Рішення № 138906619, 11.08.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 серпня 2026 року Справа № 903/641/26

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання Гандзілевська Яна Вікторівна

за участю представників сторін:

від позивача: Дригуля Т.П.

від відповідача: н/з

взяв участь прокурор: Іванісік Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області справу №903/641/26 за позовом керівника Володимирської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області, Волинської обласної ради до Локачинської селищної ради про скасування державної реєстрації земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

29.06.2026 документ сформовано в системі Електронний суд і 30.06.2026 зареєстровано у Господарському суді Волинської області позовну заяву керівника Володимирської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області, Волинської обласної ради до Локачинської селищної ради, в якій керівник Володимирської окружної прокуратури Волинської області просить:

1.Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0722481800:04:000:0918, площею 11,0582 га, із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї прав.

2. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію права власності за територіальною громадою в особі Локачинської селищної ради Володимирського району Волинської області на земельну ділянку з кадастровим номером 0722481800:04:000:0918, площею 11,0582 га, припинивши право комунальної власності на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1115008107224).

3. Стягнути з Локачинської селищної ради на користь Волинської обласної прокуратури судовий збір у сумі 5324, 80 грн, сплачений за пред`явлення позовної заяви до суду.

В обгрунтування зазначає, що задоволення вимог про скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації спірної земельної ділянки та припинення і скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності Локачинськоїх селищної ради на спірну земельну ділянку забезпечить поновлення порушених прав та інтересів держави у сфері охорони та збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, державного контролю за додержанням режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду і природоохоронного законодавства, управління та регулювання у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Метою заявленого позову є не перереєстрація права на спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення, а відновлення становища, яке існувало до порушення - до державної реєстрації спірної земельної ділянки, тобто відсутність накладання на землі природно-заповідно фонду земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Заявлена позовна вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки має на меті припинення існування земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав, що усуне перешкоду в користуванні землями природно-заповідного фонду.

01.07.2026 Заступник керівника Володимирської окружної прокуратури сформував в системі "Електронний суд" заява про уточнення реквізитів щодо стягнення судового збору.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 06.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 04.08.2026.

Відповідач ухвалу суду отримав 06.07.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Отже, строк для подачі відзиву до 21.07.2026 включно.

Відзив на адресу суду не надходив.

07.07.2026 представник Волинської обласної ради сформував в системі «Електронний суд» заяву, в якій просив суд здійснювати розгляд справи № 903/641/26, призначеної на 04 серпня 2026 року та всі наступні судові засідання за відсутності представника Волинської обласної ради.

03.08.2026 представник Державної екологічної інспекції у Волинській області сформував в системі «Електронний суд» заяву, в якій просив суд провести підготовче судове засідання у справі №903/641/26 без його участі, у зв`язку з службовою зайнятістю, а саме, виїзним судовим засіданням представника Інспекції до міста Рівне до Північно-Західного апеляційного господарського суду.

Протокольною ухвалою від 04.08.2026 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 11.08.2026 о 11.00 год.

Ухвалою суду від 04.08.2026 повідомлено Володимирську окружну прокуратуру Волинської області, Державну екологічну інспекцію у Волинській області, Волинську обласну раду та Локачинську селищну раду про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 11 серпня 2026 року на 11:00 год.

Представники Волинської обласної ради та Локачинської селищної ради в призначене судове засідання не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату та час розгляду справи, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Прокурор в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд позов задовольнити позов повністю.

Представник Державної екологічної інспекції у Волинській області в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити.

У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, приписами статей 202, 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто, право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності (до такого правового висновку дійшла об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19, від 16.10.2020 у справі № 910/8816/19).

Оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов`язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з`явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд цієї справи за його відсутності (аналогічний правовий висновок міститься у п. 8.2.4 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 916/3616/15).

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, відсутність відзиву з відповідними вказівками на незгоду відповідача з будь-якою із обставин справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, що позбавляє відповідача відповідно до ч.4 ст. 165 ГПК України заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У відповідності до вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.240 ГПК України, а неявка представника позивача-2 та відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача-1, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Волинської обласної ради народних депутатів двадцять першого скликання від 20.12.1993 №16/6 «Про віднесення цінних природних об`єктів і територій до природно-заповідного фонду області» з метою збереження природних умов цінних лісоболотних, лучних угідь і водних джерел, різноманіття видів рослинного і тваринного світу і їх біологічного генофонду такі території віднесено до цінних природних об`єктів і територій природно-заповідного фонду з утворенням на їх базі заказників і пам`яток природи місцевого значення (додатки 1,2 до рішення).

