Рішення № 138906901, 05.08.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 19/53/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2026 Справа № 908/1098/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В. за участю секретаря судового засідання Лисенко К.Д., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛТРАНС УКРАЇНА, ідентифікаційний код 39380838 (69084, м. Запоріжжя, вул.Кольорова, буд. 7, адреса листування : 69014, м.Запоріжжя, а/с 4802)

до відповідача: Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, ідентифікаційний код 24584661 (01032, м.Київ, вул.Назарівська, буд. 3) в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, ідентифікаційний код 19355964 (71504, Запорізька область, м.Енергодар, вул. Промислова, буд. 133)

про стягнення 17 183 934,71 грн

представники сторін

від позивача: Хілько А.В., ордер АР №1312594 від 04.04.2026;

від відповідача : Малахов М.Л., виписка з ЄДР (в режимі відеоконференції);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ТОВ ЕЛТРАНС УКРАЇНА до Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом про стягнення заборгованості за договором №53-121-01-21-10387 від 29.06.2021 в розмірі 17 183 934,71 грн. Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст.ст. 526, 549, 625, 712 ЦК України та мотивовано невиконанням відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару за договором.

Також одночасно з позовом ТОВ ЕЛТРАНС УКРАЇНА подано клопотання про витребування доказів (вх. № 9981/08-08/26 від 05.05.2026).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2026, справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/1098/26 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою суду від 11.05.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛТРАНС УКРАЇНА до Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом про стягнення 17183934,71 грн залишено без руху, надати позивачу строк для усунення недоліків в термін до 18.05.2026 включно, а саме конкретизувати позовні вимоги, у відповідності до приписів ГПК України та надати їх обґрунтування.

18.05.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, а також уточнення клопотання про витребування доказів, відповідно до яких позивач просить: витребувати у Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби України по роботі з великими платниками податків інформацію та документальне підтвердження про те, що Акціонерним товариством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом сформовано податковий кредит (віднесено суми податку до податкового кредиту) за фактом операцій з придбання у ТОВ ЕЛТРАНС УКРАЇНА товарів з податком на додану вартість (за Договором поставки товару №53-121-01-21-10387 від 29.06.2021), по податковим накладним : №34 від 29.11.2021, №1 від 02.09.2021, №20 від 29.09.2021, № 53 від 23.12.2022, №12 від 11.11.2022, № 11 від 11.11.2022, які були зареєстровані в ЄРПН ТОВ ЕЛТРАНС УКРАЇНА, із зазначенням конкретних сум податкового кредиту, обсягу придбання, ІПН, ЄДРПОУ постачальника, покупця, періоду складання податкових накладних, дат подання податкових накладних.

Ухвалою суду від 20.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1098/26, присвоєно справі номер провадження 19/53/26, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, судове засідання призначено на 16.06.2026; задоволено клопотання ТОВ Елтранс Україна про витребування доказів.

04.06.2026 від АТ Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач вважає, що відсутні підстави для встановлення факту прострочення оплати товару, відсутні підстави для ствердження щодо прострочення оплати за поставлений товар, відсутня можливість встановлення дати поставки товару і, насамперед, відсутні докази самої поставки товару та належного виконання умов договору самим позивачем.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що позивачем не надано суду належним чином оформлених видаткових накладних на товар, додані до позову документи, на підтвердження поставки товару, не підписані відповідачем та не містять жодних ознак оформленого документу, як доказу постачання товару.

Як вказує відповідач, суми ПДВ по податковим накладним №1 від 02.09.2021 в розмірі 260 357,78 грн, №20 від 29.09.2021 в розмірі 1 146 830,44 грн, №11 від 11.11.2021 в розмірі 90 837,50 грн, №12 від 11.11.2021 в розмірі 91,10 грн, №34 від 29.11.2021 на суму 82 750,08 грн, №53 від 23.12.2021 на суму 63 602,50 грн до складу податкового кредиту АТ «НАЕК «Енергоатом» не включено. Таким чином, за відсутності включення відповідачем зазначених податкових накладних до податкового кредиту з податку на додану вартість вони не є належним доказом поставки товару за Договором.

Також відповідач зазначив, що надані позивачем копії товарно-транспортних накладних №Р58 від 02.09.2021, №Р78 від 29.09.2021, №Р105 від 11.11.2021, №Р107 від 11.11.2021, №Р128 від 29.11.2021, №Р162 від 23.12.2021 не підписані вантажоодержувачем, не містить П.І.Б. та посади вантажоодержувача, тому не є належним доказом поставки товару за Договором.

За твердженням відповідача, акт звірки розрахунків, сам по собі, не є належним доказом факту здійснення будь - яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Щодо стану претензійно-позовної роботи по заборгованості, яка рахується за філією «ВП «Запорізька АЕС», відповідач у відзиві вказав, що у зв`язку з тимчасовою окупацією Енергодарської міської територіальної громади, в межах якої розташовані і виробничі потужності та адміністративні будівлі філії «ВП «ЗАЕС», філією тимчасово втрачений доступ до будь-яких документів та ресурсів підприємства, які знаходяться за її місцезнаходженням: місто Енергодар Запорізька область, вулиця Промислова, 133, в тому числі до первинних документів, листування, виконання за договорами. Враховуючи викладене вище, претензійні вимоги про сплату заборгованості не можуть бути задоволені, та будуть розглянуті філією «ВП ЗАЕС» після деокупації міста Енергодар та закінчення або скасування воєнного стану в Україні».

