Ухвала суду № 138907034, 10.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

10.08.2026Справа № 910/5917/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні

подання Головного державного виконавця Голосіївського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Яковенко Тетяни Ігорівни

про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника Савченка Дмитра Валентиновича

у справі № 910/5917/19

за позовом Національного банку України

до Приватного акціонерного товариства Світ будівельних матеріалів

про розірвання Договору та стягнення 292 283,78 грн.

Державний виконавець: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2019 позов задоволено частково, стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Світ будівельних матеріалів» на користь Національного банку України грошові кошти в розмірі 292 283 грн. 78 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 384 грн. 26 коп., в іншій частині позову відмовлено.

09.09.2019 на виконання рішення Господарського суду міста Києва видано наказ.

04.08.2026 до Господарського суду міста Києва надійшло подання Головного державного виконавця Голосіївського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Яковенко Тетяни Ігорівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника Савченка Дмитра Валентиновича.

В обґрунтування подання державний виконавець зазначає, що керівник компанії не з`являється на виклики державного виконавця, не надає достовірні відомості про доходи та майно, рахунки у банках чи інших фінансових установах, не надає пояснення щодо причин та обставин невиконання рішення, в зв`язку з чим, є всі підстави для застосування до керівника боржника такої міри примусового впливу, як обмеження у праві виїзду за межі України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2026 повідомлено Головного державного виконавця Голосіївського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Яковенко Тетяну Ігорівну про те, що розгляд подання відбудеться 10.08.2026.

У судове засідання 10.08.2026 державний виконавець не з`явився.

Розглянувши матеріали подання, повно та об`єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Статтею 337 ГПК України унормовано, що тимчасове обмеження фізичної особи - боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що означений захід є виключним заходом забезпечення виконання судового рішення, застосування якого є правом, а не обов`язком суду.

Згідно з ч. 1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 19 ч. 3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів;.

Слід зазначити, що право виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання, не наділяє виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв`язання спорів у цій сфері.

Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, до виконання зобов`язань.

Отже, законодавством передбачена можливість тимчасового обмеження виїзду за кордон боржника у разі ухилення боржником від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням. За змістом ч. 2 ст. 337 ГПК України тимчасове обмеження фізичної особи боржника у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як виключний захід забезпечення виконання судового рішення.

Згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з ст .2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Отже, виходячи з вищевикладеного, у даному випадку задоволення подання з підстав, викладених державним виконавцем, могло призвести до безпідставного обмеження права фізичної особи на свободу пересування, яке передбачено Конституцією України.

Крім того, суд звертає увагу державного виконавця на те, що при розгляді вказаної категорії спорів виконавець повинен довести яким чином обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника забезпечить виконання рішення суду у даній справі, адже застосування судом норми щодо обмеження фізичної особи у перетині кордону України не є за своєю правовою природою видом санкції, тобто покарання за невиконання керівником боржника рішення, а лише має на меті забезпечити виконання цього рішення суду.

Натомість, суд зазначає, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено право виконавця на привід керівника боржника у разі його нез`явлення на виклик та право накладати штрафи, звертатись до відповідних органів з поданням про притягнення керівника боржника до відповідальності, однак, неявка керівника боржника на виклики державного виконавця та ненадання відомостей про доходи не є підставою для застосування до керівника боржника такого виключного заходу як обмеження виїзду за кордон.

Отже, суд приходить до висновку, що така обов`язкова умова для застосування тимчасових обмежень для виїзду за кордон, як ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, у розумінні ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», матеріалами справи не підтверджується.

Більше того, матеріали справи не містять доказів накладення державним виконавцем штрафів на боржника, звернення до правоохоронних органів із відповідними поданнями, тощо.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні подання Головного державного виконавця Голосіївського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Яковенко Тетяни Ігорівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника Савченка Дмитра Валентиновича.

Керуючись ст. ст. 234, 337 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

УХВАЛИВ:

У задоволенні подання Головного державного виконавця Голосіївського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Яковенко Тетяни Ігорівни про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника Савченка Дмитра Валентиновича відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання 10.08.2026 та може бути оскаржена у порядку та строки, визначені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.А. Грєхова