Ухвала суду № 138900579, 06.08.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 756/2124/26

Провадження № 1-кс/761/18943/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року місто Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №1202510050002743 від 10.11.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, про арешт майна,

В С Т А Н О В И В:

До слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва 28.07.2026 відповідно до ухвали Київського апеляційного суду від 19.05.2026 надійшло клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №1202510050002743 від 10.11.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, про арешт майна, яке вилучене 10.02.2026 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Клопотання мотивоване тим, що за версією органу досудового розслідування на території м. Києва здійснює свою діяльність Об`єднання ветеринарної медицини в м. Києві, яке є державною установою ветеринарної медицини (код ЄДРПОУ: 00699715, адреса: м. Київ, вул. Волинська, 12), підпорядковується Головному управлінню Держпродспоживслужби в м. Києві і належить до сфери управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

В свою чергу, Об`єднанню ветеринарної медицини в м. Києві підпорядковані наступні державні ветеринарні лікарні м. Києва: Державна міська лікарня дрібних тварин (адреса місцезнаходження:

м. Київ, вул. Волинська, 12); лікарня ветеринарної медицини Оболонського району (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Кульженків Сім`ї, 3); лікарня ветеринарної медицини Шевченківського району (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Олени Теліги, 9); лікарня ветеринарної медицини Святошинського району (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Жмеринська, 5); лікарня ветеринарної медицини Солом`янського району (адреса місцезнаходження: м. Київ вул. Добрузька, 8); лікарня ветеринарної медицини Печерського району (адреса місцезнаходження: м. Київ вул. Сергія Миронова 2); лікарня ветеринарної медицини Дніпровського району (адреса: м. Київ вул. Райдужна, 67).

Так, у невстановлений досудовим розслідування дату та час, але не пізніше 10.11.2025 у керівництва клінік Об`єднання ветеринарної медицини в м. Києві, виник злочинний умисел на отримання неправомірної вигоди за видання офіційних ветеринарних документів, виданих всупереч встановлених вимог та без проведення усіх необхідних процедур.

З метою реалізації свого злочинного умислу було розроблено злочинний план отримання від власників тварин неправомірної вигоди за видачу офіційних ветеринарних документів з внесеними до них завідомо неправдивими даними.

Так, для перетину кордону з твариною-компаньйоном необхідно дотримуватися вимог країни, до якої планується здійснити виїзд, а також вимог країн, через які буде здійснюватися транспортування тварини. Для оформлення документів, які відповідають європейським вимогам необхідно пройти прийом у лікаря ветеринарної медицини для проходження чипування (ідентифікації) та щеплення проти сказу. Ідентифікація тварин повинна здійснюватися перед вакцинацією проти сказу або в день її проведення.

Після здійснення вакцинації необхідно здійснити забір крові для дослідження на титри антитіл, який, згідно з пунктом 2 Додатку IV до Регламенту (ЄС) №576/2013, роблять щонайменше через 30 днів після дати вакцинації та за 3 місяці до дати переміщення. Вказані процедури можна провести у лікарні ветеринарної медицини, і в тому числі державній, або в акредитованій лабораторії, що відповідає вимогам Наказу Мінагрополітики №288 від 01.08.2014, де проводять відповідні дослідження.

Таким чином встановлено, що підготовка документів для виїзду за кордон з домашніми тваринами має складати близько 4 місяців.

При цьому, лікарями ветеринарної медицини після отримання неправомірної вигоди від власників тварин, видаються документи в порушення вищезазначених вимог, а до офіційних ветеринарних документів вносяться завідомо неправдиві відомості щодо дати проведення щеплень та забору крові для проведення досліджень. За вищевказані «послуги» службові особи районних лікарень ветеринарної медицини, а також Державної міської лікарні дрібних тварин отримують неправомірну вигоду, розмір якої в середньому становить від 7 000 грн. до 12 000 грн. (офіційний платіж не перевищує 2100 грн.).

В ході здійснення досудового розслідування встановлено осіб, які можуть бути причетними до вчинення вказаного кримінального правопорушення: начальник Об`єднання ветеринарної медицини в м. Києві ОСОБА_6 ; заступник начальника Об`єднання ветеринарної медицини в м. Києві - ОСОБА_5 ; лікар ветеринарної медицини в Оболонському районі м. Києва - ОСОБА_7 ; провідний лікар ветеринарної медицини клініки дрібних тварин - ОСОБА_8 ; провідний лікар ветеринарної медицини у Печерському районі м. Києва - ОСОБА_9 ; провідний лікар ветеринарної медицини у Дніпровському районі м. Києва - ОСОБА_10 ; провідний лікар ветеринарної медицини у Солом`янському районі м. Києва - ОСОБА_11 ; провідний лікар ветеринарної медицини Шевченківського району м. Києва - ОСОБА_12 ; провідний лікар ветеринарної медицини у Шевченківському районі м. Києва - ОСОБА_13 ; завідувач Лікарні ветеринарної медицини Святошинського району - ОСОБА_14 ; завідувач лікарні ветеринарної медицини Оболонського району - ОСОБА_15 ; ОСОБА_16 - пособник, особа, яка здійснює продаж ветеринарних документів через OLX та контактує із завідуючою лікарнею ветеринарної медицини Шевченківського району.

10.02.2026 на підставі ухвали слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_17 від 07.02.2026, проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході проведення якого виявлено та вилучено майно на яке прокурор в своєму клопотанні просить накласти арешт.

11.02.2026 постановою слідчого Оболонського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_18 , вказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженню.

Таким чином, з метою забезпечення схоронності речових доказів, враховуючи, що з матеріалів досудового розслідування вбачається наявність достатніх підстав вважати, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, прокурор просить накласти арешт на зазначене майно.

13.02.2026 клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про арешт майна надійшло на розгляд до Оболонського районного суду міста Києва.

27.03.2026 ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва у справі №756/2124/26 вказане клопотання направлено до Київського апеляційного суду для вирішення питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції, у зв`язку з тим, що 19.03.2026 постановою Першого заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_19 про доручення здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування було доручено здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №1202510050002743 від 10.11.2025 Шевченківському УП ГУ НП у м. Києві.

19.05.2026 ухвалою Київського апеляційного суду подання Голови Оболонського районного суду міста Києва задоволено та матеріали клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про арешт майна направлено до Шевченківського районного суду міста Києва, для розгляду по суті.

15.07.2026 супровідним Київського апеляційного суду вказане клопотання направлено до Шевченківського районного суду міста Києва.

28.07.2026 відповідно до протоколу автоматизованого визначення слідчого судді матеріали даного клопотання переданні у провадження слідчого судді ОСОБА_1 .

В судовому засіданні прокурор Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 клопотання підтримав, просив його задовольнити, а також подав доповнення до свого клопотання, відповідно до яких просив накласти арешт на вказане майно також з метою забезпечення подальшої можливої конфіскації майна як виду покарання, оскільки з моменту подання вказаного клопотання до суду особі в якої було вилучено вказане майно було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Представник власника майна - адвокат ОСОБА_4 , в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, зазначив, що вказане клопотання до суду було подано з порушенням передбачених КПК України строків, а також стороною обвинувачення під час проведення обшуку були допущено порушення, про які ним адвокатом в зауваженнях до протоколу обшуку. Крім того, адвокат також зазначив, що частина вилучених грошових коштів належить дружині ОСОБА_5 - ОСОБА_20 , та ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва зобов`язано слідчого Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві повернути його дружині вказані грошові кошти.

Слідчий суддя, заслухавши доводи прокурора, адвоката, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, дійшов висновку про наступне.

Так, у провадженні Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві перебувають матеріли кримінального провадження №1202510050002743 від 10.11.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

10.02.2026 на підставі ухвали слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_17 від 07.02.2026, проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході проведення якого виявлено та вилучено майно на яке прокурор в своєму клопотанні просить накласти арешт.

11.02.2026 постановою слідчого Оболонського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_18 , вказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженню.

11.02.2026 у межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 368 КК України.

Звернення прокурора з клопотанням про арешт на вказане майно зумовлено необхідністю забезпечення збереження речових доказів, а також подальшої можливої конфіскації майна як виду покарання.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна (ч. 2 ст. 131 КПК України).

Так, відповідно до положення п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим майном можуть бути речі, якщо вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, та (або) зберегли на собі його сліди.

Частиною 2 ст. 168 КПК України визначено, що тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положеннями п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів, а також конфіскації майна як виду покарання.

Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

При цьому, ч. 3 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Так, в силу ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, майно, яке за обґрунтованої підозри органу досудового розслідування має одну або декілька ознак, наведених у ст. 98 КПК України, може набути статусу речового доказу за рішенням слідчого, яке відповідно до вимог ч. 3 ст. 110 КПК України приймається у формі постанови.

Постановою слідчого Оболонського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_18 від 11.02.2026 майно на яке прокурор просить накласти арешт визнано речовим доказом у вказаному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини під поняттям необхідності слід розуміти, що втручання відповідає нагальній суспільній необхідності та що воно пропорційне з правомірною метою, яку планується досягти (п. 67 справи «ОЛССОН (OLSSON) проти Швеції», п. 44 справи «Камензинд проти Швейцарії» та інші).

Також, з метою дотримання принципу верховенства права, органи влади повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання та збереження доказів, які стосуються події злочину. Це не є обов`язком досягнення результату, але обов`язком вжиття заходів. Зазначені усталені принципи були висловлені, у тому числі, у справах: «Холодков і Холодкова проти України» (заява 29697/08, рішення від 07.05.2015), «Сердюк проти України» (заява 61876/08, рішення від 12.03.2015), «Мащенко проти України» (заява №42279/08, рішення від 11.06.2015).

Положеннями ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

З урахуванням викладеного, арешт майна з огляду на положення, передбачені п.1 ч. 2 та ч. 3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Крім того, в силу санкції ч. 3 ст. 368 КК України, за якою ОСОБА_5 повідомлено про підозру, суд у разі визнання його винуватим у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, може застосувати у вигляді додаткового покарання - конфіскацію майна.

Водночас, при вирішенні клопотання сторони обвинувачення, слідчий суддя враховує, що закон не вимагає, щоб докази на підтвердження вчинення кримінального правопорушення були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого кримінального правопорушення. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно застосувати зазначений вид заходу забезпечення кримінального провадження з метою досягнення дієвості цього провадження та уникнення негативних наслідків.

Так, матеріали провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення майна, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

Доводи адвоката ОСОБА_4 , що прокурором пропущені строки для звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна, слідчий суддя не бере до уваги, оскільки сам по собі факт порушення строку звернення до слідчого судді для вирішення питання про арешт не може бути підставою для відмови в арешті майна, яке відповідає завданням кримінального провадження.

Крім того, слідчий суддя також не бере до уваги доводи адвоката, що наявність ухвали слідчого судді, якою було зобов`язано орган досудового розслідування повернути тимчасово вилучене майно, позбавляє можливості накласти арешт на вказане майно, оскільки в судовому засіданні не було встановлено та адвокатом не доведено, що вказане майно не відповідає критеріям речового доказу та не підлягатиме конфіскації майна як виду покарання.

Враховуючи викладене та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого ОСОБА_5 повідомлено про підозру у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202510050002743 від 10.11.2025, слідчий суддя з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, передачі та відчуження майна, яке постановою слідчого від 11.02.2026 визнано речовим доказом та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а також з урахуванням пред`явленої ОСОБА_5 підозри, дійшов висновку про наявність достатніх підстав для накладення арешту на майно, яке належить підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке вилучене в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 131, 132, 170-173, 309, 310, 392, 393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання прокурора Оболонської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 - задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке вилучене 10.02.2026 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме, на:

-мобільний телефон марки «Samsung» темного кольору в чохлі IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2 : НОМЕР_2 , з сім-картками НОМЕР_3 та НОМЕР_4 ;

-банківські картки АТКБ «ПриватБанк» за номером НОМЕР_5 та номер НОМЕР_6 ;

-1 купюра номіналом 2 долара США з с/н: Е04739965A;

-2 купюри номіналом 1 гривня, с/н: СА8071546, СН8184308;

-5 купюр номіналом 20 гривень, с/н: ЕЗ7275851, ГП1777907, ЕЄ1027339, ДП9830356, ДЛ7180267;

-2 купюри номіналом 50 гривень, с/н: АА2360014, АР3921424;

-3 купюри номіналом 100 гривень, с/н: ЕН1020780, ЄЕ7773374, АЛ5847477;

-3 купюр номіналом 200 гривень, с/н: БЛ0832949, АЛ1125964, ЕБ3748168;

-14 купюр номіналом 500 гривень, с/н: КА1691628, ВТ2021300, ЛИ8719499, КИ0987450, ЄГ6992618, ГМ3154203, АК0178782, ЄП4894881, АП2078375, ЛЄ8726563, ЗН5431185, ЛВ7996817, ЕУ4928547, ЛБ2572356;

-17 купюр номіналом 1000 гривень, с/н: ЄК9424020, БН4120772, ЛЄ3400669, АЗ8328440, ЗК9120982, БР4294326, БП8177670, ЛЖ0878793, АТ0450123, ЄУ0453952, ГС2757120, ЄР7255106, ЛЄ0452677, ЗН1033385, КЗ4349760, ЛЖ8324550, ЄН5510586;

-3 флеш накопичувача з написами «Київська профспілка АПК», «Apacer», «БИОФАРМ Ветиринарные препараты»;

-5 євро (1 купюра) с/н: А1516043972;

-10 євро (7 купюр) с/н: SC6018952701, PA6553607813, FA1655452215, VB0135196543, VB0441211672, WB 7097105088, WA5934170674;

-20 євро (28 купюр) с/н: RP5484887874, UE3619406483, SP7045899902, PI8091399303, NA5107905127, RP5928565239, RP6172801893, UE8163939104, MC0517240287, XA0154148337, EA2919245239, EC0939097538, UF3749154541, EC1056790457, SE1223745391, SB8157618931, FM1529786373, US6028681476, MX3284783772, NC2304958733, UA1760136285, SE5006764837, MX0006596826, UA0576774489, SC6010090545, UD2785806657, UB9609364955, UC2424452554;

-100 ЄВРО (10 купюр) WA3315441979, WA3315441961, WA3315441952, WA3315441943, WA3315441934, WA3315441925, WA3315441916, WA3315441907, WA3315441898, WA3315441988;

-100 доларів США KB54989203J, FF48483188A, QE88536850A, QE88536846A, QE88536886A, QC82329663A, QA24125252A, QE27424952A, PK53263952H, PK47556929D, MK07009498C, LL71837978E, PL33682856J, PK53263953H, PK92143305D, PK92143307D, PK92143308D, QE88536843A, QE88536847A, QE88536848A, KB66935471Q, KH39986461A, KK62046551C, KB17515838K, HF18124361F, KB80339666M, FL09333919C, XP06128163A, KE30768870B, KB64788281A;

-50 доларів США (4 купюри) с/н: MB59123282A, JD44586181A, MB74591584A, MC10704390A;

-20 доларів США (1 купюра) с/н: MJ21429268A;

-5 доларів США (1 купюра) с/н: UK61605858A;

-2 долари США (1 купюра) с/н: G08547019A;

-1 долар США (3 купюри) с/н: B89942282D, J90307486A, B76443553C;

-1000 гривень (55 купюр) с/н: ЄН9644388, АЕ0894651, БЛ3250733, БМ3275951, АЗ2157866, ЄР5546682, ЄМ7863553, КБ9671964, АН8065394, АА7895763, ЕГ5065632, ЕГ2245646, МА7851648, ЗС7042437, ЕА9118922, КИ9411135, ВТ2692672, АЄ1004735, ГП6498233, АТ9677596, ЛЖ5630357, ЛБ0236501, ЗС7172779, ВТ9857289, БМ1059288, ЛЖ7459049, АС9961510, БМ7586347, БР4919815, АУ8257899, АД0947588, ГС6348441, АА7127883, ЄМ3001396, ГТ6414640, ГМ1808564, ЛИ6919326, АР0631047, МГ2421311, АМ8667530, ВТ5958463, БП4397237, ЗС8107223, ВС7695582, ЄК2695616, ГН4106911, АЗ6221731, ЗП0693565, БК9898485, ЄР5072956, ЄН1844974, АА4283122, ГП6498232, МВ1196406, АЛ3154325;

-500 гривень (80 купюр) с/н: АЗ8986341, КЕ1160848, КЄ0951595, ЗН4094303, ЛЕ6238488, КН4831229, ЕГ8075739, ЗН6241895, МВ0863039, ЕД6852092, АК9324478, КГ1333811, КБ8152974, КГ8894482, ЕД7029663, ЕГ8742035, ЄВ6441940, ЦБ1153858, ГЛ9567890, МВ4424031, КД1982802, КГ9128562, КИ8201365, ГЛ0408286, КА5237230, ВЖ3559145, ЕС8364011, ЄР5624445, ГВ5445907, ВТ9573516, КГ9791563, ЄУ9042468, ЛА9566530, ГЛ2105837, ЗБ3590800, ЛИ7316568, ЦБ3562579, ВЕ0374228, ХА7673777, АИ1558438, ВБ8855937, ВЕ8786678, МВ5716336, КА6620542, СГ8927470, ЕС1866890, ЛБ3033519, КЄ9599541, ЕТ6671251, ЕЖ9611147, ЄП6434810, ЕБ0014784, ЄЖ0125384, АБ7084543, ЛИ8144787, АЖ6423707, ЕИ0870506, ЕЗ5746102, ЕА1282336, ЕД2482188, КЗ6543404, ЕЗ1553168, ЄТ1732559, ЕР0076508, ЗБ14080943, ЗМ1306709, КЗ0970872, ЄЖ0245279, ХВ8744599, ЕВ2951506, ЕБ5199819, КЕ9795805, ЕЄ6967935, ЄЛ3754596, ХА7345400, ЕИ4302090, ГН1226413, МА7489216, ГК1500003, АК2058233;

-200 гривень (17 купюр) с/н: ЄБ3861464, АТ0761770, АР9122688, ЕЕ4411453, ВЄ4274426, ВЗ6795024, ВТ5022115, АС0050291, ВН9239133, ЄВ4412932, ГБ9110406, ЕД8602130, ЄД7559063, ЗВ9692872, АЛ1218616, БР8488378, ЗВ1063165;

-100 гривень (14 купюр) с/н: ЗВ2878057, ЕЗ4575530, ЄА0404286, АН4450032, ЗА4927416, ЄД4663363, ЕЄ2859812, ЄГ0142396, ЄЗ1297432, АЛ2006840, ЗБ1055330, ЄЕ6654187, ЄВ9702511, АЛ2461934;

-50 гривень (11 купюр) с/н: АП6946747, ЕБ7217964, АД5456345, АД9924929, АМ8429006, ЕГ1224249, АР1458611, АЛ4272398, АП3202699, КЄ4530421, ЕВ1926005;

-20 гривень (3 купюри) с/н: ГН3844607, ГС8001455, ДП6014747.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1