Рішення № 138900138, 10.08.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 725/1773/26

Провадження № 2/727/2202/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючої судді Чебан В.М.

при секретарі Миронюк Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит, відповідно до змісту якого зазначає, що 25.12.2021 року між первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем було укладено Договір про споживчий кредит №4616792, згідно з яким відповідачу було надано кредит у розмірі 5000,00 грн. строком на 15 днів, з кінцевою датою повернення кредиту 09.01.2022 року, зі сплатою процентів у розмірі 3,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування ним, стандартною (базовою) процентною ставкою у розмірі 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом та комісією за надання кредиту у розмірі 1450,00 грн., що становить 29 % від суми кредиту.

Вказує, що вищевказаний Договір про споживчий кредит було укладено в електронній формі та підписано відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора «L77615», що, на думку позивача, відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».

Стверджує, що на виконання умов вищевказаного Договору первісний кредитор ТОВ «МІЛОАН» 25.12.2021 року перерахував відповідачу кредитні кошти у розмірі 5000,00 грн. на платіжний інструмент «MASTERCARD» №536354*88.

Вказує, що 25.07.2024 року між первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» та позивачем ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено Договір факторингу №25-07/24, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило, а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» набуло права грошової вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит №4616792 від 25.12.2021 року.

Зазначає, що відповідач належним чином зобов`язання за вищевказаним Договором не виконував, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у загальному розмірі 15533,20 грн., з яких: 4792,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 9291,20 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом та 1450,00 грн. заборгованість за комісією.

На підставі викладеного, позивач ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за Договором про споживчий кредит №4616792 від 25.12.2021 року у загальному розмірі 15533,20 грн., з яких: 4792,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 9291,20 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом та 1450,00 грн. заборгованість за комісією, а також понесені судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 квітня 2026 року було відкрито спрощене провадження у справі №725/1773/26 за позовом ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості; призначено судове засідання на 13 травня 2026 року.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Дронь О.І. в судове засідання не з`явились, хоча повідомлялись судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило. У зв`язку із вищевикладеним суд вважає можливим розглянути зазначену цивільну справу у їх відсутності.

Згідно спрямованого до суду відзиву на позов представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Дронь О.І. заперечує факт укладення відповідачем Договору про споживчий кредит №4616792 від 25.12.2021 року, зазначаючи, що вказаний договір від імені ОСОБА_1 фактично уклала його донька ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому вказує, що спадщину після її смерті відповідач не оформляв.

Вказує, що, розуміючи необхідність повернення кредитних коштів, отриманих його донькою, відповідач частково визнає позовні вимоги, а саме в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4792,00 грн., водночас заперечує проти стягнення заборгованості за процентами та комісією.

Зазначає, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн. відповідач визнає частково у сумі 3000,00 грн., посилаючись на неспівмірність їх розміру зі складністю справи та обсягом наданої правничої допомоги.

На підставі викладеного, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Дронь О.І. просить суд позовні вимоги задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту у розмірі 4792,00 грн., у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за процентами та комісією відмовити, а витрати на професійну правничу допомогу зменшити до 3000,00 грн.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, а також спрямований до суду представником відповідача відзив на позов, вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» є обґрунтованими частково та підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що 25.12.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем ОСОБА_1 було оформлено Договір про споживчий кредит №4616792, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 5000,00 грн. строком на 15 днів, з 25.12.2021 року, з кінцевою датою повернення кредиту та сплати передбачених Договором платежів 09.01.2022 року, а позичальник, у свою чергу, зобов`язався повернути отримані кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом та передбачені Договором комісії (а.с.26-30).

Відповідно до умов вищевказаного Договору проценти за користування кредитом у межах первісно визначеного строку кредитування нараховуються за ставкою 3,00 відсотки від фактичного залишку кредиту за кожен день користування ним, а стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом встановлена у розмірі 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування ним; комісія за надання кредиту визначена у розмірі 1450,00 грн., що становить 29 відсотків від суми кредиту та нараховується одноразово (а.с.26-30).

Вищезазначені умови кредитування відображені також у Паспорті споживчого кредиту (а.с.45), анкеті-заяві на кредит (а.с.46), правилах надання коштів у позику в ТОВ «МІЛОАН» (а.с.47-51) та Графіку платежів за Договором про споживчий кредит №4616792 від 25.12.2021 року (а.с.44).

При цьому, вищевказаний Договір про споживчий кредит №4616792 від 25.12.2021 року був підписаний відповідачем ОСОБА_1 за допомогою його електронного підпису у формі одноразового ідентифікатора «L77615» 25.12.2021 року о 15 годині 28 хвилин (а.с.52)

На виконання умов вищевказаного Договору первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» 25.12.2021 року о 15 годині 28 хвилин було здійснено перерахування кредитних коштів у розмірі 5000,00 грн. на платіжний інструмент «MASTERCARD» №536354*88, із зазначенням у призначенні платежу: «Кошти згідно договору 4616792», що підтверджується відповідною квитанцією «Liqpay» (а.с.53).

Таким чином, первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» було виконано свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів за Договором про споживчий кредит №4616792 від 25.12.2021 року шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 5000,00 грн. на зазначений відповідачем при оформленні кредиту платіжний інструмент.

Разом із тим, зі спрямованих позивачем до суду відомостей про щоденні нарахування та погашення за вищевказаним Договором (а.с.54) вбачається, що 08.02.2022 року в рахунок виконання зобов`язань за Договором було здійснено платежі, з яких 466,00 грн. кредитодавцем зараховано в рахунок погашення процентів, 208,00 грн. в рахунок погашення тіла кредиту та 100,00 грн. в рахунок сплати нарахованої цього ж дня комісії за управління та обслуговування кредиту.

В подальшому зобов`язання за Договором у повному обсязі виконані не були, у зв`язку з чим, згідно з розрахунком, складеним первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН», заборгованість за Договором про споживчий кредит №4616792 становила 15533,20 грн., з яких: 4792,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 9291,20 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом та 1450,00 грн. заборгованість за комісією за надання кредиту (а.с.54).

25.07.2024 року між первісним кредитором ТОВ «МІЛОАН» та позивачем ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» було укладено Договір факторингу №25-07/2024 (а.с.8-17), відповідно до умов якого первісний стягувач - ТОВ «МІЛОАН» відступило фактору позивачу ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права грошової вимоги до боржників за договорами про споживчий кредит. Відповідно до п.6.1.3 вказаного Договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому-передачі Реєстру боржників для друку, після чого фактор стає новим кредитором щодо боржників, зазначених у Реєстрі.

26.07.2024 року ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» підписали Акт приймання-передачі Реєстру боржників для друку, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боржників, після чого до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшли права грошової вимоги заборгованості до включених у нього боржників (а.с.19-20).

Згідно з витягом із Реєстру боржників до Договору факторингу №25-07/2024, до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» перейшло, зокрема, право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за Договором про споживчий кредит №4616792 у загальному розмірі 15533,20 грн., з яких: 4792,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 9291,20 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом та 1450,00 грн. заборгованість за комісією (а.с.21-24).

При цьому, виконання позивачем ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» зобов`язань щодо фінансування за Договором факторингу №25-07/2024 підтверджується платіжною інструкцією №448090004 від 26.07.2024 року (а.с.18).

Водночас, згідно зі спрямованим позивачем ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» розрахунком заборгованості (а.с.7), після набуття ним права вимоги додаткові проценти, пеня, штрафні санкції, інфляційні втрати та 3 % річних відповідачу не нараховувалися, а загальний заявлений позивачем до стягнення розмір заборгованості за Договором про споживчий кредит №4616792 від 25.12.2021 року становить 15533,20 грн., з яких: 4792,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 9291,20 грн. заборгованість за процентами та 1450,00 грн. заборгованість за комісією.

Частинами 1, 2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статтей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Частиною 1 статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За наведених обставин, досліджені судом докази, на переконання суду, підтверджують факт надання первісним кредитором та отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 5000,00 грн. за Договором про споживчий кредит №4616792 від 25.12.2021 року, часткове виконання відповідачем зобов`язань за вищевказаним Договором, наявність непогашеної заборгованості за тілом кредиту у розмірі 4792,00 грн., а також перехід до позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права грошової вимоги за вищезазначеним Договором.

Разом із тим, суд не погоджується із визначеним позивачем розміром заборгованості за вищевказаним Договором про споживчий кредит №4616792 від 25.12.2021 року в частині нарахованих ним відповідачу процентів за користування кредитом у сумі 9291,20 грн. та комісії за надання кредиту у сумі 1450,00 грн. та вважає, що заявлені у цій частині позовні вимоги підлягають лише частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування», у редакції, чинній на момент укладення спірного Договору, умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», у редакції, чинній на момент укладення спірного Договору, до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

При цьому положеннями ст. 11 вищевказаного Закону передбачено обов`язок кредитодавця безоплатно надавати споживачу визначену законом інформацію щодо стану кредитної заборгованості.