Заперечуючи проти позовних вимог в цілому, відповідач також надав заперечення щодо нарахування річних та інфляційних витрат на суму ПДВ. Посилаючись на п. 3.3 укладеного між сторонами договору зазначає, що оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН). На думку відповідача, строк для оплати вартості поставленого товару (у розмірі ПДВ від суми поставки 9 866 816,40 грн 1 644 469,40 грн) не настав взагалі.

Також відповідач зазначає, що, враховуючи умови Договору щодо строку оплати, нарахування 3% річних та інфляційних збитків за період з 24.02.2022 по 27.04.2026 безпідставне, оскільки вказані дні не є днями прострочення виконання грошового зобов`язання, зокрема в частині оплати вартості товару при відсутності визначеної дати його поставки.

У відзиві відповідач крім наведеного, ставить під сумнів дійсність укладеного сторонами правочину. Зокрема, вказує, що додатковою угодою №1 від 08.09.2021 внесено зміни до п. 1.1 Договору, в частині викладення в новій редакції технічних характеристик товару: «Накопичувач Samsung SSD 250 Gb» пункт 1.16, що не відповідає технічній та ціновій пропозиції переможця торгів. Тобто, умови договору №53-121-01-21-10387 від 29.06.2021 відрізняються від змісту тендерної пропозиції переможця процедури (Позивача) в частині згоди з проєктом договору, що порушує вимоги ч. 4 ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі» (в редакції, що діяла на час укладення та виконання договору). Вказана обставина, на думку відповідача, беззаперечно доводить факт нікчемності як додаткової угоди №1 від 08.09.2021, так і Договору №53-121-01-21-10387 від 29.06.2021 в цілому.

Відповідач заявив про сплив строку позовної давності за заявленими вимогами та просив застосувати наслідки спливу позовної давності.

Також відповідач зазначив про наявність обставин, які ускладнюють виконання відповідачем зобов`язання, зокрема, тимчасова окупація міста Енергодар. Звертає увагу, що втрата відповідачем значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС, виконання відповідачем в умовах воєнного стану спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу і необхідність в таких умовах підтримувати безпеку АЕС (Рівненської, Хмельницької, Південноукраїнської) є надзвичайними обставинами, які істотно ускладнюють своєчасне виконання зобов`язань. Так, неможливість відповідачем сплатити кошти за спірним договором викликана об`єктивними негативними чинниками, що, по-перше, не залежать від його волі, по-друге, доводить відсутність вини в діях відповідача.

Щодо наведеного в позовній заяві орієнтовного розміру судових витрат відповідач заявив про невідповідність заявлених витрат на професійну правничу допомогу критеріям співмірності, реальності витрат та розумності їх розміру.

08.06.2026 від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив.

Позивач зазначив, що відповідно до приписів п. 201.10 статті 201 ПК України зареєстрував податкові накладні, що підтверджується квитанціями про їх реєстрацію, які додані до позовної заяви, виконав всі умови договору: і поставка товару, і реєстрація податкових накладних.

На переконання позивача, умови договору, які визначають ціну (вартість) продукції, що підлягає сплаті покупцем за поставлену продукцію, не розділяють вартість самої продукції та суму ПДВ, що підлягає сплаті. Аналіз положень договору дає змоги дійти висновку, що сума податку на додану вартість, зазначена у п. 3.3. договору включається у загальну ціну товару, зазначену у п. 1.1. та у п. 3.1. договору, а тому вказана сума підлягає сплаті разом з вартістю товару. З цих підстав вважає необґрунтованими твердження відповідача про ненастання строку оплати суми ПДВ, включеного у вартість поставленого товару.

Належними та допустимими доказами поставки товару, на думку позивача, є видаткові накладні, а накладні є підставою для здійснення розрахунків з бюджетом, і дотримання сторонами вимог податкового законодавства щодо реєстрації податкових накладних не має значення для визначення початку строку виконання цивільних (господарських) зобов`язань.

З посиланням на висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 14 січня 2026 року у справі № 922/4558/24, позивач зазначив, що факт поставки товару може підтверджуватися не лише первинними бухгалтерськими документами, а й сукупністю інших доказів, які свідчать про реальне здійснення господарської операції. Для встановлення факту передачі товару суд має оцінювати всі надані сторонами докази в їх сукупності, як то надані до позову : акт звіряння взаєморозрахунків, підписаний уповноваженими представниками обох сторін без зауважень; довідку Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, якою підтверджується наявність заборгованості відповідача за спірним договором; належним чином зареєстровані податкові накладні за відповідними господарськими операціями, документи з перевізником, з яких вбачається, що товар постачався в місто Енергодар.

Позивач вважає, що наявні документи у своїй сукупності підтверджують факт виконання договору постачальником, відображення господарських операцій у податковому обліку та визнання відповідних операцій у взаєморозрахунках сторін.

Також позивачем вказано, що з матеріалів справи вбачається та не заперечується самим відповідачем, що ним застосовується касовий метод податкового обліку. За таких умов право на формування податкового кредиту виникає лише після здійснення оплати товарів, а не з моменту реєстрації податкової накладної. Відтак, невключення відповідачем сум ПДВ до складу податкового кредиту свідчить лише про відсутність оплати поставленого товару, а не про відсутність факту його поставки.

ТОВ «Елтранс Україна» зазначає, що матеріали справи не містять жодної претензії чи іншого документа, який би свідчив про неналежне виконання позивачем договірних зобов`язань або про непоставку товару.

Позивач вважає доводи відповідача про неправомірне нарахування 3% річних та інфляційних втрат є безпідставним, скільки має місце порушення відповідачем грошового зобов`язання, що тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 ст. 625 ЦК України.

Позивач заперечив проти доводів відповідача про сплив позовної давності. Зауважив, що строк позовної давності був спочатку продовжений на період дії карантину, а потім зупинений на строк дії воєнного стану. В умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і поновився лише 04 вересня 2025 року.

На думку позивача, наведені відповідачем обставини не спростовують обґрунтованість заявлених позовних вимог та не є підставами для звільнення відповідача від обов`язку сплатити заборгованість, інфляційні втрати та три відсотки річних. Також позивач вважає необґрунтованим клопотання відповідача про зменшення розміру річних та інфляційних втрат.

Позивач також вважає, що доводи відповідача, про нібито «зміну предмета закупівлі», спростовуються самим змістом договору та Додаткової угоди № 1, не відповідають дійсним обставинам справи та не свідчать про порушення вимог частин 4 чи 5 статті 41 Закону. Відповідачем не доведено наявності жодної з передбачених статтею 43 Закону підстав для нікчемності спірного договору.

ТОВ «Елтранс Україна» зазначило, що доводи заперечень відповідача проти розміру витрат на професійну правничу допомогу ґрунтуються виключно на припущеннях відповідача. Заперечувати неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу можливо лише за наявності детального розрахунку. Саме детальний розрахунок є відображенням реальних послуг наданих адвокатом, та витрат, понесених у зв`язку з їх наданням. Заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу буде подано позивачем після ухвалення судового рішення.

08.06.2026 від позивача до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи: оборотно-сальдові відомості по рахункам 281, 361 за 4 квартал 2021р. та за 1 квартал 2022р., копію Договору №202104.2 від 23.04.2021р., копію Рахунку №73 від 30.08.2021р., копію Видаткової накладної №112 від 02.09.2021 р., копію Видаткової накладної №159 від 29.09.2021р., копію Видаткової накладної №160 від 29.09.2021 р., копію Видаткової накладної №311 від 11.11.2021 р., копію Видаткової накладної №312 від 11.11.2021 р., копію Видаткової накладної №359 від 29.11.2021 р., копію Рахунку №65 від 15.06.2021 р., копію Видаткової накладної №51 від 29.09.2021р., копію Рахунку №90 від 09.07.2021р., копію Видаткової накладної №387 від 08.12.2021 р., копію Рахунку №581 від 30.08.2021р., копію Видаткової накладної №660 від 30.08.2021р., копію товарно-транспортно накладної №Р660 від 30.08.2021р., Відповідь на адвокатський запит, оборотно-сальдові відомості за рахунками 6312, 6313 за договором №53-121-01-21-10387 від 29.06.2021 за вересень, жовтень, листопад, грудень 2021 року, січень 2022 року в електронному вигляді.

Клопотання судом задоволено, матеріали долучено до справи.

15.06.2026 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, якими відповідач вказує, що його позиція щодо настання зобов`язання зі сплати вартості поставленого товару детально викладена у відзиві та цілком підтримується.

Також відповідач зазначив, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь - яких господарських операцій (поставки, надання послуг тощо), оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Відповідач вказує, що суми ПДВ по податковим накладним №1 від 02.09.2021 в розмірі 260 357,78 грн, №20 від 29.09.2021 в розмірі 1 146 830,44 грн, №11 від 11.11.2021 в розмірі 90 837,50 грн, №12 від 11.11.2021 в розмірі 91,10 грн, №34 від 29.11.2021 на суму 82 750,08 грн, №53 від 23.12.2021 на суму 63 602,50 грн до складу податкового кредиту АТ «НАЕК «Енергоатом» не включено, тому додані до позовної заяви податкові накладні за відсутності включення їх Відповідачем до податкового кредиту з податку на додану вартість не є належним доказом поставки товару за Договором.

За твердженням відповідача, додані до позовної заяви документи з перевізником не є належним доказом поставки товару за Договором оскільки вони не підписані вантажоодержувачем, не містить П.І.Б. та посади вантажоодержувача, а копії договору №2333 від 02.11.2020 транспортного експедирування, рахунків на оплату №223 від 11.11.2021, №249 від 30.11.2021, №332 від 24.12.2021, актів наданих послуг №223 від 11.11.2021, №249 від 30.11.2021, №332 від 24.12.2021 не містять відомостей який саме товар перевозився.

Відповідач також наполягає на тому, що розрахунок позивача 3% річних та втрат від інфляції не вірний, не підлягає задоволенню, оскільки, враховуючи умови Договору щодо строку оплати, нарахування 3% річних та інфляційних збитків за період з 24.02.2022 по 27.04.2026 безпідставне, вказані дні не є днями прострочення виконання грошового зобов`язання, зокрема в частині оплати вартості товару при відсутності визначеної дати його поставки.

Позиція відповідача щодо викладених заперечень позивача детально викладена у відзиві та ним підтримується. Відповідач просить застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволення позовних вимог повністю.

03.08.2026 від АТ «НАЕК «Енергоатом» надійшли додаткові пояснення, яким відповідач просить суд звернути увагу, що відповідно до частини другої ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення ; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції , та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Враховуючі положення Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на думку відповідача, видаткові накладні, які не містять підпису учасника господарської операції, фактично не є первинними документами згідно з вимогами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно відсутність підпису на видатковій накладній не може розглядатися як дефект первинного документу.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання 05.09.2026 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні 05.08.2026 заслухано вступне слово представників сторін.

На підставі ст. 217 ГПК України, суд закінчив з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів.

Позивач підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити повністю.

Відповідач просив у позові відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, після переходу до стадії ухвалення судового рішення, в судовому засіданні, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини) та повідомлено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29.06.2021 між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС» (далі- покупець, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Елтранс Україна» (далі постачальник,позивач) було укладено Договір поставки товару №53-121 01-21-10387 (далі Договір).

Відповідно до умов Договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, перелік якого наведено в пункті 1.1 Договору, на загальну суму 9 866 816,40 грн з ПДВ. Строк поставки товару: серпень-грудень 2021 (п.п. 1.1, 1.2 Договору).

Згідно з п. 3.2. Договору, розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту поставки повного обсягу товару, визначеного в п.1.1 договору, на склад покупця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до умов п. 3.3. Договору, оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

Поставка товару відбувається згідно з Правилами ІНКОТЕРМС 2010 на умовах DDP м. Енергодар, Вантажоодержувач товару 3В ВП Складське господарство, м. Енергодар, вул..Промислова, 133, склад №4 (п. 4.1 Договору).

Постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог Законів України Про електронні документи та електронний документообіг та Про електронні довірчі послуги (п. 4.5 Договору).

Пунктом 7.1 Договору сторони узгодили, що у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов`язань за договором вони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

За змістом п. 12.1 Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом одного року. Строк дії договору може бути змінено у випадках і н підставах , передбачених законодавством. Зміна троку дії Договору оформлюється сторонами шляхом укладання додаткової угоди.

08.09.2021 сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору № 53-121-01-21-10387 від 29.06.2021.

Відповідно до п.1 Додаткової угоди, сторони дійшли згоди внести зміни до технічної специфікації до предмета закупівлі : Код ДК021:2015- 3023000-0 Комп`ютерне обладнання (Комп`ютерне обладнання та матеріали, система індивідуальної відеореєстрації), яка є невід`ємним Додатком №1 до договору поставки № 53-121-01-21-10387 від 29.06.2021, а саме викласти в новій редакції технічні характеристики товару: «Накопичувач Samsung SSD250 Gb», пункт 1.16.

29.12.2023 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1420 Про утворення Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, якою утворено Акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, 100 відсотків акцій якого належать державі, шляхом перетворення Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (код ЄДРПОУ 24584661); затверджено статут Товариства, Положення про наглядову раду товариства, Положення про принципи формування наглядової ради товариства.

Пунктом 3 цієї постанови встановлено, що Товариство є правонаступником усіх майнових і немайнових прав та обов`язків Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом із дня державної реєстрації товариства; відокремлені підрозділи Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом із дня державної реєстрації Товариства продовжують функціонувати як відокремлені підрозділи Товариства (філії, представництва).

11.01.2024 відбулась державна реєстрація Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом.

Таким чином, Акціонерне товариство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція (ідентифікаційний код ВП 19355964), відповідач у справі, є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу Запорізька атомна електрична станція (ідентифікаційний код ВП 19355964) покупця за Договором.

На виконання умов Договору ТОВ «Елтранс Україна» поставило, а ДП «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ», Відокремлений підрозділ «Запорізька АЕС» прийняло обумовлений товар за видатковими накладними :

- №58 від 02.09.2021р. на суму 1 562 146 грн 68 коп;

- №78 від 29.09.2021р. на суму 6 880 982 грн 64 коп;

- №105 від 11.11.2021р. на суму 545 025 грн 00 коп;

- №107 від 11.11.2021р. на суму 546 грн 60 коп;

- №123 від 29.11.2021р. на суму 496 500 грн 48 коп;

- №162 від 23.12.2021р. на суму 381 615 грн 00 коп.

Видаткові накладні підписані постачальника та не містять підпису покупця.

Позивачем на оплату товару виставлено рахунки: №83 від 02.09.2021 на суму 1 562 146,68 грн, № 102 від 29.09.2026 на суму 6 880 982,64 грн, №, № 155 від 11.11.2021 на суму 546,60 грн, №153 від 11.11.2021 на суму 545 025,00 грн, № 178 від 29.11.2021 на суму 496500,48 грн, від №225 від 23.12.2021 на суму 381 615,00 грн.

Поставка товару здійснена за участі перевізника ФГ «Панченко Сергій» вантажоодержувачу ДП Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція, пункт розвантаження- м.Енергдар , вул.Промислова, 133, за товарно-транспортними накладними: № Р58 від 02.09.2021 на суму 1562146,58 грн, №Р128 від 29.11.2021 на суму 496500,48 грн, №Р78 від 29.09.2021 на суму 7426007,64 грн, №Р162 від 23.12.2021 на суму 381645,00 грн,№ Р107 від 11.11.2021 на суму 546,50грн, №Р105 на суму 545025,00 грн.

Також позивачем складено та зареєстровано податкові накладні за вказаними видатковими накладним, а саме:

податкову накладну №34 від 29.09.2021 (квитанція № 1, документ доставлено до центрального рівня ДПС України 10.12.2021),

податкову накладну №1 від 02.09.2021 (квитанція №1, документ доставлено до центрального рівня ДПС України 30.09.2021),

податкову накладну №20 від 29.09.2021 (квитанція №1, документ доставлено до центрального рівня ДПС України)

податкову накладну №53 від 23.12.2021 (квитанція №1, документ доставлено до центрального рівня ДПС України 15.01.2021),

податкову накладну №12 від 11.11.2021 (квитанція №1, документ доставлено до центрального рівня ДПС України 25.11.2021),

податкову накладну №11 від 11.11.2021 (квитанція №1, документ доставлено до центрального рівня ДПС України 25.11.2021),

Відповідно до Акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 20.11.2025, який підписаний сторонами, за договором №53-121-01-21-10387 від 29.06.2021 позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 9866816,40грн з ПДВ.

