Рішення № 138900832, 28.07.2026, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/13844/26

Провадження № 2/686/8393/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючої судді - Хараджі Н.В.,

за участю секретаря судових засідань Мельник А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» звернулося до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором № 790481110 від 20.05.2021 у розмірі 81 565,92 грн., судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. покласти на відповідача.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовано тим, що 20.05.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 790481110 на суму 3 400,00 грн.

Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV62NG7.

Перед укладенням Кредитного договору Відповідач з метою отримання кредиту самостійно за допомогою мережі інтернет: перейшов на офіційний сайт Первісного кредитора - www.moneyveo.ua; зареєструвався на даному сайті, створивши Особистий кабінет Позичальника; за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи Первісного кредитора заповнив та подав Заявку на отримання грошових коштів в кредит (далі - Заявка), в якій вказав свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, РНОКПП, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання; пройшов належну перевірку (верифікацію); ознайомився та підтвердив згоду з офертою, індивідуальною частиною Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, які є невід`ємною частиною Кредитного договору. Правила надання грошових коштів у кредит Первісного кредитора, перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.moneyveo.ua.

У Кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.

Згідно з умовами Кредитного договору, Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав Відповідачу грошові кошти у сумі 3 400,00 шляхом перерахування через банк-провайдер.

Проте, в подальшому Відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 22 000,00 грн.

28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» (далі ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1.

Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 148 від 25.08.2021, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01.

ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е (далі Договір факторингу 3) відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором

Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 14.07.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 81 565,92 грн.

Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони Позивача згідно Договору факторингу 3 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі Боржників № б/н від 14.07.2025 до Договору факторингу 3 (до якого входило також відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додається Платіжна інструкція.

ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивач не здійснювали жодних нарахувань за Кредитним договором.

У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони Відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за Кредитним договором.

Станом на дату подання позовної заяви на рахунки Позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості Відповідача за Кредитним договорам.

Загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 81 565,92 грн., яка складається з: 21 999,30 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 59 566,62 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2026 року справу передано для розгляду судді Хараджі Н.В.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12.05.2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Крім того, судом задоволено клопотання про витребування доказів у Акціонерного товариства «Універсал Банк».

19 травня 2026 року до суду від представника відповідача Савченка Ярослава Васильовича надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено:

І. Щодо права відповідача на звернення до суду із цим відзивом. На розгляді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області знаходиться справа № 686/13844/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 174 ЦПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Суд може зобов`язати державний орган чи орган місцевого самоврядування подати відповідну заяву по суті справи (крім позовної заяви).

Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Враховуючи зазначене вище, вважають за належне звернутися із цим відзивом та спрямувати увагу на наступне.

ІІ. Відносно правової позиції відповідача щодо вимог позовної заяви. За змістом цього відзиву повідомляють суд про те, що проти заявлених позивачем позовних вимог відповідач заперечує в повному обсязі.

ІІІ. Правові норми, якими відповідач обґрунтовує безпідставність заявлених вимог.

ПЕРШЕ: відносно відсутності доказів укладення кредитного договору із визначенням умов, на яку посилається позивач.

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ст. 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, […] не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Тобто, надані позивачем документи з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ним нових умов та правил, чи можливості використання позивачем додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у цьому випадку в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Більше того, з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Враховуючи наведене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору кредитор дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» в частині повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими кредитор.

Право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві. Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов`язання, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 провадження № 12-79гс19).

Разом з тим, оскільки відповідачем не здійснювалися будь-які активні конклюдентні дії, пов`язані із укладенням із кредитором кредитного договору саме із визначенням процентної ставки, на яку посилається позивач, відтак вимога щодо стягнення нарахованих відсотків за кредитним договором необґрунтована та задоволенню не підлягає.

ДРУГЕ: щодо відсутності порушеного права позивача в частині стягнення відсотків за кредитним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду аз захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Проте право на звернення до суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 4 ЦПК України. Саме по собі звернення до суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у правових відносинах.

Відтак, завдання цивільного судочинства полягає у захисті саме порушених прав, свобод чи інтересів особи, що звернулася до суду з відповідним позовом.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України передбачено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Тобто, обов`язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду за змістом постанови від 14 березня 2019 року в справі № 757/55244/17-ц зауважив, що вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Отже, при вирішенні спору суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду за змістом постанови від 23 липня 2018 року в справі № 760/8892/17 сформував висновок про те, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Так, звертаючись до суду із цією позовною заявою, позивачем жодним належним та допустимим доказом не доведено факту укладення між відповідачем та кредитором кредитного договору саме із визначенням процентної ставки, на яку посилається позивач, що вказує на відсутність порушеного права позивача в частині стягнення відсотків за кредитним договором та свідчить про необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог в цій частині.

У зв`язку з викладеним, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у частині стягнення відсотків та будь-яких інших штрафних санкцій, нарахованих за кредитним договором.

21 травня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, подана представником позивача Сахаровою Ольгою Ігорівною, у якій остання просить позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити в повному обсязі.

23 червня 2026 року до суду надійшла інформація, витребувана відповідно до ухвали суду від 12 травня 2026 року.

23 червня 2026 року до суду надійшла витребувана інформація від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 .

Згідно з наданою банком інформацією, на рахунок ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 було зараховано грошові кошти в сумі 3 400,00 грн, а 04 червня 2021 року грошові кошти в сумі 18 600,00 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, водночас у прохальній частині позовної заяви просила розглянути справу за відсутності позивача, позовні вимоги підтримала та не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, її представник також не прибув. Водночас у поданому до суду відзиві відповідач та її представник просили розглянути справу за їх відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 20.05.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 790481110 на суму 3 400,00 грн.

Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.

Всупереч умов договору відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала.

28.11.2018 між первісним кредитором та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" укладено договір факторингу № 28/1118-01 (далі - договір факторингу 1). У подальшому до договору факторингу 1 укладалися додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії договору.

Первісний кредитор та ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги № 148 від 25.08.2021, за яким від первісного кредитора ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" відступлено право грошової вимоги до відповідача.

05.08.2020 між ТОВ ТАЛІОН ПЛЮС" та ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" укладено договір факторингу № 05/0820-01 (далі - договір факторингу 2).

ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" та ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" на виконання договору факторингу 2 підписали реєстр прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до договору факторингу 2, за яким від ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС" до ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" відступлено право грошової вимоги до відповідача.

11.07.2025 між ТОВ "ФК "ОНЛАЙН ФІНАНС" та ТОВ "ФК "ЕЙС" укладено договір факторингу № 11/07/25-Е (далі - договір факторингу 3).

Відповідно до реєстру боржників № б/н від 14.07.2025 за договором факторингу 3 заборгованість відповідача становить 81 565,92 грн.

Дана сума також підтверджується із випискою з особового рахунку на період 14.07.2025-26.12.2025.

Факт виконання кредитором свого обов`язку щодо надання відповідачу кредитних коштів за кредитним договором також підтверджується інформацією, витребуваною від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», відповідно до якої на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 .

Згідно з наданою банком інформацією, на рахунок ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 зараховано грошові кошти в сумі 3 400,00 грн, а 04 червня 2021 року грошові кошти в сумі 18 600,00 грн.

Таким чином, наведені відомості підтверджують факт отримання відповідачем грошових коштів, що узгоджується з умовами кредитного договору та свідчить про виконання позивачем свого обов`язку щодо надання кредиту.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановленно законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів і вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмові форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, пійписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідкам прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Судом встановлено, що кредитний договір сторонами укладено в письмовій формі, зазначено його розмір та умови надання кредиту.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідач, не сплативши у вказаний в договорі строк кредит, порушила вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку доводам представника відповідача, викладеним у відзиві від 19 травня 2026 року, суд зазначає наступне.

Посилання представника відповідача на відсутність належних та допустимих доказів укладення кредитного договору та погодження сторонами його істотних умов суд вважає необґрунтованими.

Судом встановлено, що 20 травня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 790481110 в електронній формі. Договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV62NG7.

Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) та її прийняття (акцепту), а відповідно до статті 12 цього Закону моментом підписання електронного правочину, зокрема, є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже, укладення кредитного договору в електронній формі саме по собі не свідчить про відсутність письмової форми правочину, а підписання його одноразовим ідентифікатором є передбаченим законом способом підтвердження волевиявлення особи на укладення електронного правочину.

Посилання представника відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 суд не бере до уваги як таке, що не спростовує встановлених у цій справі обставин.

Так, у справі № 342/180/17 Велика Палата Верховного Суду виходила з конкретних обставин, за яких підписана позичальником анкета-заява не містила умов щодо процентної ставки, а банк посилався на Умови та правила надання банківських послуг, належність яких до укладеного договору та погодження їх позичальником не були належним чином підтверджені.

Натомість у цій справі судом встановлено, що кредитний договір укладений шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця, а відповідачем вчинено послідовні дії, спрямовані на отримання кредиту: здійснено реєстрацію в особистому кабінеті, подано заявку на отримання кредиту, пройдено процедуру ідентифікації та верифікації, погоджено умови кредитування та підписано кредитний договір одноразовим ідентифікатором.

Крім того, факт реального отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується інформацією АТ «Універсал Банк», витребуваною судом.

Згідно з наданою банком інформацією, на рахунок ОСОБА_1 20 травня 2021 року зараховано 3 400,00 грн., а 04 червня 2021 року 18 600,00 грн.

Таким чином, на рахунок відповідача фактично зараховано загалом 22 000,00 грн., що відповідає сумі кредитних коштів, яку позивач зазначає як отриману відповідачем у межах кредитних правовідносин.

Зазначені обставини у сукупності з електронним кредитним договором та відомостями про його підписання свідчать про виникнення між сторонами кредитних правовідносин та фактичне отримання відповідачем кредитних коштів.

При цьому відповідачем та її представником не надано суду доказів того, що кредитний договір не укладався, одноразовий ідентифікатор MNV62NG7 не використовувався відповідачем, доступ до особистого кабінету здійснювався іншою особою або що зараховані на рахунок відповідача кошти були отримані нею з інших правових підстав.

За таких обставин суд вважає доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору та виникнення у відповідача обов`язку щодо повернення отриманих кредитних коштів на умовах, визначених договором.

Щодо доводів представника відповідача про непогодження процентної ставки суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

У даному випадку умови щодо процентів за користування кредитом є складовою укладеного електронного кредитного договору. Відповідач, підписавши договір одноразовим ідентифікатором, погодилася з його умовами.

Сам факт заперечення відповідачем у суді погодження процентної ставки не спростовує факту укладення нею електронного договору та не може сам по собі нівелювати його умови, якщо належними та допустимими доказами підтверджено процедуру укладення договору, його підписання та фактичне отримання кредитних коштів.

Водночас суд враховує, що відповідно до правових висновків Верховного Суду право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом існує в межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення такого строку нарахування договірних процентів за користування кредитом припиняється, а правові наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання визначаються відповідно до статті 625 ЦК України.

Таким чином, доводи представника відповідача про повну відсутність правових підстав для стягнення процентів не ґрунтуються на встановлених судом обставинах. Разом із тим розмір процентів, що підлягає стягненню, має бути визначений з урахуванням погодженого сторонами строку кредитування та положень законодавства щодо припинення права кредитодавця нараховувати договірні проценти після закінчення такого строку.

Щодо доводів представника відповідача про відсутність порушеного права позивача суд зазначає, що вони також не знайшли свого підтвердження.

Судом встановлено послідовний перехід права вимоги за кредитним договором.

Так, 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. На виконання зазначеного договору підписано Реєстр прав вимоги № 148 від 25 серпня 2021 року, відповідно до якого право грошової вимоги до відповідача було відступлено ТОВ «Таліон Плюс».

Надалі 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, а на його виконання Реєстр прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року, відповідно до якого право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е. Відповідно до Реєстру боржників від 14 липня 2025 року право вимоги до відповідача за кредитним договором № 790481110 перейшло до позивача.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, з огляду на встановлений судом факт укладення договорів факторингу та наявність відповідних реєстрів прав вимоги, суд вважає доведеним факт набуття позивачем права вимоги до відповідача за кредитним договором.

Посилання представника відповідача на відсутність у позивача порушеного права є необґрунтованим, оскільки невиконання відповідачем грошового зобов`язання порушує право особи, яка на момент звернення до суду є належним кредитором у відповідному зобов`язанні.

При цьому суд враховує, що відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається. Відповідачем не надано доказів припинення зобов`язання, належного виконання умов кредитного договору, погашення заборгованості або недійсності правочинів, на підставі яких позивач набув право вимоги.

Отже, доводи представника відповідача, викладені у відзиві від 19 травня 2026 року, не спростовують факту укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, виникнення у неї обов`язку щодо їх повернення та переходу права вимоги до позивача.

Разом з тим при визначенні розміру заборгованості суд зобов`язаний перевірити поданий позивачем розрахунок, зокрема період нарахування процентів та відповідність такого нарахування умовам кредитного договору і вимогам чинного законодавства.

За таких обставин доводи представника відповідача щодо повної безпідставності позовних вимог суд відхиляє.

Таким чином, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» є обґрунтованими та доведеними належними і допустимими доказами, а доводи відповідача та її представника, викладені у відзиві на позовну заяву, не спростовують встановлених судом обставин.

Враховуючи встановлений судом факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, невиконання нею зобов`язань щодо їх повернення, а також набуття позивачем права вимоги за вказаним кредитним договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн., які сплачено позивачем за подання позову до суду.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то відповідно до частин 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано Договір про надання правничої допомоги від 20 серпня 2025 року № 20/08/25-01, з додатком № 1 та з додатковою угодою № 25770900903 до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, Акт прийому-передачі наданих послуг та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Оскільки позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу у даній справі.

Проте, враховуючи неспівмірність розміру витрат на правничу допомогу, складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходячи з критерію розумності та співрозмірності, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 3000,00 грн. витрат на правничу допомогу, вважаючи таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 274, 275, 279, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42986956) заборгованість за Кредитним договором № 790481110 від 20.05.2021 у розмірі 81 565,92 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42986956) судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ: 42986956) 3000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата виготовлення повного тексту рішення суду 10.08.2026 року.

Суддя Хмельницького

міськрайонного суду Н.В. Хараджа