Отже, чинне на момент укладення спірного Договору законодавство допускало встановлення кредитодавцем комісії, пов`язаної з наданням кредиту, однак правомірність її стягнення залежить від того, чи встановлена така плата за конкретну послугу кредитодавця та чи відповідає відповідна умова договору вимогам ЗУ «Про споживче кредитування».

До подібних висновків прийшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

При цьому, відповідно до пункту 1.5.1 вищевказаного Договору про споживчий кредит №4616792 від 25.12.2021 року вбачається, що комісія за надання кредиту становить 1450,00 грн, яка нараховується за ставкою 29.00 відсотків від суми кредиту одноразово.

Згідно з пунктом 2.2.1 вищезазначеного Договору вбачається, що позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1-1.5.2 договору, в термін (дату), вказаний в п. 1.4. У випадку, якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2 або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною в п. 1.6 договору, в сумі та на умовах визначених п. 2.3 договору.

При цьому, пунктом 2.4.1 вищевказаного Договору передбачено, що позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого п. 1.4 договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.

Проаналізувавши вищевикладені пункти умов вищезазначеного Кредитного договору, суд приходить до висновку, що в них не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія, а тому первісним кредитором - ТОВ «Мілоан», на переконання суду, не було надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні вищевказаного Кредитного договору, а тому положення договорів про споживчий кредит щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати комісії за надання кредиту, є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 ЗУ «Про споживче кредитування».

До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 09.10.2024 року у справі №582/202/22 (провадження № 61-15120св23).

За наведених обставин, суд приходить до висновку про нікчемність умови Договору щодо сплати комісії за надання кредиту, а тому заявлена позивачем до стягнення заборгованість за комісією у розмірі 1450,00 грн. стягненню з відповідача не підлягає.

Водночас, оскільки 08.02.2022 року кредитодавцем було фактично отримано від позичальника 100,00 грн., які зараховано в рахунок сплати комісії за управління та обслуговування кредиту, умова щодо якої також є нікчемною, суд вважає за необхідне врахувати вказані кошти при визначенні фактичного розміру заборгованості відповідача, зарахувавши їх у рахунок погашення заборгованості за процентами.

При цьому, щодо заявленої позивачем до стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 9291,20 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до чч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною, при цьому її тип визначається кредитним договором, а фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору та не може бути збільшена кредитодавцем в односторонньому порядку.

При цьому, згідно з п.1.5.2 вищевказаного Договору про споживчий кредит №4616792 від 25.12.2021 року вбачається, що проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 3,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування ним, тоді як п.1.6 Договору передбачена стандартна (базова) ставка у розмірі 5,00 %, а п.1.7 зазначеного Договору прямо визначено, що тип процентної ставки за цим Договором є фіксованим.

Разом із тим, п.2.3.1.2 вищевказаного Договору передбачено, що після завершення первісного строку кредитування його строк продовжується на стандартних (базових) умовах на один день кожного разу, коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами, але не більше ніж на 60 днів, при цьому за такий період кредитодавцем застосовується стандартна (базова) ставка у розмірі 5,00 % на день.

Водночас, відповідно до ч. 7 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» вбачається, що зміна умов договору про споживчий кредит можлива лише за згодою сторін, а умова договору про можливість внесення змін в односторонньому порядку є нікчемною.

При цьому, згідно з абз. 2 ч. 3 ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на час укладення спірного Договору, за порушення виконання споживачем зобов`язань за договором про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, процентна ставка за кредитом, порядок її обчислення та порядок сплати процентів не можуть бути змінені у бік погіршення для споживача.

Водночас, станом на 25.12.2021 року, тобто на день укладення Договору про споживчий кредит №4616792, розмір мінімальної заробітної плати становив 6500,00 грн., тоді як загальний розмір наданого кредиту становив 5000,00 грн., а відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню наведені положення абз. 2 ч. 3 ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування».

При цьому, умовами Договору передбачено, що протягом первісного строку кредитування проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 3,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування ним.

Водночас ставка у розмірі 5,00 % застосовується лише після закінчення первісного строку кредитування у разі подальшого користування неповернутими кредитними коштами на так званих стандартних умовах пролонгації.

Тобто, фактично перехід від ставки 3,00 % до ставки 5,00 % пов`язаний саме з тим, що кредит не був повернутий позичальником у передбачений Договором строк.

За таких обставин суд виходить з того, що неповернення кредиту до 09.01.2022 року не могло мати наслідком збільшення процентної ставки з 3,00 % до 5,00 % на день, оскільки для споживчого кредиту, розмір якого не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, закон прямо забороняє у зв`язку з порушенням споживачем своїх зобов`язань змінювати процентну ставку у бік погіршення його становища.

При цьому, саме по собі зазначення ставки 5,00 % у тексті вищевказаного Кредитного договору та визначення наслідків неповернення кредиту як «пролонгації на стандартних умовах», на переконання суду, не змінює того, що фактично єдиною підставою для застосування до відповідача більшої процентної ставки стало невиконання ним обов`язку щодо повернення кредиту у первісно визначений строк.

Водночас, суд бере до уваги й те, що під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами вищевказаного Договору, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 12 лютого 2025 року по справі № 679/1103/23 (провадження № 61-92св24).

За наведених обставин, суд не вбачає правових підстав для застосування до відповідача після 09.01.2022 року процентної ставки у розмірі 5,00 % на день та вважає, що при визначенні заборгованості за відповідний період проценти підлягають обчисленню виходячи зі ставки 3,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування ним.

Таким чином, за первісний строк кредитування з 25.12.2021 року по 09.01.2022 року розмір процентів за користування кредитом, на переконання суду, становить 2250,00 грн., що відповідає погодженій сторонами ставці 3,00 % від суми кредиту 5000,00 грн. за 15 днів користування ним (5000,00 грн. ? 3 % ? 15 днів).

За період з 10.01.2022 року по 08.02.2022 року, тобто за наступні 30 днів користування кредитними коштами, з урахуванням висновку суду про необхідність застосування процентної ставки у розмірі 3,00 % на день, розмір процентів, на думку суду, становить 4500,00 грн. (5000,00 грн. ? 3 % ? 30 днів).

Крім цього, за період з 09.02.2022 року по 23.02.2022 року кредитодавцем було нараховано проценти у загальному розмірі 7,20 грн. (а.с.54).

При цьому 08.02.2022 року в рахунок погашення процентів було сплачено 466,00 грн., а також 100,00 грн., які кредитодавцем безпідставно зараховано в рахунок комісії за управління та обслуговування кредиту і які, з огляду на нікчемність відповідної умови Договору, підлягають врахуванню в рахунок погашення процентної заборгованості.

За наведених обставин, розмір заборгованості за процентами, який підлягає стягненню з відповідача за вищевказаним Кредитним договором, на переконання суду, становить 6191,20 грн. (2250,00 грн. + 4500,00 грн. + 7,20 грн. 466,00 грн. 100,00 грн.).

За наведених обставин, на переконання суду, належними та допустимими доказами підтверджено наявність заборгованості за Договором про споживчий кредит №4616792 від 25.12.2021 року у загальному розмірі 10983,20 грн., з яких: 4792,00 грн. заборгованість за тілом кредиту та 6191,20 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом.

При цьому, суд критично оцінює доводи сторони відповідача про те, що Договір про споживчий кредит №4616792 від 25.12.2021 року відповідач ОСОБА_1 особисто не укладав, а від його імені такий Договір нібито було укладено його донькою ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки такі твердження не підтверджені належними та допустимими доказами.

Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що Договір було оформлено із зазначенням персональних даних ОСОБА_1 та підписано його одноразовим ідентифікатором «L77615».

Крім цього, у подальшому відповідачем за вищевказаним Кредитним договором здійснювалося його часткове виконання, а сам відповідач у відзиві визнав обов`язок з повернення непогашеного тіла кредиту у розмірі 4792,00 грн.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 (провадження № 61-16243св20) прийшов до висновку, що підписання договору про надання фінансового кредиту за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним підтвердженням укладення електронного правочину, зазначивши, що без отримання відповідного повідомлення та здійснення дій в особистому кабінеті такий кредитний договір не був би укладений.

Крім цього, саме лише твердження особи про укладення кредитного договору внаслідок дій третіх осіб, за відсутності доказів порушення процедури її ідентифікації, не спростовує факту укладення електронного договору, підписаного одноразовим ідентифікатором.

До подібного прийшов висновку прийшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 08 квітня 2026 року у справі №705/1938/25 (провадження №61-13271св25).

За наведених обставин, оскільки відповідачем не надано доказів того, що одноразовий ідентифікатор «L77615» був отриманий та використаний саме його померлою донькою - ОСОБА_2 та того, що остання мала доступ до засобів ідентифікації відповідача та саме нею були вчинені дії, необхідні для укладення спірного Договору, а наведені у відзиві твердження ґрунтуються виключно на поясненнях сторони відповідача, суд не вбачає підстав вважати спростованим факт укладення відповідачем вищевказаного Договору про споживчий кредит №4616792 від 25.12.2021 року, у зв`язку з чим відповідні заперечення представника відповідача суд відхиляє.

При цьому, беручи до уваги, що право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит №4616792 від 25.12.2021 року у встановленому законом порядку перейшло до позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», суд приходить до висновку, що доведеною та такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, є заборгованість у загальному розмірі 10983,20 грн., з яких: 4792,00 грн. заборгованість за тілом кредиту та 6191,20 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом.

Щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат на правову допомогу та судового збору то суд зазначає наступне.

Так, згідно з п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються, зокрема, із витрат пов`язаних з розглядом справи. Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно положень частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009 щодо офіційного тлумачення статті 59 Конституції України, яка гарантує право на професійну правничу допомогу, зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Разом з тим, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Судом встановлено, що між позивачем ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» та Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» було укладено Договір №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02.07.2024 року, відповідно до умов якого Адвокатське об`єднання зобов`язалося надавати позивачу професійну правничу допомогу (а.с.36-41).

Відповідно до Заявки на надання юридичної допомоги №619 від 01.01.2026 року позивач ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» доручило, а Адвокатське об`єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС» прийняло на себе зобов`язання щодо надання правничої допомоги у справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за Договором №4616792, а саме: надання усної консультації тривалістю 2 години вартістю 1500,00 грн. за годину, загальною вартістю 3000,00 грн., та складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду тривалістю 2 години вартістю 3000,00 грн. за годину, загальною вартістю 6000,00 грн. (а.с.42).

Згідно з Витягом з Акта №27 про надання юридичної допомоги від 30.01.2026 року Адвокатським об`єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС» було надано позивачу вищевказані послуги, загальна вартість яких становить 9000,00 грн., а саме: усна консультація 3000,00 грн. та складання позовної заяви 6000,00 грн. (а.с.43).

Разом із тим, проаналізувавши вищевказані докази на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн., а також врахувавши заявлене стороною відповідача клопотання про зменшення таких витрат, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем розмір витрат є неспівмірним зі складністю даної справи, обсягом фактично виконаних робіт, часом, об`єктивно необхідним для їх виконання, ціною позову, а також не повністю відповідає критеріям розумності та співмірності судових витрат.

При цьому, суд враховує, що дана справа не відноситься до категорії складних, не потребувала значного обсягу юридичної та технічної роботи, дослідження значної кількості складних за своїм змістом доказів чи формування нової або складної правової позиції; предметом спору є стягнення заборгованості за одним договором про споживчий кредит, а позовна заява ґрунтується на типовому для даної категорії справ наборі доказів.

За наведених обставин, суд вважає співмірними та обґрунтованими витрати на надання усної консультації у розмірі 1000,00 грн. замість заявлених 3000,00 грн. та на складання позовної заяви у розмірі 2000,00 грн. замість заявлених 6000,00 грн., а відтак загальний обґрунтований розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду, становить 3000,00 грн.

При цьому, враховуючи часткове задоволення судом вищевказаних позовних вимог у розмірі 10983,20 грн. із заявлених 15533,20 грн., тобто приблизно 71 %, то відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2130,00 грн. (3000,00 грн. х 0,71).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід задовольнити частково, зокрема стягнути з відповідача заборгованість за Договором про споживчий кредит №4616792 від 25.12.2021 року у загальному розмірі 10983,20 грн., з яких: 4792,00 грн. заборгованість за тілом кредиту та 6191,20 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом.

Крім цього, з відповідача ОСОБА_1 , на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, слід стягнути на користь позивача сплачений останнім при поданні позову до суду судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1890,30 грн. (2662,40 х 0,71).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 130, 131, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ: 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) заборгованість за Договором про споживчий кредит №4616792 від 25 грудня 2021 року в розмірі 10983,20 (десять тисяч дев`ятсот вісімдесят три) гривні (двадцять) копійок, з яких: 4792,00 (чотири тисячі сімсот дев`яносто дві) гривні заборгованість за тілом кредиту; 6191,20 (шість тисяч сто дев`яносто одна) гривня (двадцять) копійок заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ: 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 2130,00 (дві тисячі сто тридцять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (код ЄДРПОУ: 42640371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, буд. 6, офіс 521) судовий збір у розмірі 1890,30 (одна тисяча вісімсот дев`яносто) гривень (тридцять) копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: