Ухвала суду № 138906961, 06.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

06.08.2026Справа № 910/1850/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Шмиги В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи №910/1850/26

За позовом Фізичної особи-підприємця Володіної Ірини Вікторівни

до Фізичної особи-підприємця Гловацького Дмитра Юрійовича

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Фізична особа-підприємець Суровцев Артем Володимирович

про стягнення 8096,64 грн

Представники учасників справи:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Володіна Ірина Вікторівна (далі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Фізичної особи-підприємця Гловацького Дмитра Юрійовича (далі - відповідач) про стягнення 8096,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, на вимогу позивача, не повернув грошові кошти, які були позивачем помилково перераховані відповідачу згідно платіжного доручення №КАА9-7Н6К-Х961-ААХ9 від 22.01.2025, у зв`язку з чим позивач на підставі ст. 1212 ЦК України звернувся до суду з вимогою про повернення безпідставно набутого майна (коштів) у розмірі 8096,64 грн.

При цьому, позивач зазначає, що між Фізичною особою-підприємцем Суровцевим Артемом Володимировичем, який є її бізнес-партнером, велися перемовини з відповідачем щодо замовлення та виконання певних технічних послуг, а нею було помилково сплачено кошти за рахунком ТТ-443 від 22.01.2025, отриманим від відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/1850/26, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі Фізичну особу-підприємця Суровцева Артема Володимировича та призначено підготовче засідання у справі на 09.04.2026.

23.03.2026 року у підсистемі ЄСІКС «Електронний суд» Фізичною особою-підприємцем Гловацьким Дмитром Юрійовичем було сформовано та направлено до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив та вказав, що ним були виконані обумовлені у спірному рахунку роботи, втім внаслідок непослідовної поведінки як позивача, так і його бізнес-партнера ФОП Суровцева А.В., останні втратили можливість належним чином користуватися результатами роботи відповідача.

30.03.2026 року у підсистемі ЄСІКС «Електронний суд» Фізичною особою-підприємцем Володіною Іриною Вікторівною було сформовано та направлено до суду відповідь на відзив, у якій позивач вказав, що викладені у відзиві на позовну заяву обставини переважним чином стосуються іншої справи, що розглядається господарським судом, в якому відповідачем також є ФОП Гловацький Д.Ю., при цьому наведені у відзиві обставини не спростовують факту відсутності відносин замовника та підрядника між ФОП Володіна І.В. та ФОП Гловацький Д.Ю., доказів передачі ФОП Володіній І.В. результатів наданих послуг чи робіт, відтак ФОП Гловацький Д.Ю. безпідставно отримав грошові кошти і має їх повернути.

06.04.2026 року у підсистемі ЄСІКС «Електронний суд» Фізичною особою-підприємцем Гловацьким Дмитром Юрійовичем було сформовано та направлено до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач вказав, що позивачем не надано жодних доказів щодо замовлення ним готового програмного продукту, а не окремих обсягів робіт/послуг необхідних для його створення, у той час як ним було визнано умисне ухилення всупереч чинного законодавства від прийняття робіт/послуг відповідача.

08.04.2026 року у підсистемі ЄСІКС «Електронний суд» Фізичною особою-підприємцем Гловацьким Дмитром Юрійовичем було сформовано та направлено до суду два аналогічних за змістом клопотання про зупинення провадження у справі №910/1850/26 до набрання законної сили судовим рішенням по справі №910/1846/26, оскільки правовідносини, що виникли між ФОП Володіною І.В., ФОП Гловацьким Д.Ю. та ФОП Суровцем А.В., стосуються одного і того ж предмету спору, а вирішення даного спору по суті напряму залежить від результатів розгляду справи №910/1846/26 та встановлених у ній обставин.

У судовому засіданні 09.04.2026 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про зобов?язання Фізичної особи-підприємця Гловацького Дмитра Юрійовича надати суду копію позовної заяви у справі №910/1846/26, відкладення підготовчого засідання у справі на 30.04.2026.

10.04.2026 року у підсистемі ЄСІКС «Електронний суд» Фізичною особою-підприємцем Гловацьким Дмитром Юрійовичем на виконання вимог протокольної ухвали суду від 09.04.2026, було сформовано та направлено до суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії позовної заяви у справі №910/1846/26.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2026 клопотання Фізичної особи-підприємця Гловацького Дмитра Юрійовича про зупинення провадження у справі №910/1850/26 задоволено. Зупинено провадження у справі №910/1850/26 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/1846/26, зобов`язано учасників справи негайно повідомити суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі №910/1850/26.

25.06.2026 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Фізичної особи-підприємця Володіної Ірини Вікторівни надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, у зв`язку з тим, що у справі №910/1846/26провадження було закрито.

Також, 25.06.2026 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Фізичної особи-підприємця Володіної Ірини Вікторівни надійшла заява, у якій позивач просив суд прийняти відмову від позову, закрити провадження у справі та повернути 50 % сплаченого судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2026 поновлено провадження по справі №910/1850/26 та призначено підготовче засідання на 28.07.2026.

28.07.2026 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Фізичної особи-підприємця Гловацького Дмитра Юрійовича надійшла заява про відшкодування витрат на правничу допомогу, у якій відповідач просив суд стягнути з позивача витрати відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

У судовому засіданні 28.07.2026 суд, у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголосив перерву до 06.08.2026.

03.08.2026 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Фізичної особи-підприємця Володіної Ірини Вікторівни надійшли заперечення на заяву відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу, у якій позивач просив зменшити розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу до 1000,00 грн, оскільки заявлена до стягнення сума є необґрунтованою, неспівмірною та явно завищеною.

Також, 03.08.2026 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІКС «Електронний суд» від Фізичної особи-підприємця Володіної Ірини Вікторівни надійшла заява про розгляд справи 06.08.2026 без участі позивача.

У судове засідання 06.08.2026 представник позивача не з`явився, однак просив судове засідання проводити за його відсутності, у свою чергу, представники відповідача та третьої особи не з`явилися, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, враховуючи, що позивач просив здійснювати розгляд справи за його відсутності, а відповідач та третя особа будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини своєї неявки суд не повідомили, суд на місці постановив розгляд справи проводити за їх відсутності.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подану позивачем заяву про відмову від позову, суд дійшов висновку про її задоволення та закриття провадження у справі на підставі ч. 4 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Так, у відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Статтею 191 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Судом досліджено заяву від 24.06.2026 (зареєстрована судом 25.06.2026) про відмову від позову у справі №910/1850/26 та встановлено, що Фізична особа-підприємець Володіна Ірини Вікторівна відмовляється від позовних вимог до Фізичної особи-підприємця Гловацького Дмитра Юрійовича.

При цьому, заява підписана адвокатом Фізичної особи-підприємця Володіної Ірини Вікторівни - Горлатим О.В., повноваження якого підтверджуються ордером на надання правничої допомоги, серії АА №1679122 від 21.02.2026 з відміткою про те, що повноваження адвоката не обмежуються.

Суд не вбачає підстав для висновку, що відмова від позову Фізичної особи-підприємця Володіної Ірини Вікторівни, суперечить інтересам позивача або інших осіб, а відтак підстави для неприйняття судом відмови від позову на підставі ч. 5 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відсутні.

З огляду на викладене, оскільки відмова позивача від позову не порушує права та охоронювані законом інтереси позивача чи інших осіб, відмова від позову є формою реалізації прав позивача, заява про відмову від позову підписана уповноваженою особою і наслідки відмови від позову заявнику відомі і зрозумілі, про що ним зазначено в поданій заяві, вона підлягає прийняттю судом.

Оскільки позивач з власної ініціативи письмовою заявою відмовився від позову і відмова прийнята господарським судом, провадження у справі підлягає закриттю на підставі ч. 3 ст.191 та п. 4 ч. 1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 4 статті 231 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу.

Водночас, позивач у зв`язку з відмовою від позову просив суд вирішити питання про повернення судового збору в порядку передбаченому статтею 130 Господарського процесуального кодексу України та статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Так, згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).

Сплата позивачем судового збору підтверджується долученою до матеріалів справи платіжною інструкцією №5Р3Т-7М5Н-6Е1Р-ССТ7 від 16.01.2026 на суму 3328,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано до суду позов за допомогою підсистеми ЄСІКС «Електронний суд», відтак останній з огляду на положення ч. 3 ст. 4 вищезгаданого Закону повинен був сплатити судовий збір з урахуванням коефіцієнта пониження, тобто в сумі 2662,40 грн, а тому частина судового збору в сумі 665,60 грн підлягає поверненню позивачу, як така, що надмірно сплачена останнім.

Частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна за змістом норма закріплена і у частини 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір».

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (ч. 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).

Позивач у поданій до суду заяві просить повернути 50% сплаченого судового збору за вимогами про визнання договорів недійсними провадження щодо яких закрито на підставі ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, враховуючи, що провадження у справі №910/1850/26 закрито на підставі ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача в частині повернення судового збору та повернути судовий збір в сумі 1331,20 грн (3328 * 0,8 / 2), як 50% від розміру судового збору сплаченого за вимогами, провадження в яких закрито у зв`язку з відмовою позивача від позовних вимог.

Наведене вище узгоджується з положеннями п. 5 ч. 1, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» та ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, Фізична особа-підприємець Гловацький Дмитро Юрійович просить суд вирішити питання про розподіл витрат відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Згідно з частиною 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Обставини цієї справи не дають підстав вважати, що позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову. Натомість відмова від позову обумовлена виключно внутрішнім волевиявленням позивача, у зв`язку з чим наявні підстави, передбачені частиною 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, для стягнення із позивача понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У відзиві на позовну заяву, на виконання вимог процесуального закону, відповідач зазначив у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, що він поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи витрати на правову допомогу в розмірі 20000,00 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість у частині 5 наведеної статті визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії/бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано належним чином засвідчені копії договору про надання правової допомоги №12/03/26 від 12.03.2026 (далі - договір), укладеного між Фізичною особою-підприємцем Гловацьким Дмитром Юрійовичем, як клієнтом, та Фізичною особою-підприємцем Гаращуком Сергієм Вікторовичем, як адвокатом, акту прийому-здачі наданих послуг по договору від 25.05.2026 на загальну суму 20000,00 грн, банківських виписок за 12.03.2026, 20.03.2026, 02.04.2026, ордеру на надання правничої допомоги, серії ВВ №1050481 від 12.03.2026.

Відповідно до пункту 1.1 договору клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання захищати та представляти інтереси клієнта по справам №910/1850/26 та 910/1846/26 в Господарському суді міста Києва.

Згідно пункту 2.1 договору в рамках договору адвокат зобов`язується надати клієнту наступну юридичну допомогу: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання позовних заяв, скарг, процесуальних документів та інших документів правового характеру, що мають відношення до предмету договору; представництво інтересів клієнта в судах, органах поліції, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, якщо це стосується предмету договору.

Для надання юридичної допомоги клієнту адвокату надаються всі права та обов`язки, передбачені діючим процесуальним законодавством України, у тому числі, але не обмежуючись, збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою (пункт 2.5 договору).

За умовами пункту 3.1 договору клієнт приймає на себе наступні зобов`язання: вчасно забезпечувати адвоката всім необхідним для виконання його доручень, передбачених договором, в тому числі документами в необхідній кількості екземплярів, нормативними актами тощо; надавати повну, достовірну інформацію, що необхідна для врегулювання спору; оплачувати витрати, необхідні для виконання його доручень; оплачувати юридичну допомогу у відповідності до умов розділу 4 договору.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що за надання правової допомоги за договором клієнт оплачує адвокату гонорар у сумі 20000,00 грн.

Відповідно до пункту 4.2 договору за результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокату юридичної допомоги і її вартість. Акт надсилається клієнту адвокатом факсимільним зв`язком, поштою або безпосередньо вручається клієнту. На письмову вимогу клієнта адвокат може надавати акти про надання юридичної допомоги, в яких буде вказано перелік наданої юридичної допомоги із ідентифікацією.

Договір укладений на строк до 31.12.2026р. та набирає чинності з моменту його підписання (пункт 7.1 договору).

На виконання умов договору, між відповідачем та адвокатом було складено акт прийому-здачі наданих послуг по договору від 25.05.2026, згідно якого адвокатом було надано, а відповідачем прийнято послуги з правничої допомоги на загальну суму 20000,00 грн, а саме: ознайомлення із матеріалами справи №910/1850/26 (1 година), на суму 2500,00 грн; ознайомлення із матеріалами справи №910/1850/26 (1 година), на суму 2500,00 грн; написання Відзиву та Заперечення на Відповідь на Відзив по справі №910/1850/26 (1 година), на суму 2500,00 грн; написання Відзиву та Заперечення на Відповідь на Відзив по справі №910/1846/26 (1 година), на суму 2500,00 грн; участь у судовому засіданні по справі:№910/1850/26 - 09.04.2026р. (1 година), на суму 2500,00 грн; участь у судовому засіданні по справі: №910/1850/26 - 30.04.2026р. (1 година), на суму 2500,00 грн; участь у судовому засіданні по справі: №910/1846/26 - 21.05.2026р. (1 година), на суму 2500,00 грн; участь у судовому засіданні по справі: №910/1846/26 - 25.05.2026р. (1 година), на суму 2500,00 грн.

