Рішення № 138901529, 13.07.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/5905/23

Провадження № 2/185/4379/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2026 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Перекопського М.М.,

за участю секретаря судового засідання Шевченко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю 'АПП Хлібопродукт' , третя особа: Ізюмська районна адміністрація Харківської області , про визнання договору оренди землі неукладеним, скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку та повернення земельної ділянки,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати неукладеним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6322881500:04:000:0198, площею 5,5921 га, від 10 листопада 2016 року, укладеним від її імені з ТОВ «АПП Хлібопродукт» строком на 49 років; скасувати державну реєстрацію права оренди зазначеної земельної ділянки та зобов`язати відповідача повернути їй земельну ділянку.

В обґрунтування позову позивачка зазначила, що їй на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,5921 га, кадастровий номер 6322881500:04:000:0198, розташована на території Бригадирівської сільської ради Ізюмського району Харківської області.

27 вересня 2012 року позивачка уклала щодо цієї земельної ділянки договір оренди з ТОВ «АПК Хлібопродукт», код ЄДРПОУ 37016503, строком на 10 років. Договір було зареєстровано 12 листопада 2012 року за № 632288154001405. Позивачка вважала, що орендні відносини за цим договором тривали до листопада 2022 року.

У 2022 році позивачці стало відомо про державну реєстрацію права оренди цієї самої земельної ділянки за ТОВ «АПП Хлібопродукт», код ЄДРПОУ 39368040, на підставі договору оренди землі від 10 листопада 2016 року строком на 49 років. Позивачка заперечує факт підписання нею такого договору, зазначає, що повноважень іншим особам на його підписання від свого імені не надавала, примірника договору не отримувала та про його існування до 2022 року не знала.

Відповідач проти позову заперечував та зазначав, що договір оренди землі від 10 листопада 2016 року був укладений сторонами, право оренди зареєстроване 08 квітня 2017 року за № 34692087, а подальша поведінка сторін підтверджує наявність орендних правовідносин.

Судом установлено, що у 20172021 роках ТОВ «АПП Хлібопродукт» перераховувало на банківський рахунок ОСОБА_1 грошові кошти як орендну плату, а позивачка ці кошти отримувала. Відповідач на підтвердження здійснення платежів надав платіжні доручення, банківські виписки, картку рахунку та податкову звітність. Сам факт отримання позивачкою таких платежів суд вважає доведеним.

Водночас оригінал договору оренди землі від 10 листопада 2016 року суду не надано. На виконання ухвали суду про витребування оригіналу відповідач повідомив, що примірник договору втрачений у зв`язку з бойовими діями та руйнуванням документації підприємства у 2022 році. Іншого оригіналу договору, за яким можливо було б достовірно встановити зміст погоджених сторонами умов, до суду також не подано.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів. За змістом статей 202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; волевиявлення його учасника має бути вільним і відповідати внутрішній волі.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. До істотних належать умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або необхідні для договорів цього виду, а також ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 15 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час, яким датований спірний договір, відносила до істотних умов договору оренди землі об`єкт оренди, строк дії договору та орендну плату. За статтею 19 цього Закону строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Отже, для вирішення спору має значення не лише встановлення факту користування земельною ділянкою та здійснення платежів, а й те, чи підтверджено належними доказами волевиявлення власника на передачу землі в оренду відповідачеві саме на строк, зазначений у спірному договорі. Строк оренди визначає тривалість права орендаря на володіння і користування земельною ділянкою та відповідне обмеження прав власника, тому без установлення погодження цієї умови неможливо визначити обсяг права, на яке посилається відповідач.

Матеріалами справи підтверджено, що у 20172021 роках ТОВ «АПП Хлібопродукт» перераховувало позивачці кошти як орендну плату, а позивачка їх отримувала. Суд не ставить під сумнів факт цих платежів та враховує його під час оцінки поведінки сторін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц звернула увагу на необхідність урахування фактичної поведінки сторін під час вирішення питання про укладеність договору. Виконання договору обома сторонами, зокрема користування майном, внесення плати та її прийняття, має значення для встановлення наявності між сторонами договірних відносин.

У цій справі наведений висновок підлягає застосуванню з урахуванням конкретних установлених обставин. Факт сплати та прийняття орендної плати підтверджує існування між сторонами фактичних платних відносин щодо користування земельною ділянкою. Водночас зміст платіжних документів сам по собі не дає можливості встановити, на який строк позивачка погодилася передати земельну ділянку відповідачеві. Здійснення платежів упродовж 20172021 років не підтверджує погодження строку оренди саме 49 років.

При цьому на 10 листопада 2016 року, яким датовано спірний договір, щодо цієї ж земельної ділянки існував договір оренди від 27 вересня 2012 року, укладений позивачкою з ТОВ «АПК Хлібопродукт» строком на 10 років та зареєстрований 12 листопада 2012 року. Позивачка пояснювала отримання коштів існуванням саме цих орендних відносин.

ТОВ «АПК Хлібопродукт» і ТОВ «АПП Хлібопродукт» є різними юридичними особами. Доказів повідомлення позивачки про припинення попередніх орендних відносин, заміну орендаря, укладення нового договору з іншою юридичною особою або погодження з нею нового строку оренди тривалістю 49 років матеріали справи не містять.

На підтвердження своїх заперечень відповідач посилається також на копію договору оренди землі від 10 листопада 2016 року, у якій зазначено строк оренди 49 років. Позивачка заперечує підписання цього договору. Оригінал документа суду не надано.

Частиною шостою статті 95 ЦПК України передбачено, що якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

У цьому випадку заперечення позивачки стосуються безпосередньо її волевиявлення на укладення договору та погодження його істотної умови щодо строку. За відсутності оригіналу документа неможливо перевірити належність підпису позивачці та встановити на підставі цієї копії, що вона погодила передачу земельної ділянки ТОВ «АПП Хлібопродукт» в оренду на 49 років.

Суд бере до уваги пояснення відповідача про втрату оригіналу договору внаслідок бойових дій та руйнування документації підприємства. Ця обставина пояснює причину ненадання документа, проте не підтверджує зміст волевиявлення позивачки щодо строку оренди та не усуває необхідності доведення обставин, на які відповідач посилається як на підставу свого права.

Таким чином, наявні у справі докази підтверджують здійснення відповідачем платежів і їх прийняття позивачкою, але не дають підстав установити погодження сторонами строку оренди 49 років. Інших належних та допустимих доказів, з яких можна було б установити погодження позивачкою такого строку, суду не надано.

Висновок Великої Палати Верховного Суду щодо значення фактичного виконання договору не дає підстав вважати доведеним будь-який зміст істотних умов договору лише з огляду на здійснення сторонами певних дій. Установивши факт платежів, суд не може на їх підставі визначити замість сторін строк оренди або визнати доведеним строк 49 років, зазначений лише в копії документа, підписання якого позивачка заперечує.

Державна реєстрація права оренди також не усуває необхідності встановлення правової підстави виникнення зареєстрованого права. У разі спору щодо такої підстави суд оцінює докази, якими підтверджуються виникнення права та зміст відповідних правовідносин.

За встановлених обставин відповідач не довів погодження з позивачкою істотної умови про строк оренди, а тому наявність у ТОВ «АПП Хлібопродукт» права користування спірною земельною ділянкою на підставі договору від 10 листопада 2016 року строком на 49 років належними та допустимими доказами не підтверджена.

Разом із тим позовна вимога про визнання договору неукладеним як самостійний спосіб захисту задоволенню не підлягає. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц зазначила, що факт неукладення правочину з огляду на відсутність волевиявлення особи має оцінюватися судом у мотивувальній частині рішення при вирішенні належної вимоги про захист порушеного права, а не шляхом окремого визнання договору неукладеним.

Тому відмова в задоволенні цієї позовної вимоги не свідчить про встановлення судом існування у відповідача права оренди земельної ділянки строком на 49 років, а є наслідком обрання неналежного самостійного способу захисту в цій частині.

Відповідно до статей 317, 319, 321, 391 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, право власності є непорушним, а власник вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном. Право власника земельної ділянки на захист передбачене також статтею 152 ЗК України.

Оскільки належної правової підстави для подальшого користування відповідачем земельною ділянкою на зареєстрованих умовах не доведено, а державна реєстрація права оренди строком на 49 років обмежує права власника щодо земельної ділянки, порушене право позивачки підлягає захисту шляхом скасування відповідної державної реєстрації та повернення їй земельної ділянки.

Фактичне виконання доводить існування орендних відносин, але не доводить зміст тієї істотної умови, від якої залежить право відповідача утримувати земельну ділянку після пред`явлення власником вимоги про її повернення.

Отримання позивачкою орендних платежів у попередні роки цього висновку не спростовує. Після виникнення спору та пред`явлення власником вимоги про повернення земельної ділянки саме відповідач, який посилається на право її подальшого утримання, повинен довести правову підставу такого користування та строк, протягом якого це право існує. Належних і допустимих доказів існування права оренди на строк 49 років суду не надано.

За таких обставин позов підлягає частковому задоволенню: у вимозі про визнання договору оренди землі неукладеним слід відмовити, а вимоги про скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельної ділянки задовольнити.

Керуючись ст.ст.2,12,19,81,89,263,265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю 'АПП Хлібопродукт' , третя особа: Ізюмська районна адміністрація Харківської області , про визнання договору оренди землі неукладеним, скасування державної реєстрації права оренди на земельну ділянку та повернення земельної ділянки.

Скасувати державну реєстрацію Договору оренди землі від 10.11.2016 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «АПП ХЛІБОПРОДУКТ», зареєстрований державним реєстратором Барвінківської районної державною адміністрацією Харківської області Ляховою Оксаною Василівною 08.04.2017року за №34692087, щодо земельної ділянки кадастровий номер 6322881500:04:000:0198.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «АПП ХЛІБОПРОДУКТ» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер 6322881500:04:000:0198 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,5921 га, що розташована на території Бригадирівської сільської ради Ізюмського району Харківської області.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 11 серпня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "АПП Хлібопродукт", код 39368040, с. Капитолівка, вул. Центральна, 2, Ізюмський р-н, Харківська обл.

Суддя М. М. Перекопський