Ухвала суду № 138894956, 05.08.2026, Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/1465/26

Провадження № 2-о/674/116/26

УХВАЛА

про залишення заяви без розгляду

05 серпня 2026 року м. Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Барателі Д.Т., за участю секретаря судового засідання Бойчук С.В., представника заявника - адвоката Наталюка Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Бахмутська міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області, ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту володіння на праві спільної часткової власності 1/2 часткою житлового будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 178,70 кв.м, житловою площею 74,90 кв.м, посилаючись на свідоцтво про право власності від 07.05.1999, видане Першою Артемівською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-2101 (АВА № 025961) та зареєстроване у спадковому реєстрі, а також на реєстрацію цього права Бахмутським бюро технічної інвентаризації за № Б-1259 від 17.09.2002.

В обґрунтування заяви зазначено, що 26.03.2026 заявниця з метою реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно звернулася до державного реєстратора, який рішенням № 84896687 від 19.05.2026 відмовив у проведенні реєстраційних дій з тієї підстави, що на запит реєстратора до КП "Бахмутське БТІ" (яке здійснювало реєстрацію прав до 01.01.2013) відповідь протягом понад 30 днів не надійшла, у зв`язку з чим не підтверджено раніше зареєстроване за заявницею право. Заявниця посилається на те, що м. Бахмут і с. Кліщіївка перебувають у зоні бойових дій, зруйновані, а документація КП "Бахмутське БТІ" релокована, тому одержати від БТІ відомості про зареєстровані до 01.01.2013 права неможливо. Заявниця є внутрішньо переміщеною особою.

Інша 1/2 частка цього ж будинку зареєстрована за заінтересованою особою - сином заявниці ОСОБА_2 на підставі окремого свідоцтва про право власності від 07.05.1999 ( НОМЕР_1 ). Оригінали обох правовстановлюючих документів, за твердженням заявниці, знаходяться в неї.

У судове засідання заявниця та заінтересовані особи - Бахмутська міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області і ОСОБА_2 не з`явилися, письмових пояснень щодо заяви не подали.

У судовому засіданні представник заявниці - адвокат Наталюк Н.М. заявив клопотання про витребування в Комунального підприємства "Бахмутське бюро технічної інвентаризації" відомостей про наявність зареєстрованого за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку спірного будинку на підставі свідоцтва № 1-2101 від 07.05.1999 та реєстраційного запису № Б-1259 від 17.09.2002.

Щодо клопотання про витребування доказів суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом статей 77, 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Як буде викладено нижче, вимога заявниці за своєю правовою природою пов`язана зі спором про право і не може бути вирішена в порядку окремого провадження незалежно від того, надійде чи ні архівне підтвердження з боку КП "Бахмутське БТІ". За таких обставин відомості, витребування яких просить представник заявниці, не здатні ні підтвердити, ні спростувати обставини, що визначають можливість розгляду цієї вимоги в порядку окремого провадження, а тому не є належними для предмета доказування в цій справі. Клопотання про витребування доказів задоволенню не підлягає.

Відмова у витребуванні доказів не позбавляє заявницю права заявити тотожне клопотання в порядку статті 84 ЦПК України при зверненні до суду з позовом на загальних підставах.

Щодо заяви про встановлення факту, що має юридичне значення слід зазначити таке.

Відповідно до статей 293, 315 ЦПК України окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, за умови, що встановлення факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право. Такий підхід узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду щодо умов розгляду заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в порядку окремого провадження, викладеними в постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21.

Перелік фактів, що встановлюються судом у порядку окремого провадження, наведено в частині першій статті 315 ЦПК України; факт володіння майном на праві власності до нього не включений. Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть встановлюватися й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, лише якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Для набуття, зміни та припинення речових прав на нерухоме майно, їх офіційного визнання і підтвердження законом визначено спеціальний (реєстраційний) порядок - Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004. Отже, вимога про встановлення факту володіння нерухомим майном на праві власності охоплюється винятком, передбаченим частиною другою статті 315 ЦПК України, і не може бути предметом окремого провадження.

Крім того, згідно з пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", факт володіння громадянином жилим будинком на праві власності встановлюється судом лише за умови, що у заявника був правовстановлюючий документ на цей будинок, але його втрачено і немає можливості підтвердити наявність права власності в позасудовому порядку.

У цій справі така умова відсутня: за власним твердженням заявниці, викладеним у заяві відповідно до пункту 8 частини третьої статті 175 ЦПК України, оригінал свідоцтва про право власності АВА № 025961 від 07.05.1999 знаходиться в неї і не втрачений. Отже, володіння заявниці належною їй часткою будинку підтверджується самим правовстановлюючим документом, а потреба у судовому встановленні цього факту відсутня.

Більше того, право власності заявниці на спадкове майно виникає в силу закону і не залежить від його державної реєстрації: спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (стаття 1268 ЦК України), а одержання свідоцтва про право на спадщину лише оформлює вже набуте право і є правом, а не обов`язком спадкоємця (стаття 1296 ЦК України); майно, що перебуває у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної часткової власності (стаття 355 ЦК України). Державна реєстрація речового права - як реєстрація, що здійснювалася бюро технічної інвентаризації до 01.01.2013, так і реєстрація у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно після цієї дати, - є офіційним визнанням і підтвердженням державою вже набутого особою права, а не підставою його набуття, і має правопідтверджуючий (декларативний), а не правовстановлюючий характер; відсутність такої реєстрації сама собою не позбавляє особу набутого права власності (стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Такий підхід узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17.

Таким чином, заявниця вже є власницею належної їй частки будинку, а встановлення факту володіння цим майном на праві власності в порядку окремого провадження є безпредметним.

Разом із тим зі змісту заяви вбачається, що заявниця, посилаючись на відмову державного реєстратора в проведенні реєстраційних дій, недоведеність попередньої реєстрації свого права та наявність іншого співвласника частки будинку, прагне в судовому порядку підтвердити (визнати) за собою право спільної часткової власності на 1/2 частку будинку з метою подальшої державної реєстрації цього права. Отже, під виглядом встановлення факту, що має юридичне значення, заявлено вимогу, вирішення якої пов`язане зі спором про право, а тому вона підлягає розгляду не в порядку окремого, а в порядку позовного провадження.

Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Ефективним способом захисту прав заявниці у спірних правовідносинах є звернення до суду з позовом про визнання права власності на 1/2 частку житлового будинку в порядку спадкування (стаття 392 ЦК України), рішення за яким відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є самостійною підставою для державної реєстрації права.

За таких обставин заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду, роз`яснивши заявниці право звернутися до суду з позовом на загальних підставах.

Керуючись ст. 19, 293, 294, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання представника заявника - адвоката Наталюка Н.М. про витребування доказів відмовити.

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Бахмутська міська військова адміністрація Бахмутського району Донецької області, ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складення).

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 10 серпня 2026 року

Суддя Давид БАРАТЕЛІ