Рішення № 138897981, 06.08.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/172/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне рішення)

06 серпня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

за участю секретаря судового засідання Катюхи К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 , у якій просить суд ухвалити рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором № 536156361 від 05 вересня 2024 року в загальному розмірі 17 940,00 гривень, що складається з: 6 000 гривень - заборгованості за тілом кредиту; 8 940 гривень - заборгованості за процентами; 3 000 гривень - неустойка.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (первісним кредитором) та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено електронний кредитний договір № 536156361. Відповідно до умов вказаного договору, відповідач отримав кредитні кошти в сумі 6 000 гривень. Позивач зазначає, що відповідач порушив умови договору, не повертав отримані кошти та не сплачував відсотки у встановлені строки, внаслідок чого утворилася вищезазначена заборгованість.

У подальшому, 05 листопада 2024 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу № МВ-ТП/7, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив право грошової вимоги за кредитним договором. 27 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 27/0225-01, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 536156361 від 05 вересня 2024 року. Позивач наголошує, що з моменту отримання права вимоги до відповідача (з 04 серпня 2025 року згідно з Реєстром прав вимоги), ним не здійснювалося нарахування жодних додаткових штрафних санкцій.

У своєму позові позивач просить розгляд справи здійснювати без їхнього представника, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та у випадку неявки відповідача ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судових засідань, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, відзив на позовну заяву не подано.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин, без повідомлення причин, не подала відзив, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних та доказів, постановивши заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 05 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 536156361. Вказаний правочин був укладений в електронній формі.

У ст.3 Закону України "Про електронну комерцію"зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Також, відповідно до частин 1 та 2 статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19.

Таким чином, вказаний вище договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Сторони договору узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору на таких умовах.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому закріплено домовленості між ними.

Матеріали справи містять докази того, що відповідач ОСОБА_1 здійснив акцепт оферти шляхом підписання електронного договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором - комбінацією літер та цифр "YTAU", який був надісланий йому у вигляді SMS-повідомлення на фінансовий номер телефону.

Згідно з частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, прирівнюється до такого, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Таким чином, вимоги статті 207 Цивільного кодексу України щодо письмової форми правочину сторонами були дотримані.

Відповідно до умов вказаного кредитного договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, і він фактично отримав кредит у розмірі 6 000,00 гривень. Факт перерахування кредитних коштів на банківську платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням №bb4fdf93-3eee-46ed-80a3-974b7732e3df від 05.09.2024 та довідкою № 536156361/12082025 від 12.08.2025, згідно з якими призначення платежу - переказ коштів за договором № 536156361, дата перерахунку коштів за договором - 05.09.2024, а дані РНОКПП ОСОБА_1 співпадають із наведеними в матеріалах справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором чи законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики кредитор має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Судом також встановлено факт переходу права вимоги за вказаним кредитним договором.

05 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено договір факторингу № МВ-ТП/7.

У подальшому, 27 лютого 2025 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛІОН ПЛЮС» та позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу № 27/0225-01.

Згідно з Реєстром прав вимоги № 3 від 04 серпня 2025 року, що є додатком до договору факторингу, право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 536156361 перейшло до позивача в обсязі 17 940,00 гривень.

Згідно з статтею 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 ЦК України).

Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, своєчасно не повернув суму кредиту, внаслідок чого утворилася заборгованість. Факт наявності заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 000,00 гривень підтверджується детальним розрахунком, наданим позивачем, який не спростований відповідачем. Тому вимога про стягнення тіла кредиту в розмірі 6 000,00 гривень є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає повному задоволенню.

Вирішуючи спір у частині стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом у розмірі 8 940,00 гривень та неустойки у розмірі 3 000,00 гривень, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини третьої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з Пунктом 11.1 Договору, строк дії з моменту підписання сторонами становить 5 років (п`ять).

Судом встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з повернення суми кредиту та сплати нарахованих відсотків. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за тілом кредиту (6 000,00 гривень) та відсотками за користування кредитом (8 940,00 гривень) відповідачем не спростований. Зазначені суми нараховані у межах строку кредитування відповідно до умов укладеного сторонами договору, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 вказано, що поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами Цивільного кодексу України мають різний зміст. Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 Цивільного кодексу України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього.

Тобто, сторони визначивши строк користування кредитом в указаному договорі погодили строк виконання зобов`язання.

Також, у зазначеній вище постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України. В правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 Цивільного кодексу України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла в постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 в справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6 000,00 гривень та відсотків у розмірі 8 940,00 гривень є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню.

Разом із тим, вирішуючи спір у частині стягнення з відповідача неустойки у розмірі 3 000,00 гривень, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, в Україні введено воєнний стан, який діє до теперішнього часу.

Оскільки кредитний договір № 536156361 було укладено 05 вересня 2024 року, тобто безпосередньо під час дії правового режиму воєнного стану, а порушення виконання зобов`язань також мало місце в цей період, до спірних правовідносин прямо застосовуються вищенаведені імперативні положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.

Суд наголошує, що норма вказаного Закону є нормою прямої дії та переважає над умовами цивільно-правового договору, оскільки спрямована на захист майнових інтересів позичальників в умовах воєнного стану.

Кредитодавець та його правонаступник за договором факторингу в силу прямої вказівки закону не мав законних підстав нараховувати неустойку за прострочення виконання грошового зобов`язання у цей період, а нараховані суми підлягали обов`язковому списанню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у частині стягнення з відповідача неустойки у розмірі 3 000,00 гривень задоволенню не підлягають у зв`язку з відсутністю правових підстав для їх стягнення у зв`язку з дією в Україні воєнного стану.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач в порушення умов укладеного договору, своєчасно не повернув кредитні кошти та не сплатив відсотки за користування кредитом, у зв`язку з чим виникла заборгованість. Поданий до суду розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, як і не додано доказів на підтвердження погашення заборгованості ні на рахунки первісного кредитора чи його правонаступників.

Відтак, суд вважає, що позов є обґрунтованим, позовні вимоги є доведеними, а тому із ОСОБА_2 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 14 940,00 гривень, з яких: 6 000,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту, 8 940,00 гривень - заборгованість за нарахованими відсотками.

Відповідно до частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 149747 від 20 січня 2026 року, при зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень

Позовні вимоги позивача були заявлені на загальну суму 17 940,00 гривень. Судом ухвалено рішення про часткове задоволення позову на суму 14 940,00 гривень, тому враховуючи принцип пропорційності, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 217,18 гривень (14940,00 х 2 662,40 гривень / 17940,00 = 2 217,18 грн).

На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 15, 16, 205, 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 625, 626, 628, 629, 633, 634, 638, 639, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1, 1077, 1078 Цивільного кодексу України, статтями 12, 13, 76, 77, 78, 80, 81, 82, 89, 133, 141, 247, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 536156361 від 05 вересня 2024 року в загальному розмірі 14 940,00 гривень (чотирнадцять тисяч дев`ятсот сорок гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» понесені судові витрати із оплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 217,18 гривень (дві тисячі двісті сімнадцять гривень 18 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження юридичної особи: вулиця Лісова, будинок 2, місто Бровари, Київська область, 07400, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор