Ухвала суду № 138900446, 11.08.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/22682/24 Провадження №2-з/760/255/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Тесленко І. О.,

за участю секретаря судового засідання Вергангіввького Б.І.,

позивача за первісним позовом

(відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_1 ,

представника позивача за первісним позовом (представника відповідача за зустрічним позовом) ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні заяву представника позивача за первісним позовом ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне рухоме майно в цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на 1 / 2 частину квартири, визнання права власності на 1 / 2 частину хатніх речей, набутих у шлюбі та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання квартири особистою приватною власністю та поділ майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

21 жовтня 2025 року до Солом`янського районного суду міста Києва на підставі ухвали судді Солом`янського районного суду міста Києва Засторожнікової К.С. від 09 жовтня 2025 року надійшли матеріали справи за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на 1 / 2 частину квартири та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання квартири особистою приватною власністю та поділ майна подружжя.

23 жовтня 2025 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали цивільної справи передані судді Тесленко І.О. Фактично справу передано судді згідно реєстру передачі справ 30 жовтня 2025 року.

В період з 10 листопада 2025 року по 14 листопада 2025 року суддя перебувала у відпустці тому питання про призначення справи до розгляду суддею не вирішувалось.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києві від 17 листопада 2025 року, прийнято позовну заяву до розгляду та призначено підготовче судове засідання.

17 квітня 2026 року від судді Майстренка О.М надійшли матеріали справи №760/3849/26 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/2 частину хатніх речей, набутих у шлюбі, для вирішення питання про об`єднання цивільних справ №760/22682/24 та №760/3849/26 в одне провадження.

Ухвалою від 07 травня 2026 року об`єднано в одне провадження цивільну справу №760/22682/24 за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на 1 / 2 частину квартири та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання квартири особистою приватною власністю та поділ майна подружжя та цивільну справу №760/3849/26 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/2 частину хатніх речей, набутих у шлюбі; справі присвоєно єдиний унікальний номер №760/22682/24; передано об`єднані матеріали справи №760/22682/24 за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на 1 / 2 частину квартири та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання квартири особистою приватною власністю та поділ майна подружжя та цивільну справу №760/3849/26 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/2 частину хатніх речей, набутих у шлюбі для здійснення реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду; продовжено проведення по цивільній справі № 760/22682/24 транспортно-товарознавчої експертизи, призначеної Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 09 лютого 2026 року, експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03057, місто Київ, вулиця Бродських Сім`ї, будинок 6, код ЄДРПОУ 02883096), попередивши їх про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків, передбачену ст. ст. 384, 385 Кримінального кодексу України; визначено дату проведення експертизи на 03 червня 2026 року о 10:00 год.; зобов`язано учасників справи виконати клопотання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (03057, місто Київ, вулиця Бродських Сім`ї, будинок 6, код ЄДРПОУ 02883096), та: надати для експертного дослідження транспортні засоби «JEEP RENEGADE» та «FORD FOCUS С-МАХ» з відповідними реєстраційними документами до них; огляд зазначених колісних транспортних засобів (КТЗ) відбудеться 03.06.2026, для чого сторонам у справі або їх представникам з належно оформленими довіреностями необхідно прибути о 10 год. 00 хв. до місця збору сторін за адресою: вул. Сім`ї Бродських, буд. 6, м. Київ, вестибюль Київського НДІСЕ; забезпечити належними умовами для проведення огляду вказаних колісних транспортних засобів, а саме: вільним доступом до КТЗ (вільний простір з кожної сторони КТЗ не менше 2 м), освітленням (в т.ч. переносним джерелом); надати інформацію щодо перебування досліджуваних КТЗ у ДТП, проведених капітальних ремонтах та наявних вузлах і агрегатах, які потребували ремонту або заміни, надати інформацію про виконання оновлення складових, наявність корозійних пошкоджень кузову досліджуваного КТЗ, його пробіг на відповідну дату, встановлене додаткове обладнання (зазначити: дати виготовлення та монтажу, ціну придбання) тощо; провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

25 червня 2026 року від директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Кисельова М., надійшов висновок експерта від 12 червня 2026 року №2057/26-54 за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи у цивільній справі №760/22682/24.

У період з 22 червня 2026 року по 12 липня 2026 року суддя перебувала у відпустці, тому питання про поновлення провадження суддею не вирішувалось.

Ухвалою від 14 липня 2026 року провадження у справі за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на 1 / 2 частину квартири та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання квартири особистою приватною власністю та поділ майна подружжя, - поновлено; призначено підготовче судове засідання у справі.

31 липня 2026 року представником позивача за первісним позовом подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яка обґрунтована наступним. 25.09.2024 р. ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва було відкрите

загальне позовне провадження у цій справі за позовом ОСОБА_3 до

ОСОБА_4 про визнання права власності на 1 / 2 частину квартири, набутої у шлюбі. 23.02.2026 р. ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва у справі №760/3849/26 було відкрите загальне позовне провадження за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на 1 / 2 частину хатніх речей, набутих у шлюбі, на загальну вартість 894 900,00 грн. 07.05.2026 р. ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва у справі №760/22682/24 було об`єднання в одне провадження цивільну справу №760/22682/24 за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на 1 / 2 частину квартири та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання квартири особистою приватною власністю та поділ майна подружжя та цивільну справу №760/3849/26 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на 1/2 частину хатніх речей, набутих у шлюбі. 25.09.2024 р. ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва суду у справі №760/22682/24 була задоволена заява позивача про забезпечення позову і накладений арешт на 1 / 2 частину спірної квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно Інформації від 12.09.2024 р. з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зазначена квартира належить відповідачки ОСОБА_5 . Відповідачка, дізнавшись про позов ОСОБА_3 , стала недобросовісно користуватися своїми цивільними і процесуальними правами, її поведінка суперечить принципу добросовісності, моральним засадам суспільства, грубо порушує житлові права позивача і спричиняє йому матеріальну і моральну шкоду. Відповідачка з жовтня 2024 р. і до цього часу чинить перешкоди позивачу у користуванні спільної квартирою, змінила два замка на вхідних дверях квартири і позбавив його можливості проживати у квартирі. Позивач змушений вже біля двох років орендувати собі житло, витрачаючи на це власні кошти. З цього приводу позивач 16.10.2024 р. звертався до Солом`янського управління поліції ГУ НП у м. Києві. Факт зміни відповідачкою замків на вхідних дверях спільної квартири підтверджений Актом обстеження на предмет доступу до квартири від 16.10.2024 р. і листом Солом`янського управління поліції ГУ НП у м. Києві від 18.10.2024 р. , які Є у матеріалах справи. На час зміни замків, у зазначеної квартирі знаходилися хатні речі (речі хатнього господарства), придбані сторонами у шлюбі, на загальну суму 894 900,00 грн., що зазначені у Переліку від 16.02.2026 р., є у матеріалах справи. Також у матеріалах справи у четвертому томі на 34 аркушах Є ФОТОТАБЛИЦЯ кольорових фотографій, зроблених позивачем безпосередньо у спірної квартирі.З жовтня 2024 р. і по теперішній час речі хатнього господарства, які Є предметом позову ОСОБА_3 , знаходяться повністю під контролем - тобто у володінні і користуванні відповідачки ОСОБА_4 . Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Позивач з жовтня 2024 р. жодного разу у свою квартиру потрапити не зміг. Відповідачка після зміни замків у спільної квартирі, 23.10.2024 р. подала в суд позов про визнання квартири її особистою приватною власністю (справа № 760/22682/24). Факт зміни замків у квартирі підтверджується Актом обстеження на предмет доступу до квартири від 16.10.2024 р. (Є у матеріалах справи). Саме через вказану протиправну поведінку відповідачки, позивач змушений був звернутися до суду з позовом про визнання права власності на 1 / 2 частину хатніх речей, набутих у шлюбі. Таким чином Є всі підстави вважати, що не накладення арешту на спірне рухоме майно, що зазначене у Переліку, надасть можливість відповідачки вивезти та/або продати його, що істотно ускладнить або унеможливити ефективний судовий захист, поновлення прав позивача, та виконання майбутнього рішення суду. Накладення арешту на спірне рухоме майно до розгляду цій справи по суті, навпаки забезпечить ефективний і вчасний судовий розгляд з наступним виконанням судового рішення. Також зазначив, що Єдиний державний реєстр судових рішень містить безліч ухвал, де за аналогічними позовами про визнання права власності на 1 / 2 частини хатніх речей, набутих у шлюбі, за аналогічними підставами суди задовольняють заяви і накладають арешт на спірне рухоме майно до розгляду справи по суті. Вважає, що зустрічне забезпечення не потрібне, так як арешт рухомого майна у вигляді опису і передачі на відповідальне зберігання на період розгляду цієї справи не може спричинити відповідачу будь-якої шкоди.На підставі викладеного просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на рухоме майно, що знаходиться у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: Розумна домашня камера дверного дзвінка WIFI Intercom HD дверний дзвінок; Шафа чотирьохсекційна вбудована розпашна шафа для одягу білого кольору 310 см. х 260 см. X 60 см.; Лавка дерев`яна лакована 150см 90см 50см.; Пилосос миючий Bosch BWD41740; Роутер Archer axlO tp-link; Пральна машина BOSCH WAY32891eu; Тумба підвісна вологостійка 90 см.х 59см. х 40см. з двома шухлядами і умивальником; Дзеркало з в алюмінієвій рамі 80 см. х 70 см.; Бойлер (водонагрівач) Atlantic-2000w на 50л.; Кухня (кухонний гарнітур вбудований) кутовий білого кольору верхній фасад сірого нижній фасад фарбований акриловою фарбою з МДФ та ДСП, з направляючими та довідниками ВШМ; Холодильник Samsung No Frost двокамерний, розміром 210 см. х 60 см. х 65 см.; Духова шафа електрична Gunter&Hauer ЕОМ-966; Варильна поверхня електрична Gunter & Hauer CF 646; Стіл обідній дерев`яний масив, лаковий розкладний; Стілець дерев`яний м`який кухонний «Парма», колір «горіх темний», 6 штук; Кухонна витяжка ELICA А60Х PLAS; Мийка сталева (нержавійка) під стільницю STYLO 2В; Кран змішувач для кухні; Фільтр для води зворотного осмосу «Наша Вода» Absolute; Кухонний посуд і інвентар: бокали, стакани, чашки, миски, ложки, лопатки, половники; Телевізор SONY KD-55XG8196; М`який куток у вітальні з двох диванів «Орхідея» розміром 1.5x2м. кожний; М`який великий пуф розміром 80 х 80 см.; Журнальний стіл комбінованої конструкції дуб/метал; Комод двостулковий розпашний кольору «клен чорно-коричневий», розміром 150 см. X 40 см. X 104 см.; Тумба трьохстулкова зсувна кольору «клен чорно-коричневий», розміром 180 см. х 40 см. X 74 см.; Кондиціонер Cooper & Hunter CH-S12XN7 Prima Pias; Робот-пилосос миючий Xiaomi; Очищувач повітря HYUNDAI HP-50; Софа м`яка розкладна з нішею для білизни розміром 150 см. х 100 см.; Двоспальне дерев`яне ліжко «Севілья» з матрасом «Wind» розміром 200 см. х 160 см.; Тумба дерев`яна "Сулрет-3" з двома шухлядами, дві тумби; Шафа трьохсекційна вбудована розпашна з МДФ та ДСП білого кольору; Телевізор SONY KDL-32 Bravia, два телевізора; Компактний монохромний лазерний багато-функціональний пристрій Brother DCP- 7057; Двоспальне дерев`яне ліжко з матрацом розміром 200 см. X 160 см.; Шафа трьохсекційна вбудована розпашна з МДФ з ДСП білого кольору.

В судове засідання представник позивача за первісним позовом з`явився, вказану заяву підтримав, просив її задовольнити. Вказав, що після того як позивач за первісним позовом подав первинний позов відповідачка змінила замки у спірній квартирі, після чого у нього до неї нема доступу. Таким чином, він в ній не проживає вже два роки, що свідчить про неправомірні дії з боку відповідача за первісним позовом. Також, вона не надає йому можливості бачитись з дитиною. Крім того, зазначив, що при зверненні до суду з позовом щодо визнання права власності на 1 / 2 частину хатніх речей, набутих у шлюбі, ними вже подавалась заява про забезпечення позову, однак у її задоволенні було відмовлено. В обґрунтування вказаної ухвали було зазначено, що не можливо встановити наявність відповідних речей у квартирі, однак, ними було надано до матеріалів справи відповідні фотографії з відмітками де що знаходиться. Не погоджуючись з вказаною ухвалою вони звернулись до апеляційного суду однак до цього часу рішення за апеляційною скаргою не прийнято. У зв`язку з чим, представник позивача скористався своїм правом на подання відповідної заяви повторно. Також, заявив клопотання про допит позивача за первісним позовом як свідка.

Позивач за первісним позовом в судове засідання з`явився, заяву свого представника підтримав. При допиті його у якості свідка повідомив, що 08.08 у нього був день народження, він спілкувався зі своїм сином телефоном, намагався домовитись щодо зустрічі, у телефонній розмові син йому підтвердив що всі речі на місці і знаходяться у спірній квартирі.

Вислухавши учасників, дослідивши матеріали справи суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Таким чином, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи подальше вчинення дій, що можуть порушити права та інтереси позивача, поновлення яких є предметом судового розгляду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер.

Згідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1 - 1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Разом із тим, передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті (ч. 10 ст. 150 ЦПК України).

На підтвердження обставин, викладених у заяві, позивачем надано суду фотознімки з зображенням відповідних предметів. При цьому, суд зважає на те, що встановити місце здійснення відповідних фотознімків та дату не вбачається можливим.

Надані позивачем за первісним позовом у якості свідка свідчення щодо підтвердження його сином наявності всього переліку майна у спірній квартирі суд розцінює критично. Оскільки вказана особа є позивачем за первинним позовом у справі, в інтересах якої і подана відповідна заява.

Сам син позивача зі слів якого майно знаходиться у спірній квартирі допитаний судом не був.

Також, суд звертає увагу що у заяві представником позивача за первісним позовом вказано майно без зазначення його ідентифікаційних ознак, що позбавляє суд встановити та ідентифікувати відповідні предмети.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, пошкодити, знищити чи знецінити його.

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.

Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.

Отже, заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав та законних інтересів інших осіб. При цьому ухвалою про забезпечення позову не може вирішуватися спір по суті.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Подібний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 7 вересня 2020 року у справі № 522/3471/20 (провадження № 61-9451св20) та від 08.10.2020 у справі № 465/4985/18 (провадження № 61-6066св19).

При цьому, будь - яких доказів на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову до матеріалів справи не надано.

Представник позивача посилався в обґрунтування поданої заяви на те, що відповідачем за первинним позовом було змінено замки у спірній квартирі та позбавлено позивача за первісним позовом доступу до квартири.

Як вбачається з Акту обстеження на предмет доступу до квартири від 16 жовтня 2024 року у квартирі АДРЕСА_2 було змінено замки внаслідок чого ОСОБА_3 не може потрапити до квартири.

При цьому, суд зважає на те, що сам по собі вказаний факт не є підтвердженням вчинення відповідачем за первинним позовом будь - яких дій які направлені на відчуження, знищення спірного майна тощо.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на 1 / 2 частину хатніх речей, набутих у шлюбі 17 лютого 2026 року, тобто після сплину суттєвого терміну після складання вищезазначеного акту.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Відповідно до статті 1 Протоколу 1 до Європейської конвенції з прав людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті частини другої статі 1 Протоколу №1, має забезпечити «справедливу рівновагу» між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються і поставленою метою. (Рішення ЄСПЛ у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28.07.1999 року, заява №22774\93).

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Заява про забезпечення позову має бути обґрунтованою, зокрема у частині співмірності виду забезпечення позову та заявлених позовних вимог (або майбутніх позовних вимог), їх взаємозв`язку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Крім цього, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову має бути домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Між тим, питання обґрунтованості позовних вимог перевіряються судом під час розгляду справи по суті і не мають розглядатися при забезпеченні позову, оскільки дана процесуальна дія є оперативним заходом, що вживається для забезпечення виконання рішення суду у разі його потенційного задоволення.

При цьому суду не надано належних та допустимих доказів, які б вказували на можливість недобросовісних дій з боку відповідача, а також на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду.

Таким чином заявником не обґрунтовано підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, необхідності забезпечення позову, не наведено достатніх підстав вважати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, наявності спірного майна у відповідача станом на момент подання (розгляду) відповідної заяви, можливості ідентифікації вказаних у ній предметів (речей).

Як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149 - 153, 260 - 261, 353 - 355 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

у задоволенні заяви представника позивача за первісним позовом ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне рухове майно в цивільній справі за первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на 1 / 2 частину квартири, визнання права власності на 1 / 2 частину хатніх речей, набутих у шлюбі та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання квартири особистою приватною власністю та поділ майна подружжя, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Підготовче судове засідання у справі відкласти на 12 год. 00 хв. 29 вересня 2026 року у приміщенні Солом`янського районного суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Грушецька, 1, каб. 9.

Копії ухвали надіслати учасникам справи.

Про дату, час та місце розгляду справи повідомити учасників справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя І. О. Тесленко