Рішення № 138903186, 31.07.2026, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 740/8280/23

Провадження № 2/758/1434/26

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року місто Київ

Подільський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Оболонській Ю.В., Йогансен К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина.

В грудні 2023 р. позивач ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» звернувся до Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області з позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів 3% річних в розмірі 26 335,99 грн., та інфляційних нарахувань в розмірі 134 270,87 грн., 160 606 грн. 86 коп.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 31.01.2024 р. матеріали вищевказаної позовної заяви передані для розгляду за підсудністю до Подільського районного суду м. Києва.

1.1. Стислий виклад позиції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.01.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» (найменування змінено на Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк») та ОСОБА_1 укладено договір кредиту і забезпечення № 312/АК-2008, того ж дня для забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором укладено договір поруки з ОСОБА_2 . Відповідно до договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 06.03.2018, укладеного між ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» (попередня назва ВАТ «Комерційний банк «Експобанк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», право вимоги за договором кредиту, первісний кредитор відступив на користь ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп» разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами. Факт відступлення права вимоги за кредитним договором встановлений ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 05.07.2018 р. у справі № 761/15782/18, яка набрала законної сили. В зв`язку з невиконанням умов кредитного договору, первісний кредитор звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08.11.2010 р. по справі № 2-9806/10 позов задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» суму заборгованості за договором кредиту і забезпечення № 312/АК-2008 від 12.01.2008 в розмірі 292 370,38 грн., судові витрати в розмірі 1 700,00 грн., а всього 294 190,38 грн. На виконання рішення суду позивачу було видано виконавчі документі про стягнення з відповідачів заборгованості. Рішення суду відповідачами не виконано, заборгованість не погашена. Загальна сума заборгованості, встановлена рішенням суду, становить 292 370,38 грн. Позивач розраховує відсоток річних та інфляційні нарахування в межах періоду загального строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України з 11.12.2020 р. по 11.12.2023 р. Враховуючи положення ст. 625 ЦК України, розмір грошового зобов`язання відповідача за час прострочення виконання рішення суду складає: 26 335,99 грн. 3% річних та 134270,87 грн. інфляційних нарахувань, а всього 160 606,86 грн.

Провадження у справі відкрито ухвалою від 28.02.2024 р. з призначенням розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Заочним рішенням Подільського районного суду м.Києва від 04 вересня 2024 р. у цивільній справі № 740/8280/23 вищевказаний позов задоволено в повному обсязі.

Ухвалою від 16.12.2024 р. скасоване заочне рішення Подільського районного суду м.Києва від 04 вересня 2024 р. з призначенням розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідачем -2 - Мінько подано додаткові пояснення, в яких зазначила в зв`язку із невиконанням умов Кредитного договору та договору поруки, укладених 12.01.2008 р., первісний кредитор звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості з відповідачів. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08.11.2010 р. по справі № 2-9806/10 позов задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Екпобанк» заборгованість за кредитним договором № 312/АК-2008 від 12.01.2008 року у розмірі 292 370,38 грн. На виконання зазначеного рішення 17.02.2012 р. видано виконавчий лист № 2- 9809/10 від 08.11.2010 року в якому зазначеного боржника - ОСОБА_2 , а стягувач - ПАТ «КБ «Експобанк». 12.03.2012 року Солом`янським РВ ДВС м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження № 31584119 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа боржник - ОСОБА_2 (Відповідач 2) та стягувач - ПАТ «КБ «Експобанк». Тобто, починаю з дати відкриття виконавчого провадження № 31584119 Солом`янським РВ ДВС м. Києва проводились стягнення з відповідача-2 на користь ПАТ «КБ «Експобанк» (він же Первісний кредитор). Відповідачем-2 збережено не повний перелік платежів останнього Первісному кредитору по виконавчому провадженню № 31584119 за період з 1 грудня 2014 року по 5 березня 2018 року на загальну суму 23 347,65 грн. 06.03.2018 року між Первісним кредитором та ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» укладено Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, а саме: право вимоги за договором кредиту та договором поруки Первісний кредитор відступив на користь позивача разом з усіма додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами. При ознайомлені представника відповідача-2 з матеріалами справи № 761/15782/18 за заявою ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», заінтересовані особи: ПАТ «КБ «Експобанк», Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про заміну сторони у виконавчому провадженні встановлено представником відповідача-2, що представниками ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» в зазначеній справі, як і справі № 740/8280/23 не було надано Додатку № 1 до Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 06.03.2018 року № 51. Тобто, позивачем не надано доказів того, що останній набув права вимоги до відповідача-2 на суму заборгованості у розмірі 292 370,38 грн, оскільки позивачем не додано до позову Додаток № 1 до Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 06.03.2018 року № 51, оскільки саме в вказаному додатку зазначаються як списки боржників, так і номера відповідних Основних договорів на підставі, яких до позивача (Нового кредитора) в подальшому переходить право вимоги замість Первинного кредитора. Тобто, Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 06.03.2018 року №51 за своєю формою є загальним договором (Основним договором), який не містить даних відносно кредитних договорів (номер та дати договору), так і даних стосовно боржників (П.І.П. у формі списку) у відповідності до змісту п. 2.1, 2.2 Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 06.03.2018 року № 51. У відповідності до змісту п. 2.1 Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 06.03.2018 року № 51 (надалі - Договір) зазначалось, що за цим Договором в порядку та на умовах визначених цим Договором, Банк відступає шляхом продажу Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває у обсязі та на умовах визначених цим Договором, права вимоги Банку до позичальників, поручителів фізичних осіб та поручителя юридичної особи, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників або які зобов`язані виконати обов`язки Боржників за Договором кредиту з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до нього, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом - «Основний договір», надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку у сумі та у порядку, визначених цим Договором. В п. 2.2 Договору за цим Договором Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4.1 цього договору, набуває усі права кредитора за основним договором, включаючи, проте не обмежуючись право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплатити боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у додатку № 1 до цього договору, сплати штрафних санкцій, неустойок, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань. В п. 4.1 Договору сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основним договором, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 1 694 100, 0 грн. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 6.5 цього Договору, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор. Відсутність в матеріалах справи № 740/8280/23 додатку № 1 до Договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 06.03.2018 року № 51 не дає можливість встановити фактичний стан заборгованості відповідача-2 перед позивачем у обсязі та на умовах, які існували на момент переуступлення Прав вимоги (фактичний стан заборгованості можливо встановити виключно на підставі додатку № 1 до Договору, згідно п. 2.3, 3.3, 6.2 Договору). Згідно п. 2.3 Договору розмір Прав вимоги, які переходять до Нового кредитора, без врахування штрафних санкцій та неустойок, вказаних у Додатку № 1 до цього Договору, права кредитора за Основними договорами переходять до Нового кредитора відповідно до цього договору у обсязі та на умовах, які існують на момент переуступлення Прав вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання з рахунку/ рахунків Боржників, що надане Банку відповідно до умов Основних договорів. Пунктом 3.3 Договору Новий кредитор підтверджує, що в момент укладення цього Договору отримав від Банку усі наявні в Банку оригінали документів, що підтверджують Права вимоги до Боржників. У відповідності до п. 6.2 Договору Новий кредитор підписанням цього Договору підтверджує, що до моменту укладення цього Договору ознайомився із фактичним станом заборгованості за Основними договорами, змістом Основних договорів та зауважень до них не має і приймає усі ризики, пов`язані із Основними договорами та Правами вимоги. Підписанням цього Договору Новий кредитор підтверджує та гарантує отримання усіх необхідних згод на поширення персональних даних представників Нового кредитора. Отже, відсутність документу (додатку № 1 до Договору про відступлення (купівлі- продажу) прав вимоги від 06.03.2018 року № 51) на підставі якого можливо встановити фактичний стан заборгованості Відповідача 2 перед Позивачем (Новим кредитором) у обсязі та на умовах, які існували на момент переуступлення Прав вимоги від 06.03.2018 року від Первісного кредитора Новому кредитору не дає можливості провести розрахунки інфляційних нарахувань та 3 % річних, оскільки при їх розрахунку за основу повинен братися Позивачем фактичний розмір заборгованості за період з 11.12.2020 року по 11.12.2023 року, а не загальна заборгованість у розмірі 292 370,38 грн. визначена рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08.11.2010 р. по справі № 2- 9806/10 без урахуванням виплат Відповідачем 2 Первинному кредитору до укладення зазначеного Договору, а після не врахування і виплат відповідачем 2 позивачу (Новому кредитору) за період з 11.12.2020 року по 11.12.2023 року у сумі 27 131,02 грн. (900,0 грн. згідно звіту про здійснення відрахувань та виплати ТОВ «БК «Гордість столиці» щодо ОСОБА_2 за постановою від 17.02.2012 р. ВП № 2-9806 за період з 01.07.2020 р. по 31.12.2020 р., 26 231,02 грн. відповідно до довідки про здійснення відрахування та виплати Дошкільного навчального закладу № 712 м. Києва щодо ОСОБА_2 за постановою від 17.02.2012 р. ВП № 2-9806 за період з 11.12.2020 р. по 11.12.2023 р.).

Представником позивача подані додаткові пояснення, в яких зазначає, що доказів на підтвердження здійснених стягнень з відповідача-2 на рахунок позивача представником відповідача-2 не надано. Крім того, стороною відповідача -2 надано копії звітів про здійсненні відрахування та виплати, та довідки від юридичних осіб. Проте з доданих доказів не можливо встановити, що зазначені утримання були здійсненні на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 08.11.2010 р., подані звіти не підтверджують отримання стягувачем утриманих коштів. Більше того, відсутні будь-які докази, що вказані звіти та довідки безпосередньо стосуються відповідача-2. Зазначає, що позивач не нараховував штрафних санкцій з відповідачів, а обґрунтовано в позові просить стягнути з відповідачів 3% річних та інфляційні нарахування за невиконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08.11.2010 р.

Ухвалою суду від 28.10.2025 р. задоволено клопотання відповідача-2 ОСОБА_2 про витребування доказів, витребувано у Національного банку України (ЄДРПОУ 00032106, місцезнаходження за адресою: 01601, місто Київ, вулиця Інститутська, будинок 9, електронна пошта: nbu@bank.gov.ua ) належним чином завірену копію додатка № 1 до договору відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 06.03.2018 р. № 51 укладеного між уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку АТ "КБ "Експобанк" (первісний кредитор) Катушою Дмитром Євгеновичем та ТОВ "ФК"Дніпрофінансгруп"(новий кредитор), відповідно до якого, до ТОВ "ФК"Дніпрофінансгруп" перейшло право вимоги за договором кредитування і забезпечення № 312/АК-208 від 12.01.2008 року та договором поруки від 12.01.2008 р.

Ухвалою суду від 03.12.2025 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представником відповідача-2 - адвокатом Кучеровим С.С. подано додаткові пояснення, в яких зазначає, що при перевірці розрахунку заборгованості відповідача-2 перед позивачем було встановлено, що інфляційні нарахування у розмірі 134 270,87грн. та трьох відсотків річних у розмірі 26 335,99 грн. розраховано позивачем із загальної суми заборгованості у розмірі 292 370,38 грн. (період розрахунку з 11.12.2020р. по 11.12.2023 р.). Тобто, позивачем без належних на те правових підстав не було враховано (приховано) сплату відповідачем 2 позивачем по ВП № 31584119 суму в розмірі 89 456,92грн. за період з 11.12.2020 р. по 11.12.2023 р. Таким чином сплачена сума у розмірі 89 456,92 грн. відповідачем 2 позивачу по ВП № 31584119 повинна була враховуватися позивачем при розрахунку інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних шляхом зменшення загальної суми заборгованості з 292 370,38 грн. на 202 913,46 грн. В зв`язку з зазначеним розрахунок інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних з урахування зменшеної суми заборгованості у розмірі 202 913,46 грн. за період з 11.12.2020 р. по 23.02.2022 р. буде таким, а саме: інфляційні нарахування у розмірі 28 910,54 грн. (замість нарахованих позивачем 134 270,87 грн.), трьох відсотків річних 7 337,28 грн, (замість нарахованих позивачем у розмірі 26 335,99 грн.), а разом становить 36 247,82 грн. (замість загального розміру 160 606,86 грн).

В судове засідання представник позивача не з`явився, в матеріалах справи міститься письмова заява, в якій представник позивача вимоги позову підтримала в повному обсязі, просив суд позовні вимоги задовольнити повністю та розглянути справу у його відсутність.

Відповідач-2, в судовому засіданні визнає частково позовні вимоги в сумі 36 247,82 грн., в іншій частині просить відмовити, надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві обставинам.

Відповідач-1, будучи повідомленим про день, час та місце розгляду справи належним чином, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, не подав відзив на позовну заяву.

2.Мотивувальна частина.

