Рішення № 138897837, 11.08.2026, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/2644/25

пров. № 2/544/200/2026

Номер рядка звіту 67

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді Малицької О. Л.

секретар судового засідання Ралець О. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пирятин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пирятинської міської ради Полтавської області, про встановлення факту, що має юридичне значення

за участю:

позивачки ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача адвокат Якимова О.В. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Пирятинської міської ради Полтавської області, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Позов мотивовано тим, що позивач звертався до Пирятинського районного суду Полтавської області в порядку окремого провадження з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, яку за її заявою було залишено без розгляду.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Виконавчим комітетом Березоворудківської сільської ради Пирятинського (Лубенського) району Полтавської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Вечірки, Пирятинського району, Полтавської області, помер ОСОБА_3 , про що в Книзі реєстрації актів про смерть було складено відповідний актовий запис за № 14.

За життя позивач з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 спільно проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 1997 року по 2004 рік, вона здійснювала догляд за ним та поховала його за власні кошти.

Зі змісту довідки від 14.01.2025 року № 15.1-12/14, виданої Березоворудківським Старостинським округом Виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області, виданої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вбачається, що згідно по господарської книги 2001-2005 рр. № 12с. Вечірки Лубенського району Полтавської області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно був зареєстрований та проживав сам до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: с. Вечірки Пирятинського району Полтавської області, однак вважаю, що інформація в довідці щодо фактичного місця проживання та складу сім`ї не є достатньою, оскільки по господарська книга містила відомості щодо фактичного місця реєстрації і не може бути достовірним доказом фактичного місця проживання через 20 років.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається з права на земельну частку (пай) розміром 7,52 га., що належало померлому на підставі Сертифікату серії ПЛ № 0215139, виданого члену КСП «Перемога», місцезнаходження КСП: с. Вечірки, Пирятинського району, Полтавської області, на підставі рішення Пирятинської районної державної адміністрації від 4 грудня 1996 року № 351. Оригінал сертифікату не зберігся.

Згідно повідомлення Відділу № 3 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 19.12.2024 року № 2201/310-24, відповідно до записів в Книзі реєстрації видачі сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Пирятинською районною адміністрацією по КСП «Перемога» с. Вечірки Полтавська область на підставі розпорядження Пирятинської районної адміністрації № 351 від 04.12.1996 р. на імя ОСОБА_4 виготовлявся сертифікат на земельну частку (пай) серія ПЛ № 0215139 зареєстрований за № 96 від 27.12.1996 р. Земельна ділянка (пай) в умовних кадастрових гектарах площею 7, 52 га. Сертифікат видано на руки про що свідчить підпис у книзі.

Позивач вважає, що вона являється спадкоємцем після померлого ОСОБА_3 , прийняла спадщину проживаючи зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, в зв`язку з чим не зверталася до державної нотаріальної контори для подання заяви в розумінні ст. 1269 ЦК України.

29.04.2025 року позивач в розумінні ст. 1264 ЦК України, як спадкоємець четвертої черги після ОСОБА_3 , звернувся до приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області для оформлення спадкового майна у встановленому законодавством порядку.

Приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області, О.М.Карпець, відмовила мені у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з пропущенням терміну для прийняття спадщини та роз`яснила право на встановлення додаткового терміну для прийняття спадщини судом або встановлення факту прийняття спадщини шляхом спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) мені необхідно надати приватному нотаріусу документи, що підтверджують факт спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 80997187 від 30.04.2025 року, інформація щодо ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - дата смерті, відсутня.

Факт спільного проживання зі спадкодавцем не менше як 5 років до часу відкриття спадщини підтверджується свідченнями свідків, явку яких буде забезпечено в судове засідання.

Ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області від 27.10.2025 року відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального та призначено підготовче засідання.

Від представника позивача 11.11.2025 через систему Електронний суд було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що при розгляді справи № 544/1174/25 Відповідачем було заперечено вимоги Позивача, так як метою справи було отримання у власність земельної частки (паю) площею 7,52 умовних кадастрових гектарів, що раніше належала померлому ОСОБА_3 , так як відповідно до рішення Пирятинського районного суду від 24.06.2016 по справі № 544/720/16-ц за заявою заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури спадщину (що складається із земельної частки (паю) площею 7,52 умовних кадастрових гектарів), що відкрилася після ОСОБА_3 було визнано відумерлою та передано у власність територіальної громади в особі Березоворудської сільської ради Пирятинського району.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 721-р „Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області" територіальна громада Березоворудської сільської ради ввійшла до складу територіальної громади Пирятинської міської ради.

Пунктом 1) частини 1 розділу І Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій" встановлено, що сформована територіальна громада є правонаступником прав та обов`язків розформованої територіальної громади.

Пирятинською міською радою прийнято рішення другої сесії восьмого скликання від 11.12.2020 № 41 „Про припинення Березоворудської сільської ради та її виконавчого комітету", відповідно до якого припинено юридичну особу - Березоворудську сільську раду шляхом приєднання до Пирятинської міської ради.

Таким чином, як до правонаступника Березоворудської сільської ради, зазначена земельна ділянка перейшла у власність Пирятинської міської ради. Твердження Позивача про те, що вона, проживаючи спільно зі спадкодавцем на момент смерті, фактично прийняла спадщину не підтверджується належними доказами:

про наявність земельної ділянки вона дізналася лише в 2025 році (через 9 років після смерті спадкодавця) відсутні докази користування даною земельною ділянкою податок на землю (відповідно до ст ст 269-290 Податкового кодексу України) та мінімальне податкове зобов`язання (встановлене пп 170.14.3 п.170.14 статті 170 Податкового кодексу України) за дану земельну ділянку до місцевого бюджету не сплачувалися, відповідна податкова звітність не подавалася.

Тому на думку відповідача, позивачка не вступила в спадщину на зазначене майно, у зв`язку з чим просить відмовити в задоволенні позову.

Позивачка в судовому засіданні зазначила, що померлий ОСОБА_3 , був братом її покійної матері. Він проживав з дружиною на околиці села. Коли дружина його померла, вона забрала до себе проживати, так як він дуже хворів онкологічним захворюванням. Коли він помер то здійснила його поховання. З приводу майна, а саме пая , який належав ОСОБА_3 , вона знала, так як знайшла в його будинку даний сертифікат, але спочатку всі хотіли купити, а вона не хотіла продавати. Чому раніше не зверталась до суду, бо не знала порядку.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги позову підтримала та просила задовольнити. Зазначив, що факт проживання позивача зі спадкодавцем однією сім`єю підтверджується показами свідків.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надіслав суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Додатково було надіслано письмові пояснення, в яких зазначено, що відповідно до рішення Пирятинського районного суду від 24.06.2016 по справі № 544/720/16-ц за заявою заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури спадщину (що складається із земельної частки (паю) площею 7,52 умовних кадастрових гектарів), що відкрилася після ОСОБА_3 було визнано відумерлою та передано у власність територіальної громади в особі Березоворудської сільської ради Пирятинського району. На виконання рішення суду було прийнято рішення тринадцятої позачергової сесії Березоворудської сільської ради сьомого скликання від 07.12.2016 „Про прийняття у власність територіальної громади Березоворудської сільської ради спадщини земельної частки (паю), що визнана відумерлою", відповідно до якого земельна ділянка (кадастровий номер 5323880700:031:0024), що належала ОСОБА_3 , була прийнята у комунальну власність громади. В подальшому сільською радою за результатами проведеного аукціону (рішення сільської ради та матеріали проведеного аукціону додаються) було передано дану земельну ділянку в оренду ТОВ „ПКЗ - АГРО". Проти позову заперечуємо в повному обсязі.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 пояснила, що позивачка ОСОБА_1 переїхала проживати в їхнє село Вечірки з Молдавії, та була її сусідкою. У них в селі проживав також ОСОБА_3 зі своєю дружиною. Коли його дружина померла, ОСОБА_6 забрала діда до себе жити, він був дядьком її чоловіка. Він в неї проживав десь п`ять років. Коли ОСОБА_3 помер, ОСОБА_6 його хоронила, доглядає за могилкою і пам`ятник поставила. Будинок в якому проживав ОСОБА_3 , на даний час не придатний до життя, зруйнований.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 пояснив, що будучи підлітком з 15 років постійно приїздив на канікули в с.Вечірки. Він товаришував з синами ОСОБА_8 . Йому було відомо, що ОСОБА_9 доглядала ОСОБА_3 , який жив у неї. Особисто він цього не бачив, але в селі про це було відомо. Дана подія було років 20-25 тому.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 пояснив, що він проживає в с.Вечірки та був директором школи. Діти позивачки навчались в нашій школі, у неї було 4 дітей, жили дуже бідно. Йому відомо що ОСОБА_3 постійно жив з ОСОБА_11 з 1996-1997 років до смерті 2004 року. Вона його хоронила, кошти збирали всім селом. ОСОБА_3 раніше працював на фермі з його мамою. Раніше ОСОБА_3 жив на кінці села, біля його батьків.

