Рішення № 138894107, 03.08.2026, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер: 448/564/26

Провадження № 2/448/543/26

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

03.08.2026 місто Мостиська

Мостиський районний суд Львівської області у складі:

головуючої судді Гіряк С.І.

за участі секретаря судового засідання Луцак Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мостиська цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження: м. Київ, бульвар Л.Українки, буд.34, офіс 333, індекс 01133) до

відповідача ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 )

предмет та підстави позову: про стягнення заборгованості за кредитним договором,

учасники справи не з`явилися

встановив:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача

1. Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №185771 від 30.05.2025, в якій з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог просить стягнути з відповідачки заборгованість в розмірі 10 061 грн 00 коп та судові витрати.

2. В обґрунтування своїх вимог представник позивача зазначив, що 30.05.2025 року між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та відповідачкою був укладений Договір про споживчий кредит № 185771.

3. Вказує, що кредитодавець умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачці кредит на потрібну їй суму в розмірі 9460,00 грн., а відповідачка зі свого боку не виконала умов Кредитного договору.

4. Зазначає, що Первісний кредитор ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» за договором факторингу №10102025 від 10.10.2025 передало ТзОВ «Юніт капітал», як новому кредитору, право грошової вимоги до боржника ОСОБА_2 за Договором №185771 від 30.05.2025.

5. Вказує, що відповідачка належним чином умови договору не виконувала, внаслідок чого у неї перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 17370, 48 грн, яка складається з: 9460,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 5909, 48 грн заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом, 1400 грн заборгованість за штрафними санкціями та 601,00 грн. - заборгованість по комісії.

6. З огляду на наведене, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ТзОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №185771 від 30.05.2025 у розмірі 10061 грн. 00 коп., з яких: 9460,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту та 601,00 грн. - заборгованість по комісії, а також просить стягнути з відповідача судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

7. 18.05.2026 відповідач ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, в якому частково погоджується з позовними вимогами. Зазначила, що дійсно укладала з позивачем електронний договір та отримала кошти в розмірі 7000 грн. 40 коп.

Щодо вимоги про стягнення процентів у розмірі 5909,48 грн. заперечує, посилаючись на те, що є дружиною військовослужбовця ЗСУ, який призваний за мобілізацією, а відповідно до вимог ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» вона, як відповідач у справі, звільняється від сплати процентів за користування кредитом. Вказує, що на час укладення кредитного договору №185771 від 30.05.2025 року, у період виконання умов договору та по даний час є дружиною військовослужбовця ОСОБА_3 , який є учасником бойових дій, брав безпосередню участь в бойових діях, спрямованих на захист Батьківщини під час дії в державі особливого періоду, а тому на неї поширюються пільги , передбачені ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей». У зв`язку з чим вважає, що проценти за користування кредитом не нараховуються, а нараховані проценти підлягають списанню.

Крім цього, щодо нарахованих штрафних санкцій в розмірі 1400,00 грн., вказує, що згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). У зв`язку з цим просить відмовити у задоволенні вимоги про стягнення штрафних санкцій.

Щодо комісії за видачу кредиту зазначає, що згідно ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно, нарахування такої комісії не відповідає вказаному положенню ЦК України, оскільки беручи комісію за видачу кредиту фінансова установа фактично отримує кошти з позичальника за те, що є її обов`язком. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 вказала на те, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону №2121-ІІI), однією з яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт з частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Вказує, що відповідно до умов кредитного договору кредит надавався в розмірі 9460 грн в наступному порядку: у розмірі 7000, 40 грн на картку позичальника, та у розмірі 2459,60 грн, які використані для оплати одноразової комісії, нарахованої кредитодавцем. Отже, вважає умову кредитного договору щодо встановлення комісії за видачу кредиту у розмірі 2459,60 грн. нікчемною та такою, що не підлягає застосуванню, а відповідна сума - стягненню. Також заперечує проти нарахованого позивачем додаткового залишку комісії в розмірі 601 грн. З огляду на наведене, вважає, що у неї наявна лише заборгованість за тілом кредиту в розмірі 7000,40 грн, оскільки сума отриманого тіла кредиту складала 7000,40 грн, а сума 2459,60 грн позивачем зарахувалась як оплата комісії, яка не підлягала нарахуванню.

Окрім цього, зазначає, що у матеріалах справи відсутній належний розрахунок заборгованості, який дозволив би перевірити правильність нарахування процентів та тіла боргу, а також, зробити висновок, що заборгованість виникла саме внаслідок порушення нею умов кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені. Крім того, відсутня виписка по кредитному рахунку, що є первинним документом та підтверджує наявність заборгованості. Відтак, не доведено відповідність нарахованих відсотків за користування кредитом.

Також заперечує проти заявленого розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 грн. Вважає заявлений розмір витрат є неспівмірним із ціною позову, складністю справи, значенням справи для сторони та виконаних адвокатом робіт.

З урахуванням наведеного, відповідачка просить стягнути лише заборгованість за тілом кредиту в розмірі 7000,40 грн та зменшити розмір заялених позивачем витрат на правничу допомогу.

8. 20.05.2026 від представника ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» - Кукси К.О. надійшла відповідь на відзив у справі. Щодо нарахованої комісії вказує, що відповідно до кредитного договору, комісія за надання кредиту одноразова винагорода, що сплачується Позичальником за підготовку, організацію та надання Кредитодавцем фінансової послуги (кредиту), та встановлена в п. 2.5. цього Договору. Комісія за управління та обслуговування кредиту комісія, яку Позичальник сплачує на користь Кредитодавця, що нараховується за кожний період користування кредитом між датами здійснення чергового платежу згідно графіку платежів (розрахунковий період) за зниженим тарифом. Якщо Позичальник порушив (прострочив) строки сплати чергового платежу згідно Графіку платежів, комісія у наступному розрахунковому періоді нараховується за стандартним (базовим) тарифом. Відповідно до Кредитного договору Позичальник підтверджує, що йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація, вказана в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ознайомлений зі змістом ст. 25 Закону України «Про споживче кредитування» та ознайомлений з Кредитним договором, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС», повністю їх розуміє, погоджується з ними і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, повний текст яких розміщений на сайті https://finx.com.ua/. Позичальник з підписанням цього Договору підтвердив, що він ознайомився із Правилами надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, одержав від Кредитодавця всю достовірну та повну інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, та яка може бути необхідна для прийняття рішення стосовно отримання Кредиту.

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що Комісія за надання кредиту складає 2 459,60 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 26,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п. 2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено. При укладенні Кредитного договору № 185771 від 30.05.2025 р. Позичальник погодився з умовами, визначеними в п. 2.5 цього Договору, та зобов`язався сплатити Кредитодавцю комісію за надання кредиту у розмірі 26,00% від суми кредиту.

Таким чином, вказує, що позичальник повністю усвідомлював та прийняв на себе всі зобов`язання, передбачені Кредитним договором. Тобто, даний платіж є фіксованим, одноразовим та відомим Відповідачу ще до моменту підписання Договору. Це свідчить про повну обізнаність Позичальника щодо сукупної вартості кредиту. Зазначає, що відповідач отримав суму кредиту, користувався нею, а зараз, посилаючись на формальні аспекти методології розрахунків (які він трактує помилково), намагається уникнути відповідальності за повернення коштів.

Доповнює, що хоча в позовній заяві вказує, що у відповідача наявна заборгованість за штрафними санкціями, однак у прохальній частині просить стягнути лише заборгованість за тілом кредиту, відсотками та комісією. Це зумовлено тим, що позивач не стягує з Відповідача заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Зазначає, що всі нарахування відсотків нараховувались в межах погоджених умов Кредитного договору. Вказує, що відповідач у відзиві на позов зазначає, що не мав змоги виконувати умови договору з певних причин, та заперечує проти нарахування Відсотків, керуючись ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Проте, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» та його представник з повагою ставляться до Військовослужбовців Збройних Сил України, у зв`язку з чим не заперечують проти мирного врегулювання питання на взаємовигідних умовах шляхом укладання мирової угоди. Також звертає увагу, що Позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог до суми 10061,00 грн, яка складається з 9460 грн заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за комісією 601 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу вказує, що зазначений попередній розрахунок суми судових витрат включає в себе витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на професійну правничу допомогу. Вважає, що сума правничої допомоги у розмірі 7 000,00 грн. пропорційна виконаній роботі Адвокатського бюро «Тимошенко та партнери» та є повністю обгрунтованою.

З огляду на наведене, просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором № 185771 від 30.05.2025 в розмірі 10061 грн та судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

ІІ. Заяви ( клопотання) учасників справи

9. В судове засідання представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» не з`явився, у поданому позові міститься клопотання про слухання справи за відсутності позивача.

10. Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, повідомлялася про дату, час та місце розгляду справи належним чином. В поданому відзиві на позовну заяву відповідачка просить розглянути справу без її участі

Участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов`язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що закріплено в статті 43 ЦПК України, тому неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи без їх участі.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі

11. Ухвалою судді Мостиського районного суду Львівської області Гіряк С.І. від 27.04.2026 справу було прийнято до провадження постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, задоволено клопотання представника позивача та витребувано інформацію у АТ «Універсал банк».

12. Ухвалою суду від 02.06.2026 прийнято до спільного розгляду заяву представника позивача ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» про зменшення позовних вимог.

Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини встановлені Судом

13. Судом встановлено, що між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» (первісним кредитором) та ОСОБА_2 30.05.2025 був укладений договір про споживчий кредит № 185771, у формі електронного документа з використанням відповідачем електронного підпису з одноразовим ідентифікатором «еd5f54ef», після реєстрації позичальника на офіційному вебсайті кредитодавця https://finx.com.ua з указанням персональних даних. За цим договором ОСОБА_2 отримала від ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» фінансовий кредит в обумовленому розмірі, на умовах строковості, зворотності, платності та взяла на себе зобов`язання повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом згідно з умовами досягнутої угоди..

14. На виконання вказаного договору ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» був наданий ОСОБА_2 кредит для задоволення особистих потреб (шляхом перерахування на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 ) з дотриманням таких умов: тип кредиту кредит; сума/ліміт кредиту 9460,00 грн.; мета отримання коштів задоволення потреб позичальника, не пов`язаних із підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника, інші не заборонені законодавством цілі; строк кредитування 98 днів з дня надання кредиту (до 05.09.2025); дата надання кредиту 30.05.2025; за користування кредитом позичальник сплачує кредитору проценти за ставкою 360,0% річних; Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень; комісія за надання кредиту становить 2 459,60 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 26,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини.

15. Кредитором надані ОСОБА_2 кошти в розмірі, обумовленому договором (7000,40 грн.), шляхом зарахування на банківську картку відповідача № НОМЕР_2 , а також ще 2459,60 грн. кредитних коштів використані для оплати одноразової комісії, нарахованої кредитодавцем.

16. На підтвердження факту перерахування ОСОБА_2 первісним кредитором коштів у розмірі 7000,40 грн. сторона позивача надала довідку від 16.01.2026 вих. № 206/16-01. Крім того, згідно з повідомленням АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 12.05.2026 № БТ/Е-19416, наданим на виконання ухвали суду щодо витребування доказів, на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) банком була емітована платіжна картка № НОМЕР_2 та інша картка; на картковий рахунок платіжної картки № НОМЕР_2 був зарахований платіж у сумі 7000,40 грн. за період 30.03.2025 до 04.06.2025.; номер НОМЕР_4 є фінансовим номером за картковим рахунком платіжної картки № НОМЕР_2 .

17. Первісний кредитор ТОВ «ФК«КРЕДІПЛЮС» за договором факторингу №10102025 від 10.10.2025 передало ТзОВ «Юніт капітал», як новому кредитору, право грошової вимоги до боржника ОСОБА_2 за Договором №185771 від 30.05.2025.

18. Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором за період 05.11.2025 - 20.02.2026, заборгованість відповідачки перед ТОВ «Юніт Капітал» станом на день подання позовної заяви становить 17370, 48 грн., яка складається з: 9460,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 5909,48 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 601,00 грн. - заборгованість по комісії, 1400, 00 грн заборгованість за штрафними санкціями.

19. Із копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , виданого повторно 13.05.2025 року вбачається, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб 15.05.2024 року, про що зроблено відповідний актовий запис №610. Після державної реєстрації шлюбу прізвище дружини: - « ОСОБА_5 ».

З довідки №91 від 06.06.2024 року вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01.05.2024 року призваний по мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 до лав Збройних Сил України. Крім цього, згідно посвідчення серії НОМЕР_6 , виданого 13.11.2024, ОСОБА_3 являється учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій. Також факт перебування на військовій службі на час укладення кредитного договору стверджується військовим квитком ОСОБА_3 серії НОМЕР_7 від 06.11.2007 року.

З долученої до матеріалів справи довідки від 27.03.2025 року вбачається, що ОСОБА_3 в період з 06.08.2024р. по 08.09.2024р., з 17.09.2024р. по 23.09.2024р., з 19.10.2024р. по 29.10.2024р. брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України.

V. Застосоване Судом законодавство

20. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

21. Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

22. Відповідно до положень ст. 83 ЦПК Українипозивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

23. Згідно з ст. ст.76,77 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

24. Судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, який повинен виконуватися, виходячи зі змісту норм матеріального права та з урахуванням умов і змісту самого договору.

25. Відповідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

26. Відповідно до положень частин 1, 3 та 4 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

27. Нормою частини 1 статті 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

28. Згідно з приписами частин 1-3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

29. Відповідно до положень частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

30. За змістом норми статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

31. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини 1, 2 статті 639 ЦК України).

32. Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції

33. Так, Статтею 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

34. Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

35. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 статті 11 Закону).

36. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч.6 статті 11 вказаного Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

37. За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - ч.12 статті 11 Закону № 675-VIII.

38. Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

П. 6 ч. 1 ст. 3 цього Закону визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

39. Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 цього Закону).

40. На відносини, що виникають у процесі створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання та знищення електронних документів поширюється дія Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

41. У ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» вказано, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. 42. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

43. За змістом ст. 6, 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

44. Отже, електронний документ, на підставі якого між сторонами виникають права та обов`язки, має відповідати положенням Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» (правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі № 910/1162/19 та від 19.01.2022 у справі № 202/2965/21).

45. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

46. Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Кредитний договір між сторонами укладений шляхом підписання відповідачем пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) та Заявка, яка є частиною кредитного договору.

47. За нормою ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст. ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

48. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

49.Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором або законом.

50. Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

51. Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

52. За змістом статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

53. Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

54. Згідно зі статтею 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

VI. Висновки Суду

55. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

56. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

57. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

58. Суд вважає доведеним той факт, що між ТОВ «ФІНАСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_2 виникли зобов`язання із договору кредиту, відповідач отримав від первісного кредитора кошти в розмірі 7000,40 грн.

59. Судом встановлено, що всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання та не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТзОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», ні на рахунки попереднього кредитора.

60. Позивач на підставі долучених доказів довів, що до нього перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні, яке відповідач не виконав належним чином.

61. Надані Позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.

62. В свою чергу Відповідачем не надано в судове засідання доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань, які б спростовували суму заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

63. Як встановлено в ході судового розгляду кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, з зазначенням особистих даних відповідача. Факт укладення договору не заперечується відповідачкою.

64. Суд зауважує, що кредитні кошти надані позичальнику у безготівковій формі на банківську картку, вказану ним при укладенні договору.

65. Судом встановлено, що відповідно до умов вищевказаного кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на таких умовах: сума кредиту 9460,00 грн; строк кредитування - 98 днів; Комісія за надання кредиту складає 2 459,60 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 26,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п. 2.2.1. цієї індивідуальної частини. Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень

66. Звертаючись до суду з позовною заявою, позивач просить з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №185771 від 30.05.2025 у розмірі 10061 грн. 00 коп., з яких: 9460,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту та 601,00 грн. - заборгованість по комісії.

67. З приводу сум комісій, нарахованих відповідачеві на підставі договору про споживчий кредит від 30.05.2025 № 185771, суд зазначає про таке.

68. Рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011 № 15-рп/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

69. У Рішенні від 01.11.2023 № 9-р(ІІ)/2023 Конституційний Суд України дійшов висновку, що дієвий та ефективний захист прав споживачів є одним зі способів виконання державою її головного конституційного обов`язку - утверджувати й забезпечувати права і свободи людини.

70. Згідно з правовими позиціями, викладеними у постанові Верховного Суду від 02.04.2025 у справі № 199/4657/18 (провадження № 61-16808св24), «…банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку…».

71. З огляду на зміст ч. 1 ст. 1054 ЦК України, згідно з якою за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, можна дійти висновку про аналогічне правозастосування у правовідносинах, що виникають між кредитодавцем юридичною особою та позичальником фізичною особою (споживачем).

72. Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях учасника правовідносин означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

73. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

74. Виходячи зі змісту вказаних норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком кредитодавця, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

75. Отже, виходячи з принципів справедливості, добросовісності, на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які кредитодавцем фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

76. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18).

77. Згідно з п. 2.2.1. договору про споживчий кредит від 30.05.2025 № 185771 первісним кредитором надані ОСОБА_2 кошти в розмірі, обумовленому договором (7000,40 грн.), шляхом зарахування на банківську картку відповідача № НОМЕР_2 , а також ще 2459,60 грн. кредитних коштів використані для оплати одноразової комісії, нарахованої кредитодавцем. Зважаючи на те, що дії первісного кредитора щодо нарахування ОСОБА_2 «комісії за надання кредиту» за своєю сутністю не становили послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а були наслідком реалізації прав та обов`язків кредитодавця за кредитним договором і відповідали економічним потребам лише самого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС», позичальник фактично отримав від первісного кредитора суму кредиту в розмірі лише 7000,40 грн., мав реальну можливість розпоряджатись лише цією сумою коштів, суд не вважає, що стягнення такої комісії відповідатиме засадам справедливості, добросовісності, розумності, притаманним цивільним правовідносинам. З таких підстав суд не включає суму 2459,60 грн. в рахунок «основного боргу», котрий підлягає стягненню з відповідача на користь нового кредитора.

78. Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 № 1734-VIII (зі змінами) загальні витрати за споживчим кредитом це витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб. Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

79. Поряд з цим, згідно з п. 2.4. договору про споживчий кредит від 30.05.2025 № 185771 «… Знижений тариф за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено…».

80. Однак стороною позивача не було доведено, що ОСОБА_2 фактично користувався певними послугами, котрі надавались би додатково кредитодавцем у період кредитування або пізніше, тому нарахування кредитодавцем «заборгованості по комісії» у розмірі 601,00 грн. не відповідає засадам добросовісності, розумності справедливості, тож вимоги позивача в цій частині суд не задовольняє.

81. Таким чином, позовні вимоги ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача на підставі кредитного договору від 30.05.2025 № 185771 необхідно стягнути кошти в розмірі 7000,40 грн. основної суми боргу.

VІІ. Розподіл судових витрат

82. Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

83. За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

84. Згідно платіжної інструкції №37080 від 26.03.2026 позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн. При цьому, позивачем заявлено вимогу з ціною позову в розмірі 10061,00 грн., що становить 100%, з яких було задоволено вимог на загальну суму 7000 гривень 40 копійок, що становить 69,58 %.

85. А тому, у зв`язку із частковим задоволенням позову на користь позивача підлягає стягненню з відповідача 1852 (тисяча вісімсот п`ятдесят дві) грн. 50 копійок (2662,40 х 69,58 /100 = 1852,50) судового збору.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату професійної правової допомоги, в розмірі 7000 гривень, слід зазначити наступне.

86. Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

87. Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

88. У відповідності до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

89. Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст.6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (ст.ст.12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

90. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

91. У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

92. Позивач пред`явив вимогу про стягнення 7 000,00 гривень відшкодування витрат за надання правничої допомоги. Відповідно до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026, додаткової угоди №25771398238 від 21.01.2026, акту прийому-передачі від 20.01.2026, укладених між ТОВ «Юніт Капітал» та Адвокатським бюро «Тимошенко та партнери», згідно якого, ТОВ «Юніт Капітал» зобов`язується сплатити адвокату винагороду у розмірі 7000,00 грн.

93. З урахуванням обставин справи, обґрунтованості та реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, розміру наданої правової допомоги та адвокатських послуг, часом, витраченим на виконання робіт з надання правової допомоги (всього 6 години), обсягом наданих адвокатських послуг, та з огляду на заперечення відповідача щодо заявлених позивачем витрат, суд вважає, що визначений розмір судових витрат в сумі 7000 грн. є завищеним та не є співмірним обсягу наданих послуг.

94. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).

95. Відтак, враховуючи критерій розумності розміру, виходячи з конкретних обставин справи, віднесення справи до категорії малозначних, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), ціну позову та значення справи для сторін, виходячи з принципів пропорційності, співмірності, розумності,зважаючи на заперечення відповідачки на заявлений розмір витрат, з огляду на розгляд справи у спрощеному позовному провадженні, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 3000 грн.

З цих підстав, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 133, 141, 223, 247, 258, 259, 264, 265, 268, 352,354 ЦПК України, Суд,

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

2. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №185771 від 30.05.2025 в розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 40 копійок.

3. Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судовий збір в сумі 1852 ( одна тисяча вісімсот п`ятдесят дві) гривень 50 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

6. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт-Капітал», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, буд. 44, офіс 333, м. Київ, індекс 01133, код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Повний текст судового рішення складений 10.08.2026.

Суддя Світлана ГІРЯК