Постанова № 138895761, 11.08.2026, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/631/26

Провадження № 3/156/303/26

Рядок статзвіту 156

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2026 року сел. Іваничі

Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Малюшевська І. Є., розглянувши матеріали, які надійшли із Сектора поліцейської діяльності № 2 (сел. Іваничі) Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській областіпро притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , українки, громадянки України, зареєстрованої за адресою та мешканки: АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягалася,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),

учасники справи:

особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - не з`явилася,

захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвокат Колодійчук Наталія Володимирівна - не з`явилася,

в с т а н о в и в :

І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи

19.05.2026 року о 21:57 год по вул. Грушевського в сел. Іваничі водій ОСОБА_1 керувала електросамокатом «КУУГО» в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки т/з із застосуванням приладу "Драгер 6820" результат тесту № 1074 - 0,30 ‰.

Констатовано, що такими своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України - водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Діяння ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП як керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

ІІ. Пояснення учасників справи

Особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судові засідання жодного разу не з`явилася, хоч належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи як судовими повістками, направленими на адресу її зареєстрованого місця проживання (а.с.12), так і відповідними повідомленнями у додаток «Viber» на її номер телефону (а.с.15, 21), вказаному у заявці на отримання судових повісток, повідомлень а електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення (а.с.14). Причини неявки в судові засідання ОСОБА_1 суду не повідомила.

Про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 10:00 год 11.08.2026 ОСОБА_1 була належним чином повідомлена, що підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber» на її номер телефону (а.с.36), однак не з`явилася; причини неявки ОСОБА_1 суду не повідомила.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.

В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не є обов`язковою.

Отже, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 була належним чином повідомленою про розгляд справи, однак не вжила жодних заходів для явки до суду, не подала письмових пояснень чи клопотань щодо надання доказів невинуватості чи будь-яких інших доказів, які б вказували чи мали місце події, зазначені в протоколі та обставини їх виникнення.

Відповідно до ст. 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Захисником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 є адвокат Колодійчук Н. В., повноваження якої підтверджуються наявним у матеріалах справи відповідним ордером на представлення інтересів. Таким чином, під час розгляду цієї справи без участі відповідальності ОСОБА_1 такій забезпечено право на захист, оскільки її інтереси представляє адвокат.

Про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 10:00 год 11.08.2026 захисник ОСОБА_1 адвокат Колодійчук Н. В. була належним чином повідомлена під особистий підпис, що підтверджується відповідною розпискою (а.с.35). У судове засідання адвокат Колодійчук Н. В. не з`явилася, 31.07.2026 подала клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням у щорічній відпустці за кордоном терміном 12 календарних днів з 07.08.2026 до 18.08.2026 (відповідні докази до клопотання захисником додано).

Розглянувши клопотання захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Колодійчук Н. В. суд дійшов такого висновку.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.

В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).

Суд звертає увагу на те, що згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не є обов`язковою. При цьому суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є - не відсутність у судовому засіданні сторони по справі, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд враховує також і те, що 29.06.2026 року від захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності Колодійчук Н. В. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів та клопотання про закриття провадження в адміністративній справі. Отже, ні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ні її захисник адвокат Колодійчук Н. В. не були позбавлені можливості надати письмові пояснення щодо обставин справи чи докази, які б вказували чи мали місце події, зазначені в протоколі та обставини їх виникнення.

З урахуванням того, що присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не є обов`язковою, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та без участі її захисника адвоката Колодійчук Н. В., оскільки матеріали справи містять докази, які, відповідно до статтей 245, 280 КУпАП, дають можливість суду з`ясувати чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відтак, клопотання захисника Колодійчук Н. В. про відкладення розгляду справи до задоволення не підлягає.

29.06.2026 захисник ОСОБА_1 адвокат Колодійчук Н. В. подала до суду клопотання про закриття провадження у справі мотивоване тим, що у протоколі поліція використовувала суперечливі терміни, називаючи засіб пересування то «електросамокатом», то «електроскутером», хоча це різні види транспорту з різним правовим статусом.

Електросамокат не є «транспортним засобом» у розумінні ст. 130 КУпАП. Захист наголошує, що згідно з Правилами дорожнього руху (ПДР) та законодавством, електросамокат потужністю до 1000 Вт (1 кВт) класифікується як «легкий персональний електричний транспортний засіб», а не як механічний транспортний засіб. Оскільки відповідальність за ст. 130 КУпАП передбачена для водіїв транспортних засобів, вимоги цієї статті не можуть бути застосовані до особи на електросамокаті.

Поліція зупинила водійку через відсутність світловідбиваючого жилета, проте чинне законодавство не містить такої обов`язкової вимоги для їзди на електросамокаті та не передбачає за це штрафів. Оскільки порушення ПДР не було задокументовано належним чином, сама зупинка вважається неправомірною.

ОСОБА_1 висловила незгоду з результатом алкотесту (0.30 проміле) одразу після його проходження, що зафіксовано на відео.

Працівники поліції проігнорували бажання водійки поїхати до медичного закладу для проведення повторного огляду. На відео зафіксовано, як поліцейський стверджує про «відмову», хоча водійка просила про огляд, а згодом на її пряме прохання поліцейські відповіли: «Ми не бажаємо».

Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду України, захист вказує, що обов`язок збирання доказів покладено на поліцію, а будь-які сумніви мають трактуватися на користь особи. На підставі цих аргументів захист просить закрити провадження у зв`язку з відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення.

ІІІ. Застосоване судом законодавство

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративне правопорушення.

Згідно статті 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Як зазначено в ч. ч. 1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом. При цьому, у відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до частини 1 статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до п. 2.9а Правил дорожнього руху, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами) водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну Поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 2 Загальних положень Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735: огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п. 3 ч. 1 зазначеної Інструкції ознаками алкогольного (наркотичного) сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Пунктом 6 частин 1 визначено, що огляд проводиться двома альтернативними способами: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У справі Проніна проти України, № 63566/00, від 18 липня 2006 року Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

ІV. Висновок суду

Протокол серії ЕПР1 № 670310 від 19.05.2026 року складений уповноваженою на те посадовою особою, в межах наданих їй повноважень, відповідає вимогам ст. ст. 255, 256 КУпАП та в силу ст. 251 КУпАП є доказом у справі.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується такими дослідженими доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 670310 від 19.05.2026 року у якому викладені обставини і суть правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- тестом Drager «Alcotest 6820», результат якого позитивний 0,30 ‰;

- актом огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу Drager «Alcotest 6820» згідно з яким проба позитивна, результат тесту 0,30 ‰;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з яким ОСОБА_1 від огляду в КНП «Іваничівська ЦРЛ» відмовилась;

- оптичним диском DVD-R з відеозаписами з місця події.

Так, згідно з положеннями ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

На відеозаписах зафіксовано патрулювання працівників поліції та виявлення ОСОБА_1 , яка керувала електросамокатом по вул. Грушевного в сел. Іваничі у темну пору доби без світловідбивного жилета.

Працівники поліції зупинили ОСОБА_1 за порушення ПДР. В ході розмови працівник поліції виявив в ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, не чітка мова, тремтіння пальців рук та запропонував їй пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння допомогою технічного приладу Drager 6820.

Надалі зафіксовано хід огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , який здійснювався зі згоди водія у встановленому законом порядку за допомогою приладу Drager «Alcotest 6820» з позитивним результатом 0,30 ‰.

З результатом огляду ОСОБА_1 спочатку не погоджувалась, а згодом погодилася, їхати на огляд в медичний заклад відмовилася. Разом з тим, в ході розмови з працівниками поліції ОСОБА_1 підтверджувала, що в обід пила пиво.

Порушення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року №1452/735 не встановлено.

Крім того, стороною захисту надано та досліджено судом відповідь Сектора поліцейської діяльності № 2 (сел. Іваничі) Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області№ 84826-2026 від 25.06.2026 на адвокатський запит про те, що Alcotest Drager 6820 № ARPK-0043 за допомогою якого 19.05.2026 ОСОБА_1 проходила тест на стан алкогольного сп`яніння направлено 22.06.2026 на УПД ГУНП у Волинській області для проведення планової повірки, а тому надати копії документів, які адвокат просила у своєму запиті неможливо.

Суд також дослідив клопотання захисника ОСОБА_1 адвоката Колодійчук Н. В. про закриття провадження у справі та дійшов таких висновків.

Твердження захисника, що електросамокат не є транспортним засобом у розумінні п. 1.10 ПДР, спростовується нижчевикладеним.

Так, відповідно до п. 2 Постанови пленуму Верховного Суду України за № 14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" зі змінами, внесеними згідно з постановою Верховного Суду №18 від 19.12.2008, при розгляді адміністративних справ, зокрема ст. 130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття "транспортні засоби", зокрема, ст. 121 КУпАП, п.1.10 ПДР України.

Згідно з положеннями ст. 121 КУпАП під транспортними засобами слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.

Відповідно до п. 1.10 ПДР України транспортний засіб пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування. Крім того, відповідно до статті першої Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Отже, фактично зміна полягає у тому, що електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме:

- легкий персональний електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів. Такі зміни були також викладені і вЗаконі України «Про автомобільний транспорт».

Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі №127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Аналіз вказаних норм права вказує, що електроскутер, електросамокат безсумнівно є колісним транспортним засобом призначеним для перевезення людей, а його технічні характеристики не мають правого значення для вирішення питання щодо притягнення особи, яка керувала таким транспортним засобом до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому, норма ст.130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Як зазначено вище, суб`єктами правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП, зокрема є водії транспортних засобів, відтак вказана норма закону передбачає відповідальність водіїв транспортних засобів, а не лише механічних транспортних засобів.

Тому суд дійшов висновку, що електросамокат, яким ОСОБА_1 керувала як учасник дорожнього руху - водій, офіційно визнається транспортним засобом, за керуванням у стані алкогольного сп`яніння, настає адміністративна відповідальність, передбаченаст. 130 КУпАП.

Відтак, твердження захисника, що т/з, яким керувала ОСОБА_1 не є механічним в розумінні ПДР, не заслуговують на увагу.

Використання працівником поліції у письмових документах суперечливих термінів у назвах засобу пересування (то «електросамокат», то «електроскутер») не впливає на факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП з урахуванням того, що і електроскутери, і електросамокати офіційно визнаються транспортними засобами.

Таким чином, оцінюючи перебіг події, що мала місце 19.05.2026, відсутні обґрунтовані підстави стверджувати, що ОСОБА_1 не перебувала у статусі водія транспортного засобу, а відтак, не є суб`єктом відповідальності за вчинене.

З огляду на вищевикладене, керування електросамокатом, що належить до транспортних засобів, у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що знижують увагу та швидкість реакції, є підставою для її притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 130 КУпАП.

Суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_1 висловила незгоду з результатом алкотесту (0.30 проміле) одразу після його проходження, однак працівники поліції проігнорували бажання водійки поїхати до медичного закладу для проведення повторного огляду, оскільки такі спростовуються оптичним диском DVD-R з відеозаписами з місця події з яких слідує, що з результатом огляду ОСОБА_1 спочатку не погоджувалась, а згодом погодилася, оскільки їхати на огляд в медичний заклад відмовлялася через те, що вдома на неї чекають діти, які залишилися одні. При цьому, в ході розмови з працівниками поліції ОСОБА_1 підтверджувала, що того дня в обід пила пиво.

Суд звертає увагу на те, що право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Безпідставними є доводи захисника Колодійчук Н. В. про відсутність у працівників поліції підстав для зупинення електросамоката під керуванням ОСОБА_1 з огляду на те, що саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, законодавець поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння. ОСОБА_1 реалізувала своє право володіти та керувати транспортним засобом, чим погодилася нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна. Отже, з огляду на правовий аналіз норм ПДР, незгода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, такий обов`язок прямо передбачений ПДР та не пов`язаний з причиною зупинки транспортного засобу.

При цьому судом враховується також те, що ОСОБА_1 дії працівників поліції щодо складання відносно неї протоколу про адміністративне правопорушення не оскаржувала, доказів неправомірної поведінки останніх та доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до неї, - суду не скеровувала.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні клопотання захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Колодійчук Н. В. про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення слід відмовити.

Проаналізовані документи відповідно до ст. 251 КУпАП є доказами в справі про адміністративне правопорушення і доводять вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення та її винуватість. Зазначені доводи сторони захисту спрямовані на уникнення ОСОБА_1 відповідальності за вчинене правопорушення.

Аналізуючи наведені докази та дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, суддя вважає, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки докази її вини є переконливими, достатніми, відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в матеріалах, що були повно та всебічно досліджені.

V. Накладення стягнення

Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення судом не встановлено.

При вирішенні питання про накладення стягнення за допущене адміністративне правопорушення суд виходить не з принципу формального підходу до вирішення справи, а саме з необхідності забезпечення судом уникнення порушень прав і свобод інших громадян, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством, а тому, притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності є виправданим, оскільки його вина є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом», та цього вимагають справжні інтереси суспільства, на охорону яких і направлені завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення. Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням. Водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.

Суддею враховано характер вчиненого правопорушення, яке містить в собі суспільно-небезпечне діяння: дане правопорушення є грубим порушенням правил дорожнього руху та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху (водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб), загрожує їх життю, здоров`ю, тяжких імовірних наслідків; дані про особу (до адміністративної відповідальності правопорушниця притягується вперше), майновий стан (відомості про працевлаштовання відсутні), ступінь її вини, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, поведінку правопорушниці під час та після вчинення правопорушення та вважає необхідним застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 гривень.

Щодо позбавлення права керування суд зазначає, що згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 отримувала посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 10.08.2021 р. Отже, суд застосовує до порушниці додаткове стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

VІ. Судові витрати

Відповідно до змісту ст.40-1 КУпАП та ст. 4 Закону України «Про судовий збір» є всі підстави для стягнення з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, судового збору в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Керуючись ч. 1 ст. 130, ст. ст. 33, 34, 35, 40-1, 283-285, 268, 294 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 адвоката Колодійчук Н. В. про відкладення розгляду справи - відмовити.

У задоволенні клопотання захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Колодійчук Н. В. про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення - відмовити.

Визнати винною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп. з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.

Встановити ОСОБА_1 строк для добровільної сплати визначеної суми штрафу 15 днів з дня вручення йому цієї постанови. Реквізити для сплати штрафу: отримувач коштів: ГУДКСУ у Волинській області; код за ЄДРПОУ: 38009371; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UA588999980313050149000003001; код класифікації доходів бюджету: 21081300.

У разі несплати штрафу правопорушником у встановлений строк стягнути в порядку примусового виконання цієї постанови з ОСОБА_1 в дохід держави подвійний розмір штрафу, визначеного в постанові, тобто 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп. Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у м.Києві/ м.Київ/ 22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Строк пред`явлення постанови для виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена особою, яка притягувалась до адміністративної відповідальності, та потерпілою особою протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області.

Суддя І. Є. Малюшевська