Відповідно до додатку 1 до вказаного рішення «Перелік цінних природних об`єктів і територій області, на базі яких утворюються заказники місцевого значення» під порядковим номером 7 вказано гідрологічний заказник місцевого значення «Луга-Свинорейка».

Відповідні відомості щодо вказаного заказника були надані Управлінням екології та природних ресурсів Волинської ОДА у листі від 16.10.2024 № 1864/1.15/2-24 на запит прокуратури від 02.10.2024 № 50-2399вих-24.

Відповідно до п. 3 Положення про гідрологічний заказник місцевого значення «Луга-Свинорейка» затвердженого начальником Держуправління Мінприроди України по Волинській області у 1994 році (далі - Положення) гідрологічний заказник місцевого значення «Луга-Свинорейка» входить в склад природно-заповідного фонду України.

Згідно пункту 2 Положення загальна площа заказника 880 гектарів.

Розділом 11 Положення визначено перелік видів діяльності, здійснення яких на території заказника заборонено.

Відповідно до п. 5 Положення границі гідрологічного заказника місцевого значення «Луга-Свинорейка» переносяться в натуру з встановленням гранично-господарських стовпів, типових охоронних знаків і наносяться на планово-картографічні матеріали землекористування.

Комплексною характеристикою лукоболотного масиву, що входить у водоохоронну зону річки «Луга-Свинорейка», встановлено, що даний масив має велике значення як регулятор водного балансу, включає цінні рослини і фауністичні угрупування. Уся заплава є місцем розмноження і мешкання більше 100 видів диких тварин, птахів та плазунів. Даний природний комплекс включає різні заплавні екосистеми, має науковопізнавальне, гідрологічне, рекреаційне і господарське значення.

Згідно рішення Волинської обласної ради від 02.02.2017 №10/49 «Про збереження і розвиток природно-заповідного фонду області» площа гідрологічного заказника місцевого значення «Луга-Свинорейка» становить 880 га, що співпадає з сумою площ по охоронним зобов`язанням, що видавались відповідним органам.

Згідно охоронного зобов`язання №127 Замличівській сільській раді видано охоронне зобов`язання на площу 220 га, Локачинській селищній раді - 70 га, Марковичівській сільській раді 130 га, Козлівській сільській раді 90 га, Дорогиничівській сільській раді 180 га, Крухиничівській сільській раді 100 га, Шельвівській сільській раді 90 га.

Відповідно до рішення №1/13 від 17.12.2020 «Про реорганізацію Привітненської, Конюхівської, Старозагорівської, Дорогиничівської, Замличівської, Крухиничівської, Марковичівської, Козлівської, Заячицівської сільських рад» Локачинська селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків всіх приєднаних сільських рад. Шельвівська сільська рада входить до складу Затурцівської ОТГ.

Отже, на території Локачинської ОТГ знаходиться частина гідрологічного заказника місцевого значення «Луга-Свинорейка» площею 790 га.

Частиною 3 ст. 7 вказаного Закону встановлено, що на землях природно- заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Статтею 9 цього Закону визначено вичерпний перелік видів використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, який не передбачає використання територій природно-заповідного фонду для сільськогосподарських потреб, а заготівля сіна та випасання худоби можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню таких територій.

Відповідно до ст. ст. 53, 54 Закону України Про природно-заповідний фонд України рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно- заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України.

Рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами. Зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно заповідного фонду проводиться відповідно до ст. ст. 51 53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.

Статтею 5 Закону України Про екологічну мережу України передбачено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду є складовою екомережі.

За ст. 3 указаного Закону, екомережа це єдина територіальна система, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов`язань України підлягають особливій охороні.

У ст. 4 цього Закону зазначено, що збереження цілісності екомережі здійснюється відповідно до принципів забезпечення цілісності екосистемних функцій складових елементів екомережі, збереження та екологічно збалансоване використання природних ресурсів на території екомережі.

Як встановлено судом, на території Локачинської селищної ради (за межами населеного пункту) розташована земельна ділянка, якій присвоєно кадастровий номер 0722481800:04:000:0918, категорія земель землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

17.12.2013 вказана земельна ділянка сформована та зареєстрована у Державному земельному кадастрі Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області.

Згідно розпорядження Локачинської районної державної адміністрації від 21.08.2013 № 185 Головному управлінню Держземагентства у Волинській області надано дозвіл провести інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах Локачинського району.

Відповідно до наказу Головного управління Держземагентства у Волинській області від 19.11.2013 № 58 ДП «Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Волинської області, орієнтовною площею 91341,8 га згідно додатку 2.

Розпорядженням Локачинської районної державної адміністрації від 10.12.2013 № 293 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності в межах Локачинського району згідно з додатком.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 03.12.2020 №14-ОТГ Локачинській територіальній громаді Локачинського району у комунальну власність передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 2445, 6313 га, згідно акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 478173029 від 20.05.2026 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0722481800:04:000:0918 зареєстровано 17.02.2021 за Локачинською селищною радою,

28.05.2025 Державною екологічною інспекцією у Волинській області проводилась перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої встановлено, що на території вищевказаного природно-заповідного фонду знаходиться земельна ділянка 0722481800:04:000:0918.

Відповідно до викопіювання з Державного земельного кадастру (з накладенням шару природно-заповідний фонд), викопіювання з електронної системи ВО «Укрдержліспроект» (gis.lisproekt.gov.ua), а також схеми розміщення заказника вбачається розміщення земельної ділянки за кадастровим номером 0722481800:04:000:0918 на території та в межах гідрологічного заказника місцевого значення «Луга-Свинорейка».

Отже, при прийнятті рішень, які призвели до формування та реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0722481800:04:000:0918 як землі сільськогосподарського призначення, Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області не було враховано, що земельна ділянка належить до природно-заповідного фонду, чим порушено, зокрема ст. ст. 19, 20, 43 - 45, 150 Земельного кодексу України, а також ст. ст. 6, 7, 9, 26, 53, 54 Закону України "Про природно-заповідний фонд України".

Згідно з ч. 1 статті 79 Земельного кодексу України земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Статтею 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

За змістом ч. 1 ст. 24 вищевказаного Закону державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

За приписами статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки і набуття нею статусу об`єкта цивільних прав пов`язується законодавством з визначенням її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Відповідно до частини 13 статті 79-1 Земельного кодексу України та частини 10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога прокурора про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0722481800:04:000:0918 є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки формування та державна реєстрація спірної земельної ділянки як земельної ділянки сільськогосподарського призначення здійснені з порушенням вимог статей 43, 44 Земельного кодексу України, статей 6, 7, 9, 26, 53, 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», а також з урахуванням того, що спірна земельна ділянка належить до категорії земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, що виключає можливість її віднесення до земель сільськогосподарського призначення, а тому скасування її державної реєстрації відповідає вимогам частини 13 статті 79-1 Земельного кодексу України та частини 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Наявність відомостей щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0722481800:04:000:0918, яка накладається на землі природно-заповідного фонду, як земельної ділянки сільськогосподарського призначення у Державному земельному кадастрі порушує принципи об`єктивності, достовірності, повноти його відомостей, визначені ст. 3 Закону України "Про Державний земельний кадастр".

Частиною 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

За визначенням, наведеним в п. 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав проводиться шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 3 статті 26 вказаного Закону, відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Суд враховує, що заявлена прокурором позовна вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки має на меті відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом припинення існування незаконно сформованої земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Відповідно до ч. 1, п. «в» ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відповідно до п. п. «а», «ґ» ч. 5 ст. 83 Земельного кодексу України територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі передачі їм земель державної власності; виникнення інших підстав, передбачених законом. Пунктом 24 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Отже, скасування державної реєстрації земельної ділянки є ефективним способом захисту порушених прав держави, оскільки усуває наслідки незаконного формування та державної реєстрації земельної ділянки як земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої в межах території природно-заповідного фонду.

Оскільки відповідно до частини 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням усіх речових прав, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки, а згідно з частиною 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації права відповідне речове право припиняється, позовна вимога прокурора про скасування державної реєстрації права комунальної власності Локачинської селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 0722481800:04:000:0918 із одночасним припиненням права комунальної власності також є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Обґрунтування наявності порушення інтересів держави та підстав представництва прокурором.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право прокурора звертатися до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України Про прокуратуру та ст. 56 ЦПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За ч. 4 ст. 56 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № № 3-рп/99 зазначено, що поняття інтереси держави є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор або його заступник самостійно визначає, посилаючись на законодавство, підстави подання позову, вказує, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Так, п. 3 цього рішення суд, не пов`язуючи поняття з конкретними нормами, які підлягають тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих за захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію у Волинській області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 04.12.2025 №197, Державна екологічна інспекція у Волинській області є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції

За таких обставин, Державна екологічна інспекція у Волинській області є органом, уповноваженим державною здійснювати повноваження щодо захисту порушених інтересів держави у зазначеній сфері правовідносин.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного королівства» суд проголосив, що засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Володимирською окружною прокуратурою повідомлено Державну екологічну інспекцію у Волинській області про наявність порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, однак останньою у передбаченому законом порядку належних, своєчасних та ефективних заходів на захист та відновлення порушених інтересів держави самостійно не вжито.

Вказане свідчить про нездійснення Державною екологічною інспекцією у Волинській області повноважень по захисту державних інтересів, що відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для вжиття прокурором заходів представницького характеру шляхом пред`явлення відповідного позову з метою захисту інтересів держави.

Згідно з ст. 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.

Згідно з вимогами ст. 54 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку. Частиною 3 ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природнозаповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

При прийнятті рішень, які призвели до формування та реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0722481800:04:000:0918 як землі сільськогосподарського призначення, Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області не було враховано, що земельна ділянка належить до природнозаповідного фонду, чим порушено, зокрема ст. ст. 19, 20, 43 - 45, 150 Земельного кодексу України, а також ст. ст. 6, 7, 9, 26, 53, 54 Закону України "Про природнозаповідний фонд України".

Відтак, вказане порушує спільні інтереси територіальної громади Локачинської селищної ради на безпечне довкілля, не погіршення екологічної ситуації, використання земель згідно з їх дійсним цільовим призначенням.

Враховуючи викладене, у Волинської обласної ради наявні підстави та повноваження щодо здійснення представництва інтересів територіальної громади Локачинської селищної ради.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави Володимирською окружною прокуратурою направлено лист від 17.06.2026 за № 50/1-1329вих-26 в якому повідомлено про наявні порушення інтересів держави та про надання інформації щодо звернення до суду самостійно з метою відновлення порушених прав.

У відповідь Волинська обласна рада листом від 19.06.2026 за № 972/47/2-26 повідомила, що обласною радою жодних рішень, щоб б призвели до зміни меж, в тому числі конфігурації гідрологічного заказника «Луга Свинорейка» не приймалося, правових підстав для представництва інтересів в даній ситуації обласна рада не вбачає.

З наведеного слідує, що позивачі з урахуванням обізнаності про порушення інтересів держави, на які вказує прокурор, не відреагували на порушення, заходів захисту вказаних інтересів, зокрема у судовому порядку, не вжили. Невжиття таких заходів за умови обізнаності про наявність відповідного порушення, стало підставою для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивача до суду з цим позовом.

З огляду на викладене, заступник керівника Володимирської окружної прокуратури Волинської області обґрунтовано звернувся в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області та Волинської обласної ради з позовом до господарського суду.

Оцінюючи подані прокурором докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені прокурором вимоги підтверджені матеріалами справи, відповідачем не оспорені та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.43 постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №917/1307/18). Аналогічна позиція викладена у п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Проте, якщо подання сторони є вирішальним для результату проваджень, воно вимагає конкретної та прямої відповіді ("Руїс Торіха проти Іспанії").

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами ("Ван де Гурк проти Нідерландів)".

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті ("Гірвісаарі проти Фінляндії").

Згідно ж із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у даній справі як джерело права.

За таких обставин, інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору впливу не мають.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 0722481800:04:000:0918, площею 11,0582 га, із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї прав.

3. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію права власності за територіальною громадою в особі Локачинської селищної ради Володимирського району Волинської області на земельну ділянку з кадастровим номером 0722481800:04:000:0918, площею 11,0582 га, припинивши право комунальної власності на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1115008107224).

4. Стягнути з Локачинської селищної ради Володимирського району Волинської області (45500, Волинська обл., Володимирський р-н, с. Локачі, вул. Миру, буд. 37, код ЄДРПОУ 04332182) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка,15, м. Луцьк, Волинська область, 43025, код ЄДРПОУ 02909915, р/р UA138201720343140001000004945 в Державній казначейській службі України, МФО 820172,) 5324,80 грн (п`ять тисяч триста двадцять чотири гривні 80 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 11.08.2026.

Суддя І. О. Гарбар