Ухвала суду № 138900419, 11.08.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/33455/25 4-с/760/42/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Верещінської І.В., за участю секретаря судового засідання Негари А., розглянувши скаргу представника державного підприємства «Завод 410 ЦА» - Поліщука Д.А. на дії державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач: ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В :

Представник державного підприємства «Завод 410 ЦА» - Поліщук Д.А. звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач: ОСОБА_1 . В обґрунтування скарги посилався на те, що 16.05.2025 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Боярчуком Олександром Владиславовичем (надалі - державний виконавець, виконавець) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 760/12565/24 виданий 10.04.2025, Солом`янським районним судом м. Києва, про стягнення з ДП «Завод 410 ЦА»(надалі - Боржник) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 495 783,16 грн., компенсацію втрат частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати в сумі 29 377,73 грн., а всього 525 160,89 (п`ятсот двадцять п`ять тисяч сто шістдесят гривень 89 коп.) гривень без врахування утримання прибуткового податку й інших обов`язкових платежів.

16.05.2025 виконавцем, керуючись ст. ст. 3, 27, 40, Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон), винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 52 516,09 грн.

16.05.2025 виконавцем, керуючись статтею 42 Закону, та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, винесена постанова про стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 402,96 грн.

16.05.2025 виконавцем в порядку ст. 56 Закону винесено постанову про арешт коштів боржника в банківських установах у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 578079,94 грн., та направлено на виконання до банківських установ для виконання, в тому числі за допомогою електронної взаємодії Автоматизованої системи виконавчого провадження(надалі - АСВП) з банківськими установами.

20.05.2025 виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження НОМЕР_2 в порядку ст. 30 Закону.

08.09.2025 ДП «Завод 410 ЦА» отримано інформацію від банківських установ щодо обліку постанов про арешт коштів боржника.

Згідно листа АБ «Укргазбанк» останній обліковує постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про арешт коштів боржника від 16.05.2025, ВП НОМЕР_1.

А також ряд інших постанов про арешт коштів на рахунках боржника, зокрема і постанову головного державного виконавця Солом`янського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Цапенко С.М. про арешт коштів боржника від 13.11.2024, ВП 72310281 - що винесена в рамках ЗВП для забезпечення виконання рішення судів.

27.10.2025 ДП «Завод 410 ЦА» звернулось з відповідною заявою до Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з викладеною проблемою, та проханням зняти арешт з рахунків боржника по постанові НОМЕР_3 від 16.05.2025.

Однак згідно відповіді Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 19.11.2025, підстав для зняття арешту з коштів, що містяться на рахунках в банківських установах саме за постановою НОМЕР_3 від 16.05.2025 - немає, оскільки зведене виконавче провадження діюче, та не всі рішення виконані в повному обсязі.

Представник скаржника вказує, що ДП Завод 410 ЦА є державним підприємством, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави, а також є об`єктом критичної інфраструктури. Внаслідок прийняття оскаржуваної постанови ДП "Завод 410 ЦА" позбавлене можливості вести нормальну господарську діяльність, оскільки позбавлене доступу до власних коштів, які є державними коштами, спрямованими на діяльність критично важливого підприємства, а тому ДП "Завод 410 ЦА" позбавлене можливості виконувати належним чином свої обов`язки під час дії військового стану, наслідком чого є штрафні санкції від міжнародних контрагентів, виконання зобов`язань, взятих Україною перед міжнародними партнерами, або ж взагалі повна відмова контрагентів вести господарську діяльність з ДП "Завод 410 ЦА" до моменту оплати відповідних рахунків та поновлення відповідних ліцензій, за які заявник немає можливості сплатити кошти у зв`язку з блокуванням рахунків.

З вищевикладених підстав скаржник звернувся з даною скаргою до суду, у поданій скарзі просить суд:

1.Скаргу Державного підприємства «Завод 410 цивільної авіації» - задовольнити.

2.Визнати дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), які полягають у винесенні постанови про арешт коштів на рахунках Державного підприємства «Завод 410 цивільної авіації» по постанові НОМЕР_3 від 16.05.2025 - протиправними.

3.Скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про арешт коштів боржника НОМЕР_3 від 16.05.2025 на 578079,94 грн.

4.Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з коштів на рахунках ДП "Завод 410 ЦА", який був накладений постановою НОМЕР_3 від 16.05.2025, з подальшим надсиланням відповідної постанови про зняття арешту до банківських установ у яких відкрито рахунки ДП "Завод 410 ЦА".

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про час, дату і місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України.

Представник скаржника Матвеєв М. подав заяву, у якій просить суд розгляд заяви проводити у його відсутність.

Стягувач ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеною в постанові від 5 вересня 2022 року № 1519/2-5034/11 (№ 61-175сво21) порядок ухвалення судового рішення та його проголошення залежить від того чи судове засідання, яким завершений розгляд справи, відбулось у присутності учасників справи, чи за їхньої відсутності; повне судове рішення було складено чи складання повного судового рішення було відкладено.

У разі розгляду судом справи без виклику учасників справи або учасники справи в судове засідання не з`явились, ухвалення рішення відбувається у такому самому порядку, проте з урахуванням певних винятків: а) рішення не проголошується; б) датою ухвалення рішення є дата складання повного судового рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання таке судове засідання не проводиться. У цьому випадку судове рішення не проголошується (частина четверта статті 268 ЦПК України) і датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення (друге речення частини п`ятої статті 268 ЦПК України).

З урахуванням розумності положення частини п`ятої статті 268 ЦПК України слід розуміти таким чином: у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи, суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення. Проте у разі зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це не є порушенням прав сторін.

Відтак, суд зазначає датою ухвалення рішення дату складання повного його тексту, не зважаючи на те, що вона відмінна від дати судового засідання, на яку було призначено розгляд справи.

Вивчивши вимоги заяви та матеріали справи, суд приходить до висновку, що подана скарга задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємною частиною права на суд та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.

У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання рішення залишилося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина судового процесу для цілей ст. 6 Конвенції.

Судом встановлено, що 16.05.2025 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Боярчуком Олександром Владиславовичем (надалі - державний виконавець, виконавець) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 760/12565/24 виданого 10.04.2025, Солом`янським районним судом м. Києва, про стягнення з ДП «Завод 410 ЦА»(надалі - Боржник) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 495 783,16 грн., компенсацію втрат частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати в сумі 29 377,73 грн., а всього 525 160,89 (п`ятсот двадцять п`ять тисяч сто шістдесят гривень 89 коп.) гривень без врахування утримання прибуткового податку й інших обов`язкових платежів.

16.05.2025 виконавцем, керуючись ст. ст. 3, 27, 40, Закону України «Про виконавче провадження», винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 52 516,09 грн.

16.05.2025 виконавцем, керуючись статтею 42 Закону, та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, винесена постанова про стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 402,96 грн.

16.05.2025 виконавцем в порядку ст. 56 Закону винесено постанову про арешт коштів боржника в банківських установах у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 578079,94 грн., та направлено на виконання до банківських установ для виконання, в тому числі за допомогою електронної взаємодії Автоматизованої системи виконавчого провадження(надалі - АСВП) з банківськими установами.

20.05.2025 виконавцем винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження НОМЕР_2 в порядку ст. 30 Закону.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). Про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення.

Згідно п. 10-2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ Про виконавче провадження, зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання

рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України,

рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.

Положення, передбачені абзацом двадцять другим цього пункту, не поширюються на рішення, стягувачами за якими є держава, органи Пенсійного фонду України, інші державні цільові фонди, суб`єкти, визначені в абзаці двадцять другому цього пункту, а також на рішення про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення.

Згідно Постанови КИ №101 від 04.02.2023 Про затвердження Порядку визначення підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану

3. Перелік підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану (далі - перелік), визначається Мінстратегпромом (в редакції, чинній на час подання скарги), а наразі після змін 03.12.2025 року - Міноборони.

Відповідно до ч. 2 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

Згідно з ч. 4 статті 35 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт, накладений виконавцем на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей протягом строку, на який виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, не знімається, крім випадків, передбачених пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону. У період зупинення вчинення виконавчих дій виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів до розшуку боржника (його майна) або проведення перевірки його майнового стану.

Згідно з абз. 2 ч. 2 статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

Відповідно до ч. 4 статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

5. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Отже, суд приходить до висновку проте, що у даному випадку підстави для зняття арешту відсутні.

Щодо доводів скарги відносно неправомірності винесення приватним виконавцем постанов про накладення арешту на грошові кошти, судом зазначається наступне.

Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 18 цього Закону України виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення.

Порядок звернення стягнення на кошти боржника у виконавчому провадженні встановлений статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з частиною першою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до ст. 48 ч. 2 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Частиною 4 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

У статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Аналіз вимог діючого законодавства, зокрема ст. 18, ст. 48, ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» вказує на те, що виконавець зобов`язаний вжити заходів щодо примусового виконання рішення, у тому числі накладати арешт на кошти, які перебувають на рахунках у банках.

За змістом ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Таким чином, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Окрім того, доказів того, що рахунок боржника має спеціальний режим використання, а кошти, на які було накладено арешт, має обмеження у накладанні арешту та проведення стягнення, матеріали справи не містять.

Щодо питання арешту коштів в межах зведеного виконавчого провадження чи окремого провадження судом зазначається наступне.

Велика Палата Верховного Суду (далі - ВП ВС) у постанові від 18.12.2025 у справі №580/3888/24 дійшла наступного висновку: проведення перевірки виконавцем під час здійснення виконавчого провадження виконання боржниками рішення суду не має імперативного характеру, а є дискреційним повноваженням виконавця і, відповідно, не є обов`язковою процесуальною дією в кожному випадку.

Проаналізувавши норми Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон), ВП ВС звернула увагу, що згідно з п. 1 ч. 3 ст. 18 Закону в межах здійснення виконавчого провадження законодавець наділяє виконавця повноваженням здійснювати перевірку виконання боржниками рішень, які підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону.

Здійснення такої перевірки є правом виконавця, реалізація якого залежить від його розсуду, а не імперативно обов`язковою дією у кожному виконавчому провадженні чи перед кожною процесуальною виконавчою дією. На це звертає увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.12.2025 року у справі №580/3888/24.

Окрім того, Закон встановлює чіткі та стислі строки для прийняття виконавцем постанови про арешт майна (коштів) боржника. За цих умов арешт майна (коштів) боржника є процесуальною дією, що має забезпечувальний характер, і вчиняється виконавцем автоматично, без попередньої перевірки стану виконання рішення боржником у розумінні п. 1 ч. 3 ст. 18 Закону, оскільки застосування цього заходу безпосередньо пов`язане з настанням визначеного юридичного факту (відкриття виконавчого провадження чи виявлення майна).

Відсутність такої перевірки сама собою не свідчить про порушення виконавцем принципів неупередженості, ефективності, своєчасності і повноти вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що скарга представника державного підприємства «Завод 410 ЦА» - Поліщука Д.А. на дії державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач: ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.19, 22, 55, 64 Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.12, 13, 447, 451 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

В задоволенні скарги представника державного підприємства «Завод 410 ЦА» - Поліщука Д.А. на дії державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач: ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

Суддя І.В. Верещінська