Суд, заслухавши учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, приходить до наступного:

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована в АДРЕСА_1 , що підтверджується паспорта громадянина України серія НОМЕР_2 .(а.с. 14)

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 ОСОБА_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .(а.с.8)

Постановою приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Карпець О.М., ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують факт постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.(а.с. 12)

Як встановлено в судовому засіданні, то позивачка звернулась до суду з метою встановлення факту спільного проживання з померлим ОСОБА_3 , з метою в подальшому успадкувати майно останнього на підставі ст. 1264 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 04 червня 2025 року у справі № 638/9040/23 вказано на наступне.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Під час вирішення спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати норми частини другої статті 3 Сімейного кодексу України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен настати на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Подібні за змістом висновки Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду виклав у постанові від 18 вересня 2023 року у справі №582/18/21 (провадження № 61-20968сво21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) зазначено, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Таким чином, обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Необхідною умовою для встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини є доведеність факту спільного проживання заявника та спадкодавця, як осіб, які складали сім`ю, що передбачає їх пов`язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків у період не менше ніж п`ять років.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 25 березня 2024 року у справі № 243/1073/23 (провадження № 61-18172св23).

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги також можуть братися показання свідків про спільне проживання та ведення спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фото/відео матеріали, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц, від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19.

Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як вбачається з матеріалів справи, то померлому ОСОБА_3 було видано сертифікат на земельну частку (пай) серія ПЛ № 0215139 зареєстрований за № 96 від 27.12.1996 р. Земельна частка (пай) в умовних кадастрових гектарах площею 7,52 га. Сертифікат видано на руки про що свідчить підпис у книзі, що підтверджується копією сертифіката на право на земельну частку (пай) серія ПЛ № 0215139 та відповіддю Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління держгеокадастру у Полтавській області за № 2201/310/24 від 19.12.2024.(а.с. 10-11)

Відповідно до довідки виданої старостою Березорудського старостинського округуза № 15.1-12/14 від 14.01.2025, яка видана ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в тім, що згідно погосподарської книги 2001-2005 рр. №12 с. Вечірки Лубенського району Полтавської області ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно був зареєстрований та проживав сам до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: с. Вечірки Пирятинського району Полтавської області.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_10 надали покази щодо підтвердження факту, що позивачка доглядала хворого родича ОСОБА_3 .

Щодо показів свідка ОСОБА_7 , то суд не може прийняти їх до уваги, оскільки свідок самостійно нічого не зміг підтвердити, кокретизувати, оскілька дана інформація йому була відома лише зі спів інших мешканців села Вечірки.

Суд погоджується з твердженням відповідача, що позивачем фактично ненадано також доказів щодо користуванням земельною ділянкою (паєм.) Як вбачається з матеріалів справи, то відповідно до рішення Пирятинського районного суду від 24.06.2016 по справі № 544/720/16-ц за заявою заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури спадщину (що складається із земельної частки (паю) площею 7,52 умовних кадастрових гектарів), що відкрилася після ОСОБА_3 було визнано відумерлою та передано у власність територіальної громади в особі Березоворудської сільської ради Пирятинського району.

Згідно з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-5305218692017 від 24.01.2017 земельної частки (паю) площею 7,52 умовних кадастрових гектарів визначено комунальною власністю та право власності належить Березоворудській сільській раді.(а.с. 57)

Позивачем не надано жодного належного та допустимого письмового доказу на підтвердження вимог, зокрема поважності не звернення до суду через 21 рік із позовом щодо встановлення факту спільного проживання з спадкодавцем ОСОБА_3 . Твердження позивача «знала про пай з 2004 року, але не зверталася, бо не знала як оформити, що потрібно звертатися» судом не може прийматись як поважну причину.

Згідно з правовою позицією ВС у справі № 221/4624/20, покази свідків не можуть бути єдиним джерелом встановлення факту проживання однією сім`єю. Окрім того, як вбачається із показань свідків, діяльність позивача зводилася виключно до догляду за похилою особою, що за висновками ВС у справі № 405/5508/21 не прирівнюється до сімейних відносин та не дає права на закликання до четвертої черги спадкування за статтею 1264 ЦК України.

Сам по собі факт стороннього догляду за похилою чи хворою людиною (навіть якщо він був систематичним) не прирівнюється до спільного проживання однією сім`єю. Свідчення про те, що позивач «доглядала», не є доказом того, що вони були однією сім`єю.

Враховуючи вищевикладене, оскільки судом не встановлено підстав для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, а тому позов не підлягає задоволенню.

На підставі ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 13, 19, 76-81, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. 1264 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Пирятинської міської ради Полтавської області, про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.

Витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Представник позивача: адвокат Якимова Ольга Володимирівни, ел.пошта ІНФОРМАЦІЯ_4

Відповідач: Пирятинська міська рада Полтавської області, юридична адреса 37000, Полтавська область, м. Пирятин, вул. Соборна, 42, ЄДРПОУ 13955752.

Суддя О.Л.Малицька