У свою чергу, відповідачем було сплачено на рахунок адвоката грошові кошти на загальну суму 20000,00 грн, що підтверджується долученими до заяви банківськими виписками за 12.03.2026, 20.03.2026, 02.04.2026.

Судом встановлено, що Гаращук Сергій Вікторович є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру; - погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та постанові Верховного Суду від 30.01.2024 року у справі №904/9441/21 наголошено на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі №910/429/21 та від 11.11.2022 у справі №909/50/22.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №922/2666/21.

В той же час, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду відповідачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд прийшов до висновку, що заявлені до стягнення розміри витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованими та пропорційними до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат через призму приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд враховує, що включення окремо до складу наданих адвокатом відповідача послуг, такої як «ознайомлення із матеріалами справи №910/1850/26» не можуть бути виділені в окремий вид послуг, позаяк є обов`язковою передумовою здійснення представництва та захисту інтересів клієнта у справі, а відтак поглинаються послугою «написання Відзиву та Заперечення на Відповідь на Відзив по справі №910/1850/26».

Крім того, судом не можуть бути стягнуті з позивача витрати відповідача на правничу допомогу, які він одержував від адвоката у межах розгляду іншого спору, а тому послуги з «написання Відзиву та Заперечення на Відповідь на Відзив по справі №910/1846/26 (1 година), на суму 2500,00 грн», «участь у судовому засіданні по справі: №910/1846/26 - 21.05.2026р. (1 година), на суму 2500,00 грн» та «участь у судовому засіданні по справі: №910/1846/26 - 21.05.2026р. (1 година), на суму 2500,00 грн», не підлягають покладенню на позивача.

Проаналізувавши наданий представником відповідача обсяг послуг, врахувавши характер спірних правовідносин, предмет спору, ціну позову, відмову позивача від позову до початку розгляду справи по суті, а також те, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути ані способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, ані становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, керуючись принципами справедливості, верховенства права, критеріями реальності адвокатських витрат в контексті їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку про наявність підстав для обмеження розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу у справі № 910/1850/26 сумою у 5000,00 грн, яку суд вважає розумним розміром компенсації за надані при розгляді цієї справи послуги.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на предмет спору, ціну позову, обсяг та зміст наданих адвокатом відповідача послуг, а також те, що провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відмовою позивача від позову, суд дійшов висновку, що обґрунтованими, пов`язаними з розглядом цієї справи та документально підтвердженими є витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000,00 грн, які мають йому бути відшкодовані позивачем.

Керуючись статтями 2, 14, 42, 46, 191, 202, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Прийняти відмову Фізичної особи-підприємця Володіної Ірини Вікторівни від позову.

2. Закрити провадження у справі №910/1850/26 за позовом Фізичної особи-підприємця Володіної Ірини Вікторівни до Фізичної особи-підприємця Гловацького Дмитра Юрійовича про стягнення 8096,64 грн, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

3. Повернути Фізичній особі-підприємцю Володіній Ірині Вікторівні ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1996 (одна тисяча дев`ятсот дев`яносто шість) грн 80 коп., що сплачений згідно платіжної інструкції №5Р3Т-7М5Н-6Е1Р-ССТ7 від 16.01.2026.

4. Заяву Фізичної особи-підприємця Гловацького Дмитра Юрійовича про відшкодування витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Володіної Ірини Вікторівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Гловацького Дмитра Юрійовича ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

6. В іншій частині у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Гловацького Дмитра Юрійовича про відшкодування витрат на правничу допомогу відмовити.

7. Видати наказ відповідачу на виконання пункту 5 даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили 06.08.2026 та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.

Повний текст ухвали складено та підписано 11.08.2026.

СуддяТ.В. Васильченко