15 грудня 2025 року позивачем була направлена відповідачу претензія за №2/10387 про погашення заборгованості за поставлений товар та сплату штрафних санкцій.

Доказів погашення заборгованості відповідач не надав.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки, наявність заборгованості стали підставою для звернення позивача за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Відповідно до приписів ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 6082 009,16 грн та 3% річних у розмірі 1 235 109,15 грн.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов`язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За приписами частини 2 статті 692 ЦК України, покупець повинен виконати свій обов`язок щодо оплати одразу в повному обсязі, тобто сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Однак сторони можуть відійти від цього положення, застосувавши розстрочення платежу (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

У випадку, якщо договором купівлі-продажу передбачена оплата товару через певний час після його передачі покупцю, покупець повинен провести оплату в строк, передбачений договором.

Якщо покупець не виконує свого обов`язку щодо оплати переданого йому товару в установлений договором купівлі-продажу строк, продавець набуває право вимоги такої оплати (ч. 3 ст. 692 ЦК України).

Умовами пункту 3.2 Договору сторони погодили, що розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з моменту постачання повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Отже, з моменту поставки товару (23.12.2021) та отримання відповідачем повного обсягу товару, вказаного в п. 1.1 Договору, враховуючи встановлений п. 3.2 Договору строк оплати, кінцевим терміном сплати за весь поставлений обсяг товару є 23.02.2022.

Таким чином, сторонами чітко визначений строк оплати отриманого за Договором товару.

Видаткові накладні, що містяться в матеріалах справи підписані лише з боку позивача.

Позивач зареєстрував податкові накладні за всіма поставками товару за вказаними вище видатковими накладними.

Факт реєстрації позивачем податкових накладних підтверджується копіями податкових накладних з квитанціями про їх прийняття, наданими позивачем до позову та листом Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

Також в матеріалах справи містяться копії товарно-транспортних накладних: № Р58 від 02.09.2021 на суму 1562146,58 грн, №Р128 від 29.11.2021 на суму 496500,48 грн, №Р78 від 29.09.2021 на суму 7426007,64 грн, №Р162 від 23.12.2021 на суму 381645,00 грн,№ Р107 від 11.11.2021 на суму 546,50грн, №Р105 на суму 545025,00 грн, які підтверджують переміщення товару, зазначеного у видаткових накладних №58 від 02.09.2021р. на суму 1 562 146 грн 68 коп; №78 від 29.09.2021р. на суму 6 880 982 грн 64 коп; №105 від 11.11.2021р. на суму 545 025 грн 00 коп; №107 від 11.11.2021р. на суму 546 грн 60 коп; №123 від 29.11.2021р. на суму 496 500 грн 48 коп; №162 від 23.12.2021р. на суму 381 615 грн 00 коп., на склад відповідача за адресою м. Енергодар, вул. Промислова, 133, який зазначено у п. 4.1 договору, укладеного між сторонами спору.

Оцінюючи доводи відповідача в частині того, чого непідписані покупцем видаткові накладні та акт звірки не є належними доказами отримання товару на наявності заборгованості, суд зазначає наступне.

Відповідно до абз. 26, 27 розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 20.02.1998 за № 128/2568, товарно-транспортна документація комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; вона є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Пунктом 11.1 Правил № 363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Документи, передбачені Правилами № 363, у тому числі товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, які підтверджують придбання та/або продаж товарно-матеріальних цінностей (товару). Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Касаційний адміністративний суд в постанові від 05.05.2023 в справі № 1340/5998/18 висловив позицію, що хоча товарно-транспортна накладна не є первинним документом, коли спір стосується встановлення реальності господарської операції, її наявність та належне оформлення є належним доказом переміщення товару, враховуючи, що перевезення є одним з етапів поставки. Це стосується й інших документів, які повинні супроводжувати поставку відповідно до правових норм, умов договору або загальної практики.

Коли виникає судовий спір, то учасники цивільного обороту мають розуміти, що їх дії (бездіяльність) чи правочини можуть бути піддані оцінці крізь призму справедливості, розумності, добросовісності (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2024 року в справі № 357/13500/18, постанова Верховного Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 466/3398/21).

Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу

Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Складовими цього принципу є, зокрема, заборона суперечливої поведінки. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Вказаний висновок викладено в Постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18).

Як установлено судом, відповідач у відповідь на звернення позивача щодо погашення заборгованості за договором №53-121-01-21-10387 від 29.06.2021 не заперечив наявність заборгованості перед позивачем за зазначеним договором зазначивши, що питання її погашення будуть розглянуті АТ НАЕК ЕНЕРГОАТОМ після деокупації міста Енергодар та припинення воєнного стану в Україні.

Отже, відповідач під час досудового врегулювання спору не заперечував факт поставки товару позивачем відповідачеві відповідно до умов договору №53-121-01-21-10387 від 29.06.2021.

До того ж, факт наявності заборгованості відповідача в сумі 9 866 816,40 грн останній підтвердив шляхом підписання Акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 по 20.11.2025.

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до вимог чинного законодавства, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та, в окремих випадках, - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: баланс імовірностей (balance of probabilities) або перевага доказів (preponderance of the evidence); наявність чітких та переконливих доказів (clear and convincing evidence); поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні, яким, зокрема, було внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК з Достатність доказів на нову Вірогідність доказів і викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування вірогідності доказів.

