Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа № 761/32652/26
Провадження № 2-з/761/291/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 серпня 2026 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Савчук Ю.Н., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом зобов`язання закрити доступ до веб-сайту, заборони використання комп`ютерної програми, у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерт ЮА», Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерт», ОСОБА_2 про захист авторських прав, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерт ЮА», Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерт», ОСОБА_2 про захист авторських прав.
Позов обґрунтовано тим, що позивач є автором та єдиним власником усіх майнових авторських прав на комп`ютерну програму «Автоматизована електронна система продажу квитків на концертні та інші культурно-видовищні заходи «ІНФОРМАЦІЯ_5» та її компонентів, що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію авторського права.
Позивачем встановлено, що Відповідачі - ТОВ «КОНЦЕРТ», ТОВ «КОНЦЕРТ ЮА», ОСОБА_2 , використовують Програму «ІНФОРМАЦІЯ_5» або її суттєві компоненти у комерційній діяльності на вебсайті https://concert.ua для здійснення продажу квитків на концертні та культурно-видовищні заходи. Факт використання відповідного програмного забезпечення підтверджується відомостями з публічного реєстру власників доменних імен (WHOIS) щодо веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 доступними за веб-адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, а також публічною офертою, розміщеною за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.
18 лютого 2026 року позивач направив відповідачам письмову вимогу про негайне припинення незаконного використання Комп`ютерної програми від 18.02.2026 року (копія додається). Незважаючи на отримання зазначеної вимоги, відповідачі не вчинили жодних дій, спрямованих на припинення порушення майнових авторських прав позивача, у зв`язку з чим вимога була залишена без виконання та без належного реагування.
Одночасно з поданням позову позивачем подано заяву, відповідно до якої він просить забезпечити позов шляхом зобов`язання інтернет-провайдера Товариства з обмеженою відповідальністю "«СОФТПРОМ СОЛЮШИНЗ" закрити доступ до веб-сайту concert.ua; зобов`язання відповідачів забезпечити збереження у незмінному стані вихідного коду, технічної документації, журналів подій, конфігураційних файлів, баз даних та інших матеріалів, що стосуються програмного забезпечення, заборони відповідачам здійснювати дії, спрямовані на видалення, модифікацію, приховування або знищення вихідного коду, технічної документації та інших електронних доказів, пов`язаних із використанням програмного забезпечення на веб сайті concert.ua., заборони вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, передачу, зміну реєстранта, адміністративного чи технічного контакту доменного імені concert.ua, а також інші дії.
Заява обґрунтована тим, що вжиття заходів забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача, оскільки кожен день неправомірного використання програмного забезпечення породжує нові порушення виключних майнових прав автора, збільшує обсяг незаконного використання об`єкта інтелектуальної власності, дозволяє відповідачам отримувати прибуток та одночасно збільшує розмір збитків, яких зазнає позивач.
Згідно з п.2 ч.1 ст.433 ЦК України об`єктами авторського права є твори, а саме: комп`ютерні програми.
Аналогічне положення містить ст.6 Закону України «Про авторське право та суміжні права.
За змістом ст.424 ЦК України майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Відповідно до ст.440 ЦК України майнові права на твір належать його авторові, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Згідно з ч.1 ст. 437 ЦК України та ст.9 Закону України «Про авторське право та суміжні права» авторське право виникає у його автора в момент створення твору.
Ч.4 ст. 9 Закону України «Про авторське право та суміжні права» передбачено, що для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація авторського права чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.
За змістом ч.5 ст.9 цього Закону суб`єкт авторського права для засвідчення належних йому особистих немайнових прав та/або майнових прав на твір (оприлюднений чи неоприлюднений), факту і дати його опублікування, набуття майнових прав на твір на підставі договору або закону може зареєструвати своє авторське право на твір у відповідному державному реєстрі.
Державна реєстрація авторського права і договорів, які стосуються майнових прав на твір, здійснюється НОІВ відповідно до затвердженого Установою порядку з дотриманням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру". На підставі рішення про державну реєстрацію авторського права на твір або рішення про державну реєстрацію договору, що стосується майнових прав на твір, НОІВ видає відповідне свідоцтво.
В матеріалах справи наявні Свідоцтва, видані Державною організацією «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій (УКРНОІВІ), видані позивачу ОСОБА_1 .
Таким чином, позивач вважається автором відповідних комп`ютерних програм, а відтак йому належать майнові права інтелектуальної власності.
Зв приписами ч.3, 4 ст.426 ЦК України використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом. Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об`єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.
Ст.427 ЦК України передбачено, що майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі.
Відповідно до ст.443 ЦК України використання твору здійснюється виключно з дозволу суб`єкта авторського права або іншої уповноваженої на надання такого дозволу особи, крім випадків правомірного використання твору без такого дозволу, встановлених законом.
Ст.1107 ЦК України передбачено, що розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких правочинів: 1) ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) ліцензійний договір; 3) договір про створення за замовленням і використання об`єкта права інтелектуальної власності; 4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності; 5) інший правочин щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.
Як стверджує позивач у позовній заяві, жодних договорів з відповідачами щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності він не укладав, а відтак відповідачі здійснюють використання таких прав неправомірно.
Таким чином судом встановлено, що між сторонами дійсно виник спір щодо майнових прав інтелектуальної власності.
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд прийшов до висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову та надані до неї документи, дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У постанові ВП ВС від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 зазначено, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Тобто можливість забезпечення судом позову не пов`язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову і яким чином цей захід реалізує мету його вжиття.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Вказана норма імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Згідно ч. 1, 2 ст. 151 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з приписами ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішення від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову і яким чином цей захід реалізує мету його вжиття.
При цьому суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, до ухвалення рішення у справі.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суди повинні також враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у даному конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2022 року у справі № 640/31815/21 дійшов такого висновку: «Колегія суддів зазначає, що судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України, основними засадами (принципами) судочинства, а саме: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому таке судового рішення стає обов`язковим для виконання до його апеляційного перегляду.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
При цьому в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними».
Позивач у заяві зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову значно ускладнить або унеможливить виконання рішення суду.
Суд, дослідивши матеріали заяви, вважає, що позивач довів суду, щоневжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також унеможливить ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду з огляду на наступне.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Такої позиції притримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).
При цьому слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що позивачем доведено, що невжиття заходів забезпечення позову значно ускладнить або унеможливить виконання рішення суду щодо поділу цього майна.
Отже, невжиття заходів забезпечення позову може значно ускладнити виконання рішення за результатами розгляду справи, а також унеможливить ефективний захист прав та інтересів позивача, доведено, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останнього до ухвалення судового рішення у справі, або захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення потрібно буде докласти значних зусиль та витрат.
Враховуючи наведене, заява про забезпечення позову в частині єнеобґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
За таких обставин суд вважає, що за даних обставин заява про вжиття заходів забезпечення позову є підставною лише в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНЦЕРТ», Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНЦЕРТ.ЮА» та ОСОБА_2 забезпечити збереження у незмінному стані вихідного коду, технічної документації, журналів подій, конфігураційних файлів, баз даних та інших матеріалів, що стосуються програмного забезпечення, яке використовується на веб сайті concert.ua та є предметом дослідження у даній справі; заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «КОНЦЕРТ», Товариству з обмеженою відповідальністю «КОНЦЕРТ.ЮА» та ОСОБА_2 здійснювати дії, спрямовані на видалення, модифікацію, приховування або знищення вихідного коду, технічної документації та інших електронних доказів, пов`язаних із використанням програмного забезпечення на веб сайті concert.ua.; заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, передачу, зміну реєстранта, адміністративного чи технічного контакту доменного імені concert.ua.
Заява в частині вжиття заходів забезпечення позову шляхом зобов`язання інтернет-провайдера Товариства з обмеженою відповідальністю "«СОФТПРОМ СОЛЮШИНЗ" закрити доступ до веб-сайту concert.ua та заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «КОНЦЕРТ», Товариству з обмеженою відповідальністю «КОНЦЕРТ.ЮА» та ОСОБА_2 використовувати комп`ютерну програму «Автоматизована електронна система продажу квитків на концертні та інші культурно-видовищні заходи «ІНФОРМАЦІЯ_5» та/або її компонентів - програм «ІНФОРМАЦІЯ_6», «ІНФОРМАЦІЯ_7», «ІНФОРМАЦІЯ_10», «ІНФОРМАЦІЯ_9», «ІНФОРМАЦІЯ_8 до задоволення не підлягає з врахуванням наступного.
Відповідно до ч.10 ст.150 ЦПК України, не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом спору у справі є, в тому числі, зобов`язання інтернет-провайдера Товариства з обмеженою відповідальністю "«СОФТПРОМ СОЛЮШИНЗ" закрити доступ до веб-сайту concert.ua та заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «КОНЦЕРТ», Товариству з обмеженою відповідальністю «КОНЦЕРТ.ЮА» та ОСОБА_2 використовувати комп`ютерну програму «Автоматизована електронна система продажу квитків на концертні та інші культурно-видовищні заходи «ІНФОРМАЦІЯ_5» та/або її компонентів - програм «ІНФОРМАЦІЯ_6», «ІНФОРМАЦІЯ_7», «ІНФОРМАЦІЯ_10», «ІНФОРМАЦІЯ_9», «ІНФОРМАЦІЯ_8.
Отже, вказані заходи забезпечення позову за своїм змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог.
Правомірність чи неправомірність використання відповідачами майнових прав інтелектуальної власності буде встановлено судом у ході розгляду справи по суті.
Таким чином вжиття заходів забезпечення позову в цій частині вважалося б вирішенням справи по суті до постановлення рішення у справі.
Згідно ч. 6 ст. 153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
З врахуванням ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, а відтак не порушуують законні права та інтереси відповідачів. Останні не позбавлені права у будь-який момент звернутися до суду за скасуванням заходів забезпечення позову та навести свої доводи з цього приводу, які будуть предметом дослідження суду.
Відповідно до приписів ст.158 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або ухвалення рішення про повну відмову у задоволенні позову, заходи забезпечення позову можуть бути скасовані та будуть діяти до моменту набрання рішенням законної сили, суд не вбачає підстав вимагати від позивача забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Таким чином, обставини, за яких суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення відповідно до положень ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутні.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 149, 150, 151, 153, 353-354 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерт ЮА», Товариства з обмеженою відповідальністю «Концерт», ОСОБА_2 про захист авторських прав- задовольнити частково.
Вжити заходів забезпечення позову шляхом:
- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНЦЕРТ» (код ЄДРПОУ: 43915844, місцезнаходження: 01135, місто Київ, вул. Дмитрівська, Шевченківський р-н, будинок 66А, приміщення 2), Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНЦЕРТ.ЮА» (код ЄДРПОУ 45949896, місцезнаходження: Україна, 01135, місто Київ, вул.Дмитрівська, Шевченківський р-н, будинок 66-А, офіс 1) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до набрання законної сили рішенням суду у цій справі забезпечити збереження у незмінному стані вихідного коду, технічної документації, журналів подій, конфігураційних файлів, баз даних та інших матеріалів, що стосуються програмного забезпечення, яке використовується на веб сайті concert.ua;
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «КОНЦЕРТ» (код ЄДРПОУ: 43915844, місцезнаходження: 01135, місто Київ, вул. Дмитрівська, Шевченківський р-н, будинок 66А, приміщення 2), Товариству з обмеженою відповідальністю «КОНЦЕРТ.ЮА» (код ЄДРПОУ 45949896, місцезнаходження: Україна, 01135, місто Київ, вул.Дмитрівська, Шевченківський р-н, будинок 66-А, офіс 1) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) здійснювати дії, спрямовані на видалення, модифікацію, приховування або знищення вихідного коду, технічної документації та інших електронних доказів, пов`язаних із використанням програмного забезпечення на веб сайті concert.ua.;
- заборонити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження, передачу, зміну реєстранта, адміністративного чи технічного контакту доменного імені concert.ua.
В іншій частині заяви відмовити.
Стягувач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Боржники:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНЦЕРТ», код ЄДРПОУ 43915844, місцезнаходження: 01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, будинок 66А, приміщення 2.
2. Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНЦЕРТ ЮА», код ЄДРПОУ 45949896, місцезнаходження: 01135, м. Київ, вул. Дмитрівська, будинок 66-А, офіс 1.
3. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.
Копію ухвали про забезпечення позову направити сторонам у справі для негайного виконання та вжиття відповідних заходів.
Суд роз`яснює, що відповідно до ч. 4 ст. 157 ЦПК України, особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку ст. 261 ЦПК України.
Суддя:
Судове рішення № 138900611, Шевченківський районний суд міста Києва було прийнято 11.08.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 761/32652/26. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: