Ухвала суду № 138903078, 22.07.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/39460/26-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2026 рокуслідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання прокурора четвертого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12024000000000436 від 23.02.2024,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор четвертого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 12024000000000436 від 23.02.2024.

Обґрунтовуючи клопотання, зазначає, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024000000000436 від 23.02.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 368, ч. 5 ст. 191 КК України.

Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Офісу Генерального прокурора.

Досудовим розслідуванням встановлено, що посадові особи Приватного вищого навчального закладу «Європейський університет» (ЄДРПОУ 24366800) в період дії правового режиму воєнного стану на протязі більш ніж 2-х років зараховували на навчання здобувачів освіти в більшій кількості ніж це передбачено їх максимально допустимим ліцензованим обсягом, без наміру в подальшому видачі їм документа про набуття вищої освіти (диплому).

Осіб, яких зараховано в більшій кількості ніж це передбачено максимально допустимим ліцензованим обсягом, «Європейський університет» не вносив до реєстру Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Навчальний план створювався фіктивно, такі студенти навчання не проходили і не відвідували.

При цьому ректор ПВНЗ «Європейський університет» видавав паперові довідки студентам поза межами ліцензованого обсягу про те, що вони нібито дійсно навчаються в університеті.

На підставі вказаних довідок про фіктивне навчання чоловіче населення отримувало відстрочку від мобілізації.

Разом з тим студенти поза межами ліцензійного обсягу сплачували кошти за фіктивне навчання на рахунки ПВНЗ «Європейський університет», які привласнювались учасниками організованих злочинних дій.

В рамках кримінального провадження проведено судово - економічну експертизу за результатами якої підтверджена сплата коштів здобувачами освіти, яких зараховано на навчання поза межами ліцензованого обсягу і не внесено до реєстрів ЄДЕБО.

Загальна сума надходжень за фіктивні освітні послуги в період 2022-2024 роки склала 143 млн. грн.

Таким чином, в період дії правового режиму воєнного стану посадові ПВНЗ «Європейський університет» на протязі більш ніж 2-х років з корисливих мотивів власного збагачення протиправно отримували грошові кошти від здобувачів освіти за фіктивне навчання, зриваючи порядок комплектування Збройних Сил України в умовах війни.

07.07.2026 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва проведено обшук за місцем проживання проректора з фінансово-економічних питань Приватного вищого навчального закладу «Європейський університет» (ЄДРПОУ 24366800) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон iPhone 17 Air у заблокованому стані та договір позики від 20.04.2026 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на 1 аркуші, які належать останній.

Постановою слідчого вказане вище вилучене майно 07.07.2026 визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

Так, є підстави вважати, що вилучені речі та документи відповідають критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, а саме містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Враховуючи наведене, виникла необхідність у накладенні арешту на майно з метою збереження речових доказів.

Прокурор подав до суду заяву про розгляд вказаного клопотання у відсутність сторони обвинувачення, клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Представник власника майна до суду надав письмові заперечення, просив відмовити у задоволенні клопотання.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутність осіб, які не з`явились.

Вивчивши клопотання та долучені до нього матеріали кримінального провадження, заслухавши позицію прокурора, слідчий суддя приходить наступного висновку.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Положення даної норми КПК України узгоджуються із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб;5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про наявність підстав для накладення арешту на вилучені в ході проведення обшуків майно, слідчий суддя виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально- протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Так під час судового розгляду слідчим суддею встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024000000000436 від 23.02.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 368, ч. 5 ст. 191 КК України.

Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється прокурорами Офісу Генерального прокурора.

07.07.2026 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва проведено обшук за місцем проживання проректора з фінансово-економічних питань Приватного вищого навчального закладу «Європейський університет» (ЄДРПОУ 24366800) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон iPhone 17 Air у заблокованому стані та договір позики від 20.04.2026 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на 1 аркуші, які належать останній.

Постановою слідчого вказане вище вилучене майно 07.07.2026 визнано речовими доказами у вказаному кримінальному провадженні.

Разом з тим, матеріалами клопотання не підтверджено, що вилучений мобільний телефон iPhone 17 Air та договір позики від 20.04.2026 містять відомості, які можуть слугувати доказами у розслідуваному кримінальному провадженні або мають відношення до нього та існує необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.

За таких обставин слідчий суддя вважає недоведеним, що майно, на яке орган досудового розслідування просить накласти арешт, відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, а тому підстави для накладення на них арешту з метою забезпечення збереження речових доказів відсутні. Саме по собі винесення слідчим постанови про визнання речовим доказом не спростовує цих обставин і не може слугувати підставою для накладення арешту на нього.

Частиною 3 ст. 173 КПК України встановлено, що відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, зокрема, за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови в задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна.

Зважаючи на викладені обставини, те, що стороною обвинувачення всупереч вимог ст. 132 КПК України не доведено необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження, слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання.

Керуючись ст.ст. 7, 110, 131, 132, 167-168, 170-173, 175, 369-372, 376 КПК України

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - залишити без задоволення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Слідчий суддя ОСОБА_1