Ухвала суду № 138904752, 10.08.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/2962/24

Провадження № 1-кп/345/63/2026

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.08.2026 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4

ОСОБА_5

обвинувачених ОСОБА_6

ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України та ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, -

встановив:

На розгляді суду перебуває дане кримінальне провадження.

10.08.2026 прокурором було подано клопотання стосовно продовження запобіжного заходу обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на 60 календарних днів. Клопотання обґрунтовує тим, що 14 січня 2024 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України. 15 січня 2024 року слідчим суддею Івано-Франківського міського суду ОСОБА_7 та ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави. Вказані запобіжні заходи неодноразово продовжувалися слідчим суддею Івано-Франківського міського суду та суддею Калуського міськрайонного суду. Прокурор зазначає, що під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати і на даний час, а саме:

- п. 1 - переховуватися від суду, оскільки підозрювані ОСОБА_7 та ОСОБА_6 враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ними злочинів, тяжкість покарання, що загрожують у разі визнання їх винними у вчиненні злочинів, можуть переховуватись від суду.

- п. 3 - незаконно впливати на іншого обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

- п. 4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, можуть не з`являтись на виклики до прокурора чи суду тим самим затягуючи строки судового розгляду;

- п. 5 - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з метою одержання прибутків від збуту психотропних речовин обіг яких обмежено та особливо небезпечних психотропних речовин обіг яких заборонено може продовжити займатися злочинною діяльністю.

Враховуючи вищенаведені ризики та беручи до уваги те, що злочини, у вчиненні яких підозрюються ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є особливо тяжкими злочинами у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, обрання більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім, а тому прокурор просить продовжити строк тримання під вартою обвинуваченим без визначення розміру застави.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала та просила задовольнити. Звернула увагу на тяжкості вчинених обвинуваченими кримінальних правопорушень та тяжкості покарання, яке передбачене на їх вчинення. Зазначила, що на даний час ризики продовжують існувати (обвинувачені можуть переховуватися, затягувати судовий розгляд справи, обвинувачені можуть здійснювати вплив один на одного, можуть вчинити інші кримінальні правопорушення). Прокурор вважає, що м`якші запобіжні заходи не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинувачених. Звернула увагу на той факт, що відсутня інформація про наявність у обвинувачених до затримання джерела заробітку.

Захисник ОСОБА_7 та ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_4 заперечив проти клопотання прокурора, просив відмовити. Також зазначив, що обвинувачені вже тривалий час перебувають під вартою. Просив суд застосувати до обвинувачених більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового або нічного домашнього арешту, або визначити альтернативу тримання під вартою запобіжний захід у вигляді застави. Звертає увагу, що ризики не існують і не продовжують існувати. Прокурором не обґрунтовано неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів. Також захисник звертає увагу суду, що в матеріалах кримінального провадження є недоліки та суперечності, стороною захисту виявлено грубі порушення процесуальної форми в процесуальних документах.

Захисник ОСОБА_7 та ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_5 заперечив проти клопотання прокурора, просив відмовити. Звертає увагу, що зазначені прокурором ризики нічим не обгрунтовоно. Прокурором не доведено неможливість застосування більш м`яких запобіжних заходів. Просив суд застосувати до обвинувачених більш м`який запобіжний захід не повязаний з триманням під вартою, або зпстосувати альтернативний запобіжний захід - заставу. Зазначив, що обвинувачені тривалий час перебувають під вартою, а їх мати є особою з інвалідністю та потребує сторонньої допомоги.

Обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 підтримали позицію захисників, заперечили проти клопотання прокурора.

Заслухавши учасників кримінального провадження з приводу клопотання прокурора, суд приходить до наступних висновків.

14 січня 2024 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України. Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

15 січня 2024 року слідчим суддею Івано-Франківського міського суду ОСОБА_7 та ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави. Вказані запобіжні заходи неодноразово продовжувалися слідчим суддею Івано-Франківського міського суду.

Ухвалами Калуського міськрайонного суду від 25.05.2024, 03.07.2024, 25.07.2024, 17.09.2024, 04.11.2024, 02.01.2025, 20.02.2025, 08.04.2025, 05.06.2025, 22.07.2025, 17.09.2025, 13.11.2025, 07.01.2026, 04.03.2026, 28.04.2026, 15.06.2026 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави продовжувався на 60 календарних днів. Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 15.06.2026 було відмовлено у задоволенні клопотань захисника ОСОБА_4 про зміну обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, цілодобовий або нічний домашній арешт, чи особисте зобов`язання.

Захисником обвинувачених було подано апеляційні скарги на ухвалу суду від 28 квітня 2026 року про продовження обвинуваченим строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Івано-Франківський апеляційний суд ухвалами від 18.05.2026 залишив апеляційні скарги без задоволення, а ухвалу суду без змін. На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції в повній мірі врахував положення ст. ст. 177, 178, 183, 194, 199 КПК України, оцінив в сукупності всі обставини, наведені сторонами кримінального провадження, та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим.

Захисником обвинувачених було подано апеляційні скарги на ухвалу суду від 15 червня 2026 року про продовження обвинуваченим строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Івано-Франківський апеляційний суд ухвалами від 29.07.2026 та 30.07.2026 залишив апеляційні скарги без задоволення, а ухвалу суду без змін. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності ризиків та неможливості застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Згідно обвинувального акту від 06.05.2024 у кримінальному провадженні № 12023090000000485 від 22.09.2023, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, а саме у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту психотропних речовин; у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту, а також у незаконному збуті особливо небезпечних психотропних речовин, вчиненому повторно; у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту психотропних речовин, вчиненому повторно; у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту психотропних речовин, особливо небезпечних психотропних речовин, вчиненому повторно; у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту психотропних речовин, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб; у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту психотропних речовин, у особливо великих розмірах, вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб; у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту психотропних речовин, особливо небезпечних психотропних речовин, у особливо великих розмірах, особливо небезпечних психотропних речовин у великих розмірах, вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Згідно обвинувального акту від 06.05.2024 у кримінальному провадженні № 12023090000000485 від 22.09.2023, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, а саме: у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту психотропних речовин, вчиненими за попередньою змовою групою осіб; у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту психотропних речовин, у особливо великих розмірах, вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб; у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту психотропних речовин, особливо небезпечних психотропних речовин, у особливо великих розмірах, особливо небезпечних наркотичних засобів у великих розмірах, вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Як обов`язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак, в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження суд застосовує стандарт достатності підстав вважати, що обвинувачений може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, суд має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Отже враховуючи, що зазначена у клопотанні підозра має місце і підтверджуються достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, то є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм злочинів.

Згідно ч.1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

За змістом ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Пунктами 4, 5 частини 2 статті 183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років; до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

При розгляді клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , судом враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких вони обвинувачуються, характеризуючі дані про особи обвинувачених (їх вік, стан здоров`я, стан здоров`я їх матері, їх попередню несудимість), та інші обставини в їх сукупності.

Зокрема, злочини у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , у відповідності до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких. Крім іншого судом враховується суспільна небезпечність даних злочинів.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що у судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, які продовжують існувати та які дають достатні підстави вважати, що обвинувачені можуть вчинити дії, передбачені частиною першою статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, а саме: пункти перший, четвертий та п`ятий вказаної статті. Так, про існування вказаних ризиків свідчать наступні обставини:

- п. 1 - переховуватися від суду, оскільки обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ними злочинів, тяжкість покарання, що загрожують у разі визнання їх винними у вчиненні злочинів, можуть переховуватись від суду.

- п. 4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, можуть не з`являтись на виклики до прокурора чи суду тим самим затягуючи строки судового розгляду;

- п. 5 - вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 з метою одержання прибутків від збуту психотропних речовин обіг яких обмежено та особливо небезпечних психотропних речовин обіг яких заборонено може продовжити займатися злочинною діяльністю.

Щодо ризику, передбаченого п. 3 ст. 177 КПК України (незаконно впливати на іншого обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні), то на даний час цей ризик не існує, оскільки обвинувачені вже давали пояснення у судовому засіданні.

При вирішенні питання щодо можливості застосування обвинуваченим більш м`якого запобіжного заходу суд дійшов висновку, що застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою (в тому числі цілодобовий домашній арешт) є недостатнім для запобігання встановленим ризикам, оскільки таке буде залежати виключно від волі самих обвинувачених, а їх порушення не матиме для них очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.

Крім того, судом не встановлено виняткових обставин, які б давали підставу не застосовувати до обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Враховуючи викладене та те, що 14.08.2026 закінчується строк дії застосованих щодо обвинувачених запобіжних заходів, а застосування більш м`яких запобіжних заходів щодо обвинувачених не дозволить запобігти ризикам, зазначеним в клопотанні, то суд приходить до переконання, що слід задовольнити клопотання прокурора та продовжити застосування до обвинувачених запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Крім того, згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Європейський суд з прав людини у справі Ілійков проти Болгарії зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторно вчинення злочинів.

У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Враховуючи вищезазначені ризики, суд приходить до висновку про необхідність продовжити застосування до обвинувачених запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.

Щодо твердження захисників про можливість змінити обвинуваченим запобіжного заходу на більш м`який, не пов`язаний з триманням під вартою (домашній арешт чи альтернативний запобіжний захід застава), то суд зазначає, що зміна запобіжного заходу передбачає виникнення після постановлення ухвали про обрання запобіжного заходу нових обставин, які свідчать про зміну, зменшення або збільшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Тому суддя на підставі наданих сторонами відомостей встановлює наявність нових обставин, які можуть вплинути на застосований до обвинуваченого відповідний захід або його виконання. Захисниками жодним чином не обґрунтовано підстави для застосування м`якшого запобіжного заходу, не надано доказів, які підтверджують виникнення нових обставин, які можуть вплинути на вирішення даного питання. Крім того, в ході розгляду клопотання стороною захисту не спростовано існування ризиків, на які покликається прокурор у поданому клопотанні, і суд вважає такі ризики наявними, тому твердження захисників в цій частині є необґрунтованими.

Щодо твердження захисників про значний термін перебування обвинувачених під вартою (тривалий термін розгляду судової справи), то суд зазначає, що на даний час судова справа перебуває на стадії доповнень і клопотань перед судовими дебатами. Також суд звертає увагу на те, що обвинувачені неодноразово змінювали захисників (захисник ОСОБА_4 є вже четвертим захисником), які багато разів подавали клопотання про відкладення розгляду справи, в тому числі і для ознайомлення. Враховуючи, що злочини в яких обвинувачуються ОСОБА_8 та ОСОБА_7 є злочинами тяжкими та особливо тяжкими, то участь захисника є обов`язковою, тому проводити судові засідання без захисника не було можливості, що також збільшило тривалість судового розгляду. Крім того, судом апеляційної інстанції в постановах від 29.07.2026 та 30.07.2026 зроблено висновок, що продовження тримання під вартою обвинувачених під час здійснення цього кримінального провадження ще не вийшло за межі розумних строків за умов оперативного завершення його розгляду.

Щодо посилання адвоката ОСОБА_4 на виявлені ним недоліки в матеріалах кримінального провадження (судової справи), то суд звертає увагу, що всі матеріали справи вже було досліджено судом, а оцінку їм буде надано під час винесення рішення по даній справі.

Отже, враховуючи вищенаведене, беручи до уваги те, що злочини у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_7 та ОСОБА_6 є тяжкими та особливо тяжкими злочинами у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім, а тому суд приходить до переконання, що клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави слід задовольнити і продовжити обвинуваченим строк запобіжного заходу на 60 календарних днів.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 131, 132, 177, 178, 182-184, 193, 194, 196-197, 199, 331 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора про продовження запобіжних заходів - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на 60 календарних днів до 09.10.2026 включно.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на 60 календарних днів до 09.10.2026 включно.

Тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 здійснювати в Івано-Франківській установі виконання покарань № 12.

Копію ухвали для виконання в частині продовження запобіжного заходу - тримання під вартою направити начальнику Івано-Франківської установи виконання покарань (№ 12), та вручити обвинуваченим і прокурору негайно після її оголошення, інші сторони мають право отримати її копію в суді.

Ухвалу може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено і оголошено о 13:15 год. 11.08.2026.

Головуючий