Рішення № 138899241, 27.07.2026, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/1123/26

Провадження №2/930/1084/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

27.07.2026 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.

при секретарі: Загребельному С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ "ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» Пархомчук С.В. звернувся до Немирівського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У позовній заяві представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заборгованість за кредитним договором № 1910258 від 16 червня 2021 року в розмірі 5 729,60 грн, яка складається із: 1 600,00 грн простроченої заборгованості за сумою кредиту та 4 129,60 грн простроченої заборгованості за відсотками, а також понесені судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 червня 2021 року між ТОВ «ФК «ВЕРОНА» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником укладено кредитний договір № 1910258 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Зазначений кредитний договір укладено в електронній формі та підписано позичальником за допомогою електронного підпису, відтвореного шляхом використання одноразового ідентифікатора та надісланого на номер мобільного телефону відповідача.

Відповідно до умов кредитного договору відповідачу надано кредит у розмірі 1 600,00 грн строком на 29 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом за процентною ставкою 1,9 % на добу.

Позивач зазначає, що кредитні кошти надавалися у безготівковій формі шляхом перерахування на платіжну картку, реквізити якої були вказані позичальником.

На підтвердження факту надання кредиту позивач надав інформаційну довідку, відповідно до якої 16 червня 2021 року на картковий рахунок відповідача за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 було перераховано кредитні кошти у розмірі 1 600,00 грн.

Також позивач посилається на те, що 01 грудня 2023 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕРОНА» та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір відступлення права вимоги № 1-01/12/2023, за умовами якого первісний кредитор відступив позивачу належні йому права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 01 грудня 2023 року до зазначеного договору відступлення права вимоги позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1910258 від 16 червня 2021 року.

За твердженням позивача, відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором, станом на 20 лютого 2026 року загальний розмір заборгованості відповідача становить 5 729,60 грн, з яких 1 600,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 4 129,60 грн заборгованість за відсотками.

На підставі наведеного позивач просить суд стягнути з відповідача зазначену заборгованість та понесені судові витрати.

Ухвалою від 15.05.2026 судом відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

15.05.2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Пархомчука С.В. до суду надійшла заява про розподіл, відшкодування та компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи. Представник позивача зазначає, що під час подання позовної заяви позивачем було подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи, у розмірі 15 662,40 грн, з яких 2 662,40 грн судовий збір та 13 000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу. Фактичний розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем у зв`язку з розглядом справи № 930/1123/26 у суді першої інстанції, становить 13 000,00 грн, що, за твердженням представника позивача, підтверджується актом про отримання правової допомоги від 10 червня 2026 року та квитанцією про оплату правничої допомоги від 10 червня 2026 року. На підставі наведеного представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надсилання повісток за зареєстрованим місцем проживання та розміщенням оголошення на офіційному сайті суду відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, правом на подання відзиву по справі не скористався, будь-яких клопотань та заяв не надіслав, а тому суд прийшов до висновку про розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення.

Представник позивача в прохальній частині позовної заяви просить розглядати справу за його відсутності, а також у разі неявки відповідача у судове засідання не заперечує проти заочного розгляду справи.

З урахуванням положень ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та провести заочний розгляд справи.

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності та взаємозв`язку, приходить до наступного висновку.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.

За змістом статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 16 червня 2021 року між ТОВ «ФК «ВЕРОНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1910258, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 1 600,00 грн строком на 29 днів зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 1,9 % за кожен день користування кредитними коштами.

Кредитний договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Факт надання кредитних коштів підтверджується наданою позивачем інформаційною довідкою, відповідно до якої 16 червня 2021 року на платіжну картку, реквізити якої зазначені в договорі, перераховано 1 600,00 грн.

Таким чином, суд вважає доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів.

Разом із тим, матеріалами справи підтверджується, що 01 грудня 2023 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВЕРОНА» та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір відступлення права вимоги № 1-01/12/2023, за умовами якого первісний кредитор відступив позивачу права вимоги до боржників, зазначених у відповідному реєстрі.

Відповідно до реєстру боржників від 01 грудня 2023 року до договору відступлення права вимоги позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1910258 від 16 червня 2021 року.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, позивач набув право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

З наданої позивачем виписки з особового рахунка за кредитним договором № 1910258 убачається, що станом на 20 лютого 2026 року заборгованість відповідача визначена у розмірі 5 729,60 грн, з яких 1 600,00 грн прострочена заборгованість за тілом кредиту та 4 129,60 грн прострочена заборгованість за процентами. Водночас у цій виписці не наведено розрахунку суми процентів у розмірі 4 129,60 грн, не зазначено періоду, за який вони нараховані, та кількості днів користування кредитом, за які сформувалася зазначена сума. При цьому позивач зазначає, що станом на 20 лютого 2026 року нарахування процентів, пені та штрафів ним не здійснювалося.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості вимог про стягнення процентів, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Проценти за користування кредитом є платою за користування наданими позичальнику коштами та можуть нараховуватися протягом визначеного договором строку кредитування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Після закінчення цього строку права кредитодавця у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання підлягають захисту відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Отже, проценти, передбачені статтею 1048 ЦК України, є платою саме за користування кредитними коштами та підлягають нарахуванню в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до умов кредитного договору кредит у розмірі 1 600,00 грн надано відповідачу строком на 29 днів із процентною ставкою 1,9 % за кожен день користування кредитом.

Таким чином, максимальний розмір процентів за користування кредитом протягом усього погодженого сторонами строку кредитування становить: 1 600,00 грн ? 1,9 % ? 29 днів = 881,60 грн.

Отже, саме 881,60 грн є розміром процентів, який може бути нарахований за користування кредитними коштами в межах встановленого договором строку кредитування.

Водночас позивач просить стягнути 4 129,60 грн процентів, однак не надав детального розрахунку цієї суми, з якого можна було б встановити період, за який вони нараховані, та правову підставу їх нарахування.

Саме по собі зазначення у виписці з особового рахунка суми простроченої заборгованості за процентами у розмірі 4 129,60 грн не є достатнім доказом правомірності її нарахування, оскільки позивач, відповідно до вимог статей 12, 7681 ЦПК України, повинен довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог, у тому числі розмір та підстави виникнення заявленої до стягнення заборгованості.

За таких обставин суд вважає доведеними позовні вимоги щодо стягнення процентів лише у розмірі 881,60 грн, тобто в межах строку кредитування. У стягненні решти заявленої суми процентів у розмірі 3 248,00 грн суд вважає за необхідне відмовити.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2 481,60 грн, з яких 1 600,00 грн заборгованість за тілом кредиту та 881,60 грн проценти за користування кредитом.

Щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується відповідним платіжним документом, наявним у матеріалах справи.

Оскільки позовні вимоги задоволено на 43,31 % від заявленого розміру, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 153,87 грн.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн. На підтвердження понесення зазначених витрат позивачем до матеріалів справи подано акт про отримання правової допомоги від 10 червня 2026 року та квитанцію про оплату правничої допомоги від 10 червня 2026 року.

Відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не подавав, доказів неспівмірності заявлених витрат зі складністю справи, обсягом наданих послуг та часом, витраченим адвокатом на їх надання, суду не надано.

Відповідно до частин четвертоїшостої статті 137 та пункту 3 частини третьої статті 141 ЦПК України зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе лише за клопотанням іншої сторони у разі доведення нею неспівмірності таких витрат.

При цьому суд, з огляду на принципи диспозитивності та змагальності цивільного судочинства, не вправі з власної ініціативи вирішувати питання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу за критерієм їх неспівмірності. Такий правовий висновок викладено, зокрема, в ухвалі Верховного Суду від 22 січня 2026 року у справі № 372/6826/24.

Враховуючи наведене, а також те, що факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн підтверджений належними доказами, а відповідач не заявляв клопотання про зменшення їх розміру та не доводив їх неспівмірності, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у повному заявленому розмірі 13 000,00 грн.

При цьому часткове задоволення позовних вимог саме по собі не є підставою для пропорційного зменшення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки такі витрати підлягають оцінці з урахуванням положень статті 137 ЦПК України та заявленої сторонами процесуальної позиції щодо їх розміру.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 80, 81, 89, 128, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 274-279, 280-284 ЦПК України, згідно ст.ст. 11, 509, 512, 514, 516, 525,526,530,551,599,610,611,615, 625 629,1050,1054 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (код ЄДРПОУ 44002941) заборгованість за кредитним договором № 1910258 від 16 червня 2021 року в розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривня 60 копійок, з яких: 1 600,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 881,60 грн заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (код ЄДРПОУ 44002941) судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 1 153 (одна тисяча сто п`ятдесят три) гривні 87 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000 (тринадцять тисяч) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте Немирівським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причи.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: В.М. Алєксєєнко