Ухвала суду № 138899792, 05.08.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/15133/26

Провадження № 1-кс/344/5745/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваної ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження за №42025090000000141 від 17.12.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обґрунтування якого посилався на те, що Відділом розслідування особливо важливих злочинів СУ ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування у межах кримінального провадження №42025090000000141 від 17.12.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , обіймаючи посаду лікаря 1121 Поліклініки (з денним стаціонаром), відповідно до посадової інструкції керується чинним законодавством України про охорону здоров`я, нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров`я, а також Положенням про військово-лікарську комісію, та проводить кваліфіковане обстеження.

Так, ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем та беручи участь у бойових діях, пов`язаних із захистом Батьківщини, внаслідок бойових дій отримав травми, які спричиняють головний біль, погіршення сну, напади тривоги та агресії, у зв`язку з чим проходив медичне лікування в 1121 Поліклініці (з денним стаціонаром).

У грудні 2025 року, більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 звернувся до 1121 Поліклініки (з денним стаціонаром) за медичною допомогою до лікаря ОСОБА_4 , з метою подальшого отримання висновку військово-лікарської комісії (далі - ВЛК) щодо наявності захворювання, пов`язаного із проходженням військової служби.

Після проведення огляду та лікування ОСОБА_6 лікар ОСОБА_4 , розуміючи про те, що висновок щодо наявності захворювання, пов`язаного із проходженням військової служби видається виключно ВЛК, до складу якої входять ряд посадових осіб 1121 Поліклініки (з денним стаціонаром), у останньої виник злочинний умисел, спрямований на сприяння в отримання неправомірної вигоди невстановленою групою осіб, із числа посадових осіб 1121 Поліклініки (з денним стаціонаром), які входять до складу ВЛК, за видачу останніми висновку ВЛК ОСОБА_6 , в якому було б відображено наявність захворювання, пов`язаного із проходженням військової служби.

Так, ОСОБА_4 , виступаючи пособником у одержанні неправомірної вигоди невстановленими посадовими особами 1121 Поліклініки (з денним стаціонаром), які входять до складу ВЛК, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, 27.04.2026 повідомила ОСОБА_6 протиправну вимогу про те, що для отримання офіційного медичного висновку з описом його захворювання (діагнозу), в якому було б відображено про отримання вказаного захворювання у зв`язку із проходженням військової служби, необхідно надати неправомірну вигоду.

В подальшому, 29.04.2026 ОСОБА_4 продовжуючи реалізацію злочинного умислу, спрямованого на одержанні неправомірної вигоди невстановленими посадовими особами 1121 Поліклініки, які входять до складу ВЛК, під час спілкування з ОСОБА_6 повідомила про необхідність передачі неправомірної вигоди в розмірі 4 000 доларів США, за отримання офіційного медичного висновку з описом його захворювання (діагнозу), в якому було відображено про отримання вказаного захворювання у зв`язку із проходженням військової служби.

Надалі, 06.05.2026 ОСОБА_4 , завершуючи реалізацію злочинного умислу спрямованого на сприяння в одержанні неправомірної вигоди невстановленими посадовими особами 1121 Поліклініки (з денним стаціонаром), які входять до складу ВЛК, перебуваючи за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Старозамкова, 2А, отримала від ОСОБА_6 неправомірну вигоду у розмірі 4 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 06.05.2026 (43,9698 грн за 1 долар США) становить 175 879 гривень.

Того ж дня ОСОБА_4 після отримання неправомірної вигоди в розмірі 4 000 доларів США повідомила ОСОБА_6 про те, що він передав надмірну суму коштів, оскільки неправильно її зрозумів. У подальшому під час розмови ОСОБА_4 повернула ОСОБА_6 половину вказаної суми тобто 2 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 06.05.2026 (43,9698 грн за 1 долар США) становить 87 939 гривень та зазначила, що цих коштів буде достатньо для оформлення групи інвалідності.

У подальшому, 25.05.2026 ОСОБА_6 на підставі медичних документів отриманих у 1121 Поліклініці (з денним стаціонаром), отримав довідку військово-лікарської комісії (ВЛК) із встановленням діагнозу та наявністю ряду захворювань, у тому числі пов`язаних із проходженням військової служби.

Крім того, ОСОБА_4 після сприяння в отриманні неправомірної вигоди в розмірі 2 000 доларів США невстановленою групою осіб із-поміж службових осіб 1121 Поліклініки (з денним стаціонаром), які входять до складу ВЛК, за видачу останніми висновку ВЛК стосовно ОСОБА_6 (у якому було відображено наявність захворювань, пов`язаних із проходженням військової служби, та який подали для одержання групи інвалідності), за результатами проходження ЕКОПФО КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради» 28.07.2026 складом експертної комісії ОСОБА_6 було встановлено ІІ групу інвалідності терміном на 2 роки.

Того ж дня, тобто 28.07.2026 у приміщенні свого службового кабінету ОСОБА_4 висловила ОСОБА_6 протиправну вимогу, спрямовану на сприяння в одержанні неправомірної вигоди невстановленими службовими особами ЕКОПФО КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради» за встановлення останньому групи інвалідності, та повідомила про необхідність передачі їй грошових коштів у розмірі 3 000 доларів США.

Надалі, 03.08.2026 ОСОБА_4 , завершуючи реалізацію злочинного умислу, спрямованого на сприяння в одержанні неправомірної вигоди невстановленими службовими особами, які входять до складу експертної команди ЕКОПФО КНП «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради», перебуваючи за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Старозамкова, 2А, отримала від ОСОБА_6 неправомірну вигоду в розмірі 3 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 03.08.2026 (44,63 грн за 1 долар США) становить 133 890 гривень.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка та мешканка АДРЕСА_1 , лікар 1221 поліклініки (з денним стаціонаром), раніше не судима, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів.

Обґрунтованість підозри у вчиненні кримінальних правопорушень ОСОБА_4 підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема, відомостями, які містяться у протоколах проведення негласних слідчих (розшукових) дій, протоколами допитів свідка та сукупністю інших матеріалів кримінального провадження.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Водночас, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної, запобігання продовженню злочинної діяльності та можливого ухилення від досудового слідства виникла необхідність в обранні запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою.

У ході досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_4 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування підозрюваній ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

п. 1. Переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Злочини, які інкримінується ОСОБА_4 передбачають можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення злочинів, може переховуватись від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, оскільки є особою жіночої статі та має право виїзду за межі країни.

п. 3. Незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Враховуючи той факт, що однією із підстав притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності будуть показання свідків та інших учасників кримінального провадження, відповідно є підстави вважати, що вона може здійснювати тиск та вплив на останніх.

Крім цього, ОСОБА_4 з урахуванням відомих їй обставин кримінальних правопорушень та матеріалів кримінального провадження зможе вступати у позапроцесуальні відносини із свідками та іншими учасниками кримінального провадження і схиляти їх до зміни наданої слідству інформації, а також впливати на осіб, причетність яких до вчинення кримінальних правопорушень на цей час перевіряється.

Аналогічним чином ОСОБА_4 зможе впливати на ще невстановлених та недопитаних про обставини кримінальних правопорушень свідків.

Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких.

п. 4. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Оскільки ОСОБА_4 може приховувати докази її злочинних дій, не з`являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду тим самим затягуючи строки досудового розслідування чи судового розгляду.

Окрім цього, остання може використати свої зв`язки, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для неї неправдиві показання, виготовити чи видати завідомо неправдиві документи, знищити чи спотворити відомості, що досліджуються в ході досудового розслідування.

Таким чином, на думку сторони обвинувачення до підозрюваної ОСОБА_4 доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримінального процесу та запобігти вказаним ризикам.

З огляду на вищевикладене, ОСОБА_4 доцільно визначити розмір застави 266 240 грн., що становить 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На переконання сторони обвинувачення, у разі визначення судом даного розміру застави, останній буде співмірним з існуючими ризиками, та буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваної.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, з викладених в ньому обставин, просив задоволити.

В судовому засіданні захисник підозрюваної заперечив щодо клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив у його задоволенні відмовити. Зазначив, що долучені до клопотання матеріали негласних слідчих (розшукових) дій не мають значення для даної справи та підозрюваної, стосуються інших осіб та іншої подій, яка мала місце раніше.

Щодо ризиків, вважає такі необґрунтованими, просив врахувати вік підозрюваної 70 років, стан здоров`я ішемічна хвороба серця, діагнози підтверджуються долученими до матеріалів клопотання виписками, виключно позитивні характеристики, раніше не судима, має постійне місце проживання та стійкі соціальні зв`язки. Просить застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Підозрювана у судовому засіданні підтримала думку захисника.

Заслухавши прокурора, захисника та підозрювану, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

04.08.2026 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч.3 ст.368 КК України.

Злочин, передбачений ч.3 ст.368 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 відносяться до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого, передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_4 вказаного кримінального правопорушення: заяву ОСОБА_6 від грудня 2025 року адресовану Управлінню СБУ в Івано-Франківській області, відповідно до якої знайомий ОСОБА_6 ОСОБА_7 повідомив, що для того, щоб ОСОБА_8 (директор ПОК ЦПЗ ІФ ОР) організував виготовлення необхідних медичних документів та оформлення групи інвалідності потрібно надати 10 000 євро до 13.12.2025 року, протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 17.12.2025 року, протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 31.03.2026 року, протокол допиту свідка ОСОБА_6 від 11.03.2026 року, протокол огляду та вручення грошових коштів від 12.03.2026 року, протокол повернення грошових коштів від 21.03.2026 року, протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 12.03.2026 року, протокол за результатами проведення негласної слідчої дії «аудіоконтроль особи» від 31.03.2026 року, протокол за результатами проведення негласної слідчої дії «аудіоконтроль особи» від 27.04.2026 року, протокол за результатами проведення негласної слідчої дії «аудіо- відеоконтроль особи» від 29.04.2026 року, протокол обшуку від 04.08.2026 року.

Слідча суддя враховує характеризуючі особу підозрюваної дані: її вік 70 років, пенсіонер за віком. Стан здоров`я IXC. Кардіосклероз дифузний. Пароксизмальна форма фібриляції передсердь, тахісистолічний варіант. CHA2 DS2-VASc 1 бал. КРА ізоляція легеневих вен та КРА типового ТП від 27.03.24. СР І, ІІ ФК (NYHA), післяопераційний період без особливостей. Міцність соціальних зв`язків, раніше не судима, виключно позитивно характеризується, нарогоджена грамотами за високий професіоналізм, сумлінну працю, значний особистий внесок в роботу, за старанність, наполегливість, зразкове виконання службових обов`язків, вагомий внесок у наближення Перемоги.

Отже враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.27 ч. 3 ст.368 КК України.

Виходячи із приписів статті 184 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий (прокурор), як в клопотанні, так і в суді, зобов`язаний зазначити один або кілька ризиків, вказаних у статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, послатися на обставини, на підставі яких він дійшов висновку про наявність такого ризику або ризиків у вигляді відповідних дій підозрюваного, і на докази, що підтверджують ці обставини.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Щодо ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Злочини, які інкримінується ОСОБА_4 передбачають можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваної переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення злочинів, може переховуватись від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, оскільки є особою жіночої статі та має право виїзду за межі країни.

Щодо ризику незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні.

Враховуючи той факт, що однією із підстав притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності будуть показання свідків та інших учасників кримінального провадження, відповідно є підстави вважати, що вона може здійснювати тиск та вплив на останніх.

Крім цього, ОСОБА_4 з урахуванням відомих їй обставин кримінальних правопорушень та матеріалів кримінального провадження зможе вступати у позапроцесуальні відносини із свідками та іншими учасниками кримінального провадження і схиляти їх до зміни наданої слідству інформації, а також впливати на осіб, причетність яких до вчинення кримінальних правопорушень на цей час перевіряється.

Аналогічним чином ОСОБА_4 зможе впливати на ще невстановлених та недопитаних про обставини кримінальних правопорушень свідків.

Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Реальність цього ризику, прокурором не доведено, оскільки прокурором не наведено та не конкретизовано, якими саме способами підозрювана ОСОБА_4 намагатиметься перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором частково доведено існування зазначених у клопотанні ризиків.

Крім того, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

В ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу прокурором не доведено, що в даному кримінальному провадженні, враховуючи конкретні його обставини та інкриміновану ОСОБА_4 участь у кримінальному правопорушенні, наслідки даного правопорушення, її особу, щодо підозрюваної неможливим є застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання тим ризикам, існування яких доведено в судовому засіданні.

Вирішуючи дане клопотання, слідчий суддя враховує також вагомість наявних доказів про можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих злочинів, характеризуючі особу підозрюваної дані, та приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор, дають достатні підстави вважати, що для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та доведені у судовому засіданні, застосування запобіжного заходу у вигляді застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності (ч. 2 ст. 182 КПК України).

Так, згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави визначається у таких межах:

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).

При цьому, слідчий суддя особливо наголошує, що повноваження щодо визначення розміру альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, яке визначається при застосуванні до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою належить виключно слідчому судді, а не прокурору чи слідчому.

