостей, які містяться в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 02.04.2024, вбачається, що в результаті ДТП було пошкоджено обидва автомобілі, а особою, яка є винною у скоєнні ДТП є ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до ремонтної калькуляції № 07535_17 від 15.04.2024, складеної за допомогою системи Audatex, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1 , пошкодженого при ДТП, склала 54 793,06 грн.

За наслідками розгляду заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування страховиком складено страховий акт № 09560/17/924 від 19.04.2024, відповідно до якого вирішено виплатити страхувальнику страхове відшкодування в сумі 54 793,06 грн без ПДВ.

На виконання умов Договору страхування позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 54 793,06 грн на користь страхувальника ( ОСОБА_1 ), що підтверджується платіжною інструкцією від 22.04.2024 № 407664.

У зв`язку з тим, що на момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНТЕР-ПОЛІС» (поліс № ЕР/219974257), позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування від 28.05.2024 вих. № 02487/9224, у якій просив здійснити відшкодування шкоди у розмірі 54 793,06 грн.

Оскільки жодних листів від відповідача про прийняте рішення за результатами розгляду вищевказаної заяви до позивача не надходило та страхове відшкодування не виплачене, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив щодо задоволення позовних вимог, з підстав проведення позивачем огляду пошкодженого у ДТП автомобіля без участі відповідача (його представника), що призвело до позбавлення останнього можливості надати належну оцінку порядку проведеного огляду пошкодженого транспортного засобу та визначення вартості матеріального збитку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1, 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Для здійснення відшкодування шкоди, що була отримана внаслідок використання джерел підвищеної небезпеки, насамперед необхідно встановити та підтвердити вину особи, що має відповідати за шкоду, у вчиненні такої дії, отже, цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, настає у разі наявності вини особи в цьому, незалежно від того, чи є в діях цієї особи склад адміністративного проступку чи злочину.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 16.07.2018 по справі № 910/20412/16.

Відповідно до п. 33.2. ст.33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут та надалі чинний на момент виникнення спірних правовідносин) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідний підрозділ Національної поліції про її настання.

У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідного підрозділу Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Моторним (транспортним) страховим бюро України було встановлено відповідний зразок повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та за погодженням з Державною автомобільною інспекцією Міністерства внутрішніх справ України затверджено Інструкцію щодо заповнення повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до вказаної вище Інструкції у європротоколі зазначаються фактична дата, час та місце настання дорожньо-транспортної пригоди, інформація про страхувальника згідно з даними полісу та інше. Виправлення у повідомленні категорично забороняються та замість зіпсованого бланку заповнюється інший.

З відомостей, які містяться в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 02.04.2024 вбачається, що ДТП сталася внаслідок недотримання водієм транспортного засобу МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , дистанції, що призвело до зіткнення із автомобілем Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1 . При цьому, дані європротоколу свідчать про визнання водієм МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 своєї вини.

Судом встановлено, що європротокол складений обома учасниками ДТП у частинах, що стосуються інформації про транспортний засіб А та транспортний засіб Б, не містить виправлень, у відповідних пунктах зазначено дату, час та місце дорожньо-транспортної пригоди, а також наявна схема ДТП.

Крім того, сам лише факт складання та підписання обома учасниками ДТП повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротоколу) вказує на наявність у водіїв транспортних засобів згоди щодо обставин її скоєння.

Отже, враховуючи вищенаведене, з урахуванням приписів чинного законодавства, суд приймає до уваги повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол) від 02.04.2024 як належний доказ вчинення ДТП, за участю вищевказаних транспортних засобів.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з нормами ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв`язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику, позивач набув право вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» (у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Судом встановлено, що відносини між відповідачем як страховиком та власником транспортного засобу МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 врегульовані полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР/219974257, яким визначено ліміт за шкоду по майну - 160 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн.

Отже, у зв`язку з виплатою страхового відшкодування за договором страхування до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Так, суд зазначає, що викладених у позові обставин та свого обов`язку здійснити виплату страхового відшкодування на користь позивача у повному обсязі в сумі 54 793,06 грн відповідачем не спростовано.

Наведені відповідачем заперечення щодо позовних вимог та визначення розміру матеріального збитку без залучення представника відповідача до огляду пошкодженого транспортного засобу судом відхиляються, оскільки зазначене не може бути підставою для відмови у виплаті суми страхового відшкодування, тоді як Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів не передбачено обов`язковості виклику страховика за договором обов`язкового страхування для огляду КТЗ.

Крім того, відповідач зазначав, що позивачем не подано ані звіту про оцінку КТЗ, ані акту оцінки КТЗ, ані висновку експерта, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити таке.

Так, норма ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка передбачає відшкодування страховиком саме оціненої шкоди, не встановлює імперативного обов`язку щодо проведення такої оцінки саме суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Водночас, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру, виходять з фактичної суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати страхового відшкодування страхувальнику є платіжний документ про здійснення такої виплати (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №910/9396/17, від 06.07.2018 у справі №924/675/17, від 25.07.2018 у справі №922/4013/17).

Натомість, позивачем розмір матеріального збитку в сумі 54 793,06 грн визначено згідно з ремонтною калькуляцією, складеною за допомогою системи Audatex, яка відповідно до п. 59 додатку 8 до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, прямо віднесена до рекомендованих джерел для визначення вартості відновлювального ремонту транспортних засобів.

Визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу в комп`ютерній програмі «Audatex» та виплата страхового відшкодування на підставі такої калькуляції є усталеною практикою, а відповідна калькуляція визнається судами належним доказом розміру завданого збитку, що підтверджується постановами Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 464/917/20, від 03.04.2019 у справі №758/4854/16-ц, від 05.09.2018 у справі №222/1/16-ц, від 24.04.2018 у справі №910/9030/17).

Суд зазначає, що сам по собі факт відсутності окремого звіту оцінювача не спростовує: факту настання дорожньо-транспортної пригоди, факту пошкодження транспортного засобу потерпілої особи, факту визнання події страховим випадком, факту здійснення позивачем страхової виплати, а також факту визначення розміру відновлювального ремонту на підставі протоколу огляду та ремонтної калькуляції.

При цьому відповідач не надав суду, у порядку передбаченому ГПК України, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження необґрунтованості визначеного позивачем розміру страхового відшкодування. Зокрема, відповідачем, на спростування доводів позивача, не було надано суду: контррозрахунку вартості відновлювального ремонту, висновку експерта, звіту суб`єкта оціночної діяльності, доказів завищення вартості запасних частин чи ремонтних робіт або доказів існування іншого розміру матеріального збитку.

Отже, враховуючи визначені полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/219974257 розміри лімітів відповідальності та франшизи, відсутність доказів сплати відповідачем суми страхового відшкодування, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 54 793,06 грн.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 74 ГПК України и кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене в сукупності, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНТЕР-ПОЛІС» (вул. Ігорівська, буд. 14, літера А, м. Київ, 04070; ідентифікаційний код 19350062) на користь Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» (проспект Берестейський, 65, м. Київ, 03062, ідентифікаційний код 30115243) 54 793,06 грн страхового відшкодування та 2662,40 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного рішення: 11.08.2026.

Суддя Т. Ю. Трофименко