Стандарт доказування вірогідності доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Так, відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, зокрема, додано до позову (в копіях): видаткові накладні, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні, податкові накладні та квитанції про їх реєстрацію, претензію та відповідь відповідача на неї, договір транспортного експедирування з перевізником,рахунки на оплату послуг з перевезення, акт звірки, довідку Управління східного офісу держаудитслужби в Запорізькій області, договір поставки з ТОВ «Фіделія-19» з видатковими накладними на отримання товару.

Здійснивши аналіз наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що факт поставки товару позивачем за договором поставки № 53-121-01-21-10387 від 29.06.2021 на 9866816,40 грн з більшою вірогідністю мав місце, аніж не був, про що стверджує відповідач у відзиві на позов (без долучення відповідних доказів на спростування позиції позивача).

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві, як такі, що побудовані на концепції негативного доказу, яка суперечить принципу змагальності, не містить доказів на спростування відповідних тверджень позивача про поставку товару, загальною вартістю 9866816,40 грн (на підтвердження чого позивач надав суду відповідні документи).

Таким чином, надавши правову оцінку спірним правовідносинам в контексті доводів та заперечень сторін з урахуванням стандарту доказування вірогідність доказів, суд вважає, що позивачем доведено в порядку та у спосіб, встановлений ГПК України, належними, допустимими та достовірними доказами порушення відповідачем умов договору поставки в частині проведення повного розрахунку за товар, а відповідачем не спростовано реальність здійснення господарської операції з поставки товару позивачем за видатковими накладними, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства із зазначенням повної ідентифікуючої інформації про осіб, що взяли участь в поставці товару, його кількість, ціну, але не підписані з боку відповідача.

Оцінивши представлені письмові докази в їх сукупності, враховуючи відсутність документів, які б спростовували позицію позивача, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 9 866 816,40 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача стосовно того, що умовами Договору сторони розмежували строки сплати ПДВ за поставлений товар та вартість самого товару, тобто, вартість товару сплачується протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару всього обсягу товару, зазначеного в п. 1.1 Договору, а ПДВ сплачується після реєстрації Постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 3.3 Договору) з урахуванням приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, судом відхиляються як необґрунтовані, з огляду на таке.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України (ПК України) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Сторонами визначено у розділі 3 Умови і порядок оплати Договору, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного в п. 1.1 Договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. При цьому загальна вартість товару з урахуванням ПДВ складає 9866816,40 грн.

Таким чином, встановлений у п. 3.2 розділу 3 Договору строк оплати за товар (60 календарних днів) визначений для оплати всієї вартості поставленого товару, у тому числі ПДВ.

Зазначення у п. 3.3 розділі 3 Договору необхідності реєстрації Постачальником податкової накладної та оплата ПДВ Покупцем після надання такої податкової накладної у своїй взаємозалежності визначає, що податкова накладна має бути подана та зареєстрована у реєстрі Постачальником, а оплата суми ПДВ здійснена Покупцем на протязі визначеного сторонами строку (60 календарних днів з дати поставки всього обсягу товару, передбаченого в п. 1.1 Договору).

Положення п. 3.3 Договору щодо оплати Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після реєстрації Постачальника податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості товару, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню.

З матеріалів справи вбачається, що позивач дотримався обов`язку щодо складання податкової накладної, а саме склав, зареєстрував та направив відповідачу відповідні докази, що підтверджується податковою накладною: № 33 від 16.12.2021 (квитанція № 1, документ доставлено до центрального рівня ДПС України 15.01.2022).

При цьому судом враховується, що відповідно до абз. 6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

В абз. 3 п. 18 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010, квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Згідно з п. 25 вказаного Порядку платник податку через електронний кабінет шляхом перегляду в режимі реального часу має доступ до даних Реєстру щодо складених ним чи його контрагентами податкових накладних та/або розрахунків коригування.

Отже, відповідно до діючих правил надсилання зареєстрованої податкової накладної контрагенту здійснюється автоматично за допомогою програмного забезпечення.

Відповідач не надав суду належних і допустимих доказів, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, звернення до позивача з питання відсутності у ЄРПН зареєстрованої податкової накладної та/або доказів відмови позивача у наданні на його запит інформації щодо податкової накладної.

Крім того, оцінюючи докази, надані Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків (лист від 04.06.2026 вих. №990/5/31-00-04-01-01-05) на виконання вимог ухвали суду від 20.05.2026 суд зазначає наступне.

Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків в листі зазначено, що відповідно до даних ЄРПН ТОВ «Елтранс Україна» п.н. 39380838 на адресу АТНАЕК «Енергоатом» п.н. НОМЕР_1 виписані податкові накладні від 29,1412021, №34 на суму 496500,48 грн, від 02.09.2021 №1 на суму 1562146,68 грн, від 29.09.2021 №20 на сумі 10 000000,00 грн від 23.12.2021 №53 на суму 381615,00 грн від 11.11.2022 №12 на суму 546,60 грн, від 11.11.2022 №11 на суму3 545025,00 грн.

Форма податкової декларації з податку на додану вартість затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21.

Згідно з пунктом 4 розділу V такого наказу, до Розділу II Податковий кредит (рядки 10, 11 та 13 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження, створення) з податком на додану вартість (рядки 10.1, 10.2 та 10.3) або без податку на додану вартість (рядок 10.4) товарів / послуг, необоротних активів на митній території України, ввезених на митну територію України товарів, необоротних активів (рядки 11.1, 11.2, 11.3 та 11.4), отриманих на митній території України від нерезидента послуг (рядки 13.1 та 13.2).

При заповненні рядків 10.1, 10.2 та/або 10.3 обов`язковим є подання (Д1) (додаток 1), що заповнюється в розрізі контрагентів.

Отже, порядок заповнення податкової декларації з податку на додану вартість передбачає заповнення інформації щодо податкового кредиту в загальній сумі податку на додану вартість по контрагентам з вказанням податкових періодів та не передбачає заповнення в розрізі отриманих податкових накладних.

При цьому, як вбачається з пояснень відповідача, останній визначає дату виникнення податкових зобов`язань з ПДВ на дату виникнення права на податковий кредит з ПДВ за касовим методом.

Відповідно до пп. 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ касовий метод для цілей оподаткування ПДВ метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов`язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг, на електронний гаманець у емітента електронних грошей та/або на рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з рахунків платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг, з електронних гаманців у емітента електронних грошей та/або з рахунків в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

З поясненнями відповідача, суми ПДВ по податковим накладним №1 від 02.09.2021 в розмірі 260 357,78 грн, №20 від 29.09.2021 в розмірі 1 146 830,44 грн, №11 від 11.11.2021 в розмірі 90 837,50 грн, №12 від 11.11.2021 в розмірі 91,10 грн, №34 від 29.11.2021 на суму 82 750,08 грн, №53 від 23.12.2021 на суму 63 602,50 грн до складу податкового кредиту АТ «НАЕК «Енергоатом» не включено.

З наведеного також вбачається, що суми ПДВ по податковим накладним не включено до складу податкового кредиту відповідача, оскільки грошові кошти в сумі, зазначеній у видаткових накладних, відповідачем на користь позивача не сплачені.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем порушено строки проведення оплати за поставлений товар.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На день розгляду спору відповідач доказів оплати товару в повному обсязі суду не надав.

Щодо доводів відповідача про нікчемність договору у зв`язку з тим, що його умови відрізняються від змісту тендерної пропозиції переможця процедури (позивача), що порушує вимоги ч. 4 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі.

Згідно ст. 43 Закону України Про публічні закупівлі (у редакції станом на 27.09.2021), оговір про закупівлю є нікчемним у разі: 1) якщо замовник уклав договір про закупівлю до/без проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі згідно з вимогами цього Закону; 2) укладення договору з порушенням вимог частини четвертої статті 41 цього Закону; 3) укладення договору в період оскарження процедури закупівлі відповідно до статті 18 цього Закону; 4) укладення договору з порушенням строків, передбачених частинами п`ятою і шостою статті 33 та частиною сьомою статті 40 цього Закону, крім випадків зупинення перебігу строків у зв`язку з розглядом скарги органом оскарження відповідно до статті 18 цього Закону.

Як визначено у ч. 4 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

При цьому, відповідно ч. 5 ст. 41 цього Закону, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Додатковою угодою № 1 від 08.09.2021 до договору сторонами було узгоджено зміни до технічної специфікації до предмету закупівлі, а саме технічних характеристик товару - «накопичував Samsung SSD 250Gb».

Як зазначив позивач у відповіді на відзив, зміни щодо товару, що вказані у додатковій угоді № 1, мають виключно технічний та уточнюючий характер і спрямовані на уточнення (конкретизацію) технічних характеристик товару, при цьому предмет закупівлі лишився незмінним, технічні, функціональні та якісні характеристики товару не зазнали погіршення, фактичної зміни предмета закупівлі іншим товаром не відбулося.

Відповідач у запереченні на відповідь на відзив вказаного не спростував, посилаючись на те, що додатковою угодою № 1 від 08.09.2021 змінено предмет закупівлі.

Суд дослідив договір та додаткову угоду № 1 та встановив, що у договорі найменування товару, його технічні характеристики, одиниця виміру, кількість, ціна та сума без ПДВ, УКТ ЗЕД відповідають тендерній пропозиції позивача.

Додатковою угодою № 1 сторонами не було змінено ані ціни товару по позиціям, ані його технічних характеристик, кількості та ціни, не було змінено також УКТ ЗЕД, лише викладено уточнені технічні характеристики товару - «накопичував Samsung SSD 250Gb».

Відповідач не заявив, що цією додатковою угодою було змінено товар, що мав бути поставлений, тобто, що мали бути поставлені зовсім інші накопичувачі, аніж ті, що вказані у тендерній пропозиції позивача.

Відтак, твердження відповідача щодо нікчемності договору № 53-121-01-21-10387 не знайшли свого підтвердження.

Також суд зазначає, що в силу приписів ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Позивачем не надано доказів на підтвердження доводів про порушення вимог закону під час укладання договору.

Щодо заявлених вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає таке.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 1235109,15 грн та 6082009,16 грн втрат від інфляції.

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/1307/19 викладений правовий висновок, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, надані позивачем, та встановлено, що вони виконанні позивачем правильно.

Перевіривши розрахунки втрат від інфляції та 3% річних, судом встановлено, що вони є арифметично правильними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру інфляційних втрат та 3% річних до мінімально можливого рівня суд зазначає настпне.

Щодо зменшення розміру заявлених до стягнення інфляційних втрат, у законодавстві відсутні підстави для їх зменшення. Ця позиція є усталеною (постанови КГС ВС від 05.11.2024 у справі №902/43/24, від 05.11.2024 у справі №902/43/24.

Щодо зменшення розміру заявлених до стягнення процентів річних суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24.

Так, у п.п.116-118 постанови ВП ВС від 02 липня 2025 року у справі №903/602/24 зазначено, що суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми. Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних. Відтак розмір процентів річних, який становить законодавчо встановлений розмір трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

З урахуванням викладеного, суд відмовляє у задоволені клопотання відповідача щодо зменшення розміру інфляційних втрат та трьох процентів річних як безпідставного.

Щодо аргументів відповідача про наявність обставин, які ускладнюють виконання зобов`язань.

Стосовно посилань відповідача, щодо того, що оскільки відповідач належить до державного сектору економіки, то це унеможливлює своєчасне виконання ним грошового зобов`язання за договором, то суд зауважує, що зазначена обставина не спростовує факту не виконання відповідачем умов договору та не звільняє АТ НАЕК Енергоатом в особі філії ВП Запорізька АЕС АТ НАЕК Енергоатом від відповідальності за не виконання зобов`язань за договором.

Також суд звертає увагу, що, введення на території України режиму воєнного стану є загальновідомою обставиною, проте всі громадяни та підприємства, установи та організації України знаходяться в однаковому становищі, тому позивач у справі також знаходиться в несприятливому економічному становищі, а отже правомірно очікує на сплату йому відповідачем боргу за Договором.

Щодо застосування позовної давності суд зауважує наступне.

Постановою Кабінету Міністрів Украі?ни від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на територіі? Украі?ни гостроі? респіраторноі? хвороби COVID-19, спричиненоі? коронавірусом SARS-CoV-2 з 12 березня 2020 року на всіи? території Украі?ни було встановлено карантин.

Законом Украі?ни від 30 березня 2020 року №540-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів Украі?ни, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантіи? у зв`язку з поширенням коронавірусноі? хвороби (COVID-19) (далі - Закон № 540-IX) розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу Украі?ни доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час діі? карантину, встановленого Кабінетом Міністрів Украі??ни з метою запобігання поширенню коронавірусноі? хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк діі? такого карантину. Цеи? Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом №540-IX.

Подібнии? правовии? висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі №910/18489/20 (провадження №12-46гс22).

Строк діі? карантину неодноразово продовжувався, а відмінении? він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів Украі?ни від 27 червня 2023 року №651 Про відміну на всіи? територіі? Украі?ни карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на територіі? Украі?нигостроі? респіраторноі? хвороби COVID-19, спричиненоі? коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, під час діі? карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Поряд із цим Указом Президента Украі?ни від 24 лютого 2022 року № 64/2022 Про введення воєнного стану в Украі?ні було введено воєннии? стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з віи?ськовою агресією росіи?ськоі? федераціі? проти Украі?ни. Надалі строк діі? воєнного стану в Украі?ні неодноразово продовжувався Указами Президента Украі?ни, цеи? стан триває до теперішнього часу, а саме до 06.05.2026.

Законом Украі?ни від 15 березня 2022 року №2120-ІХ Про внесення змін до Податкового кодексу Украі?ни та інших законодавчих актів Украі?ни щодо діі? норм на період діі? воєнного стану (далі - Закон №2120-ІХ) розділ Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу Украі?ни доповнено пунктом 19, згідно з яким у період діі? в Украі?ні воєнного, надзвичаи?ного стану строки, визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк и?ого діі?. Закон №2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом Украі?ни від 08 листопада 2023 року №3450-ІХ Про внесення змін до Цивільного кодексу Украі?ни щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини пункт 19 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу Украі?ни викладено в новіи? редакціі?, відповідно до якоі? у період діі? воєнного стану в Украі?ні, введеного Указом Президента Украі?ни Про введення воєнного стану в Украі?ні від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом Украі?ни від 24 лютого 2022 року №2102-IX Про затвердження Указу Президента Украі?ни Про введення воєнного стану в Украі?ні, перебіг позовної давності, визначении? цим Кодексом, зупиняється на строк діі? такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах діі? воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинявся. Відновлено обчислення строків позовноі? давності лише 04.09.2025 року із набуттям чинності Закону України Про внесення зміни до розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу Украі?ни щодо поновлення перебігу позовноі? давності від 14.05.2025 №4434-IX.

За таких обставин звернення до суду з позовними вимогами про стягнення суми основного боргу, інфляціи?них втрат та трьох процентів річних, нарахованих за період з 24.02.2022 по 27.04.2026, тобто без обмеження останніми трьома роками, що передували подачі позову, є обґрунтованим.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Відповідно ч. 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, ідентифікаційний код 24584661 (01032, м.Київ, вул.Назарівська, буд. 3) в особі філії Відокремлений підрозділ Запорізька атомна електрична станція Акціонерного товариства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом, ідентифікаційний код 19355964 (71504, Запорізька область, м.Енергодар, вул. Промислова, буд. 133) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕЛТРАНС УКРАЇНА, ідентифікаційний код 39380838 (69084, м. Запоріжжя, вул.Кольорова, буд. 7, адреса листування : 69014, м.Запоріжжя, а/с 4802) основний борг в розмірі 9 866 816,40грн (дев`ять мільйонів вісімсот шістдесят шість тисяч вісімсот шістнадцять гривень 40 коп.), втрати від інфляції в розмірі 6 082 009,16 грн (шість мільйонів вісімдесят дві тисячі дев`ять гривень 16 коп.), 3% річних в розмірі 1 235 109,15 грн (один мільйон двісті тридцять п`ять тисяч сто дев`ять гривень 15 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 206 207,21 грн (двісті шість тисяч двісті сім гривень 21 коп.).

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 11.08.2026.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.