Ухвала суду № 138898564, 05.08.2026, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/3835/26

1-кп/705/896/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м.Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

з участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні суду перебувають матеріали кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.

До обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк дії якого був продовжений та закінчується 27.08.2026.

Прокурор подав до суду клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

У судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання та в обґрунтування зазначив, що з моменту обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися та є достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує, а також незаконно впливати на свідків кримінального провадження з метою зміни їх показів та, як наслідок, уникнення або зменшення кримінальної відповідальності.

Захисник у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора, оскільки вважає, що обраний ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою безпідставним з урахуванням стану його здоров`я, а також непомірного розміру застави. Просить суд звернутися увагу, що її підзахисний має постійне місце проживання, другу групу інвалідності та ряд хвороб, тому потребує належного лікування. Вважає за можливе змінити ОСОБА_4 запобіжний захід на домашній арешт або зменшити розмір застави.

Обвинувачений в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання прокурора та підтримав позицію свого захисника.

Заслухавши думку сторін щодо поданого клопотання, дослідивши матеріали судової справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України при продовженні строку тримання під вартою, суд повинен врахувати наявність обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також наявність обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду справи до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Судом встановлено, що в даному кримінальному провадженні до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який був продовжений судом на строк до 27.08.2026.

ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні декількох умисних тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років.

Судом враховується, що не зменшились та продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які були раніше враховані судом при застосуванні до обвинуваченого запобіжного заходу та при його продовженні.

На даний час судовий розгляд кримінального провадження не розпочатий та до закінчення строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого завершений не буде з об`єктивних причин.

На думку суду, ризик переховування обвинуваченого від суду досі є реальним з огляду на тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 та суворість можливого покарання, враховуючи, що це може спонукати обвинуваченого вчиняти дії, спрямовані на переховування від суду і таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Крім того, суд враховує, що обвинувачений раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та має судимість, нові злочини вчинив у період визначеного судом іспитового строку. Не має постійного місця роботи, не одружений, тобто не має міцних соціальних зв`язків, що свідчить про наявність ризику вчинення ОСОБА_4 іншого кримінального правопорушення.

Також, продовжує існувати ризик незаконного впливу на потерпілу та свідків з метою зміни ними показів або відмови від їх надання, що негативно вплине на судовий розгляд оскільки суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

Даних про зменшення чи відсутність ризиків, які б свідчили про можливість застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено. Також судом враховується, що будь-яких інших обставин, які би свідчили про те, що застосований захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі не встановлено та не доведено обвинуваченим.

Також, як відповідний ризик суд враховує також збройну агресію рф та запровадження воєнного стану в Україні, дія якого триває до 31.10.2026.

Отже, при вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення наявних ризиків.

В судовому засіданні не встановлено даних про зменшення чи відсутність ризиків, а також про наявність достатніх стримуючих факторів для застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Також судом враховується, що будь-яких інших обставин, які би свідчили про те, що застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, матеріали клопотання не містять та доказів наявності таких обставин стороною захисту не надано.

Суд не бере до уваги посилання сторони захисту на наявність у обвинуваченого постійного місця проживання, інвалідності ІІ групи та необхідності лікування, як на підставу зміни ОСОБА_4 запобіжного заходу на домашній арешт, оскільки доказів загрози здоров`ю чи життю обвинуваченого, які б вказували на неможливість його тримання під вартою стороною захисту не надано. При цьому, суд враховує, що ОСОБА_4 не позбавлений можливості отримувати лікування та необхідну медичну допомогу в установі за місцем тримання під вартою, тому в даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, а тому тримання обвинуваченого під вартою є виправданим за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Також, суд не вбачає підстав для зменшення раніше визначеного розміру застави, що відповідає тяжкості вчинених злочинів, оскільки не перестали існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Враховуючи зазначені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе належним чином запобігти наявним ризикам, що призведе до неможливості розгляду справи в розумні строки та з`ясування всіх обставин по справі.

Таким чином клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ОСОБА_4 підлягає задоволенню, оскільки судом встановлена доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 194, 199, 331 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на строк 60 днів, а саме до 03 жовтня 2026 року включно.

Залишити без змін визначений ОСОБА_4 розмір застави п`ятдесят прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому еквіваленті дорівнює 166 400 гривень.

У разі звільнення ОСОБА_4 з під варти в зв`язку з внесенням застави покласти на нього на строк до 03.10.2026 такі обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду;

- не відлучатися з міста Умань Черкаської області без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця проживання та роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілими у кримінальному провадженні.

Роз`яснити, якщо обвинувачений не виконає покладені на нього обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Ухвала підлягає негайному виконанню і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення ухвали, а обвинуваченим протягом п`яти днів з моменту вручення йому копії ухвали.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому для відома, та направити начальнику ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» для виконання.

Суддя ОСОБА_1