Рішення № 138902652, 11.08.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/1396/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"11" серпня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Вуїва О.В.,

за участю секретаря судового засідання Москаленко С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому вказувало, що 02 червня 2017 року банк уклав з відповідачем кредитний договір б/н, відповідно до якого відкрив на користь останнього окремий рахунок з видачею кредитної картки та встановленням відновлювальної кредитної лінії з початковим кредитним лімітом, який в подальшому було збільшено до 50 000 грн, а відповідач зобов`язався щомісячно частинами повертати кредит, а також щомісячно сплачувати проценти за користування ним у розмірі 42 % річних.

З 01 серпня 2020 року процентну ставку було зменшено до 40,8 % річних; з 01 квітня 2022 року зменшено до 20,4 % річних; з 01 вересня 2022 року збільшено до 40,8 % річних.

У разі порушення позичальником умов кредитного договору в частині вчасного повернення кредиту проценти за користування кредитом підлягають до нарахування в подвійному розмірі від базової ставки.

У разі порушення грошового зобов`язання позичальник зобов`язався сплачувати проценти на умовах, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, у розмірі 84 % річних (з 01 серпня 2020 року 60 % річних).

Проте позичальник умови договору належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 11 березня 2026 року виникла заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 63 944,02 грн, в тому числі:

- заборгованість за кредитом 51 694,40 грн;

- заборгованість за простроченими процентами 12 249,62 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з ОСОБА_1 в повному обсязі.

В судове засідання представниця позивача Меркулова В.В. не з`явилася, проте в матеріалах справи міститься клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, судом відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації, причину неявки суду не повідомив.

Суд вважав можливим провести розгляд справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, оскільки представниця позивача в окремому клопотанні не заперечувала проти такого порядку вирішення спору.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема, суд встановив, що 02 червня 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» (на час розгляду справи АТ КБ «ПриватБанк») уклало у письмовій формі з ОСОБА_1 кредитний договір б/н, в якому сторони узгодили його умови.

Договір складається із Анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (підписаної позичальником), за умовами якого банк зобов`язався відкрити на користь ОСОБА_1 окремий рахунок з видачею кредитної картки та встановленням відновлювальної кредитної лінії з кредитним лімітом, який визначається кредитодавцем, а відповідач зобов`язався вчасно повернути кредит.

Також 14 квітня 2023 року сторони підписали оновлену Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, згідно якої банк зобов`язався надати ОСОБА_1 строком на 12 місяців (з можливістю пролонгації) кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії шляхом встановлення кредитного ліміту (з можливістю односторонньої зміни кредитодавцем розміру ліміту), а відповідач зобов`язався щомісячно частинами повертати кредит (5 % від заборгованості, але не менше 100 грн щомісячно; у разі прострочення другий місяць підряд 10 % від заборгованості, але не менше 100 грн щомісячно), а також сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 40,8 % річних від суми залишку заборгованості за кредитом (за винятком пільгового періоду нарахування відсотків та несанкціонованого овердрафту, проценти за яким нараховуються за ставкою 36 % річних) та комісії за надання додаткових послуг.

У разі порушення позичальником зобов`язання проценти підлягають до нарахування у подвійному розмірі.

У разі непогашення заборгованості протягом 180 днів з моменту порушення зобов`язань за кредитним договором, починаючи зі 181 дня позичальник зобов`язався сплатити заборгованість за кредитом та сплачувати проценти на умовах, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, у розмірі 60 % річних (проценти за несанкціонований овердрафт 36 % річних).

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів Цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Згідно ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 207 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ч. 2 ст. 639 ЦК України (в редакції, чинній на час укладення договору) якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.ст. 611, 612, 623-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов`язку виконання зобов`язання, зокрема, повинен повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Суд встановив, що позичальник умови договору належним чином не виконував.

Згідно наданого банком розрахунку, станом на 11 березня 2026 року заборгованість за кредитним договором становить 63 944,02 грн, в тому числі:

- заборгованість за кредитом 51 694,40 грн;

- заборгованість за простроченими процентами 12 249,62 грн.

Однак суд не в повній мірі погоджується з таким розрахунком у зв`язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що протягом періоду кредитування позивач нараховував позичальнику проценти, частину яких погашав за рахунок включення цих сум до заборгованості за кредитом.

Такі дії та нарахування банк мотивує тим, що це передбачено Анкетою-заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, Заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також підписаним відповідачем паспортом споживчого кредиту.

Аналізуючи вказані вимоги, суд виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Умови та Правила надання банківських послуг не містить підпису позичальника про ознайомлення з ними, а підписана ОСОБА_1 . Анкета-заява про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 02 червня 2017 року (первісна заява) не містить умов щодо внесення плати за користування кредитом (процентів).

У той же час, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у подібній справі за № 342/180/17 прийшла до наступних правових висновків (цитата): «Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Також Велика Палата Верховного Суду зауважує, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів».

З урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, оскільки витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, який міститься в матеріалах справи, не містить підпису ОСОБА_1 про ознайомлення та погодження з ними, тому їх не можна розцінювати, як частину кредитного договору, укладеного сторонами 02 червня 2017 року (у вигляді підписаної анкети-заяви). При цьому сама Анкета-заява від 02 червня 2017 року не містить умов щодо узгодження сторонами внесення плати за користування кредитом.

Що стосується доводів позову про наявність підписаного позичальником паспорту споживчого кредиту, який такі умови містить та, на думку позивача, є частиною кредитного договору, то слід зазначити наступне.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2023 року у справі № 393/126/20 висловлено правовий висновок про те, що паспорт споживчого кредиту не може вважатися частиною кредитного договору, а є лише інформацією, необхідною позичальнику для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Про те, що наданий банком на підтвердження позовних вимог паспорт споживчого кредиту від 26 березня 2018 року не є частиною укладеного з відповідачем кредитного договору, зазначено і у тексті цього паспорта, а саме що зазначена у ньому інформація актуальна лише до 10 квітня 2018 року та що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

Отже, враховуючи наведене, відсутні підстави вважати, що сторони до 14 квітня 2023 року узгоджували у письмовому вигляді плату за користування кредитом (проценти), а тому нарахування позивачем процентів до вказаної дати є безпідставним.

Лише з підписанням сторонами 14 квітня 2023 року оновленої Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (якою фактично внесено зміни до первісного договору), у якій сторонами серед іншого було узгоджено плату за користування кредитом, у позивача виникло право на нарахування процентів у розмірі 40,8 % річних.

За такого, суд не погоджується з розміром нарахованої банком заборгованості.

Зокрема, як зазначено раніше, згідно розрахунку заборгованості та виписки з рахунку позичальника, заборгованість за тілом кредиту станом на 11 березня 2026 року становить 51 694,40 грн.

При цьому, банк здійснював нарахування та подальше списання частини нарахованих процентів за користування кредитом шляхом їх включення до заборгованості за тілом кредиту, що призвело до штучного збільшення такої заборгованості. Хоча, як раніше встановлено судом, такі дії банку до 14 квітня 2023 року суперечили умовам кредитного договору, який не передбачав умов щодо нарахування процентів.

За період з 26 березня 2018 року до 14 квітня 2023 року за рахунок списання банком безпідставно нарахованих процентів за користування кредитом шляхом їх включення до заборгованості за тілом кредиту така заборгованість штучно збільшилася на 33 393,02 грн (4-та колонка розрахунку заборгованості.

Враховуючи те, що такі дії та нарахування банку не узгоджувалися з умовами кредитного договору, а тому проценти, безпідставно нараховані та зараховані до заборгованості за тілом кредиту, підлягають виключенню з такої заборгованості.

Крім цього, банк періодично нараховував позичальнику щомісячну комісію за обслуговування кредиту (всього в розмірі 720 грн) з подальшим її включенням до заборгованості за кредитом.

Ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено можливість встановлення кредитодавцем у межах споживчого кредитування додаткових комісій, пов`язаних з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, які включаються до загальних витрат за споживчим кредитом.

Водночас, згідно ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит, включаючи випадки, коли така зміна відбувається внаслідок настання умов, визначених таким договором, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21, від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 та інших.

Наведені висновки в подальшому також підтримані й у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21.

Кредитний договір не містить конкретного переліку послуг, охоплених вказаною комісією, а тому такі нарахування є безпідставними та підлягають виключенню із заборгованості за кредитом.

Враховуючи встановлені обставини, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню заборгованість за кредитом у розмірі 17 581,38 грн (51 694,40 грн (заборгованість за кредитом, що складається з тіла, процентів, нарахованих та списаних з включенням до тіла кредиту до 14 квітня 2023 року, а також комісії за обслуговування кредиту) 33 393,02 грн (проценти, нараховані та зараховані до заборгованості за кредитом до 14 квітня 2023 року) 720 грн (комісія за обслуговування кредиту, зарахована до заборгованості за кредитом)).

Що стосуються нарахованих банком (після 14 квітня 2023 року) процентів у розмірі 12 249,62 грн, то вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі, оскільки в цій частині банк діяв у відповідності до умов договору, арифметичні розрахунки процентів позичальником не оспорені.

Таким чином, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 29 831 грн, в тому числі:

- заборгованість за кредитом 17 581,38 грн;

- заборгованість за процентами 12 249,62 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача (згідно розміру задоволених вимог) також слід стягнути 1 242,01 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 282, 284, 289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 02 червня 2017 року, що утворилася станом на 11 березня 2026 року, а саме: заборгованість за кредитом 17 581 (сімнадцять тисяч п`ятсот вісімдесят одна) гривня 38 копійок; заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом 12 249 (дванадцять тисяч двісті сорок дев`ять) гривень 62 копійки, а всього в загальному розмірі 29 831 (двадцять дев`ять тисяч вісімсот тридцять одна) гривня, а також в повернення 1 242 (одну тисячу двісті сорок дві) гривні 01 копійку судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: О.В. Вуїв