Рішення № 138894995, 05.08.2026, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/2159/25

Провадження № 2/674/226/26

РІШЕННЯ

іменем України

05 серпня 2026 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі: головуючий - суддя Сосна О.М., за участю секретаря судового засідання Бедряковської Д.О., представника відповідачки адвоката Наталюка Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (ціна позову 28 658,42 грн),

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» (далі - ТОВ «Українські Фінансові Операції») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи тим, що 03.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі ТОВ «Лінеура Україна») та відповідачкою було укладено Кредитний договір № 4528020 у формі електронного документа з використанням електронного підпису останньої. Відповідно до умов договору сторони погодили, що сума кредиту складає 8 000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки строком на 360 днів до 29.03.2025 зі сплатою відсотків за користування кредитом. Між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські Фінансові Операції» 27.02.2025 укладено договір факторингу № 27/02/2025, згідно з яким ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Українські Фінансові Операції», а товариство набуло право грошової вимоги до відповідачки. Позивач зазначає, що всупереч умов кредитного договору відповідачка не виконала свого зобов`язання та заборгованість за кредитом не погасила, у зв`язку із чим просить стягнути заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 28 658,42 грн. Також позивач просить у порядку ч.ч. 10, 11 ст.265 ЦПК України нарахувати інфляційні втрати та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦПК України, а стягнути з відповідачки 2 422,40 грн судового збору за подання позовної заяви та 10 000 грн витрат на правову допомогу.

Ухвалою Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 22.12.2025 справу прийнято до провадження та розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» в судове засідання не з`явився, повідомлявся про час та місце розгляду справи. Надіслав заяву, в якій просить проводити розгляд справи без участі представника. Позов підтримує у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, повідомлялась про час та місце розгляду справи. Представник відповідачки адвокат Наталюк Н.М. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував та просив відмовити.

Також надіслав до суду документ під назвою «відповідь відзив», у якому викладено заперечення проти позовних вимог та прохання відмовити у задоволенні позову повністю. Зазначає, що на підтвердження позовних вимог позивач надав суду кредитний договір № 4528020 від 03.04.2024, який укладений в електронній формі та підписаний відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Разом з тим, позивач не надав суду належних та допустимих доказів надсилання відповідачці електронного повідомлення на укладення електронного договору, вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, проведення ідентифікації відповідача при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Позивач не надав докази на підтвердження ідентифікації відповідачки при укладанні договору від 03.04.2024 та додаткового договору від 07.04.2024. Також позивач не надав суду належних та допустимих доказів надання відповідачці кредиту за договором № 4528020 від 03.04.2024 та за додатковим договором від 07.04.2024. При цьому відповідно до ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» у редакції, яка набрала чинності 24.12.2023, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%. Зазначає, що відповідачка не погоджується із заявленою позивачем сумою витрат на правничу допомогу, яка є завищеною. Враховуючи наявність у адвоката стажу роботи в галузі права, перелічені вище дії, не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи, оскільки дана справа є типовою та нескладною за своєю суттю, надано клопотання про розгляд справи у спрощеному порядку без його участі у справі. Даний спір є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають. До того ж, частина суми заборгованості по процентам адвокатом не перераховувалась, а була взята із відомостей попереднього кредитора. Також просить стягнути з позивача на користь відповідачки витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн.

Представник позивача надіслав до суду клопотання про застосування наслідків не подання відповідачем відзиву.

Від представника відповідачки адвоката Наталюка Н.М. надійшло клопотання, у якому просить правильно рахувати поданий до суду документ «відповідь на відзив» як «відзив на позовну заяву».

За своїм змістом та суттю викладених аргументів поданий представником відповідачки документ є запереченням проти позову та спростуванням позовних вимог. Його зміст повністю відповідає вимогам процесуального закону, які встановлені до відзиву на позовну заяву. Крім того, документ був поданий суду в межах встановленого процесуального строку.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати подану представником відповідачки «відповідь на відзив» відзивом на позовну заяву та врахувати його під час вирішення спору, а клопотання представника позивача залишити без розгляду.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.04.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладений Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4528020.

Відповідно до п. 1.2. Договору товариство зобов`язується надати клієнту фінансовий кредит в розмірі 8 000 грн (тип кредиту - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Сторони погодили, що кредит надається строком на 360 днів. (п.1.3 договору).

Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.

За умовами договору тип процентної ставки: фіксована стандартна процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.3 цього договору (п.1.4., п.1.4.1. договору).

Відповідно до п.1.4.2. договору знижена процентна ставка становить 0,75% в день.

Вищезазначений договір підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 47488.

07.04.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладений Додатковий договір до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4528020 від 03.04.2024 згідно з п. 1.2 якого сума кредиту, яка надається за цим Додатковим договором складає 1 000 грн.

Вищезазначений договір підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 86760.

Також відповідачка одноразовим ідентифікатором підписала Паспорт споживчого кредиту з умовами кредитування.

Сума кредиту (загальний розмір) складає 9 000 грн (п. 1.3 Додаткового договору).

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит 03.04.2024 у розмірі 8 000 грн та 07.04.2024 у розмірі 1 000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією листа платіжного провайдера - ТОВ «Пейтек Україна», довідкою ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення (сервіс онлайн платежів iPay.ua) та Листом АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-260123/51643-БТ від 29.01.2026.

Згідно з Листом АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-260123/51643-БТ від 29.01.2026 на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № 4149499388042135 на яку 03.04.2024 відбулось зарахування кредитних коштів у сумі 8 000 грн та 07.04.2024 у сумі 1 000 грн.

Між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Українські Фінансові Операції» 27.02.2025 укладено договір факторингу № 27/02/2025 згідно з яким ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Українські Фінансові Операції», а товариство набуло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 4528020 від 03.04.2024.

Станом на дату укладення договору факторингу №27/02/2025 від 27.02.2025 року строк дії кредитного договору № 4528020 від 03.04.2024 не закінчився. В межах строку дії кредитного договору № 4528020 від 03.04.2024 ТОВ «Українські Фінансові Операції» у період з 27.02.2025 здійснено нарахування процентів за 29 календарних дні в сумі 2 655,29 грн.

Згідно із загальним розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 28 658,42 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 3 662,48 грн, заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором 22 340,64 грн та заборгованість за процентами, нарахованими позивачем 2 655,29 грн.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України Про електрону комерцію» №675-VIII (далі Закон №675-VIII) електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону № 675-VIII).

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону № 675-VIII пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

У відповідності до ч.ч. 6, 8 ст. 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону №675-VIII визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист справ споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, який набрав чинності 24.12.2023, доповнено ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» п. 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5%; протягом наступних 120 днів 1,5%.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.512, ст.514 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що 03.04.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 4528020 в електронному вигляді з погодженням усіх його істотних умов.

За цим договором відповідачка на зазначену у кредитному договорі банківську картку НОМЕР_1 отримала визначену в договорі суму кредиту на загальну суму 9 000 грн.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс - повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету, без введення одноразового ідентифікатора 47488 кредитного договору між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачкою не було б укладено.

Враховуючи викладене, суд звертає увагу, що відповідачкою ОСОБА_1 при оформленні кредитного договору в електронній формі було здійснено ряд активних дій з метою укладання кредитного договору, зокрема, зазначено свої персональні дані, ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, електронна пошта, відомості щодо адреси місця проживання та номеру телефону, номер банківсько картки для перерахування коштів, правильність яких не спростовано. Доказів того, що такі дані банком отримано не від нього, та що вони використані будь-якими особами незаконно, у суду відсутні.

Умови кредитного договору про сплату процентів за користування кредитами є справедливими та не призводять до дисбалансу прав та обов`язків договірних сторін, оскільки розмір процентної ставки було погоджено за домовленістю сторін, з умовами договору ОСОБА_1 була ознайомлена попередньо, а відтак вільно та свідомо погодилася виконувати взяті на себе зобов`язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитним коштами.

Разом з тим, норми п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24.12.2023 по 22.04.2024 включно денна процентна ставка має бути не більше 2,5%, з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно не більше 1,5%, а з 21.08.2024 не більше 1%.

У даній справі кредитний договір було укладено 03.04.2024, строком на 360 дні. Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 набрав чинності 24.12.2023, отже, до вказаних правовідносин слід застосовувати норми вищезазначеного Закону, а саме п. 17 його Прикінцевих та Перехідних положень.

Крім того, як вбачається із розрахунку заборгованість ОСОБА_1 станом на 03.05.2024 за тілом кредиту складає 3 662,50 грн, за відсоткам 0.

Враховуючи вищенаведене, належним розрахунком заборгованості з урахуванням граничних процентів, визначених у п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» та отриманого тіла кредиту, буде наступний розрахунок:

за період 04.05.2024-20.08.2024, з урахуванням процентної ставки 1,5% в день, за 109 днів строку користування кредитом в розмірі 3 662,50 грн проценти становитимуть 5 988,15 грн.;

за період 21.08.2024-29.03.2025, з урахуванням процентної ставки 1% в день, за 221 день строку користування кредитом в розмірі 3 662,50 грн проценти становитимуть 8 094,08 грн.

Також згідно з розрахунком заборгованості відповідачка ОСОБА_1 24.05.2024 сплатила проценти за користування кредитом у розмірі 1 922,76 грн та 28.06.2024 у розмірі 3 204,60 грн, що в загальному розмірі складає 5 127,36 грн.

Оскільки загальний розмір заборгованості з урахуванням нарахованих процентів складає 8 954,87 (5 988,15 грн + 8 094,08 грн 5 127,36 грн), в той час як позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість зі сплати процентів у розмірі 24 995,93 грн, суд вважає позовні вимоги в цій частині частково обґрунтованими.

Згідно зі ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на зазначене, оскільки відповідачка ОСОБА_1 умови Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4528020 від 03.04.2024 належним чином не виконувала, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково та стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за вказаним договором у розмірі 12 617,35 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 3 662,48 грн, заборгованість за процентами 8 954,87 грн.

Крім того, позивач просить в порядку ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, зазначити в рішенні про нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, інфляційних втрат і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на вказане, позовні вимоги в цій частині, задоволенню не підлягають.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволених вимог, а тому оскільки позов задоволено на 44,03 % (12 617,35 х 100 : 28 658,42) судовий збір слід стягнути в розмірі 1 066,58 грн (2422,40 х 44,03 %: 100).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При стягненні витрат на правничу допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). При прийнятті рішення щодо відшкодування витрат на правову допомогу слід керуватися такими критеріями: дійсність витрат, необхідність витрат, розумність розміру витрат, співмірність витрат.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу адвоката, представником позивача до суду надано Договір про надання юридичних послуг № 01/08/2024-А від 01.08.2024, Акт № 4528020 від 18.11.2025 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на суму 10 000 грн, Детальний опис робіт (наданих послуг) № 4528020 від 18.11.2025, Заявка № 4528020 на виконання доручення до Договору, Рахунок на оплату № 4528020-2025 від 18.11.2025 на суму 10 000 грн.

З огляду на конкретні обставини справи, враховуючи заперечення представника відповідачки щодо неспівмірності витрат на правову допомогу позивача, складність даної справи, яка відноситься до справ незначної складності та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо підготовки позовної заяви, заяв, враховуючи обсяг надання послуг та виконаних робіт адвокатом, принципи співмірності, розумності та реальності витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір з 10 000 грн до 5 000 грн.

Таким чином, з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «Українські Фінансові Операції» підлягають стягненню витрати на правову допомогу адвоката пропорційно задоволених вимог у розмірі 2 201,50 грн.

Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 81, 83, 137, 141, 263-265, 279 ЦПК України,

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4528020 від 03.04.2024 в розмірі 12 617 (дванадцять тисяч шістсот сімнадцять) гривень 35 (тридцять п`ять) копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 066 (одна тисяча шістдесят шість) гривень 58 (п`ятдесят вісім) копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 2 201 (дві тисячі двісті одну) гривню 50 (п`ятдесят) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські Фінансові Операції» (місцезнаходження - м. Київ, вул. Глибочицька, 40, приміщення 19 літ. «Н», «П», код ЄДРПОУ 40966896);

Відповідачка: ОСОБА_1 (місце реєстрації - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повне судове рішення складено 10 серпня 2026 року.

Суддя О.М.Сосна