Вирок № 138901949, 12.08.2026, Заводський районний суд м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя

вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua

Справа № 332/1015/25

Провадження №: 1-кп/332/146/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 серпня 2026 р.м. Запоріжжя

Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Заводського районного суду м. Запоріжжя у порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.01.2025 за № 22025080000000118, відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадяннки України, уродженки м. Василівка, Василівського району Запорізької області, офіційно не працевлаштованої, заміжньої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , яка не є особою, щодо якої здійснюється особливий порядок кримінального провадження відповідно до ст. 480 КПК України, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,

встановив:

Згідно з Конституцією України, Україна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування па території України розділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент РФ ОСОБА_6 та інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п.п. 1.2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994. принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV) від 21.12.1965 № 2131 (XX). від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлік проти України, та віддали відповідні накази на вторгнення підрозділів зс РФ на територію України з метою її незаконного збройного захоплення та подальшої військової окупації.

24.02.2022, на виконання вищевказаних наказів, військовослужбовці зс рф, щляхом ом збройної агресії із застосуванням зброї, військової техніки та артилерії, з нанесенням ракетних та авіаційно-бомбових ударів по військовій та цивільній інфраструктурі, незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Донецькій, Запорізькій, Житомирській, Київській, Луганській, Сумській, Харківській, Херсонській та Чернігівській областях, та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти військової та цивільної інфраструктури, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, після чого здійснили військову окупацію частини території України, в тому числі і Василівського району Запорізької області.

Указом Президента України ОСОБА_7 від 24 лютого 2022 року № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» запроваджено воєнний стан на всій території України, який наразі продовжено.

Так, відповідно до положень ч.1 ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 (в редакції від 07.05.2022, далі за текстом - Закон №1207-VII), тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав. За державою Україна, територіальними громадами сіл, селищ, міст, розташованих на тимчасово окупованій території, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та іншими суб`єктами публічного права зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи юмельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території.

Порядок створення органів місцевого самоврядування, обрання сільських, селищних, міських голів, встановлюється Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування України» та іншими Законами та грунтується на снові загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Тимчасово окупованою територією, відповідно до п.7 ч. 1 ст.1-1 Закону № 1207-VII, є частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили таздійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації.

Починаючи з 10.03.2022 м. Василівна Василівського району Запорізької області тимчасово окуповане представниками збройних формувань держави- агресора Російської Федерації (наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово купованих територій України № 309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією»), що у відповідності до вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 (в редакції від 07.05.2022) є незаконним і не створює для Російської Федерації жодних територіальних прав.

Після остаточної військової окупації міста Василівка Василівського району Запорізької області, представниками збройних формувань Російської Федерації узурповано всі владні повноваження на тимчасово окупованій території громади, шляхом збройного захоплення адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, встановлення інституту військових комендатур, запровадження тотального контролю та жорсткого управління у всіх сферах життєдіяльності громади.

В подальшому представниками зф держави-агресора рф, на території Василівської міської територіальної громади Василівського району Запорізької області, після полномасштабного вторгнення та тимчасової окупації даної території, за підтримки місцевих колаборантів та інших лояльних до держави-агресора верств місцевого населення, на території м. Василівка Василівського району Запорізької області створено незаконний орган влади, окупаційну адміністрацію держави- агресора рф мовою оригіналу - «Военно-гражданская администрация г. Васильевка Васильевского района Запорожской области».

Так, громадянка України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у м. Василівка Василівського району Запорізької області, територія якого з 26.02.2022 по час ухвалення вироку є тимчасово окупованою представниками зс держави-агресора рф територією Запорізької області, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 24 березня 2023 року будучи проросійськи налаштованою особою, діючи, умисно, із власних корисливих та ідеологічних мотивів, з метою підтримання окупаційної влади, встановленої представниками збройних формувань держави-агресора російської федерації, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, прийняла пропозицію від невстановлених під час досудового розслідування осіб із числа представників окупаційної влади держави-агресора рф та добровільно зайняла посаду пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, а саме (мовою оригіналу): «И.о. Заведующего финансового отдела» у незаконному органі влади (мовою оригіналу): «Военно-гражданская администрация г. Васильевка Васильевского района Запорожской области», розташованого за адресою: Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, вул. Чекістів (б-р. Центральний), буд. 1.

Перебуваючи на незаконно отриманій посаді ОСОБА_5 діючи умисно надавала допомогу представникам окупаційної влади держави-агресора рф, а саме завдяки своїм посадовим обов`язкам ОСОБА_5 нараховувала співробітникам окупаційного органу державної влади заробітну плату та інші види грошового забезпечення, а також виконувала інші дії спрямовані на шкоду Україні.

Таким чином, громадянка України ОСОБА_5 , обгрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України - добровільне-зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, знає про розпочате щодо неї кримінальне провадження і протягом тривалого часу переховується від органів досудового розслідування, з врахуванням того, що досудове розслідування даного кримінального провадження здійснювалось у спеціальному провадженні згідно з ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 06.02.2025 (а.с. 131-132т. 1), тому ухвалою суду від 07.11.2025 прийнято рішення про здійснення відкритого спеціального судового провадження у даному кримінальному провадженні (а.с. 156 т. 1) та, відповідно, судовий розгляд проводився за відсутності обвинуваченої.

У зв`язку з цим обвинувачена ОСОБА_5 не була допитана судом в якості обвинуваченого по суті пред`явленого їй обвинувачення.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Отже, кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого повинно відповідати, у тому числі таким загальним засадам судочинства, як законність, рівність перед законом і судом, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини тощо (п.п. 2, 3, 10 ч. 1 ст. 7 КПК України).

Суть принципу законності відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України, крім іншого, полягає у тому, що під час кримінального провадження суд, прокурор та слідчий зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 10 КПК України, суть принципу рівності перед законом і судом полягає у тому, що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за будь-якими ознаками, у тому числі за політичними переконаннями.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Аналіз наявних в матеріалах справи численних документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_5 до слідчого (прокурора), суду, направлених їй повідомлень з приводу її прав та обов`язків, оголошеної підозри, висунутого обвинувачення та руху спеціального судового провадження свідчить про те, що вона мала підстави усвідомлювати, що проти неї розпочато кримінальне провадження, вона отримала чи мала би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, мала можливість бути обізнаною із усіма своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя (а.с.100-120, 133-143, 152-153 т.1, 232-234 т. 1).

Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомлений мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самому захисника; в) бути засудженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника безплатно для нього.

Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Вказані висновки ґрунтуються і на правовій позиції Європейського суду з прав людини (напр., справа «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року, «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року та ін.), за якою суд при розгляді справи в порядку спеціального судового провадження зобов`язаний обґрунтувати чи були здійсненні всі можливі, передбачені законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.

Так, у рішеннях ЄСПЛ у справах «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року; «F.C.B. проти Італії» від 28 серпня 1991 року; «Т. проти Італії» від 12 жовтня 1992 року; «Пуатрімоль проти Франції» від 23 листопада 1993 року; «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року; «Меденіца проти Швейцарії» від 14 червня 2001 року; «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року; «Да Лус Домінгеш Ферейра проти Бельгії» від 24 травня 2007 року висвітлено пункт про здійснення судового провадження за відсутності обвинуваченого в аспекті вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право кожного на справедливий суд, коли немає підстав вважати, що обвинувачений не був належно повідомлений про розпочате щодо нього судове провадження; якщо він згодом може домогтися ухвалення нового судового рішення за його участі, в якому містилася б оцінка обґрунтованості висунутих проти нього обвинувачень, а також під час дотримання інших гарантій його конвенціальних прав. Це свідчить про те, що здійснення судового провадження за відсутності обвинуваченого не суперечить вимогам цього нормативно-правового акта міжнародного значення.

Натомість, ОСОБА_5 скористалася своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України.

Таким чином ОСОБА_5 , в силу п. 3 ч. 3 ст. 323 КПК України, обізнана, тобто повинна була знати, що стосовно неї розпочато кримінальне провадження, винесено повідомлення про підозру та обвинувальний акт спрямовано до суду, втім до слідчого та у судові засідання жодного разу не з`явилася.

Про причини неявки суду не повідомила, можливістю взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції «ВКЗ» поза межами приміщення суду не скористалася.

Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , яка повинна знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про її наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна. Ухилення обвинуваченої від правосуддя суд оцінює як реалізацію останнью її невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Крім того, інтереси обвинуваченої ОСОБА_5 в судовому процесі належно і якісно були представлені захисником ОСОБА_4 , який був забезпечений державою з Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, відповідно до постанови про призначення захисника (а.с.120-121 т.1).

Отже, судом виконаний обов`язок вживати усіх заходів, необхідних для забезпечення обвинуваченій у колабораційній діяльності ОСОБА_5 права на кваліфікований захист, у тому числі і призначення захисника, який би надавав практичну юридичну допомогу ефективно, оскільки такий захист не може бути ілюзорним заради «видимості судового процесу», що є одним із основоположних елементів справедливого розгляду, на що неодноразово наголошував і наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини.

Крім того, захисник ОСОБА_4 під час судового провадження перед початком кожного судового засідання повідомляла суд про те, що нею не вдалося встановити будь-який зв`язок зі своєю підзахисною - обвинуваченою ОСОБА_5 і з`ясувати в неї правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Водночас, захисник ОСОБА_4 належним чином брала участь у реалізації права на захист обвинуваченої ОСОБА_5 під час судового розгляду та висловила свою позицію з приводу недоведеності вини останньої у даному кримінальному провадженні та необхідності закриття провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, а саме через не встановлення достатніх доказів доведення винуватості особи в суді і вичерпаності можливостей їх отримати.

Судом встановлено, щоОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Василівка, Василівського району Запорізької області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ,документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим Василівським РВ УМВС України в Запорізькій області 11.08.2005, щопідтверджується відповіддю УДМС України в Запорізькій області та копією її паспорта, долученого до матеріалів справи (а.с. 81-82, 84 т.2).

При цьому прізвище обвинуваченої замість невіріно зазначеного у обвинувальному акті «ОСОБА_8» уточнено на вірне « ОСОБА_8 » відповідно до досліджених судом вищевказаних копії паспорта серії НОМЕР_1 , виданим Василівським РВ УМВС України в Запорізькій області 11.08.2005 (а.с. 81-83 т.2) тавідповіді УДМС України в Запорізькій області щодо паспортних даних обвинуваченої особи. (а.с. 84 т. 2).

Отже, обвинувачена ОСОБА_5 є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Також судом приймається до уваги те, що загальновідомими обставинами є те, що 24.02.2022 збройні сили Російської Федерації вторглись на визнану міжнародним співтовариством територію Україну через державні кордони України в Донецькій, Запорізькій, Житомирській, Київській, Луганській, Сумській, Харківській, Херсонській та Чернігівській областях, та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти військової та цивільної інфраструктури, які мають важливе народногосподарське та оборонне значення, після чого здійснили військову окупацію частини території України, в тому числі і м.Василівка, Василівського району Запорізької області.

24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому дія якого неодноразово продовжувалась, і який продовжує існувати станом на час ухвалення цього вироку.

Відповідно до положень частини 1 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 (в редакції від 07.05.2022, далі за текстом - Закон № 1207-VII), тимчасово окупована рф територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Тимчасово окупованою територією, відповідно до пункту 7 частини 1 статті 1-1 Закону №1207-VII, є частини території України, в межах яких збройні формування та окупаційна адміністрація РФ встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування РФ встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації РФ.

Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для РФ жодних територіальних прав.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 309 від 22.12.2022, який є чинним станом на час ухвалення цього вироку, Василівська міска територіальна громада Василівського району Запорізької оласті віднесена до тимчасово окупованих територій України.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, надані прокурором під час судового розгляду, безпосередньо допитавши свідків, суд вважає, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України підтверджується такими доказами:

Паспортом громадянина України на ім`я ОСОБА_5 серії НОМЕР_1 , виданим Василівським РВ УМВС України в Запорізькій області 11.08.2005 (а.с. 81-83 т.2);

