Ухвала суду № 138905315, 11.08.2026, Франківський районний суд м. Львова

465/2829/26

2-з/465/69/26

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"11" серпня 2026 р. м.Львів

Суддя Франківського районного суду м. Львова Ванівський Ю.М., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 , яка подана в його інтересах адвокатом Межовою Ксенією Павлівною про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

встановив:

представник позивача звернувся до Франківського районного суду м.Львова з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.

Одночасно з позовною заявою представник позивача подав заяву про забезпечення позову в якій просив накласти арешт на грошові кошти, які належать відповідачу ОСОБА_2 та знаходяться на його банківських рахунках у межах суми позовних вимог; накласти арешт на рухоме та нерухоме майно відповідача в межах суми позову та заборонити відповідачу вчиняти дії щодо відчуження належного йому майна.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову вказує, що 28 січня 2026 року між ОСОБА_2 (Перша Сторона) та ОСОБА_1 (Друга Сторона) було укладено Договір про припинення партнерських відносин (далі Договір), яким сторони врегулювали всі питання, пов`язані з припиненням спільної діяльності та визначили порядок виконання фінансових зобов`язань. Відповідно до положень Договору, Сторони були партнерами у спільному Проєкті, який розробляло ТОВ «ДЖІАР ПРОДАКШЕН» (код 45668405). Друга Сторона (Позивач) надала фінансування Проєкту у розмірі, який підлягає частковому поверненню згідно з умовами Договору. Відповідно до п.2.1 Сторони підтверджують, що їхні партнерські відносини, які існували в рамках спільного Проєкту, припиняються з дати підписання цього Договору. Відповідно до п.2.3 Договору, припинення партнерства не звільняє жодну зі Сторін від виконання зобов`язань, що виникли до дати підписання цього Договору та прямо врегульовані його умовами, зокрема, зобов`язань з повернення Другій стороні інвестованих коштів та компенсації понесених витрат в межах Проєкту, врегулювання всіх фінансових питань… Відповідно до умов Договору Відповідач підтвердив наявність грошових зобов`язань та погодив порядок їх виконання. Відповідно до п.3.1 Договору, Перша Сторона зобов`язується повернути ОСОБА_3 грошові кошти в національній валюті України у сумі, еквівалентній 201 500 (двісті одна тисяча п`ятсот) доларів США за офіційним курсом НБУ на дату повернення. Відповідно до п.3.2 Договору передбачено, що Перша Сторона зобов`язана здійснити повернення грошових коштів у сумі, визначеної п.3.1 Договору в наступному порядку: частину суми у розмірі, що еквівалентна 40 000 (сорок тисяч) доларів США до 10 лютого (виконано та підтверджено Актом від 01 лютого 2026 року); частину заборгованості у розмірі, що еквівалентна 69 000 (шістдесят дев`ять тисяч) доларів США на користь осіб, визначених Договором, у строк до 10 березня 2026 року (з яких - 27 000 (двадцять сім тисяч) доларів США повернути ОСОБА_4 , 12 000 (дванадцять тисяч) доларів США -повернути ОСОБА_5 , ОСОБА_1 30 000 (тридцять тисяч) доларів США). Факт здійснення першого платежу Відповідачем у розмірі 40 000 (сорок тисяч) доларів США свідчить про визнання відповідачем умов Договору та наявності відповідного зобов`язання. Але зобов`язання щодо здійснення другого платежу у розмірі 69 000 доларів США доларів США, відповідно строк виконання зобов`язання є простроченим.

Вказує, що у даному випадку існують обґрунтовані ризики невиконання рішення суду, а саме: відповідач уже порушив грошове зобов`язання, не виконавши його у визначений строк. Крім цього, відповідач ухиляється від добровільного виконання зобов`язання, незважаючи на його письмове визнання. Також відсутні гарантії того, що на момент ухвалення рішення суду у відповідача буде достатньо майна або коштів для його виконання. У разі невжиття заходів забезпечення позову існує висока імовірність того, що рішення суду не буде виконане або його невиконання стане істотно ускладненим. Просить заяву задоволити.

Заява про забезпечення позову розглядається без повідомлення учасників справи у відповідності до ч.1 ст.153 ЦПК України, в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, суд вважає, що така заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктами 2, 3 частини першої статті 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову або після відкриття провадження у справі.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (частина перша статті 153 ЦПК України).

Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову в забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається у письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Нормою ч. 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, тобто повинні бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Судом встановлено, що 28 січня 2026 року між ОСОБА_2 (Перша Сторона) та ОСОБА_1 (Друга Сторона) було укладено Договір про припинення партнерських відносин (далі Договір), яким сторони врегулювали всі питання, пов`язані з припиненням спільної діяльності та визначили порядок виконання фінансових зобов`язань. Відповідно до положень Договору, Сторони були партнерами у спільному Проєкті, який розробляло ТОВ «ДЖІАР ПРОДАКШЕН» (код 45668405). Друга Сторона (Позивач) надала фінансування Проєкту у розмірі, який підлягає частковому поверненню згідно з умовами Договору.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 № 9, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Вказана правова позиція відображена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Така ж позиція викладена і в Постанові Верховного Суду від 17.04.2019р. у справі №308/3824/16-ц.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову. Суд повинен лише пересвідчиться, що між сторонами виник спір.

Вирішуючи питання щодо забезпечення позову суд виходить із наявності спірних обставин, з якими пов`язується застосування відповідних заходів забезпечення позову та зв`язку між конкретними заходами забезпечення позову і предметом позову, відповідністю та співмірністю вжитих заходів забезпечення позову предмету позову.

Забезпечення позову повинно застосовуватися із врахуванням принципу рівноправності сторін у спорі і не повинно призводити до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, так як справа по суті ще не вирішена та факт порушення законних прав позивача не встановлений.

Разом з тим, доданими до заяви про забезпечення позову доказами не доведено, що права позивача можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову та невжиття таких заходів чи може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не надано доказів реального наміру відповідача навмисно ухилитися від виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача, суд дійшов висновку, що подана заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового забезпечення позову саме в вибраний позивачем спосіб.

Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, суд приходить до висновку, що стороною позивача не надано достатнього обґрунтування та належних і допустимих доказів на підтвердження імовірного вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після ухвалення рішення судом.

Тому, суд вважає, що заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які належать відповідачу ОСОБА_2 та знаходяться на його банківських рахунках у межах суми позовних вимог; накладення арешту на рухоме та нерухоме майно відповідача в межах суми позову та заборони відповідачу вчиняти дії щодо відчуження належного йому майна,не підлягає до задоволення, а тому в задоволенні такої заяви слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 149-154, 259 ЦПК України, -

постановив:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 , яка подана в його інтересах адвокатом Межовою Ксенією Павлівною про забезпечення позов у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовити.

Копію ухвали направити сторонам у справі.

Учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ванівський Ю.М.