Рішення № 138899543, 11.08.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/4627/26

Провадження № 2/591/1716/26

РІШЕННЯ

Іменем України

11 серпня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі головуючого судді Зері Ю.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 в особі представника ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Сумихімпром», вул. Харківська, п/в 12 м. Суми, код ЄРДПОУ 05766356 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

установив:

27.04.2026 позивачка в особі представника звернулася до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 59647,72 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 04.11.2025 по дату ухвалення рішення, а також покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування позову представник позивачки зазначила, що позивачка перебувала у трудових відносинах з відповідачем. 03.11.2025 позивачка звільнена з підприємства на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України у зв`язку з виходом на пенсію. Заборгованість відповідача по виплаті заробітної плати стягнута з нього на підставі судового наказу, виданого Зарічним районним судом м. Суми. Позивачка просить стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 04.11.2025 по дату ухвалення рішення у розмірі 59647,72 грн, але не більше як за шість місяців. Також представником позивачки заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду з позовом.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 04.05.2026 поновлено позивачці строк для подання позову, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, розгляд справи по суті постановлено розпочати з 04.06.2026, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач подав відзив на позов, вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивачки вважає необґрунтованими, оскільки відповідач не мав наміру умисно ухилятись від виконання зобов`язань по оплаті праці позивача, до цього призвели об`єктивні причини: тривала збройна агресія проти України, введення вимушеного простою на підприємстві, пошкодження майна підприємства, тяжкий фінансовий стан, втрата виробничих потужностей, ринків збуту продукції тощо. У зв`язку з цим відповідач просить суд відмовити у позові в повній мірі, оскільки вважає вимоги позивачки недоведеними та необґрунтованими.

У відповідності до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ПАТ «Сумихімпром» (яке на даний час змінило найменування на АТ «Сумихімпром») та до 03.11.2025 працювала на посаді комірника.

На підставі наказу (розпорядження) №544 від 03.11.2025 позивачку з 03.11.2025 звільнено з підприємства за власним бажанням за статтею 38 Кодексу законів про працю України (вихід на пенсію).

Згідно розрахункових листків за жовтень, листопад позивачу у жовтні нараховано оплату праці у сумі 7226,69 грн, у листопаді відповідачем нараховано 7470,04 грн.

Відповідно до повідомлення про нараховані суми, сума, яка належить до сплати позивачці при звільненні з 03.11.2025 становить 70423,32 грн.

30.01.2026 Зарічним районним судом м. Суми виданий судовий наказ про стягнення з АТ «Сумихімпром» на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у розмірі 70423,32 грн.

На момент пред`явлення цього позову відповідач не розрахувався із позивачкою, заборгованість по заробітній платі залишається не виплаченою.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до частини першої статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до частини першої статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і у повноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

03.11.2025 позивачка звільнена з підприємства на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України у зв`язку з виходом на пенсію.

Згідно статті 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Судом встановлено, що при звільненні позивач у порушення вимог статті 116 Кодексу законів про працюУкраїни роботодавцем не було здійснено їй виплату усіх належних сум.

Вказана обставина є підставою для застосування до роботодавця заходів, передбачених статтею 117 КЗпПУкраїни, якою визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Згідно довідки про доходи від 19.01.2026 середньоденна заробітна плата позивачки складає 481,03 грн, середньомісячна заробітна плата складає 10823,18 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні залишити без задоволення так як вважає їх необґрунтованими, оскільки відповідач не мав наміру умисно ухилятись від виконання зобов`язань по оплаті праці позивача, до цього призвели об`єктивні причини: тривала збройна агресія проти України, введення вимушеного простою на підприємстві, пошкодження майна підприємства, тяжкий фінансовий стан, втрата виробничих потужностей, ринків збуту продукції тощо. Крім того вказує, що ці вимоги створять для підприємства значний майновий тягар відповідних виплат, та унеможливить виконання роботодавцем зобов`язань із виплати заробітної плати іншим працівникам, при цьому цей тягар внаслідок вимушеного простою підприємства в умовах воєнного стану може бути непосильним.

У відповідності до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити неоспорювану ним суму.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Як встановлено у ході розгляду справи, відповідачем всупереч вимог статті 116 КЗпП України не було виплачено у день звільнення позивачці усі належні їй суми.

Позивачка просить суд стягнути з відповідача на свою користь 59647,72 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 04.11.2025 по дату ухвалення рішення.

Як вбачається із змісту відзиву на позов, відповідач внаслідок загальновідомих фактів активної збройної агресії РФ проти України зазнав негативного впливу, внаслідок чого активну господарську діяльність не проводить, відповідач не має наміру ухилятись від виконання обов`язків як роботодавця, однак він з об`єктивних причин не може на даний час сплатити існуючу заборгованість позивачці.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві необхідно дійти висновку, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Відповідних правових висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) та неодноразово підтверджених Верховним Судом, зокрема у постановах від 08 квітня 2020 року у справі № 569/7584/18, від 08 липня2020 року у справі № 761/17815/18, від 08 липня 2020 року у справі № 569/13794/18, від 29 липня 2020 року у справі № 212/6331/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 152/1957/15-ц, від 27 січня 2021 року у справі № 332/3682/17, від 29 березня 2021 року у справі № 760/23306/17,від 16 квітня 2021 року у справі № 761/11253/19, від 09 червня 2021 року у справі № 213/817/20, від 09 червня 2021 року у справі № 213/719/20.

Також суд враховує правові висновки, наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23.

З огляду на вказане, враховуючи розмір заборгованості по заробітній платі, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, а також загальновідомі обставини щодо наявності негативного впливу наслідків триваючої збройної агресії на економіку, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам справи, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення виплати ним належних при звільненні позивачці сум у розмірі 10000,00 грн. Така сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивачці, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих її втрат, які розумно можна було б передбачити.

За таких обставин вимоги позивачки про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні підлягають частковому задоволенню та з відповідача підлягає стягненню сума в розмірі 10000,00 грн.

Щодо вирішення питання судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 141 ЦПК України позивачці за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Керуючись статтями 10, 12, 81, 133, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 272, 273, 352-355 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сумихімпром» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сумихімпром», вул. Харківська, п/в 12 м. Суми, код ЄРДПОУ 05766356 на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , 10000,00 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.11.2025 по дату ухвалення рішення 11.08.2026; 1064,96 грн витрат по сплаті судового збору.

В іншому відмовити.

Видати виконавчий лист після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство «Сумихімпром», адреса: вул. Харківська, п/в 12, м. Суми, 40003, ЄДРПОУ 05766356.

Суддя Ю. О. Зеря