Протоколом огляду від 01.08.2024 слідчого УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_9 , об`єктом огляду якого був інтернет сайт «Федеральная налоговая служба России» за посиланням https://nalog.gov.ru/rn77/. В процесі подальшого огляду сайту «Федеральная налоговая служба» було здійснено перехід на вкладку з заголовком «Сервисы и госуслуги», далі було відкрито нова вкладка за електронною дресою: « ІНФОРМАЦІЯ_2 В подальшому було вибрано в розділі «Сведения из реестров» підрозділ «Предоставление сведений из ЕГРЮЛ/ЕГРИП в электронном виде» та здійснено перехід на вказане посилання після чого відкрилась нова вкладка за електронною адресою: « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Перейшовши за вище вказаним посиланням, виявлено головну сторінку сайту «Предоставление сведений из ЕГРЮЛ/УГРИП в электронном виде». В процесі подальшого огляду у панелі навігації з назвою «Поисковый запрос», введено наступний ідентифікатор «администрация города Васильевка» та подано команду пошуку «Найти». За результатами здійснення пошуку знайдено наступну інформацію (мовою оригіналу): Запорожкая область, ОГРН: 1229000019390, Дата присвоения ОГРН: 22.12.2022, ИНН: 9001011026, КПП: 900101001, ПРЕДСЕДАТЕЛЬ ЛИКВИДАЦИОННОЙ КОМИССИИ: ОСОБА_10 , Сведения о номерах юридического лица на день принятия в Российскую Федерацию: 1000801070013000314, 4022000421, 24912088 В подальшому було здійснено натискання на посилання «Получить вышиску» на комп`ютер було завантажено файл «ul-1229000019390-20250108103423 .pdf» формат файлу «.рdf» розмір файлу: 149 КБ (153 438 байтів). Далі було відкрито завантажений файл за допомогою Інтернет браузеру «Google Chrome» де містилась інформація щодо незаконного створеного органу окупаційної влади. Після чого, завантажений файл з назвою «ul-1229000019390-20250108103423.pdf» формат файлу «.pdf» розмір файлу: 149 КБ (153 438 байтів), роздруковано на 6 арк. та додано до даного протоколу як невід?ємний додаток - Додаток № 1 ( а.с. 208-220 т. 1);

Протоколом від 18.10.2024 слідчого УСБУ в Запорізькій області ОСОБА_11 за результатами проведення негласної слідчої (розшукової дії) - зняття інформації з електронних інформаційних систем, а саме зняття інформації з електронних інформаційних систем - відомостей з облікового запису електронної поштової скриньки « ІНФОРМАЦІЯ_4 », яка перебуває у користуванні громадянки України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка займає посадув структурному підрозділі окупаційної адміністрації держави-агресора рф, а саме посаду завідуючої відділу фінансів «ВЦА міста Василівка». Відповідно до отриманої інформації встановлені неоднаразові факти надсилання з зазначеної електронної поштової скринькі бухгалтерських документів іншим користувачам щодо нарахування заробітної плати співробітникам підрозділу окупаційної адміністрації. Зокрема 03.05.2023 з електронної адреси adm gor ІНФОРМАЦІЯ_5 було надіслано лист з прикріпленим електронним документом із назвою (мовою оригіналу): * ІНФОРМАЦІЯ_6 » в адресу електронної поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_7 із заголовком надісланого документу (мовою оригіналу): «Заявка на ОСОБА_12 от 24.03.2023г. № 807/08» за підписом (мовою оригіналу): «И.о. Заведующего финансового отдела ОСОБА_5 ». 06.06.2023 з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_4 було надіслано лист з прикріпленим електронним документом із назвою (мовою оригіналу): «№ 786.pdf» в адресу електронної поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_8 /, який являє собою скановану копію Листа № 786 від 06.06.2023: «О контроле за финансовой дисциплиной на подведомственных бюджетных учреждениях, виконаний « ОСОБА_5 ». 11.04.2023 з електронної адреси adm gor ІНФОРМАЦІЯ_5 було надіслано електронний документ із назвою: (мовою оригіналу): «Положение о Военно-гражданской администрации города Васильевка. pdf, Штатное расписание.pdf - 806 ВГА города Васильевка (adm_gor_vas@mail.ru) - 2023-04-11 1418» в адресу поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_7 із інформацією про Положення про ВЦА міста Василівка та штатним розписом. 29.08.2023 з електронної адреси adm gor ІНФОРМАЦІЯ_5 було надіслано електронний документ (мовою оригіналу): «письмо № 1653 от 29.08.2023 г. - 806 ВГА города Васильевка (adm_gor_vas@mail.ru) - 2023-08-29 1147» в адресу поштової скриньки ІНФОРМАЦІЯ_9 із списком співробітників т.з. «ВГА Васильевского района» та т.з. «ВГА города Васильевка» для створення облікових записів на домені «@vasokrug.zo.gov.ru» де за номером 4 значиться (мовою оригіналу) « ОСОБА_13 - и.о. заведущего финансового отдела» та додатком до цього протоколу огляду - оптичним носієм інформації - диском «DVD-R» із пояснювальним записом (а.с. 2-38 т. 2);

Протоколом пред`явлення особи для впізнання від 22.05.2024, згідно зі змістом якого свідок ОСОБА_14 за фотознімками впізнав ОСОБА_5 , як місцеву мешканку, яка з листопада 2022 року перебуває на тимчасово окупованій території м. Василівка Запорізької областіта додатком до цього протоколу огляду - оптичним носієм інформації - диском «DVD-R» із пояснювальним записом (а.с. 192-195 т. 1);

Протоколом пред`явлення особи для впізнання від 24.05.2024, згідно зі змістом якого свідок ОСОБА_15 за фотознімками впізнав ОСОБА_5 , як місцеву мешканку, яка з листопада 2022 року перебуває на тимчасово окупованій території м. Василівка Запорізької областіта додатком до цього протоколу огляду - оптичним носієм інформації - диском «DVD-R» із пояснювальним записом (а.с. 196-199 т. 1);

Протоколом пред`явлення особи для впізнання від 28.05.2024, згідно зі змістом якого свідок ОСОБА_16 за фотознімками впізнала ОСОБА_5 , як місцеву мешканку, яка з листопада 2022 року перебуває на тимчасово окупованій території м. Василівка Запорізької областіта додатком до цього протоколу огляду - оптичним носієм інформації - диском «DVD-R» із пояснювальним записом (а.с. 200-203 т. 1);

Протоколом пред`явлення особи для впізнання від 22.05.2024, згідно зі змістом якого свідок ОСОБА_17 за фотознімками впізнала ОСОБА_5 , як місцеву мешканку, яка з листопада 2022 року перебуває на тимчасово окупованій території м. Василівка Запорізької областіта додатком до цього протоколу огляду - оптичним носієм інформації - диском «DVD-R» із пояснювальним записом (а.с. 204-207 т. 1).

Крім того, стороною обвинувачення для допиту у судовому засіданні були заявлені свідки.

Так, під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 зазначила, що вона мешкала у м. Василівка до його окупації та знала ОСОБА_5 як місцеву мешканку. Після окупації м. Василівка свідку стало відомо, що ОСОБА_5 запропонували посаду економіста в окупаційній адміністрації м. Василівка на яку вона погодилась. Про причини та мотиви такого вчинку ОСОБА_5 свідку не відомо. Свідок неодноазово бачила ОСОБА_5 біля будинку окупаційної адміністрації, охоронці якого підтвердили свідку про те, що ОСОБА_5 там працює. Свідку також відомо, що ОСОБА_5 вела облік місцевих мешканців, які бажали виїхати на підконтрольну Україні територію.

Під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 зазначила, що вона мешкала у м. Василівка до його окупації та знала ОСОБА_5 як місцеву мешканку та колегу по роботі у Василівській міській раді. Після окупації із соціальних мереж свідку стало відомо, що ОСОБА_5 зайняла посаду економіста в окупаційній адміністрації м. Василівка. Особисто ОСОБА_5 на роботі в окупаційній адміністрації м. Василівка свідок не бачила, так як залишила окуповану територію м. Василівка 05.03.2022. При цьому свідок пояснила, що посаду в окупаційній адміністрації ОСОБА_5 зайняла свідомо та добровільно.

Від допиту свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 сторона обвинувачення відмовилась.

Інших доказів в ході судового розгляду сторонами обвинувачення та захисту, які були вільними у використані своїх прав у межах та спосіб, передбачений КПК України, суду надано не було.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).

В даному випадку, на думку суду вказані вище та досліджені у судовому засіданні докази відповідають саме такому критерію, є належними, допустимими, достовірними та такими, що у своїй сукупності підтверджують встановлені судом обставини вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Крім того, під час судового розгляду було досліджено відомості, які характеризують обвинувачену ОСОБА_5 , а також досліджені такі процесуальні документи:

Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22025080000000118 від 24.01.2025 (а.с. 87 т.1);

Постанова про виділення матеріалів досудового розслідування в окреме кримінальне провадження від 24.01.2025 (а.с. 88-91 т.1);

Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22023080000001647 від 02.10.2023 (а.с. 92-93 т.1);

Повідомлення про підозру ОСОБА_5 від 15.01.2025 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України (а.с. 94-99 т. 1);

Постанова про створення групи слідчих у кримінальному провадженні №22025080000000118 від 24.01.2025 (а.с. 168-169 т. 1);

Постанова про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні №22025080000000118 від 24.01.2025 (а.с. 170-171 т. 1);

Постанова про створення групи слідчих, яким доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №22025080000000118 від 02.10.2023 (а.с. 174-175 т. 1);

Постанова про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні № 22023080000001647 від 02.10.2023 (а.с. 176-177 т. 1);

Постанова про створення групи слідчих, яким доручено проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22023080000001647 від 08.01.2025 (а.с. 178-179 т. 1);

Повідомлення про виявлене кримінальне правопорушення (а.с. 180-182 т. 1);

Рапорт про вчинення кримінального правопорушення (а.с. 183 т.1);

Постанова про проведення слідчих (розшукових) дій від 09.04. 2024 ( а.с 186 т.1);

Постанова про проведення слідчих (розшукових) дій від 02.10. 2023 ( а.с 190 т.1);

Ухвала слідчого судді Запорізького апеляційного суду від 09.10.2023, якою надано дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, пов`язаної із втручанням у приватне спілкування, а саме зняття інформації з електронних комунікаційних мереж - електроної поштової скриньки, що використовує ОСОБА_5 (а.с. 223-224 т. 1);

Ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17.02.2025 про обрання ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави (а.с. 45-47 т. 1);

Постанова про залучення спеціаліста від 11.02.2025 (а.с. 48-50 т. 1);

Постанова про залучення спеціаліста від 11.02.2025 (а.с. 66-68 т. 1);

Ухвала слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17.02.2025 про арешт майна, що належить ОСОБА_5 (а.с. 77-78 т. 2);

Вимога від 26.09.2024 до УІАЗ ГУНП в Запорізькій області щодо наявності у ОСОБА_5 судимостей (а.с. 89 т. 2);

Відповідь УДМС України в Запорізькій області відповідно до якої ОСОБА_5 є громадянкою України та документована паспортом номер НОМЕР_2 , виданим 11.08.2005 Василівським РВ УМВС України в Запорізькій області (а.с. 84 т. 2);

Відповідь КНП «ОКЗПНДтаСЗХ» З0Р відповідно до якої ОСОБА_5 у даному закладі на обліку не знаходиться (а.с.85 т.2);

Відповідь Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Дніпропетровській та Запорізькій областях (філія ГСЦ МВС) Територіальний сервісний центр МВС № 2342 щодо наявності у ОСОБА_5 транспортного засобу (а.с. 86 т. 2);

Відомості з державного реєстру актів цивільного стану щодо сімейного стану ОСОБА_5 (а.с. 87-88 т. 2);

Суд зазначає, що відомості, встановлені у зазначених документах, не є доказами винуватості обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.111-1 КК України. Водночас, ці дані свідчать про дотримання норм чинного кримінального процесуального законодавства під час здійснення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню, а також містять дані щодо особи обвинуваченої ОСОБА_5 .

Отже, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінивши кожний доказ, наданий стороною обвинувачення, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, вважає зазначені докази належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Під час вивчення матеріалів кримінального провадження не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що свідки з будь-яких причин обмовили чи міг обмовити ОСОБА_5 в інкримінованому їй злочині.

Фактичні дані, що містяться у протоколах оглядів сторінок Інтернет мережі, які з урахуванням відсутності доказів, що підривають довіру до них, узгоджуються із встановленими судом обставинами вчинення кримінального правопорушення.

Проведення огляду інформації, яка містилася у відкритому доступі, її хід і результати фіксувалися у відповідному протоколі огляду. Під час проведення дослідження відображалась хронологічна послідовність зберігання інформації та доказів, а також з метою встановлення належної системи цифрового збереження, була виготовлена доказова копія електронного документа, яка була збережена на окремий носій інформації, який, своєю чергою, долучений до матеріалів кримінального провадження.

Дані з відкритих джерел узгоджуються із показами свідків, за участю яких під час досудового розслідування були проведені та складені протоколи оглядів та протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, а також із показаннями, які ці ж свідки надали під час судового засідання.

В зв`язку чим суд критично ставиться до твердження захисника щодо відсудності достатності доказів вчинення ОСОБА_5 протиправних дій.

При цьому, в матеріалах провадження відсутні будь-які об`єктивні дані, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_5 , вчинила інкриміновані ій протиправні дії, перебуваючи під безпосереднім психічним впливом або фізичним примусом, що такі дії були необхідними для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувало ій чи її рідним, або суспільним інтересам чи інтересам держави.

За таких обставин, суд доходить висновку, що обвинувачення є доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 111-1 КК України, як добровільне зайняття громадянином України посади, пов?язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.

Вирішуючи питання про обрання обвинуваченій ОСОБА_5 виду та міри покарання, суд відповідно до ст. ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують його покарання.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 12 КК України, ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, яке віднесено тяжких злочинів. Виходячи з даних про особу обвинуваченого, остання раніше не судима, під наглядом у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, одружена, малолітнх або неповнолітніх дітей не має.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченої, судом не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх суспільне значення, дані про особу обвинуваченого, відсутність обставин, які пом`якшують або обтяжують покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 , основне покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкцій ч. 5 ст. 111-1 КК України.

Санкцією ч. 5 ст. 111-1 КК України також передбачено додаткові покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна або без такої.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_5 скоїла злочин, об`єктом якого є основи національної безпеки України. Обвинувачена своїми протиправними діями фактично сприяла державі-агресору створити певну вертикаль незаконного органу влади і фактично вчинила злочин проти незалежності, суверенітету та територіальної цілісності нашої держави. Виходячи з цього, суд приймає рішення про призначення ОСОБА_5 покарання у виді позавлення волі з позбавлення права обіймати посади саме в органах державної влади України та місцевого самоврядування з конфіскацією майна.

Враховуючи принцип індивідуалізації покарання, саме таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначення такого покарання відповідатиме принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17.02.2025 обвинуваченій ОСОБА_5 , обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави. Отже, до набрання вироком законної сили, запобіжний захід слід залишити без змін.

Оскільки суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі, то строк відбування ним покарання слід рахувати з часу фактичного затримання.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 17.02.2025 було накладено арешт на майно ОСОБА_5 .

З огляду на те що суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_5 покарання з конфіскацією майна, то підстави для скасування арешту з майна засудженої відсутні.

Цивільний позов не заявлявся, процесуальні витрати по справі відсутні, речові докази відсутні.

Керуючись ст. ст. 65-67, ч. 5 ст. 111-1 КК України, ст. ст. 297-1, 323, 369-371, 374, 376, 395 КПК України, суд,

ухвалив:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,визнати винуватую у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, та призначити їй покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади та займатися певною діяльністю, а саме посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, державних та комунальних підприємствах, установах, організаціях строком на 15 (п`ятнадцять) років, з конфіскацією всього належного їйна праві власності майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту затримання та початку реального виконання покарання у вигляді позбавлення волі.

Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, державних та комунальних підприємствах, установах, організаціях обчислювати з моменту відбуття основного покарання.

До набрання вироком законної сили запобіжний західОСОБА_5 залишити без змін.

Захід забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_5 залишити без змін до фактичного виконання вироку суду в частині конфіскації майна.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Заводський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду.

Роз`яснити учасникам судового провадження право обвинуваченого подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя: ОСОБА_1