2.1.Фактичні обставини, встановлені судом.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 12.01.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Експобанк» (найменування змінено на Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк») та ОСОБА_1 укладено договір кредиту і забезпечення № 312/АК-2008, того ж дня для забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором укладено договір поруки з ОСОБА_2 .

Відповідно до договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 06.03.2018, укладеного між ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» (попередня назва ВАТ «Комерційний банк «Експобанк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», право вимоги за договором кредиту, первісний кредитор відступив на користь ТОВ «ФК Дніпрофінансгруп» разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08.11.2010 р. по справі № 2-9806/10 позов задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» суму заборгованості за договором кредиту і забезпечення № 312/АК-2008 від 12.01.2008 в розмірі 292 370,38 грн., судові витрати в розмірі 1 700,00 грн., а всього 294 190,38 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 05.07.2018 р. замінено у виконавчому провадженні №31584119 за виконавчим листом №2-9806/10, виданим Шевченківським районним судом м. Києва 17.02.2012 року за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Експобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, сторону стягувача з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп».

Вищевказане рішення суду відповідачі не виконали, заборгованість не виплатили, тому позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», у зв`язку з неналежним виконанням судового рішення Подільського районного суду м. Києва від 08.11.2010 р., 26 335,99 грн. 3% річних та 134270,87 грн. інфляційних нарахувань, а всього 160 606,86 грн.

Як встановлено в судовому засіданні відповідачі рішення суду не виконують, заборгованість позивачу не повернули.

Отже, з досліджених в судовому засіданні фактичних обставин та матеріалів справи судом встановлено, що на підставі рішення Шевченківським районним судом м. Києва 17.02.2012 р. по справі № 2-9806/10 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникло зобов`язання перед ПАТ «Комерційний банк «Експобанк», а в подальшому після заміни сторони у виконавчих листах, перед ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» сплатити грошові кошти.

2.2. Мотиви, з яких виходить суд при ухвалені рішення та застосовані норми права.

Вказані правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно із ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Також в судовому засіданні встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своє зобов`язання відповідно до рішення суду сплатити позивачу грошові кошти не виконали.

Позивач розраховує відсоток річних та інфляційні нарахування в межах періоду загального строку позовної давності, встановленого ст. 257 ЦК України з 11.12.2020 р. по 11.12.2023 р. Враховуючи положення ст. 625 ЦК України, розмір грошового зобов`язання відповідача за час прострочення виконання рішення суду складає: 26 335,99 грн. 3% річних та 134270,87 грн. інфляційних нарахувань, а всього 160 606,86 грн.

3. Щодо застосування строку позовної давності.

Згідно статей 256-258 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 260, 261 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Аналогічні за змістом висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/16945/14, від 16.11.2018 у справі № 918/117/18, від 30.01.2019 у справах № 905/2324/17, № 922/175/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18.

В свою чергу, щодо строків позовної давності при застосуванні ст.625 ЦК України, висловилась Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, зокрема: «Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).»

Відповідно до статті 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У частині другій статті 625 ЦК України зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такий правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року № 6-49цс12, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від такої позиції.

У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.

Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні.

Позивач зазначає, що прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем порушує його майнові права та інтереси, а тому з відповідача на його користь підлягає стягненню три проценти річних від простроченої суми боргу за період з 11.12.2020 по 11.12.2023.

Суд погоджується з твердженням позивача, який вважає, що для вирішення вказаної справи не має значення пропуск строку для пред`явлення виконавчого листа, проте має значення наявність рішення суду, яке набрало законної сили та позовні вимоги, які обмежуються останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові 28.09.2021р. у справі №759/4755/19, зокрема: «У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором №1210-Ф від 2 червня 2008 року натуральним зобов 'язанням, оскільки заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 10 грудня 2013 року у справі №759115639/ 13-ц стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 1210-Ф від 2 червня 2008 року у розмірі 5 086 710,38 грн, тобто вимога ПАТ «Дельта Банк» про стягнення заборгованості за кредитом вже захищена у судовому (примусовому) порядку.

Апеляційний суд правильно відхилив доводи ОСОБА_1 про те, що ПАТ «Дельта Банк» пропущено строк для пред`явлення виконавчих листів у справі №759/15639/13-ц до виконання, оскільки вказана обставина не має правового значення.»

Враховуючи викладене, позивач вважає, що пропуск строку пред`явлення виконавчого документу до виконання не позбавляє кредитора права на звернення до суду із позовом в порядку ст.625 ЦК України, оскільки такий пропуск строків не має правового значення для вказаної справи та існує рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12.01.2008, яким вже була захищена вимога кредитора. Відтак, позивач не позбавлений права на отримання передбачених ч.2 ст.625 ЦК України сум за невиконання відповідачем судового рішення, яке набрало законної сили.

Отже, суд погоджується з розрахунком наданим позивачем та вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь 3 відсотків у розмірі 26 335,99 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) - це показник, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Позивач зазначає, що у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання з відповідача на його користь підлягає сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції в межах періоду загального строку позовної давності з 11.12.2020 по 11.12.2023.

Перевіривши правильність розрахунку інфляційних втрат, наведеного позивачем, суд погоджується з розрахунком, який відповідає вимогам закону, а тому вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь інфляційних втрат у сумі 134 270,87 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Аналогічний висновок сформовано Верховним Судом в постанові від 12.10.2023 р. у справі №308/3956/15-ц, зокрема: «Суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. Уразі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається па неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).»

Отже, відповідно до статті 625 ЦК України відповідачі не звільняються від відповідальності за неможливість виконання ними грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постанові 28.09.2021р. у справі №759/4755/19, зокрема: «У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати зобов`язання ОСОБА 1 за кредитним договором №1210-Ф від 2 червня 2008 року натуральним зобов`язанням, оскільки заочним рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 10 грудня 2013 року у справі N759/15639/13-ц стягнено з ОСОБА 1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 1210-Ф від 2 червня 2008 року у розмірі 5 086 710,38 гри, тобто вимога ПАТ «Дельта Банк» про стягнення заборгованості за кредитом вже захищена у Судовому(примусовому) порядку.

Апеляційний суд правильно відхилив доводи ОСОБА 1 про те, що ПАТ «Дельта Банк» пропущено строк для пред`явлення виконавчих листів у справі №759/15639/13-ц до виконання, оскільки вказана обставина не має правового значення.»

Верховний Суд в постанові від 29.11.2023р. у справі №753/1527/22 прийшов до висновку, що не можна вважати зобов`язання натуральним в разі наявності рішення суду, яким така вимога вже була захищена, зокрема: «45. Так, верховний Суд у постанові від 06 березня 2019 року по справі № 757/44680/15-ц здійснив тлумачення частини першої статті 509, частини першої статті 267, статті 625 ЦК України та дійшов висновку про те, що: 1) натуральним є зобов`язання, вимога в якому не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не с безпідставно набути майном; 2) конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 5 °/о річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов`язання, вимога в якому може бути захищена в удовому (примусовому) порядку; 3) кредитор в натуральному зобов`язанні не має права на нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов`язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку. 46. В указаній справі, дійшовши висновку про натуральний характер зобов`язання, суд касаційної інстанції одне з того, що вимога кредитора не може бути захищена в удовому порядку за сплинем позовної давності. 47. Разом з тим, в данім справі основна вимога кредитора вже захищена судом у рішенні Дарницького районного суду м. Києва від 20 січня 2011 року у справі №2-717/2011, :.і яким з відповідача стягнуто суму заборгованості, а отже зобов`язання не можна вважати натуральним».

Таким чином, основна вимога позивача захищена судом у рішенні Шевченківського районного суду м. Києва від 08.11.2010 р., то відсутні підстави вважати таке зобов`язання натуральним, крім того доводи сторони відповідача -2 не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

4. Висновки суду.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки позов є обґрунтованим, його вимоги засновані на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

5. Судовий збір.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується платіжною інструкцією № 6943 від 10.12.2023 про сплату судового збору у сумі 2684,00 грн., який відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідачів в рівних частках на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» заборгованість у зв`язку з неналежним виконанням судового рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12.01.2008 р., а саме 3% річних в розмірі 26 335,99 грн., та інфляційних нарахувань в розмірі 134 270,87 грн., а всього 160 606 (сто шістдесят тисяч шістсот шість) грн. 86 коп.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» витрати по сплаті судового збору у сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп., тобто по 1342 (одна тисяча триста сорок дві) грн. 00 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін у справі:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» ( місцезнаходження: 49089, м. Дніпро, вул. Автотранспортна, буд. 2, офіс 205, код ЄДРПОУ 40696815).

відповідач 1 - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

відповідач 2 - ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя Н. М. Ларіонова