Ухвала суду № 138900095, 11.08.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/17598/25

Провадження № 4-с/643/50/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2026 місто Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Астаповича О.В.,

секретаря судових засідань Анопрієнко Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку судового контролю за виконанням судового рішення

скаргу ОСОБА_1

на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Петренка Дмитра Олександровича, у справі за

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ЄВРОКРЕДИТ»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова зі скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця Петренка Дмитра Олександровича під час виконання рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 19.12.2025 року у справі № 643/17598/25.

29.06.2026 автоматизованим розподілом судової справи між суддями справа розподілена судді Астаповичу О.В.

Ухвалою судді від 07.07.2026 поновлено скаржнику строк на звернення до суду зі скаргою, скаргу прийнято та призначено до розгляду.

10.07.2026 скаржник подав заяву про розгляд справи без участі, а також письмові пояснення щодо морально-правових аспектів правопорушення.

В судове засідання 14.07.2026 учасники не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду. Суд відклав розгляд скарги на 11.08.2026.

29.07.2026 скаржник подав заяву про розгляд справи без участі.

В судове засідання 11.08.2026 учасники не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду.

Приватний виконавець не скористався правом подати пояснення чи заперечення по суті скарги. Відтак суд вважає за можливим розглядати скаргу за наявними матеріалами у справі.

Короткий зміст скарги та її обґрунтування

Скаржник сформував наступні вимоги скарги:

-визнати незаконною та скасувати відмову приватного виконавця Петренка Д.О., викладену в листі від 25.05.2026 р. № 01-29/107808 щодо зняття арешту з рахунку Боржника.

-визнати незаконними дії приватного виконавця Петренка Д.О. щодо звернення стягнення та примусового списання коштів від 30.04.2026 р. у розмірі 4 000,00 грн та від 05.05.2026 р. у розмірі 2 057,48 грн з рахунку в межах виконавчих проваджень № 80878326, № 80878421, № 80878519.

-зобов`язати приватного виконавця Петренка Д.О. повернути Боржнику незаконно стягнені кошти в загальній сумі 6 057,48 грн та повністю зняти арешт з рахунку в АТ КБ «ПриватБанк».

Скаргу обґрунтовує наступним

29 квітня 2026 року приватним виконавцем Петренком Д.О. було відкрито три виконавчі провадження на підставі виконавчих листів Салтівського районного суду м. Харкова по справі № 643/17598/25. Того ж дня виконавцем було накладено арешт на рахунки Боржника в АТ КБ «ПриватБанк».

30 квітня 2026 року та 05 травня 2026 року з картки Боржника «Універсальна» двома траншами було примусово списано грошові кошти у загальній сумі 6 057,48 грн.

Надані банківські виписки беззаперечно доводять, що списані кошти є транзитними переказами чистої пенсії по інвалідності Боржника та цільової допомоги від ООН.

Боржник є інвалідом II групи, страждає на важку форму цукрового діабету 1 типу та 24.02.2022 р. через обстріли був змушений терміново евакуюватися з м. Харкова. В дорозі через різке погіршення стану здоров`я Боржником було втрачено смартфон із сім-карткою, платіжні картки та документи.

Через втрату зв`язку та тривалу реабілітацію Боржник не мав технічної можливості дізнатися про відкриття судового провадження та вчасно врегулювати заборгованість, а про саме судове рішення дізнався лише після блокування карток ПриватБанку та примусового списання пенсії. Хоча в Німеччині Боржник забезпечений базовими медикаментами, незаконно вилучені кошти пенсії є єдиним джерелом для підтримання життєдіяльності його майна в Україні оплати комунальних послуг за залишену квартиру в м. Харкові та оплати послуг мобільного зв`язку «Київстар» для підтримання єдиного каналу комунікації з батьківщиною та судовими органами. Після примусового вилучення 6 057,48 грн у Боржника залишилися критично мізерні кошти для існування.

Обґрунтування незаконності дій приватного виконавця:

1. Порушення спеціального законодавства воєнного стану та штучне роздування боргу: судовим рішенням Салтівського районного суду від 19.12.2025 р. було задоволено позов про стягнення заборгованості, яка за кредитом (тілом) становила всього 4 213,89 грн, проте за рахунок нарахування кабальних 56% річних під час війни була штучно збільшена на суму 7 537,94 грн відсотків, а разом із судовими витратами та гонораром адвоката сягнула 17 674,23 грн. Нарахування та стягнення таких відсотків і пені під час дії воєнного стану в Україні щодо особи з інвалідністю суперечить Закону України № 2120-IX та принципам добросовісності. Приватний виконавець, здійснюючи суцільний арешт та стягнення цієї необґрунтованої суми, діє всупереч інтересам захисту громадян у воєнний час.

2. Порушення Закону України «Про виконавче провадження»: даний закон містить пряму, імперативну заборону на звернення стягнення та примусове списання коштів, що виплачуються як допомога від міжнародних організацій (допомога ООН).

3. Порушення Конституції України: примусове вилучення пенсійних накопичень особи з інвалідністю II групи, що призводить до позбавления людини засобів до існування нижче прожиткового мінімуму та можливості купівлі життєво необхідних медикаментів (інсуліну) під час війни, є грубим порушенням ст. 46 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».

4. Виконавець частково визнав цільове призначення рахунків та 4 травня зняв арешт з пенсійної картки, проте умисно залишив арешт на картці «Універсальна», куди зараховувалися ті самі соціальні кошти Боржника для оплати житлово-комунальних послуг в Україні. Наразі карта обмежена банком лише в межах встановленого законом ліміту, проте суцільний арешт виконавцем не знято.

5. На теперішній час Харківським апеляційним судом відкрито апеляційне провадження за скаргою Боржника на рішення Салтівського районного суду від 19.12.2025 р. Відповідно до ЦПК України, у зв`язку з поданням апеляційної скарги, рішення суду не набрало законної сили. Дана обставина, згідно із Законом України «Про виконавче провадження», є самостійною та обов`язковою підставою для зупинення виконавчих дій та скасування арешту рахунку Боржника до закінчення апеляційного розгляду.

Мотивувальна частина ухвали

Згідно з ч. 1 ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон України «Про виконавче провадження») виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред`явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця). Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Згідно з ч. 1 та абз. 1 ч. 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно з ч. 1 ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

А згідно з частиною третьою цієї статті про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Закону України «Про виконавче провадження» підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Зазначене вище визначає ті кошти, що складають, зокрема, пенсію як особливий об`єкт, на який може бути звернуто стягнення на виконання виконавчого документа, та обмежує таке стягнення відсутністю інших коштів та/або об`єктів для стягнення, видами боргових зобов`язань (періодичні платежі) та сумою стягнення.

Стаття 70 цього закону визначала розмір відрахувань, зокрема, з пенсії. Проте, рішенням Конституційного Суду № 3-р(II)/2023 від 22.03.2023 визнано приписи абзаців четвертого та п`ятого частини другої статті 70 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) в тім, що він унеможливлює виплату - у розмірі не нижче прожиткового мінімуму - пенсії, що є основним джерелом існування, призначеної в установленому законом розмірі прожиткового мінімуму. Згідно з п. 2 резолятивної частини цього рішення Конституційний Суд України вказав Верховній Раді України внормувати порядок відрахування із пенсії у разі звернення стягнення на неї у виконавчому провадженні, установлений приписами абзаців четвертого, п`ятого частини другої статті 70 Закону України „Про виконавче провадження від 2 червня 2016 року № 1404-VIII, абзаців третього, четвертого частини другої статті 50 Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року № 1058-IV, з урахуванням приписів Конституції України та цього Рішення.

Разом із тим, 26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ, яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» доповнено пунктом 10-2, у якому зокрема зазначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації).

На підставі Закону України від 11 квітня 2023 року № 3048-ІХ, який набрав чинності 06 травня 2023 року, пункт 10-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» викладено у новій редакції, зокрема зазначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, припиняється звернення стягнення на пенсію, стипендію (крім рішень про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, та рішень, боржниками за якими є громадяни російської федерації).

Тобто, законодавець не забороняє стягувати пенсійні кошти, а лише припинив їх стягнення, та має обов`язок унормувати їх стягнення.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника та/або з електронних грошей, які знаходяться на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку, небанківських надавачів платіжних послуг документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України "Про виконавче провадження".

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України "Про виконавче провадження").

Суд звертає, що така мотивація відповідає правовому висновку викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20) (пункти 7.14, 7.15), а також підтверджений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21), на які як на підставу касаційного перегляду справи послався заявник.

Крім того, у пунктах 74-77 постанови від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що передбачене абзацом другим частини другої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" зобов`язання виконавця зняти арешт на підставі повідомлення банку не виключає зняття такого арешту на підставі повідомлення боржника, та за наслідками здійснення контролю за правильністю стягнення на підставі наданих звітів про стягнення, оскільки у відповідності до підпункту 1 частини четвертої статті 59 цього закону підставами для зняття виконавцем арешту з майна боржника або його частини є отримання ним документального підтвердження, що звернення стягнення на такі кошти боржника заборонено законом.

Для боржника надання вищевказаних підтверджуючих документів є процесуальною можливістю відновити свої права, порушені у зв`язку з накладенням незаконного арешту, а для виконавця зняття такого арешту є здійсненням повноважень для усунення спричинених негативних наслідків. Однак це не виключає зобов`язання банку при виконанні приписів державного та/або приватного виконавця окремо від боржника повідомити виконавця про неможливість накладення арешту на грошові кошти боржника у зв`язку з забороною встановленою законом.

Судом встановлено наступне.

Скаржник має відкритий у АТ КБ «Приватбанк» банківський рахунок, який не має спеціального режиму використання, визначеного постановою Національного банку України від 02 вересня 2022 року № 200, цей рахунок є універсальним, окрім пенсійних виплат, його можна використовувати для зарахування будь-яких інших виплат, переказів.

На виконання постанови приватного виконавця про арешт коштів боржника від 29.04.2026 у ВП № 80878519, постанови приватного виконавця про арешт коштів боржника від 29.04.2026 у ВП № 80878521, постанови приватного виконавця про арешт коштів боржника від 29.04.2026 у ВП № 80878526 накладено арешт на кошти боржника, які знаходяться на відкритому поточному рахунку скаржника у АТ КБ "ПриватБанк". Кошти в 6 057,48 грн стягнуті з рахунка скаржника.

Хоча скаржник вказав, що оскаржує дії приватного виконавця щодо звернення стягнення та примусового списання коштів від 30.04.2026 р. у розмірі 4 000,00 грн та від 05.05.2026 р. у розмірі 2 057,48 грн з рахунку в межах виконавчих проваджень № 80878326, № 80878421, № 80878519, суд розуміє цю вимогу скарги як оскарження постанови приватного виконавця про арешт коштів боржника від 29.04.2026 у ВП № 80878519, постанови приватного виконавця про арешт коштів боржника від 29.04.2026 у ВП № 80878521, постанови приватного виконавця про арешт коштів боржника від 29.04.2026 у ВП № 80878526.

Звернення стягнення на кошти, що знаходяться на рахунку скаржника, відкритому в АТ КБ "ПриватБанк", не заборонено законом (відсутність цільового призначення та спеціального режиму використання поточного рахунку), відтак приватний виконавець під час примусового виконання судового рішення діяв згідно з вимогами, визначеними статтями 18, 68 Закону України "Про виконавче провадження". Тобто в діях приватного виконавця немає порушень Закону України «Про виконавче провадження». А тому немає підстав для скасування вказаних трьох постанов приватного виконавця про арешт коштів.

Хоча скаржник просить у скарзі визнати незаконною та скасувати відмову приватного виконавця, викладену в листі від 25.05.2026 р. № 01-29/107808 щодо зняття арешту з рахунку Боржника, скаржник не надає до суду та не повідомляє, що листами від 19.05.2026 приватного виконавця, які містяться в матеріалах виконавчого провадження, до яких суд отримав доступ завдяки поданому скаржником ідентифікатору доступу, приватний виконавець повідомляє скаржника, що за результатами розгляду наданих ним документів було вчинено дії щодо зняття арешту з рахунку, на який надходять пенсійні виплати.

Тобто дії приватного виконавця відповідають вимогам ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження». Як такої, відмови приватного виконавця зняти арешт не було, арешт знятий фактично.

Більш того, постановою про визначення поточного рахунку фізичної особи боржника у банку для здійснення видаткових операцій від 08.06.2026 у ВП № 80878519 визначено для скаржника поточний рахунок НОМЕР_1 , відкритий у АТ КБ ПРИВАТБАНК, для здійснення видаткових операцій на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року.

Щодо вимоги про зобов`язання приватного виконавця повернути кошти така вимога є передчасною, оскільки наразі оскаржується в суді апеляційної інстанції судове рішення, яке виконується приватним виконавцем, і тільки за наслідками цього оскарження може вирішуватись питання про поворот виконання рішення.

За таких встановлених судом обставин суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

На підставі ст. 447, 451 ЦПК України, ст.ст. 48, 58, 59, Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» суд

УХВАЛИВ

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Петренка Дмитра Олександровича у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О.В. Астапович