Рішення № 138897464, 11.08.2026, Котелевський районний суд Полтавської області

Справа № 535/384/26

Провадження № 2/535/350/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2026 року селище Котельва

Котелевський районний суд Полтавської області у складі: головуючого - судді Шолудько А.В., з участю: секретаря судового засідання - Кашуби Ю.С., Марєєвої К.В., представника відповідача - Пятаченко О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №535/384/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

09.04.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі ТОВ «Споживчий центр») Медведєва Наталія Олександрівна, яка діє на підставі довіреності від 06.04.2026 (а.с. 46, 47), через систему «Електронний суд» подала до суду позов до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором №04.07.2025-100001324 від 04.07.2025 в розмірі 38030,00 грн, мотивуючи тим, що відповідачем порушено договірні зобов`язання в частині своєчасного повернення кредиту, сплати процентів та комісії у повному обсязі у строки та на умовах, передбачених договором.

Ухвалою судді Котелевського районного суду Полтавської області від 10.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 57).

04.05.2026 представником відповідача адвокатом Пятаченко Оксаною Володимирівною, яка діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги №5-16-2026-000618 від 17.04.2026 (а.с. 65, 66) до суду подано відзив на позовну заяву, в якому просить частково задовольнити позовну заяву в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 в розмірі 8500,00 грн, в обґрунтування зазначила, що позовні вимоги відповідач визнає частково в сумі тіла кредиту в розмірі 8500,00 грн, з них виплачено ОСОБА_1 24.07.2025 2920,00 грн та 14.08.2025 2940,00 грн, що в сумі становить 5860,00 грн, а отже сума основної заборгованості відповідача становить 2640,00 грн; відповідач є учасником бойових дій, військовослужбовцем, а тому вимога щодо стягнення з ОСОБА_1 процентів у розмірі 14985,00 грн та неустойки в розмірі 7250,00 грн не ґрунтується на вимогах Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», а отже не підлягає задоволенню; за приписами норм ЦК України у період дії воєнного стану нарахування неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення не допускається; положення договору позики №04.07.2025-100001324 від 04.07.2025 про сплату позичальником на користь фінансової установи комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 280,00 грн, додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 1015,00 грн суперечать положенням ч. 1, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення цього правочину (а.с. 70-100).

Представник позивача Медведєва Н.О. 25.05.2026 подала до суду через систему «Електронний суд» клопотання про долучення доказів, а саме вважала за доцільне долучити до матеріалів справи наступні докази: позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором (у новій редакції); доказ направлення позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором (у новій редакції), та відповідно до статті 43 ЦПК України, просила долучити до матеріалів справи № 535/384/26 позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором (у новій редакції), у якій представник позивача просить стягти з відповідача заборгованість за кредитним договором №04.07.2025-100001324 від 04.07.2025 в розмірі 38030,00 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 14500,00 грн, процентів у розмірі 14985,00 грн, комісії (пов`язаної з наданням кредиту) 280,00 грн, додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) 1015,00 грн, неустойки 7250,00 грн; доказ направлення позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором (у новій редакції) (а.с. 112 -125).

Представник позивача 29.05.2026 подала до суду через систему «Електронний суд» додаткові пояснення про складові суми боргу відповідача за кредитним договором, при цьому зазначені пояснення не змінюють зміст та обсягу позовних вимог оскільки позивач просить стягнути з відповідача ту саму суму боргу, яка була заявлена у первісній позовній заяві (а.с. 131-135).

Представник відповідача адвокат Пятаченко О.В. 25.06.2026 подала до суду заперечення на клопотання про долучення доказів (а.с. 167, 168).

07.07.2026 ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про долучення доказів позовної заяви про стягнення заборгованості у новій редакції та доказів її направлення відповідачу, поданого 25.05.2026 у справі №535/384/26 за позовом ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 185, 186).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с. 180, 181), у позовній заяві просить розгляд справи проводити без участі представника ТОВ «Споживчий центр» за наявними в матеріалах справи доказами (а.с. 10 на звороті).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином (а.с. 191).

Представник відповідача адвокат Пятаченко О.В. під час судового розгляду позовні вимоги визнала частково, з підстав викладених у відзиві, а саме: в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 в розмірі 8500,00 грн за мінусом сплачених ОСОБА_1 кредитору сум 24.07.2025 2920,00 грн та 14.08.2025 2940,00 грн, тобто до стягнення з відповідача підлягає заборгованість у сумі 2640,00 грн.

На підставі ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, наявні у ній докази та оцінивши їх у сукупності, приходить до висновку, що позов необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Як встановлено судом, між ТОВ «Споживчий центр» (далі кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі позичальник) укладено кредитний договір №04.07.2025-100001324 від 04.07.2025 за допомогою електронного підпису позичальника - одноразового ідентифікатора «Е122», шляхом підписання пропозиції ТОВ «Споживчий центр» про укладення електронного кредитного договору (кредитної лінії) (оферта), заявки кредитного договору та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору, за умовами яких відповідачу надано кредит у розмірі 8500,00 грн на рахунок 4441-11XX-XXXX-7493 строком на 189 днів з дати його надання, дата надання/видачі кредиту 04.07.2025, дата повернення (виплати) кредиту 08.01.2026; процентна ставка «Стандарт» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 5 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; комісія, пов`язана з наданням кредиту 7% від суми кредиту та дорівнює 595,00 грн, комісія за обслуговування кредитної заборгованості 595 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно графіку платежів, орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 3326,18%, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 22780,00 грн, загальні витрати за споживчим кредитом 14280,00 грн; неустойка: 127 грн 50 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання (надалі кредитний договір) (а.с. 15-21).

Згідно з довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-0704 від 07.04.2026, на підставі договору на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024, було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 04.07.2025 14:44:54 на суму 8500,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 792681331, призначення платежу: видача за договором кредиту №04.07.2025-100001324 (а.с. 32).

05.07.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір (оферта) до кредитного договору 04.07.2025-100001324 від 04.07.2025, який підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором К639, відповідно до умов якого сума кредиту з дати укладення даного додаткового договору становить 10500,00 грн. За даним Додатковим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику 2-й Транш у розмірі 2000 грн 00 коп.; дата надання/видачі Кредиту (2-го Траншу) - 05/07/2025. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту (2-го Траншу): перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11XX-XXXX-7493. Днем надання Кредиту (2-го Траншу) вважається списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця. Реквізити належного Позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів Позичальнику: 4441-11XX-XXXX-7493. Строк, на який надається Кредит (а саме 2-й Транш) - 188 днів з дати його надання. Позичальник відповідно до даного Додаткового Договору зобов`язаний сплатити Комісію, пов`язану з наданням 2-го Траншу (частини Суми Кредиту) (надалі «Комісія за надання», «Комісія»; економічна сутність плата за надання Кредиту) 7% від суми 2-го Траншу (частини Суми Кредиту), що дорівнює 140 грн 00 коп. Комісія за обслуговування з дати укладення даного Додаткового Договору встановлюється у розмірі 735 грн 00 коп., починаючи з чергового періоду, наступного за першим черговим періодом. В зв`язку зі збільшенням Суми Кредиту змінюється розмір денної процентної ставки та її розрахунок, які з дати укладення даного Додаткового Договору становлять: 0,89% (денна процентна ставка) = (17620/10500)/188 ? 100%. При цьому РРПС 3453,2%, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача - 28 120 грн 00 коп., загальні витрати за споживчим кредитом - 17620 грн 00 коп. Сторони домовились за взаємною згодою з дати укладення даного Додаткового Договору викласти пункт Договору, який встановлює розмір та порядок нарахування неустойки, в наступній редакції: «Неустойка: 157 грн 50 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.» (а.с. 24-26).

Згідно з довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-0704 від 07.04.2026, на підставі договору на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024, було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 05.07.2025 08:52:01 на суму 2000,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 793238373, призначення платежу: видача за договором кредиту №04.07.2025-100001324 (а.с. 31).

21.08.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір (оферта) до кредитного договору 04.07.2025-100001324 від 04.07.2025, який підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором К226, відповідно до умов якого сума кредиту з дати укладення даного Додаткового Договору становить 14500 грн 00 коп., яка складається з усіх Траншів (частин Суми кредиту), зазначених в Договорі (1-й Транш) та в укладених Сторонами Додаткових Договорах (чергові Транші). За даним Додатковим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Позичальнику 3-й Транш у розмірі 4000 грн 00 коп.; дата надання/видачі Кредиту (3-го Траншу) - 21/08/2025. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту (3-го Траншу): перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11XX-XXXX-7493. Днем надання Кредиту (3-го Траншу) вважається списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця. Реквізити належного Позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів Позичальнику: 4441-11XX-XXXX-7493. Строк, на який надається Кредит (а саме 3-й Транш) - 141 днів з дати його надання. Позичальник відповідно до даного Додаткового Договору зобов`язаний сплатити Комісію, пов`язану з наданням 3-го Траншу (частини Суми Кредиту) (надалі «Комісія за надання», «Комісія»; економічна сутність плата за надання Кредиту) 7% від суми 3-го Траншу (частини Суми Кредиту), що дорівнює 280 грн 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми 3-го Траншу (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитодавцем та обліковується в день видачі Траншу, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування з дати укладення даного Додаткового Договору встановлюється у розмірі 1015 грн 00 коп. У зв`язку зі збільшенням Суми Кредиту змінюється розмір денної процентної ставки та її розрахунок, які з дати укладення даного Додаткового Договору становлять: 0,8% (денна процентна ставка) = (16280/14500)/141 ? 100% . При цьому РРПС 2257,89%, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача - 30 780 грн 00 коп., загальні витрати за споживчим кредитом - 16280 грн 00 коп. Сторони домовились за взаємною згодою з дати укладення даного Додаткового Договору викласти пункт Договору, який встановлює розмір та порядок нарахування неустойки, в наступній редакції: «Неустойка: 217 грн 50 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.» (а.с. 28-30).

Згідно з довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №1-0704 від 07.04.2026, на підставі договору на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024, було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 21.08.2025 13:29:21 на суму 4000,00 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 839491010, призначення платежу: видача за договором кредиту №04.07.2025-100001324 (а.с. 33).

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором, заборгованість ОСОБА_1 станом на 07.04.2026 складає: 14500,00 грн - основний борг; 14985,00 грн залишок відсотків; 1295,00 грн залишок комісій; неустойка 7250,00 грн, разом 38030,00 грн. Відповідачем були здійснені платежі на виконання кредитного договору на суму 2920,00 грн від 24.07.2025 та на суму 2940,00 грн від 14.08.2025 (а.с. 34-36).

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За правилом ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 Цивільного кодексу України).

Аналізуючи викладене, можна прийти до висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року №127/33824/19; від 16.12.2020 року у справі №561/77/19 та від 22.11.2021 року у справі№ 234/7719/20.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем; суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

За змістом частин 3, 4, 6, 7 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Таким чином, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги», електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На час розгляду справи судом відповідачем не надано альтернативного розрахунку заборгованості за кредитним договором, а також даних, що свідчать про погашення заборгованості у повному обсязі та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку. Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до статті 617 ЦК України.

Суд вважає безпідставним невизнання отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі: 2000,00 грн за додатковим договором до кредитного договору від 05.07.2025; 4000,00 грн за додатковим договором до кредитного договору від 21.08.2025, оскільки дані факти підтверджуються довідками ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» та вищевказаними додатковими договорами. Відповідачем підписані додаткові договори, та будь-яких застережень чи зауважень відносно них не заявлялися. Відповідач має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорах, і має можливість надати до суду виписку з нього в підтвердження того, що відповідні кошти не були зараховані на його картковий рахунок, або що вказаний банківський рахунок йому не належить, чи кошти надійшли в іншому розміру, а також підтвердження виконання своїх зобов`язань за даними договорами та внесення коштів на погашення заборгованості.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання щодо повернення кредиту.

Таким чином, оскільки на день звернення позивача до суду зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконав, тому позивач на законних підставах має право вимагати сплати заборгованості.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості по комісії за надання кредиту позичальнику, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію пов`язану з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Пунктом 8 кредитного договору, передбачена сплата комісії за надання кредиту у розмірі 595,00 грн, п. 1.3. додаткового договору до кредитного договору від 05.07.2025 передбачена сплата комісії за надання кредиту у розмірі 140,00 грн, п. 1.3. додаткового договору до кредитного договору від 21.08.2025 передбачена сплата комісії за надання кредиту у розмірі 280,00 грн, що в загальній сумі становить 1015,00 грн.

Дана комісія є одноразовою і сплачується за надання послуги, а саме перерахування коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу, що підтверджується договором про надання послуг з переказу коштів №ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024 (а.с. 39-43), її розмір є незмінним, що узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 03.02.2020 у справі №554/1400/16-ц.

Щодо вимоги позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за додатковою комісією (за обслуговування кредитної заборгованості) у розмірі 1015,00 грн, суд приходить до наступного висновку.

Верховний Суд по справі №204/224/21 у постанові від 06 листопада 2023 року, дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які кредитором встановлена комісія за обслуговування кредиту і погодження їх зі позичальником при укладення кредитного договору, суд дійшов висновку, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь кредитора комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) є нікчемними, а позовна вимога про стягнення комісії в розмірі 1015,00 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Щодо нарахування відсотків за кредитним договором та неустойки, суд зазначає, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі та працює у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України з 03.11.2023 по теперішній час, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 від 22.04.2026 №2288, має посвідчення серії НОМЕР_3 від 16.04.2026 про перебування на військовій службі в Національній гвардії України та посвідчення серії НОМЕР_4 від 08.09.2021, що підтверджує право на пільги для ветеранів війни учасників бойових дій, також відповідачем був укладений контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України 18.01.2021 (а.с. 79, 83-88).

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасниками бойових дій визнаються військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, особи начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Згідно з пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля».

Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій (абз. 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію»).

Вирішуючи питання щодо меж дії особливого періоду у розумінні Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.08.2020 у справі №813/402/17 дійшла висновку, що навіть за невведення у країні воєнного стану, особливий період, початок якого пов`язаний з моментом оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової чи прихованої), хоч і охоплює час мобілізації, однак не може вважатися закінченим лише зі спливом строку, протягом якого підлягали виконанню визначені у відповідному рішенні про мобілізацію заходи. Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

На підставі Указу Президента України від 17.03.2014 №303/2014«Про часткову мобілізацію» з 18.03.2014 в Україні розпочався особливий період. Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022, який продовжувався і діє на час розгляду справи. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, оскільки ОСОБА_1 з 18.01.2021 є військовослужбовцем, отримав статус учасника бойових дій з 08.09.2021, то він має право на визначені й передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільги, гарантії та компенсації, зокрема, на звільнення від обов`язку сплачувати проценти за користування кредитом, штрафні санкції та пеню за невиконання зобов`язань за кредитним договором.

Крім того суд вважає необхідним зазначити наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 року до теперішнього часу.

Відповідно до положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи ту обставину, що неустойка, яка передбачена кредитним договором, нарахована у період дії в Україні воєнного стану, вона підлягає списанню кредитодавцем та підстави для її стягнення за рішенням суду відсутні.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором в обумовлені договором строки та здійснив платежі на загальну суму 5860,00 грн, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Споживчий центр», а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором на загальну суму 9655,00 грн (14500,00 грн тіло кредиту + 1 015,00 грн комісія, пов`язана з наданням кредиту 5860,00 грн сума здійснених позичальником платежів у рахунок погашення заборгованості = 9655,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 3 ст. 12 ЦПК України, ч. 1, ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Належних та допустимих доказів, у розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України на підтвердження виконання взятих на себе за договорами зобов`язань відповідач не надав.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України»).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому виходячи із змісту вище зазначеної норми з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Споживчий центр» необхідно стягти судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 675,93 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 82, 89, 264 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 626, 634, 1054, 1056-1 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №04.07.2025-100001324 від 04.07.2025 на загальну суму 9655,00 грн (дев`ять тисяч шістсот п`ятдесят п`ять гривень 00 копійок).

В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 675,93 грн (шістсот сімдесят п`ять гривень 93 копійок).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ, 01032, ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_5 .

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Повне рішення суду складене 22.07.2026.

Суддя А.В. Шолудько