Рішення № 138899220, 13.07.2026, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/196/26

Провадження №2/930/1048/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

13.07.2026 року Немирівський районний суд

Вінницької області

в складі головуючого судді: Алєксєєнка В.М.

при секретарі: Загребельному О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Немирів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» Поляков О.В. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 971114385, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 5 000,00 грн.

Позивач зазначає, що кредитний договір укладено в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора та підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 64QCS2E6.

Як зазначає позивач, перед укладенням кредитного договору відповідач самостійно зареєструвався на офіційному вебсайті первісного кредитора, створив особистий кабінет, заповнив та подав заявку на отримання кредиту, зазначивши необхідні персональні дані та реквізити банківської картки для перерахування кредитних коштів, пройшов процедуру верифікації, ознайомився з умовами кредитування та погодився з офертою, індивідуальною частиною кредитного договору та правилами надання грошових коштів у кредит.

Після отримання на номер мобільного телефону одноразового ідентифікатора відповідач використав його для підписання кредитного договору, чим, за твердженням позивача, акцептував пропозицію первісного кредитора щодо укладення кредитного договору.

Позивач вказує, що кредитний договір укладено відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» та за правовими наслідками він прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до умов кредитного договору первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти. При цьому позивач зазначає, що в подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальний розмір отриманих ним кредитних коштів становив 9 000,00 грн. Факт перерахування кредитних коштів підтверджується, на думку позивача, платіжним документом.

Позивач також посилається на те, що право вимоги за кредитним договором у подальшому неодноразово відступалося новим кредиторам.

Так, 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. На виконання зазначеного договору сторонами підписано Реєстр прав вимоги № 70 від 17 березня 2020 року, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором відповідача перейшло до ТОВ «Таліон Плюс».

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01. На виконання цього договору підписано Реєстр прав вимоги № 10 від 31 липня 2023 року, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором відповідача перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс».

10 липня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу № 10/07/25-Е, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 971114385 від 13 жовтня 2019 року.

Відповідно до Реєстру боржників № Б/Н від 10 липня 2025 року за договором факторингу № 10/07/25-Е до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 31 177,87 грн. Факт переходу права вимоги, як зазначає позивач, підтверджується також актом приймання-передачі реєстру боржників та платіжною інструкцією.

Позивач зазначає, що після переходу права вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» не здійснювали нарахувань за кредитним договором, а відповідач погашення заборгованості не здійснював.

За розрахунком позивача, станом на дату подання позовної заяви загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором № 971114385 від 13 жовтня 2019 року становить 31 177,87 грн, з яких: 8 998,99 грн - заборгованість за тілом кредиту; 18 029,85 грн - заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитом; 4 149,03 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору та невиконання обов`язку щодо повернення кредитних коштів і сплати передбачених договором платежів, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 27 028,84 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати, а саме 2 662,40 грн судового збору та 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач вважає свої вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалою від 05.05.2026 судом відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Цією ж ухвалою задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у АТ КБ "ПриватБанк".

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надсилання повісток за зареєстрованим місцем проживання та розміщенням оголошення на офіційному сайті суду відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, правом на подання відзиву по справі не скористався, будь-яких клопотань та заяв не надіслав, а тому суд прийшов до висновку про розгляд справи за відсутності відповідача та ухвалення заочного рішення.

Представник позивача в прохальній частині позовної заяви просить розглядати справу за його відсутності, а також у разі неявки відповідача у судове засідання не заперечує проти заочного розгляду справи.

З урахуванням положень ст.ст. 223, 280 ЦПК України, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів та провести заочний розгляд справи.

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 13 жовтня 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 971114385.

Кредитний договір укладено в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора та підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 64QCS2E6.

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин, укладений шляхом використання інформаційно-телекомунікаційних систем, є чинним за умови дотримання встановлених законом вимог, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором може використовуватися для підписання електронного договору.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач здійснив дії, необхідні для укладення кредитного договору, а саме зареєструвався в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора, подав заявку на отримання кредиту, пройшов процедуру ідентифікації та верифікації, погодився з умовами кредитування та підписав кредитний договір одноразовим ідентифікатором.

Доказів недійсності кредитного договору, його неукладення або підписання не відповідачем суду не надано.

Відтак суд вважає встановленим факт виникнення між сторонами кредитних правовідносин та укладення між первісним кредитором і відповідачем кредитного договору № 971114385 від 13 жовтня 2019 року.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов кредитного договору первісно відповідачу було надано кредит у розмірі 5 000,00 грн. Разом з тим умовами договору передбачалась можливість збільшення суми кредиту, у зв`язку з чим, як зазначає позивач, у подальшому відповідач скористався такою можливістю, а загальна сума наданого кредиту становила 9 000,00 грн.

При цьому до кредитного договору сторонами укладалися додаткові угоди, які є складовою договірних правовідносин сторін та підлягають врахуванню при визначенні фактичного розміру кредитних коштів, строку кредитування, процентної ставки та інших істотних умов договору.

Факт перерахування кредитних коштів підлягає оцінці судом не лише за первинним платіжним документом про надання 5 000,00 грн, а в сукупності з умовами кредитного договору, додатковими угодами до нього, розрахунком заборгованості та інформацією банківської установи про рух коштів за рахунком відповідача.

Згідно з відповіддю АТ КБ «ПриватБанк», яка надійшла до суду 01 червня 2026 року, на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , а номер телефону НОМЕР_2 знаходився (знаходиться) в анкетних даних відповідача.

Банківською установою підтверджено, що за вказаним рахунком у відповідний період здійснювалися зарахування коштів, зокрема 13 жовтня 2019 року - 5 000,00 грн, 14 жовтня 2019 року - 1 000,00 грн, 15 жовтня 2019 року - 700,00 грн, 18 жовтня 2019 року - 1 000,00 грн, 25 жовтня 2019 року - 750,00 грн, 27 жовтня 2019 року - 100,00 грн, 28 жовтня 2019 року - 200,00 грн та 30 жовтня 2019 року - 150,00 грн.

Водночас сам по собі факт здійснення кожного із зазначених зарахувань не може автоматично свідчити про те, що всі такі кошти є кредитними коштами, наданими первісним кредитором, оскільки призначення окремих операцій та їх правова підстава мають встановлюватися у сукупності з іншими доказами.

Разом з тим зазначені банківські відомості узгоджуються з умовами кредитного договору та додатковими угодами до нього щодо можливості збільшення суми кредиту та підлягають врахуванню при оцінці доведеності фактичного розміру наданих відповідачу кредитних коштів.

Судом також встановлено, що право вимоги за кредитним договором № 971114385 неодноразово відступалося новим кредиторам.

Так, 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01. На виконання зазначеного договору сторонами підписано Реєстр прав вимоги № 70 від 17 березня 2020 року, відповідно до якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором відповідача.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01. На виконання цього договору підписано Реєстр прав вимоги № 10 від 31 липня 2023 року, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором відповідача перейшло до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс».

10 липня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено договір факторингу № 10/07/25-Е, відповідно до якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 971114385 від 13 жовтня 2019 року.

Факт переходу права вимоги підтверджується відповідним договором факторингу, Реєстром боржників № Б/Н від 10 липня 2025 року, актом приймання-передачі Реєстру боржників та іншими матеріалами справи.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином - відступлення права вимоги.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Оцінивши надані докази переходу права вимоги, суд вважає доведеним факт набуття ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» права вимоги до відповідача за кредитним договором № 971114385 від 13 жовтня 2019 року.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

За змістом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання.

Судом встановлено, що відповідач належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку заборгованості загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 31 177,87 грн, з яких 8 998,99 грн - заборгованість за тілом кредиту, 18 029,85 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом та 4 149,03 грн - заборгованість за штрафними санкціями.

Разом з тим у прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача 27 028,84 грн заборгованості, тобто без включення до позовних вимог суми штрафних санкцій у розмірі 4 149,03 грн.

Отже, предметом судового розгляду є вимога про стягнення 27 028,84 грн, яка складається із 8 998,99 грн заборгованості за тілом кредиту та 18 029,85 грн заборгованості за процентами за користування кредитом.

Заявлена до стягнення сума 27 028,84 грн арифметично відповідає сумі заборгованості за тілом кредиту та процентами, визначеним позивачем у розрахунку, а саме: 8 998,99 грн + 18 029,85 грн = 27 028,84 грн.

Сума штрафних санкцій у розмірі 4 149,03 грн, хоча й зазначена позивачем у загальному розрахунку заборгованості, до стягнення у прохальній частині позовної заяви не заявлена, а тому суд не вирішує питання про її стягнення.

Щодо розміру заборгованості за тілом кредиту суд зазначає, що первісна сума кредиту становила 5 000,00 грн, однак відповідно до умов кредитного договору та укладених до нього додаткових угод передбачалась можливість збільшення суми кредиту. Позивач зазначає, що внаслідок такого збільшення загальна сума кредиту становила 9 000,00 грн.

З урахуванням змісту кредитного договору, додаткових угод, відомостей АТ КБ «ПриватБанк» про рух коштів за рахунком відповідача, а також розрахунку заборгованості суд приходить до висновку, що сам факт первісного зарахування 5 000,00 грн не спростовує доводів позивача про подальше збільшення суми кредиту.

При цьому розмір заборгованості за тілом кредиту визначений позивачем у сумі 8 998,99 грн, тобто на 1,01 грн менше від загальної суми кредитних коштів у 9 000,00 грн, яку позивач зазначає як загальний розмір наданого кредиту. Така різниця сама по собі не свідчить про недоведеність кредитної заборгованості в цілому, однак підлягає врахуванню при оцінці поданого розрахунку.

Суд враховує, що позивач не просить стягувати 9 000,00 грн як тіло кредиту, а заявляє до стягнення саме 8 998,99 грн, тобто меншу суму. Відтак суд не виходить за межі позовних вимог та оцінює саме заявлений до стягнення розмір основної заборгованості.

Щодо заборгованості за процентами суд зазначає, що відповідно до умов кредитного договору та додаткових угод відповідач зобов`язаний сплачувати проценти за користування кредитними коштами у визначеному договором розмірі та порядку.

Поданий позивачем розрахунок містить визначення заборгованості за процентами у розмірі 18 029,85 грн. Зазначена сума нарахована на тіло кредиту, яке позивач визначив у розмірі 8 998,99 грн.

Суд, перевіряючи зазначений розрахунок, виходить з умов кредитного договору та додаткових угод до нього, фактичного розміру наданих кредитних коштів, періоду користування кредитом та відомостей щодо погашення заборгованості.

При цьому суд враховує, що ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», за твердженням позивача, нових нарахувань за кредитним договором не здійснювали, а розрахунок заборгованості сформований з урахуванням заборгованості, що виникла за час перебування права вимоги у попередніх кредиторів.

З огляду на положення статей 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши розрахунок заборгованості у сукупності з умовами кредитного договору, додатковими угодами, документами щодо переходу права вимоги та відповіддю АТ КБ «ПриватБанк», суд приходить до висновку, що позивачем доведено виникнення у відповідача грошового зобов`язання за кредитним договором та наявність заборгованості за тілом кредиту і процентами.

Водночас суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог та стягувати з відповідача суму, більшу за ту, яку позивач просить стягнути.

Таким чином, з урахуванням встановлених у справі обставин, умов кредитного договору та додаткових угод до нього, фактичних відомостей про рух коштів за рахунком відповідача, розрахунку заборгованості та меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 971114385 від 13 жовтня 2019 року у розмірі 27 028,84 грн, що складається з 8 998,99 грн заборгованості за тілом кредиту та 18 029,85 грн заборгованості за процентами за користування кредитом.

При цьому суд бере до уваги, що у наданому позивачем розрахунку загальна сума заборгованості визначена у розмірі 31 177,87 грн, у тому числі 4 149,03 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Разом з тим у прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором саме у розмірі 27 028,84 грн, що відповідає сумі заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом.

Відтак, відповідно до принципу диспозитивності та положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог, а тому підстав для вирішення питання про стягнення 4 149,03 грн штрафних санкцій, які включені до загального розрахунку заборгованості, але не заявлені позивачем до стягнення у прохальній частині позовної заяви, немає.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн. На підтвердження понесення таких витрат до матеріалів справи подано відповідні докази.

Відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не подавав, доказів неспівмірності заявлених витрат суду не надано.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, обсягом і часом виконаних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову. Зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе лише за клопотанням іншої сторони у разі недотримання вимог щодо співмірності таких витрат.

Враховуючи характер спору, обсяг наданих представником позивача правничих послуг, ціну позову, а також відсутність з боку відповідача клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та доказів їх неспівмірності, суд вважає обґрунтованою вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у повному заявленому розмірі - 7 000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено у повному заявленому майновому розмірі - 27 028,84 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 27 028,84 грн, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 80, 81, 89, 128, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 274-279, 280-284 ЦПК України, згідно ст.ст. 11, 509, 512, 514, 516, 525,526,530,551,599,610,611,615, 625 629,1050,1054 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, заборгованість за кредитним договором № 971114385 від 13 жовтня 2019 року в розмірі 27 028 (двадцять сім тисяч двадцять вісім) гривень 84 копійки.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Заочне рішення може бути переглянуте Немирівським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причи.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: В.М. Алєксєєнко