Ухвала суду № 138902909, 11.08.2026, Дарницький районний суд міста Києва

справа № 753/17653/25

провадження № 2-п/753/62/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" серпня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Піхота А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 травня 2026 року по справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води й абонентське обслуговування, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, й пені,суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою від 03 червня 2026 року, яка передана судду 24 липня 2026 року, про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 травня 2026 року по справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води й абонентське обслуговування, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, й пені.

Заява мотивована тим, що відповідачі не з`явились в судові засідання з поважних причин - неналежного повідомлення їх судом про розгляд справи, унаслідок чого були грубо порушені їх процесуальні права, зокрема, право на відзив, участь в судовому засіданні, а докази, на які посилаються, мають істотне значення для правильного вирішення справи. Зокрема, ОСОБА_2 заявою від 25.12.2025 року до суду подано докази про сплату всієї суми заборгованості, які судом не враховано при постановленні судового рішення. Вважає, що станом на 25.12.2025 року заборгованості не існувало.

Відтак, прийнявши вказане рішення, суд взяв за основу лише доводи позивача, внаслідок чого зробив помилковий висновок та невірно вирішив спір.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 , представник відповідачки ОСОБА_1 ОСОБА_4 , діючий на підставі ордера адвоката про надання правової допомоги від 10.08.2026 року, заяву підтримали та просили її задовольнити - скасувати заочне рішення.

Представник позивача ОСОБА_5 , діючий на підставі довіреності від 25.02.2025 року, заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06.05.2026 року не визнав. Вказав, що відповідачами не дотримано процесуальних норм про надання до суду доказів на спростування позовних вимог, які подаються разом із відзивом, з урахуванням чого позивачем не реалізовано право на відповідь на відзив, не надана оцінка таким доказам, адже з підтав неподання відзиву на позов, доказів на спростування позовних вимог, позивачу не можливо провести звіряння можливої оплати відповідачами заборгованості, її відповідності до суми позовної вимоги, а також станом на час розгляду заяви.

Важаючи, що відповідачі належним чином були повідомлені судом про час та місце розгляду справи, право на відзив на позов ними не реалізоване без поважних причин, підстави для скасування заочного рішення, вважає, відсутніми з підстав обгрунтованості та доведеності позивачем позовних вимог належними й достатніми доказами, оцінку яким суд надав у рішенні суду.

Суд вважає, що неявка осіб, належним чином повідомлених про час та місце засідання про перегляд заочного рішення не перешкоджає розгляду заяви відповідно до ч.1 ст.287 ЦПК України.

Враховуючи, що в матеріалах справи та поданої заяви достатньо даних про права та взаємовідносини сторін в межах розгляду заяви про перегляд заочного рішення суду, форму судочинства - спрощеного провадження із викликом в судове засідання сторін, суд визнав можливим вирішити заяву про переглад заочного рішення за відсутності відповідача ОСОБА_2 на підставі наявних у ній матеріалів, за погодженням присутніх представника позивача, відповідача.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).

У постанові Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16 викладено позицію, що неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи є їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, а тому не може бути перешкодою для розгляду судом питання по суті.

Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2020 року по справі №361/8331/18 висловився, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Наведені обставини свідчать, що сторони завчасно повідомлені про розгляд заяви судом, а виходячи з положень ст.13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи та матеріали заяви про перегляд заочного рішення, доводи заяви, у їх сукупності, вважає, що вимога заяви відповідача про скасування заочного рішенняне обґрунтована, обставини, викладені в заяві, не підтверджуються наявними в матеріалах справи та встановленими в ході судового засідання доказами.

Відзив на позов відповідно до ст.191 ЦПК України відповідачами не подано, як і докази за правилом ст.83 ЦПК України про спростування позовних вимог, а тому суд застосував правило ч.2 ст.191 ЦПК України й вирішив спір за наявними матеріалами справи, що спростовує доводи представника позивача Крупія І.Я. про те, що судом не враховано подану заяву відповідачки ОСОБА_2 від 25.12.2025 року, у якій відповідачка просила розглядати справу без її присутності, докази по сплаті заборгованості докладає до квитанції, не вказуючи їх перелік, суми, дати проведеної оплати, вид оплаченої послуги, обґрунтування, контр - розрахунок, без дотримання правила завчасного надсилання для відповідача про подачу доказів, які чітко визначені ч.ч.2, 4, 4 ст..83 ЦПК України, а саме - разом з поданням відзиву, які заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Й, враховуючи, що таким відповідачем відзив не подано, а відповідно, й докази, суд не брав до уваги відповідні докази, які, з-поміж іншого, не зазначені, як додатки до заяви, за відсутноссті підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи (позивачу), а тому доводи представника відповідачки, про те, що суд мав прийняти такі докази до уваги, суд відхилає.

Так, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи ч.2 ст.191 ЦПК України.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч.2 ст..83 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч.8, 9 ст.83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц (провадження № 61-4848св19) вказано, що:

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

За змістом вимог частин третьої, четвертої статті 83 ЦПК України, відповідач повинен подати докази разом з поданням відзиву на позовну заяву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано, причини, з яких не може бути подано доказ у зазначений строк, докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України)".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 161/4985/17 (провадження № 14-71 цс 19) вказано, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи: позовній заяві; відзиві на позовну заяву (відзиві); відповіді на відзив; запереченнях; поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву (частини перша та друга статті 174 ЦПК України). Заяви по суті справи мають бути оформлені згідно з вимогами статей 175-181 ЦПК України.

Так, заочним рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 травня 2026 року позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води й абонентське обслуговування, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, й пені, задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», код ЄДПРОУ - 40538421, 63 343 грн. 34 коп. - заборгованості за надані послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води й абонентське обслуговування, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, й пені, а також з кожного із відповідачів по 1 514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн. 00 (нуль) коп. - судового збору(а.с.69-77).

В ході розгляду справи встановлено, що відповідачі щомісяця отримували від позивача рахунки на оплату вказаних комунальних послуг із зазначенням суми, однак платежі здійснювалися не регулярно, що підтверджується Розрахунком заборгованості за послуги централізованого опалення/постачання теплової енергії й постачання гарячої води, проведеного КП «Київтеплоенерго» за особовим рахунком опалювальної площі 24,3 кв м квартири, кількості зареєстрованих осіб - 3, при цьому не виконували зобов`язання по їх оплаті, чим спричинили позивачу, який є організацією, що забезпечує даний будинок в частині надання вказаних послуг, матеріальні збитки у вигляді недоотримання у повному обсязі плати станом на 30.06.2025 року, яка становить 63 343 грн. 34 коп., й складається із таких складових: заборгованість за період з 01.05.2018 року по 31.10.2021 року з централізованого опалення - 2 712 грн. 85 коп., й на вказану суму боргу позивачем нараховано індекс інфляції - 602 грн. 80 коп., три відсотки річних - 149 грн. 45 коп., за період з 01.11.2021 року заборгованість з постачання теплової енергії - 21 212 грн. 51 коп., індекс інфляції - 2 751 грн. 58 коп., три відсотки річних - 651 грн. 24 коп., пеня - 792 грн. 35 коп., заборгованість за послуги з постачання гарячої води - 25 374 грн. 73 коп., індекс інфляції - 3 275 грн. 74 коп., три відсотки річних - 766 грн. 33 коп., пеня - 932 грн. 35 коп., заборгованість за спожиті до 01.05.2018 року централізованого опалення - 1 999 грн. 95 коп., індекс інфляції - 330 грн. 00 коп., три відсотки річних - 79 грн. 92 коп., заборгованість зі сплати сплати внесків за абонентське обслуговування постачання теплової енергії - 951 грн. 44 коп., заборгованість зі сплати сплати внесків за абонентське обслуговування постачання гарячої води - 760 грн. 10 коп. Відтак всього підягає до солідарного стягнення з обох відповідча 63 343 грн. 34 коп. (а.с.6-37).

Відповідно до частини 1 статті 287 ЦПК України заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовом у засіданні.

А відповідно до частини 1 статті 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Тобто процесуальним законом передбачені обов"язкові сукупні умови для скасування заочного рішення.

Проте, судом встановлено, що законні підстави для задоволення заяви відповідачів відсутні за недоведеності відповідачами вказаних ознак сукупних умов для скасування заочного рішення.

Так, відповідачі належним чином повідомлялися судом про час та місце розгляду справи, що підтверджується судовими повістками надісланими рекомендованою поштою з повідомленням про вручення на 25.12.2025 року 10.30 год., 06.05.2026 року 11.45 год., тим самим забезпечивши реалізацію права відповідачів на відзив, участь в судовому засіданні, яке відповідачами не реалізовано без поважних причин.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачкою ОСОБА_2 через канцелярію суду особисто подана до суду заява від 25.12.2025 року про розгляд справи за її відсутності, із вказівкою про те, що до такої заяви вона докладає докази про сплату заборгованості, при цьому у такій заяві відсутні відомості про долучені документи (додатки), їх детальний опис, відомості про сплачені кошти, дати, вид оплачених послуг, їх суми, відповідність сплачених сум до вимог позову (ціни) вимоги, контр - розрахунок, якщо відповідач вважає, що заборгованість вцілому відсутня унаслідок проведеної оплати за відомостями заяви від 25.12.2025 року.

Зважаючи на подану ОСОБА_2 заяву від 25.12.2025 року, її зміст, судом відкладено розгляд справи на інші дату - 06.05.2026 року 11.45 год. з метою забезпеченення таким відповідачем право на відзив, проте відповідачами право на відзив не реалізовано.

Окрім того, як вбачається із матеріалів справи, роз`яснення для відповідачів про право на відзив зазначено в ухвалі Дарницького районного суду м.Києва від 02.2025 року про відкриття провадження по справі (а.с.48).

Відкладення розгляду справи, призначеної на 06.05.2026 року 11.45 год. з метою забезпечення відповідача прав на відзив, подачу доказів, правову допомогу, у судове засідання відповідачі повторно не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення.

Й в межах розгляду заяви відповідачів про перегляд заочного рішення судом надано оцінку платіжним квитанціям, які ОСОБА_2 подано разом із заявою від 25.12.2025 року, й із яких встановлено, що відповідачкою пропонувалось до доручення до поданої нею заяви 8 (вісім) платіжних квитанцій із такими датами оплати: 27.11.2025 року - теплова енергія - 3 000 грн.00 коп., 19.11.2025 року - постачання гарячої води - 13 000 грн.00 коп., 27.09.2025 року - постачання гарячої води - 3 000 грн. 00 коп., 30.10.2025 року - відведення гарячої води - 310 грн. 63 коп., 30.10.2025 року - постачання теплової енергії - 4 856 грн. 00 коп., 25.11.2025 року - постачання гарячої води - 4 776 грн. 87 коп., 25.11.2025 року - абонентське обслуговування - 1 075 грн. 78 коп., 25.11.2025 року - абонентське обслуговування - 884 грн. 00 коп., тобто всього на загальну суму оплачених послуг за такими платіжними квитанціями 35 448 грн. 65 коп., що не відповідає тій сумі боргу, яка визначена позивачем за вимогою позовної заяви - 51 0111 грн. 63 коп., й яка складається із таких складових: за період з 01.05.2028 року по 31.10.2021 року - заборгованість за послуги централізованого опалення - 2 712 грн. 85 коп., за період з 01.11.2021 року - заборгованість за послуги з постачання теплової енергії - 21 212 грн. 51 коп., заборгованість за послуги з постачання гарячої води - 25 373 грн. 73 коп. Тобто, вцілому спростовує доводи відповідача про те, що станом на час постановлення судового рішення відсутньою була заборгованість, й провомірність постановленого рішення.

З поміж іншого, відповадач не спростовує, що ним не сплачено борг за нараховані позивачем сум інфляційної складової боргу та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, адже такі є складовою позовної вимоги, також спростовує доводи про відсутність заборгованості вцілому.

Адже у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18(провадження № 12-79гс19).

Таким чином платежі встановлені ст.625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зобов`язання відповідача щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг є грошовими, а їх прострочення тягне нарахування інфляційних втрат та 3% річних відповідно до вимог законодавства.

Зазначене вцілому спростовує доводи заяви про те, що суд не врахував подану заяву відповідача про розгляд справи за відсутності відповідачки ОСОБА_2 , не забезпечив процесуальні права відповідачів як строни у справі на відзив на позов, участь в судовому засіданні.

Окрім того, згідно положень п.3 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за вказаною адресою місця проживання, а відтак за матеріалами справи відповідач вважається належно повідомленим про час розгляду.

Заа матеріалами справи відповідачка ОСОБА_2 обізнана про судове провадження щодо неї, час та місце розгляду справи,, заявою від 25.12.2025 року погодила про розгляд сроави за її відсутності, правом на відзив не скористалась свідомо, зважаючи на своє волевиявлення, викладене у заяві від 25.12.2025 року, участі у справі не приймала відповідно до поданої заяви.

Необхідно враховувати, що неподання відповідачем відзиву на позов, можливих доказів про спростування позовних вимоги за правилом, визначеним ЦПК України, впливає на нереалізоване право позивача на відповідь на відзив, що ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі №161/4985/17 (провадження № 14-71 цс19) вказано, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи: позовній заяві; відзиві на позовну заяву (відзиві); відповіді на відзив; запереченнях; поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву (частини перша та друга статті 174 ЦПК України). Заяви по суті справи мають бути оформлені згідно з вимогами статей 175-181 ЦПК України.

У розумінні «справедливого балансу» між сторонами, який вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (справи «Dombo Beheer B.V.v.The Netherlands», рішення ЄСПЛ від 27 жовтня1993 р., заява № 14448/88, п.33, та «Ankerl v. Switzerland», рішення ЄСПЛ від 23 жовтня1996 р., заява № 17748/91, п.38, судом забезпечено дотримання вказаного права відповідача.

Відповідно, доводи заяви про те, що суд порушив принципи змагальності та рівності сторони відповідача, спростовується матеріалами справи й висновком суду.

Положеннями статті 83 ЦПК України визначені правила подання сторонами та іншими учасниками справи доказів по справі, й такі правила відповідачем не дотримані й не реалізовані.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст. 81 ЦПК України), адже обов`язок доказування покладається на сторони.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.1 ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення .

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Ч.2 ст. 78 ЦПК України визначені критерії допустимості доказів. Так, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (ст. 89 ЦПК України)

За таких процесуальних підстав заява задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного та, п.9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, керуючись ст. ст. 287, 288 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ :

Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 06 травня 2026 року по справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води й абонентське обслуговування, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих на суму заборгованості, й пені, - залишити без задоволення.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Копію ухвали невідкладно вручити присутнім в залі суду сторонам, відсутнім - надіслати рекомендованою поштою з повідомленням про вручення для відома.

СУДДЯ: