Рішення № 138903667, 07.08.2026, Захарівський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Фрунзівський районний суд Одеської області)

Справа № 517/623/26

Провадження № 2/517/344/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року с-ще Захарівка

Захарівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Тростенюка В.А.,

при секретареві Грабовій І.Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в с-щі Захарівка Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Деал Фінанс Груп» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість у сумі 43 432, 20 грн., а також судовий збір 2 662, 40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 500,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач на підставі Договору факторингу № 05/12/25 від 05 грудня 2025 року є новим кредитором за договором позики № 77186764 від 15.12.2021 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , за яким у ОСОБА_1 виникла заборгованість.

Ухвалою Захарівського районного суду Одеської області від 18.06.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та витребувано докази від АТ КБ «Приват Банк».

Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однією із сторін або власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

24 червня 2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву у якому він просить в задоволенні позову відмовити; Зменшити витрати на правову допомогу до 2 000,00 грн.; Зменшити проценти за користування кредитними коштами.

Відзив на позовну заяву мотивований тим, що відповідач є військовослужбовцем та внаслідок несення та виконання ним суспільно важливого обов`язку - захист своєї Вітчизни (України), має право на додаткові пільги (захист), що встановлюються Державною (передбачені цим Законом) та реалізація/дотримання цих додаткових пільг покладається як на органи державної влади, органи місцевого самоврядування, так і, у певних аспектах цивільних відносинах, на юридичних та фізичних осіб.

Одним із додаткових пільг, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є п.15 ст. 14, яким закріплено, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники. - Постанова від 22.11.2023 № 426/4264/19 Верховний Суд. Касаційний цивільний суд.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Вважає, що позивач, нараховує проценти за користування кредитними коштами не у відповідності до положень ЦК України, правових висновків ВС та не у межах встановлених строків кредитування.

Також вказує, що він, як звичайний пересічний споживач, без належної освіти у сфері права та/або фінансів, не може знати про те, що серед усіх положень Кредитного договору є пункт про те, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку.

На підставі наданих позивачем доказів, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем Первинний кредитор дотримався вимог про належне повідомлення споживача про умови кредитування та узгодив зі споживачем саме ті умови, про які зазначав при подачі позову.

Також вказує, що позивач подаючи позов, достеменно знав про відсутність певних доказів, а саме доказів видачі кредитних коштів. Однак Позивач не зазначив цього у позовній заяві, як мав би це зробити. Не подав разом із позовною заявою клопотання про витребуваннядоказів.

Позивачем не було надано до суду жодних доказів видачі відповідачу кредитних коштів за спірним кредитним договором. Надання розрахунку суми заборгованості або витягу з реєстру прав вимоги є недостатнім для підтвердження наявності заборгованості, оскільки розрахунок заборгованості та витяг з реєстру прав вимоги не є первинними документами, що підтверджують факт готівкової чи безготівкової видачі коштів відповідачу.

Вказує, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Також зазначає, що розрахунку витрат на правову допомогу, позивачем та його представником не надано. Більш того, не надано доказів реальності понесених судових витрат (доказів оплати послуг адвоката) (а.с. 66-81).

25 червня 2026 року від представника ТОВ «Деал Фінанс Груп» до суду надійшла відповідь на відзив якій просить позов ТОВ «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити у повному обсязі.

Відповідь на відзив мотивована тим, що в матеріалах цивільної справи містяться докази перерахування коштів Відповідачу, а посилання Відповідача стосовно відсутності доказів зарахування коштів на картковий рахунок відповідача є безпідставні, оскільки саме боржник/Відповідач має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і він мав/має можливість представити суду виписку з свого рахунку в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладених договорів. Саме по собі посилання відповідача у відзиві на те, що позивач не надано докази перерахування коштів на картковий рахунок відповідача, на думку позивача - не заслуговують на увагу. ОСОБА_1 , будучи стороною вказаного правочину, мав можливість надати суду відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження того, що відповідні кошти не зараховувались на його карткові рахунки, указані у договорах, у період часу, про який стверджує позивач, або того, що карткові рахунки йому не належать, оскільки лише відповідач має доступ до свого рахунку. У разі заперечень проти позову, обов`язок доведення їх відповідними доказами покладено саме на Відповідача відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Через неналежне виконання умов Договору позики, нараховані згідно умов Договору позики Проценти було перераховано за базовою/фіксованою процентною ставкою 0,6965%, замість 1,99% у відповідності до положень пункту 9.7. Правил. Узагальнюючи умови укладеного Договору позики у сукупності з Правилами, які є невід`ємною частиною Договору, слід констатувати, що отримавши суму 18 000,00 грн. позики від ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів», ОСОБА_1 допустив/(ла) неналежне виконання Договору позики протягом 30 днів, тому проценти розраховано за базовою процентною ставкою 0,6965%, замість 1,99% (програма лояльності) в порядку умов визначених правилами.

Договором встановлена фіксована процентна ставка, яка може бути зменшена лише у разі належного виконання Позичальником/Відповідачем умов Договору позики, у зв`язку із чим на момент укладання договору Позикодавцем зазначена орієнтовна загальна вартість з розрахунку, що Позичальник/Відповідач погасить заборгованість в строки які сам зазначив при укладанні договору.

Також зазначає, що обмеження щодо розміру процентної ставки на рівні 1% було запроваджено законодавством лише з 2023 року, тоді як нарахування процентів у даному випадку здійснювалося у 2021 році. Відтак застосування зазначених обмежень до спірних правовідносин є безпідставним, оскільки вони не мають зворотної дії в часі.

Вказує, що з копії біографічної довідки яка долучена відповідачем, вбачається що Відповідач дійсно перебуває на військовій службі за контрактом з 27.04.2018 року. Проте, в матеріалах справи не підтверджено, наявності у позичальника права на пільги згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки Відповідач є військовослужбовцем, який з 2018 року проходить військову службу за контрактом та не має статусу мобілізованого.

Посилання Відповідача, на правові висновки викладені у постановах Великої палати Верховного суду та Верховного суду України - помилковими, оскільки зміст цих правовідносин(права й обов`язки сторін спору) та спільні риси між спірними правовідносинами є відмінними та не тотожними із даною справою.

Метод укладання договору у даній справі є відміним від справи у ПАТ «Приват Банк» (укладання в паперовій формі) на яку посилався відповідач так як, останній надавав Клієнту/Позичальнику правила на ознайомлення в паперовій формі тому суд у зазначеній судовій практиці не зміг встановити з якою конкретно редакцією правил в паперовій формі був ознайомлений Відповідач, тоді як у даному випадку Відповідач мав можливість ознайомитись з правилами на сайті за посиланням в договорі, в ІТС Позикодавця та до акцепту оферти в якій також містились правила одноразовим ідентифікатором.

Також вказує, що розмір витрат на правничу допомогу є розумним з урахуванням складності справи, обсягу підготовлених процесуальних документів, витраченого часу та значення справи для Позивача. Відповідачем не надано жодних належних і допустимих доказів, які б спростовували понесення вказаних витрат або свідчили про їх надмірність, у зв`язку з чим підстави для зменшення розміру заявлених витрат відсутні.

Позивач вважає, що Відповідач, заперечуючи отримання коштів/укладання договору, застосували концепцію «негативного доказу» при вирішенні цього спору (постанова ВС від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13), оскільки належних доказів таких тверджень ОСОБА_1 - не надано при тому, що Відповідач має безперешкодний та повний доступ до своїх банківських даних та інформаційно телекомунікаційної системи позикодавця (для надання оферти з якою ознайомлювалась). Сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс. Отже Відповідач висловлюючи заперечення проти певних обставин та не надаючи доказів, які підтверджують ці доводи, не може перекладати на позивача обов`язок їх доведення (а.с. 87-89).

У судове засідання представник позивача не з`явився, у відповіді на відзив вказав, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд розглядати справу без його участі, а також надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, до матеріалів справи додав відзив в якому виклав свою позицію та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати кредит позичальнику в розмірі й на умовах передбачених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити відсотки.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

На підставі п. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 15.12.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (ідентифікаційний код юридичної особи - 39861924) (надалі - Позикодавець) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний код фізичної особи - НОМЕР_1 ) (надалі - Позичальник/Відповідач) укладено Договір позики №77186764 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) (надалі - Договір позики), за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 18 000,00 грн. строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.99 % в день (базова процентна ставка/фіксована) (а.с. 16).

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису B4yeKQcF1L, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу - krigan03@mail.ru) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.

Кредитодавцем ідентифіковано, Позичальник/Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 та електронну адресу на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановив, що останній використав/наклав наступні електронні підписи/одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання документів, а саме підпис B4yeKQcF1L - 15.12.2021 14:16:46, що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с. 17).

Позикодавець на виконання Договору позики №77186764 від 15.12.2021 року, передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 18 000,00 грн. за посередництвом платіжної системи (ТОВ «ФК Фінекспрес» - платіжна система, яка діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на банківську платіжну картку фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку юридичної особи (IBAN) на банківську платіжну картку фізичної особи технічно неможливий без використання платіжної системи, що підтверджується електронною платіжною інструкцією №e14e8c97-a89d-44cb-9f28 dd00cd18606e від 15.12.2021 року (а.с. 10).

Згідно листа №19/03/26-40869 від 19.03.2026 року, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» повідомляє та підтверджує, що на банківський рахунок Відповідача на підставі платіжної інструкції №e14e8c97-a89d-44cb-9f28-dd00cd18606e (кошти перераховані за посередництвом платіжної установи) перераховано кошти на виконання умов Договору позики №77186764 (а.с. 17 (зворотня сторона).

Згідно довідки № КД-000140489/ТНПП від 31.03.2026 р. ТОВ «ФК Фінекспрес» (платіжна установа), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924), відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 р., укладеного між Компанією/ТОВ «ФК ФІНЕКСПРЕС» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 15.12.2021 року, сума 18 000,00 грн. за номером платіжної картки № НОМЕР_2 , номер платежу e14e8c97-a89d-44cb-9f28-dd00cd18606e. Оскільки Компанія не здійснює операцій з готівковими грошима, а переказ коштів здійснюється виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються (а.с. 18).

Відповідно до п. 5.2. договору позики №77186764, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Згідно із п. 6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.

Таким чином, у договорі позики встановлено строк позики 30 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо пролонгації або автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями.

Отже, укладаючи договір позики, сторони узгодили порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування ним поза межами строку кредитування.

Слід зазначити, що без проходження попередньої реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції (ресурс Позикодавця), отримання одноразового ідентифікатора, входу на веб сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, без надання Відповідачем особистої інформації (ідентифікаційного коду, паспортних даних, адреси реєстрації, банківської карти для зарахування коштів тощо) та без попереднього погодження оферти договору позики та правил надання грошових коштів у позики - укладання договору позики технічно не можливе, що у свою чергу відповідає положенням ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

З наведеного алгоритму укладання договору позики вбачається, що без ознайомлення/погодження з Умовами договору позики та Правилами надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики) подальше укладення електронного договору позики на сайті є неможливим.

Таким чином, підписанням договору позики позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61 18967св20), які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Враховуючи викладені вище умови Договору позики № 77186764 від 15.12.2021 р. та здійснені Відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту, які складають - 0 грн., заборгованість останнього за договором позики складає 43 432,20 грн., яка складається, зокрема: 18 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 25 432, 20 грн. - сума заборгованості за відсотками, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 13-15).

29.09.2022 р. ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Сіроко Фінанс» (ідентифікаційний код юридичної особи - 42827134) уклали Договір факторингу № 028-290922 від 29.09.2022 р. за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №77186764 від 15.12.2021 р. (а.с. 31-34).

05.12.2025 р. ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (ідентифікаційний код юридичної особи - 44280974) уклали Договір факторингу №05/12/25-01 від 05.12.2025 р. за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики №77186764 від 15.12.2021 р. (а.с. 42-46).

Відповідно до Реєстру прав вимог №19/03/26 від 19.03.2026 року - Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу № 05/12/25-01 від 05.12.2025 року в тому числі до Відповідача в сумі 43 432,20 грн. з яких 18 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 25 432,20 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 46-47).

На виконання ухвали до суду від 18.06.2026 року надійшли відомості від АТ КБ «Приват Банк» про те, що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) емітувалась банківська платіжна картка № НОМЕР_2 , кошти в сумі 18 000,00 грн. зараховані від позивача на картковий рахунок, що належить відповідачу (а.с. 96-98).

Відповідачем не надано суду жодних доказів щодо невірного розрахунку заборгованості за кредитними договорами.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положення ч. 1ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3ст. 207 ЦК України).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

У статті 3 Закону № 675-VIII «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону№ 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі частина 12статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло право належного кредитора до Відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України).

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Заборгованість за Кредитним договором виникла на підставі користування Відповідачем коштами, які після вдалого використання Відповідач відмовився повертати чим грубо порушив взяті на себе зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частинами 1, 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд наголошує на тому, що договором встановлена фіксована процентна ставка, яка може бути зменшена лише у разі належного виконання Позичальником/Відповідачем умов Договору позики, у зв`язку із чим на момент укладання договору Позикодавцем зазначена орієнтовна загальна вартість з розрахунку, що Позичальник/Відповідач погасить заборгованість в строки які сам зазначив при укладанні договору.

Також слід зазначити, що обмеження щодо розміру процентної ставки на рівні 1% було запроваджено законодавством лише з 2023 року, тоді як нарахування процентів у даному випадку здійснювалося у 2021 році. Відтак застосування зазначених обмежень на, які посилався відповідач у своєму відзиві до спірних правовідносин є безпідставним, оскільки вони не мають зворотної дії в часі.

Відповідно до п.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції) військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Верховний Суд у постанові від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року № 18 112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

З дослідженої у судовому засіданні копії біографічної довідки яка долучена відповідачем до матеріалів справи, вбачається що ОСОБА_1 дійсно перебуває на військовій службі за контрактом з 27.04.2018 року.

Разом з тим, матеріали справи не містять, а відповідачем не підтверджено, наявності у ОСОБА_1 права на пільги згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки відповідач є військовослужбовцем, який з 2018 року проходить військову службу за контрактом та не має статусу мобілізованого.

Положення ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» стосуються виключно мобілізованих позичальників та на спірні правовідносини не поширюються.

Зазначене узгоджується із правовими висновками, які містяться у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2024 року у справі № 426/4264/19 (провадження № 61-7310св24.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Таким чином, у зв`язку з невиконанням Відповідачем зобов`язань по поверненню кредитних коштів за Кредитним договором утворилась заборгованість в сумі 43 432, 20 грн.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що на підставі наданих стороною позивача доказів встановлено, що відповідач взяті на себе зобов`язання за укладеними з банком договорами щодо повернення отриманих коштів належним чином не виконує, відповідачем доводи позову не спростовані та не надано суду докази належного виконання кредитних зобов`язань, то суд вважає позов обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходив з наступного.

За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.08.2025 року між адвокатом Ткаченко Ю.О. та ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладено договір № 22-08/25/ДІЛ про надання правничої допомоги.

Матеріали справи містять детальний опис наданих послуг, згідно якого адвокат вивчив письмові документи та підготував позовну заяву з додатками.

Згідно витягу з акту № 11-ДІЛ про надання юридичної допомоги від 22.08.2025 року позивач сплатив за надану професійну правничу допомогу 4 500 грн.

Враховуючи те, що складність справи, що розглянута, є не великою, позовна заява шаблонна, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, та обсяг наданих адвокатом послуг, враховуючи вимоги розумності та справедливості, та те, що відповідач визнав позов та просив зменшити розмір витрат на правову допомогу, суд вважає необхідним та достатнім стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Ураховуючи викладене, відповідно до статті 141 ЦПК України, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача 2662,40 грн судового збору та 3 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 509, 526, 530, 625,1049, 1054, ЦК України, ст.ст.12, 13, 76, 77, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження юридичної особи: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, банківські реквізити: НОМЕР_4 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку - 300528) суму заборгованості за Договором позики № 77186764 в розмірі 43 432 (сорок три тисячі чотириста тридцять дві) грн. 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження юридичної особи: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, офіс 40/3, банківські реквізити: НОМЕР_4 відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку - 300528) сплачені судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Захарівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 12 серпня 2026 року.

Суддя: