Ухвала суду № 138903632, 11.08.2026, Ренійський районний суд Одеської області

Справа №510/709/26

Провадження №1-кс/510/398/26

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

11 серпня 2026 рокуРенійський районний суд Одеської області

У складі: головуючого судді - ОСОБА_1

при секретарі- ОСОБА_2

За участю: прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5

розглянувши у судовому засіданні по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, клопотання прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_6 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізмаїл, Одеської області, українця, громадянина України, неодруженого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимого, -

В С Т А Н О В И В :

Прокурор Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 строком на 60 днів.

Своє клопотання прокурор мотивував тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєні тяжкого злочину, а саме самовільне залишення місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за вчинення якого, передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком від п`яти до десяти років. Обвинувачення пред`явлено за результатами проведення досудового розслідування, в ході якого встановлено, що 29.09.2025 року, ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за призивом під час мобілізації та проходячи військову службу на посаді стрільця третього відділення охорони взводу ІНФОРМАЦІЯ_2 , у військовому званні «солдат» не з`явився вчасно на військову службу до ІНФОРМАЦІЯ_2 , який дислокується за адресою: АДРЕСА_2 та продовжував ухилятися від військової служби до 24.02.2026 року, проводячи час на власний розсуд не пов`язуючи його виконання з обов`язками військової служби. 23.01.2026 року ОСОБА_4 , вручено повідомлення про підозру у вчиненні злочину. Надалі, а саме 28.01.2026 року у зв`язку з невстановленим місцезнаходження ОСОБА_4 його оголошено у розшук. 24.02.2026 року було встановлено фактичне місцезнаходження обвинуваченого та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри.

25.02.2026 р. слідчим суддею Пересипського районного суду м. Одеса відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з подальшим утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор»- строком на 60 діб, строк дії спливає ухвали 24.04.2026 року включно, без визначення розміру застави.

13.04.2026 р. до Ренійського районного суду Одеської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62025150020004764 від 17.11.2025 р. за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

21.04.2026 р. суддею Ренійського районного суду Одеської області відносно ОСОБА_4 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави строком на 60 діб, строк дії ухвали спливає 19.06.2026 року включно.

18.06.2026 року суддею Ренійського районного суду Одеської області відносно ОСОБА_4 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави строком на 60 діб, строк дії ухвали спливає 16.08.2026 року включно.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою, прокурор обґрунтовує тим, що змінювати запобіжний захід відносно ОСОБА_4 на більш м`яку міру недоцільно, у зв`язку з тим, що на теперішній час ризики передбачені ст. 177 КПК України не відпали, окрім цього згідно ч.8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, тримання під вартою.

Прокурор Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав клопотання та наполягав на його задоволенні.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 , клопотання прокурора заперечував, просив обрати запобіжних захід з визначенням розміру застави.

Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку захисника.

Аналізуючи клопотання, заслухавши думки учасників судового засідання, суд вважає за необхідне продовжити термін тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

ч.8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, тримання під вартою.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини четвертої статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Характер вчинення кримінального правопорушення, з урахуванням підстав та обставин, передбачених статтями 177 та 178 КПК України, характер та обставини інкримінованого злочину, дають підстави суду не визначати розмір застави у кримінальному провадженні відповідно до частини четвертої статті 183 КПК України, з огляду також на висновки Європейського суду з прав людини щодо обов`язку суду своїм рішенням забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, тому, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, необхідно враховувати норми міжнародного права та практику Європейського суду з прав людини.

Обґрунтована підозра у вчинені кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1 (с) Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин, це впливає з рішення Європейського суду з прав людини (K.-F. проти Німеччини, 27 листопада 1997 р., § 57).

Також, слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні по справі Летельє проти Франції звернув увагу на те, що тримання особи під вартою може бути виправдано, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Тобто, застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Аналогічне ствердження є й у рішенні Європейського суду з прав людини по справі Джон Мюррей проти Сполученого Королівства, де йдеться мова про те, що факти, які викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або, навіть, для пред`явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу, сприяти якому має й тримання під вартою.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до п.3 ст.5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.

Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі „Гарькавий проти України від 18 лютого 2010 року зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у пункті 1 статті 5 Конвенції; цей перелік винятків є вичерпним, і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме - гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи (§ 63).

Забезпечення права на свободу та особисту недоторканність є також однією з засад кримінального провадження відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Кодексу і полягає в тому, що під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених Кодексом.

Метою продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 є наявність заявлених ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою - запобігання продовжити злочинну діяльність. Застосування більш м`якого запобіжного заходу не доцільно виходячи із суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Враховуючите, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких, може переховуватися, здійснити виїзд на непідконтрольну територію України або перетнути державний кордон з іншою державою, з метою попередження можливості обвинуваченому переховування від органів прокуратури та суду, недопущення вчинення іншого кримінального правопорушення, суд вважає доцільним продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , до двох місяців, без застосування розміру застави.

Застосування більш м`якого запобіжного заходу є недоцільним, оскільки не відповідає суспільному інтересу.

На підставі вищевикладеного і керуючись ст. ст. 177, 183, 184, 193, 194, 196-199, 395 КПК України, суддя, -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_6 , про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України задовольнити.

Строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - продовжити на 60 днів, тобто по 09 жовтня 2026 року, включно, з утриманням в ДУ «Ізмаїльський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави.

На ухвалу суду протягом семи днів з дня її оголошення може бути подана апеляція до Одеського апеляційного суду. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1