Так, згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України саме слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Натомість слідчий та прокурор не позбавлені можливості доводити конкретний фінансовий стан підозрюваного, таким чином сприяючи у визначенні слідчим суддею помірного розміру застави у конкретних правовідносинах.

В рамках розгляду даної справи орган досудового розслідування у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просить застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, яку пропонує визначити в розмірі 266 240 грн. (тобто розмір 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб), що є максимальним розміром застави для тяжкого злочину.

Вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, слідчий суддя, звертаючи увагу на те, що відповідно до вимог процесуального закону таке повноваження щодо визначення конкретного розміру застави є виключною дискрецією сааме слідчого судді, враховує практику Європейського суду з прав людини щодо визначення слідчими суддями національних судів розміру застави.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 13.01.2022 у справі «Істоміна проти України» (Заява № 23312/15) Суд зазначив:

25. «Застосовані загальні принципи щодо обґрунтування тримання підозрюваного під вартою та визначення розміру застави наведені в рішеннях у справах «Корбан проти України» (Korban v. Ukraine), заява № 26744/16, пункти 154-157, від 04 липня 2019 року), та «Мангурас проти Іспанії» [ВП] (Mangouras v. Spain), заява № 12050/04, пункти 78-81, ЄСПЛ 2010). Зокрема, гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок передбачуваного злочину, а лише присутність обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (див. рішення у справі «Гафа проти Мальти» (Gafа v. Malta), заява № 54335/14, пункт 70, від 22 травня 2018 року). Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим статтею 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і для вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Тяжкість обвинувачень, пред`явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави (див. рішення у справі «Хрістова проти Болгарії» (Hristova v. Bulgaria), заява № 60859/00, пункт 111, від 07 грудня 2006 року).

26. Нездійснення національними судами оцінки спроможності заявника сплатити необхідну суму може призвести до встановлення порушення Судом. Однак обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинен сумлінно надати достатню інформацію, яку можна перевірити у випадку необхідності, про розмір застави, який має бути встановлений (див. рішення у справах «Тошев проти Болгарії» (Toshev v. Bulgaria), заява № 56308/00, пункт 68, від 10 серпня 2006 року, та «Іванчук проти Польщі» (Iwanczuk v. Poland), заява № 25196/94, пункт 66, від 15 листопада 2011 року)».

Разом з тим, у поданому до суду клопотанні конкретних критеріїв, за допомогою яких сформовано суму застави, яку просить прокурор, та як вона співвідноситься з реальними активами підозрюваної не наведено.

Основним критерієм визначення розміру застави є принцип помірності, тобто можливість конкретного розміру застави гарантувати дотримання конкретним підозрюваним його процесуальних обов`язків у кримінальному провадженні та не перешкоджати досягненню завдань кримінального провадження. Розмір застави не може бути прихованим триманням особи під вартою.

ЄСПЛ у справах Mangouras v. Spain та Bojilov v. Bulgaria наголосив, що застава не повинна мати карального характеру. Встановлення суми, яку підозрюваний об`єктивно не може сплатити, є порушенням права на свободу за статтею 5 Конвенції.

Відтак, вирішуючи питання щодо визначення запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя враховує відношення самої підозрюваної до інкримінованих її дій, її майновий стан, стан здоров`я, сімейний стан, а тому вважає за необхідне в рамках даного кримінального провадження визначити запобіжний захід у вигляді застави, при визначенні розміру якого враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, та те, що застава має на меті не гарантування відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи в судове засідання. Тому розмір застави оцінюється слідчим суддею залежно від особи підозрюваної, про яку йдеться, з урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, вчинених умисно за попередньою змовою групою осіб та з корисливих мотивів, майновий стан підозрюваної, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваній ОСОБА_4 , вважаю за необхідне визначити заставу в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 гривень, з покладенням на підозрювану передбачених у ст. 194 КПК України додаткових обов`язків, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим обґрунтування клопотання і саме такий запобіжний захід буде достатнім для забезпечення дієвості даного кримінального провадження.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.

Застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 гривень, яку необхідно внести на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).

Покласти на підозрювану ОСОБА_4 на строк до 03 жовтня 2026 року включно обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за їх першою вимогою;

- не відлучатися за межі Івано-Франківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування з свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити, що в разі невиконання таких обов`язків може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 6 ст. 182 КПК України вона не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язана внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.

Ухвала слідчого судді діє до 03 жовтня 2026 року включно, та підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1