Рішення № 138898963, 10.08.2026, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/604/26

Провадження 2/681/755/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

10 серпня 2026 року м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області у складі головуючого судді Іллюка С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

1. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути із відповідача заборгованість за кредитним договором № 1912349 від 19.06.2021 в сумі 10743,00 грн., судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 19.06.2021 ТОВ «ФК «Верона» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 1912349 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Вказаний договір укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису, який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Згідно з умовами кредитного договору позивач 19.06.2021 надав відповідачеві фінансовий кредит в сумі 3000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності. Строк кредиту 29 днів, відсоткова ставка 1,9 % на добу.

01.12.2023 між ТОВ «ФК «Верона» та ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» укладено договір відступлення права вимоги № 1-01/12/2023 відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Верона» відступило ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 01.12.2023 до договору відступлення права вимоги № 1-01/12/2023, ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №1912349 від 19.06.2021.

Відповідач належним чином не виконує умови договору, у зв`язку з чим виникла заборгованість. Загальний розмір заборгованості за кредитним договором №1912349 від 19.06.2021 становить 10743,00 грн, з яких 3000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 7743,00 грн прострочена заборгованість за відсотками.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відповідачу копія ухвали про відкриття провадження, пам`ятка про права та обов`язки надсилалась судом 12.05.2026 за його зареєстрованим місцем проживання. Поштовий конверт повернувся на адресу суду 20.05.2026 з відміткою відділення АТ «Укрпошта», що адресат відсутній за вказаною адресою, при цьому відправлення, надіслане за зареєстрованим місцем проживання відповідача згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, вважається врученим.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подав.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Відповідно до ухвали Полонського районного суду Хмельницької області від 07.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 32).

Позовну заяву з додатками направлено відповідачу 09.04.2026 (а.с. 25).

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, за згоди позивача, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 19.06.2021 між ТОВ «ФК «Верона» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1912349, за умовами якого фінансова установа надала відповідачу грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених цим договором (а.с. 10-15).

Кредитний договір № 1912349 від 19.06.2021 підписано ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором G7275.

Відповідно до п.п. 1.2., 1.3. Договору загальний розмір кредиту складає 3000,00 грн., строк, на який надається кредит, складає 29 календарних днів з моменту підписання цього договору та перерахування коштів позичальнику, а саме: з 19.06.2021 по 17.07.2021.

Відповідно до п.п. 1.4. Договору тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка 1,90 % від суми кредиту.

Відповідно до 9.4.3. Договору сторони погодили, що у випадку несплати Позичальником заборгованості за кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей Договір вважатиметься автоматично продовженим (автопролонгованим), а строк користування кредитом подовженим на наступних умовах: Строк автопролонгації Договору та подовження строку користування кредитом складає період часу з дати (дня), наступної за запланованою датою повернення кредиту і до спливу 10 (десяти) календарних днів включно (п. 9.4.3.1. Договору); В період автопролонгації діє підвищена процентна ставка, у розмірі 2,9 % від суми Кредиту в день. В цьому випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії Договору може застосовуватися неодноразово, але не більш ніж на 70 календарних днів в сукупності такої пролонгації (п. 9.4.3.2. Договору);

Згідно з п. 9.4.4. Договору продовження строку користування кредитом та строку дії Договору не є зміною істотних умов Електронного Договору, оскільки автопролонгація є відкладальною обставиною, яка настає за умов, описаних в цьому Договорі та Сторони погодили такий порядок пролонгації на момент укладення Електронного договору.

З копії інформаційної довідки виданої ТОВ «Санрайз Фінанс» № 1903/2026-3 від 19.03.2026 встановлено, що 19.06.2021 на картковий рахунок відповідача ОСОБА_1 перераховано кредитні кошти в сумі 3000,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 (а.с. 26).

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором № 1912349 від 19.06.2021, станом на 20.02.2026 загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 1912349 від 19.06.2021 становить 10743,00 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 3000,00 грн; простроченої заборгованості за відсотками в розмірі 7743,00 грн (а.с. 16).

З довідки про ідентифікацію, виданої ТОВ «ФК «Верона» встановлено, що ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з яким укладено договір №1912349 від 19.06.2021 ідентифікований ТОВ «ФК «Верона». Одноразовий ідентифікатор G7275, час відправлення ідентифікатора позичальнику 19.06.2021, номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор 380635690093 (а.с. 18).

01.12.2023 між ТОВ «ФК «Верона» та ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн`укладено договір відступлення права вимоги № 1-01/12/2023 відповідно до умов якого Первісний кредитор відступив ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників (а.с. 19).

Відповідно до витягу до реєстру боржників від 01.12.2023 до договору відступлення права вимоги № 1-01/12/2023, ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1912349 від 19.06.2021 на загальну суму 10743,00 грн, з яких: 3000,00 грн. сума виданого кредиту; 7743,00 грн залишок відсотків (а.с. 17).

Відповідно до довідки військової частини № НОМЕР_3 від 12.08.2024 ОСОБА_1 станом на 19.11.2023 проходив військову службу за призовом під час мобілізації (а.с. 48-49).

4. Мотивована оцінка кожного аргументу та норми права, які застосував суд.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі -Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналізом положень наведеного вище законодавства установлено, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання цього засобу усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразовим ідентифікатором та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначаються законодавством.

Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.

Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 цього Закону, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Також відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом такого договору, згідно зі статтею 1078 ЦК України, може бути право грошової вимоги, що існує на даний час.

Сторонами є клієнт та фактор, яким, відповідно до статті 1079 ЦК України, може бути банк або інша фінансова установа, що має право здійснювати факторингові операції.

При цьому, згідно зі статтею 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові (новому кредитору) за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги.

Згідно з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на вищезазначене, суд доходить до висновку, що встановленими обставинами справи підтверджується факт укладення між ТОВ «ФК «Верона» та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору № 1912349 від 19.06.2021, який підписаний з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора і відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» цей договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Суд враховує, що разом з кредитним договором ОСОБА_1 підписав Паспорт споживчого кредиту, що підтверджує його ознайомлення з умовами кредитування, орієнтовною загальною вартістю кредиту та наслідками невиконання зобов`язань. Підпис позичальника на Паспорті споживчого кредиту відтворений тим самим одноразовим ідентифікатором G7275, що й на кредитному договорі. В Паспорті споживчого кредиту чітко зазначено суму кредиту (3000,00 грн), строк кредитування (29 днів), а також інформацію про реальну річну процентну ставку та наслідки прострочення виконання зобов`язань.

Сторони договору узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору на таких умовах.

При цьому, факт отримання ОСОБА_1 позики в сумі 3000,00 грн підтверджується повідомленням ТОВ «Санрайз Фінанс» щодо переказу коштів.

На спростування вказаних обставин відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, тоді як надані позивачем до позову докази відповідають вимогам щодо їх належності та допустимості.

Наявними у матеріалах справи доказами також підтверджується факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» за кредитним договором, укладеним між ТОВ «ФК «Верона» та відповідачем.

Всупереч вищевказаним нормам законодавства та умов кредитного договору, відповідач не виконав належним чином свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив погашення наявної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Верона», ні на рахунки позивача.

Стосовно правомірності нарахування процентів поза межами первісного строку кредитування суд зазначає наступне. Відповідно до умов кредитного договору № 1912349, зокрема п. 9.4.3, 9.4.3.1, 9.4.3.2, сторонами погоджено автоматичну пролонгацію строку користування кредитом у разі несвоєчасного повернення коштів на періоди по 10 календарних днів, але не більше ніж на 70 днів у сукупності. При цьому в період автопролонгації діє підвищена процентна ставка у розмірі 2,9 % від суми кредиту на день. Оскільки відповідач не виконав зобов`язання з повернення кредиту в первісний 29-денний строк (до 17.07.2021 включно), договір було автоматично пролонговано на 70 календарних днів, протягом яких позикодавець мав законне право продовжувати нарахування процентів за погодженою підвищеною ставкою, що повністю узгоджується з підписаним сторонами Паспортом споживчого кредиту та вимогами чинного законодавства.

Перевіряючи правильність наданого позивачем розрахунку заборгованості за процентами у розмірі 7743,00 грн, суд встановив його повну відповідність умовам договору. Так, за первісний строк користування кредитом (29 днів з 19.06.2021 по 17.07.2021) розмір процентів за ставкою 1,9 % на день від суми 3000,00 грн становить 1653,00 грн (3000,00 грн ? 1,9 % ? 29 днів). За період автоматичної пролонгації договору, що становить максимально допустимі 70 днів (з 18.07.2021 по 25.09.2021), розмір процентів за підвищеною ставкою 2,9 % на день становить 6090,00 грн (3000,00 грн ? 2,9 % ? 70 днів). Загальна сума правомірно нарахованих процентів складає 7743,00 грн (1653,00 грн + 6090,00 грн).

З матеріалів справи встановлено, що нарахування спірних процентів за кредитним договором № 1912349 здійснювалося позивачем у межах первісного строку кредитування та періоду автопролонгації виключно у період з 19.06.2021 по 25.09.2021 включно.

Згідно з пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду проценти за користування кредитом не нараховуються.

Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що передбачені нею соціальні гарантії щодо звільнення від сплати процентів пов`язані з фактом проходження військової служби та поширюються на період після набуття особою відповідного статусу і вступу на службу.

Оскільки заборгованість за процентами у розмірі 7743,00 грн у повному обсязі виникла, була нарахована та остаточно сформувалася станом на 25.09.2021, тобто за період, що передував виникненню у відповідача права на соціальні пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», вказана норма закону не поширюється на спірні правовідносини.

Закон не має зворотної дії в часі (стаття 58 Конституції України) та не скасовує правомірні грошові зобов`язання, які повністю виникли та строк виконання яких настав до моменту вступу боржника на військову службу. З огляду на викладене, правові підстави для звільнення ОСОБА_1 від сплати процентів, нарахованих за період з 19.06.2021 по 25.09.2021, відсутні, а вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Таким чином, заборгованість відповідача за кредитним договором № 1912349 від 19.06.2021, підлягає стягненню на користь ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн».

З урахуванням наведеного, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд доходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на його користь суми заборгованості за кредитним договором № 1912349 від 19.06.2021 в розмірі 10743,00 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 3000,00 грн, заборгованість за відсотками 7743,00 грн, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

5. Розподіл судових витрат

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд доходить до висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, судові витрати, понесені позивачем і документально підтверджені платіжною інструкцією № 2401 від 09.04.2026, за правилами ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідача, а тому суд має підстави для стягнення із відповідача на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 2662 гривні 40 копійок.

Крім того, представником позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат за надання професійної правничої допомоги в розмірі 13000,00 грн.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частиною четвертою статті 137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторін.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового тягаря для відповідача.

Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішенні у справі «Східно-Західний Альянс Лімітед проти України» ЄСПЛ зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим і розумним.

Суд враховує, що ціна позову в цій справі становить 10743,00 грн, тоді як заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 13000,00 грн, тобто перевищує суму основних майнових вимог більш ніж на 20 %.

Крім того, ця справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, є незначної складності та типовою для спорів щодо стягнення заборгованості за кредитними договорами. Позовна заява є стандартною, сформованою за шаблоном, який масово використовується фінансовими компаніями, та не потребувала від адвоката вивчення великого обсягу фактичних даних, проведення складних правових досліджень чи пошуку новітньої судової практики.

За таких обставин стягнення витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі 13000,00 грн є очевидно неспівмірним зі складністю справи, обсягом фактично виконаних адвокатом робіт та ціною позову, що суперечить принципам пропорційності, справедливості та розумності цивільного судочинства (стаття 2 ЦПК України).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до 2000,00 грн, що є розумним, співмірним та справедливим відшкодуванням у цій справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 274, 279 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» заборгованість за кредитним договором №1912349 від 19.06.2021 в сумі 10743,00 (десять тисяч сімсот сорок три) гривні 00 копійок, з яких: заборгованість за сумою кредиту - 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок, заборгованість за відсотками 7743 (сім тисяч сімсот сорок три) гривні 00 копійок.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн» судовий збір в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомог у.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено без змін за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Айкон Дебт Коллекшн», адреса місцезнаходження: 01042, Україна, місто Київ, вулиця Саперне Поле, будинок 12, інше, нежитлове приміщення 1008, код ЄДРПОУ 44002941.

Відповідач: ОСОБА_1 , НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 10.08.2026.

Суддя Сергій ІЛЛЮК