Ухвала суду № 138893258, 08.07.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/27936/26

Провадження № 1-кс/761/17099/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року місто Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 (участь якої забезпечена шляхом відеоконференції),

захисника - ОСОБА_4 (участь якого забезпечена шляхом відеоконференції),

підозрюваного - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Комсомольське Зміївського району Харківської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, працевлаштованого, не одруженого, маючого на утриманні одну неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 436-2 КК України, у кримінальному провадженні №22025000000001046 від 01.10.2025,

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання слідчого Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 436-2 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному 01.10.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №22025000000001046.

В обґрунтування поданого клопотання слідчий зазначає про те, що у провадженні ГСУ СБ України перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №22025000000001046 від 01.10.2025, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 436-2 КК України, а також за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 110 КК України.

07.07.2026 о 09 год. 24 хв. ОСОБА_5 затримано в порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.

07.07.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 436-2 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому вищевказаних кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: відповіддю щодо виконання доручення слідчого №30/625 від 30.03.2026, з якої вбачається, що громадянин України ОСОБА_5 за допомогою особистого облікового запису в соціальній мережі «TikTok», здійснює поширення матеріалів, зокрема у яких міститься виправовування збройної агресії російської федерації проти України; протоколом огляду сторінки (облікового запису) в соціальній мережі «TikTok», здійснює поширення матеріалів, зокрема у яких міститься виправовування збройної агресії 19.02.2026, 23.02.2026, 24.02.2026, 01.03.2026, 01.03.2026, 02.03.2026, 15.02.2026, 24.02.2026, 24.02.2026, 16.02.2026 та 20.02.2026, які були поширені на вказаний обліковий запис; висновком експерта №СЕ26-49/Л/1/3 від 23.06.2026, з якого вбачається, що публікації, які були опубілковані в додатку «TikTok», містять інформацію щодо виправдовування збройної агресії рф проти України; протоколом обшуку від 07.07.2026 під час проведення якого підтверджено факт користування ОСОБА_5 мобільним телефоном з наявним акаунтом (обліковим записом) в соціальній мережі «TikTok»; іншими зібраними в ході досудового розслідування кримінального провадження доказами в їх сукупності.

В обґрунтування свого клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим зазначено, що враховуючи характер вчинених підозрюваним ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, з метою забезпечення досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження, а також беручи до уваги обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме: наявність вагомих доказів, що підтверджують факт вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, за один з яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої, що згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, враховуючи наявність ризиків що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, а також той факт, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, слідчий за погодженням із прокурором просив застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням розміру застави у сумі 266 240 грн.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання та просила його задовольнити з підстав у ньому наведених і застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання та застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки вважав, що ризики позапроцесуальної поведінки недоведені, останній не має наміру переховуватися, має міцні соціальні зв`язки, а тому вважав, що належну процесуальну поведінку підозрюваного зможе забезпечити запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав доводи свого захисника, та також просив застосувати відносно нього запобіжний захід не пов`язаний з триманням в умовах не свободи, оскільки він свою вину визнає у повному обсязі та наміру переховуватися не має.

Заслухавши доводи прокурора, захисника та підозрюваного, дослідивши клопотання слідчого та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність часткового задоволення клопотання з огляду на наступне.

У судовому засіданні встановлено, що у провадженні ГСУ СБ України перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №22025000000001046 від 01.10.2025, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 436-2 КК України, а також за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 110 КК України.

07.07.2026 о 09 год. 24 хв. ОСОБА_5 затримано в порядку п. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.

07.07.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 436-2 КК України.

Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність у нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Так, обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_5 , та причетність підозрюваного до вчинення кримінальних правопорушень підтверджується долученими до клопотання матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Слід зазначити, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 Рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п.32, Series A, N 182).

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, в яких суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.

Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Водночас, слідчому судді під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не надається весь обсяг доказів, зібраних під час досудового розслідування та дані щодо джерел їх отримання. Такі матеріали мають надаватися суду при судовому провадженні відповідного кримінального провадження та саме на цій стадії, передбачено здійснення оцінки доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності та сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, яким закінчується судове провадження.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).

При цьому, на стадії досудового розслідування кримінального провадження, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно неї запобіжного заходу

Так, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів лише щодо пред`явленої підозри з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, не вирішуючи наперед питання про винуватість підозрюваного у вчиненні інкримінованих йому злочинів, правильність кваліфікації його дій, допустимість доказів щодо встановлення винуватості підозрюваного, вважає, що зміст клопотання та долучених до нього матеріалів кримінального провадження можуть свідчити про існування фактів і інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_5 міг вчинити інкриміновані йому кримінальні правопорушення.

Відтак, з урахуванням змісту долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження в їх сукупності слідчим суддею встановлено, що зазначені у клопотанні обставини підозри підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю доказів.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відзначає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже, ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя бере до уваги, що існує ймовірність того, що ОСОБА_5 , з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, вчинить дії щодо ухилення від органу досудового розслідування та суду.

Так, інкриміновані ОСОБА_5 діяння відповідно до ст. 12 КК України віднесені до нетяжкого та тяжкого злочину, відповідальність за один з яких передбачає виключно позбавлення волі строком від п`яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої, у зв`язку з чим є всі підстави вважати, що тяжкість покарання у разі визнання судом його винним сама по собі може бути обставиною, яка може обумовити ризик переховування останнього від органів досудового розслідування, суду.

Водночас, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «W. проти Швейцарії» небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати, зокрема, з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів, зв`язків з державою, у якій його переслідують.

Так, в судовому засіданні слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 не одружений, що вказує на відсутність стримуючих факторів щодо ненастання даного ризику та відсутність міцних соціальних зв`язків, а також враховано його вік, майновий стан, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, наявність у кримінальному провадженні реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного.

Також ґрунтуються на матеріалах клопотання і доводи сторони обвинувачення про наявність ризику знищення, приховування або спотворення речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки досудове розслідування у даному кримінальному провадженні перебуває на початковій стадії, стороною обвинувачення здійснюються слідчі та процесуальні дії для встановлення всіх обставин у справі.

Таким чином, слідчий суддя вважає доведеними часткову наявність заявлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

Беззаперечних даних, які б виключали вказані ризики, слідчим суддею на даний час не встановлено.

Разом з тим, суд приходить до висновку, що наведений стороною обвинувачення ризик, а саме, ризик того, що підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, не знайшов свого підтвердження, оскільки підозрюваний раніше до кримінальної відповідальності не притягався.

Слідчим суддею також враховано, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до не тяжкого та тяжкого злочину, вагомість доказів щодо його можливої причетності до вчинення не тяжкого та тяжкого кримінального правопорушення, покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, значний суспільний резонанс, з урахуванням встановлених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тих обставин, що суду не надано даних на підтвердження таких достатніх стримуючих факторів, які б переважали встановлений високий ступінь ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, здійснення перешкод органу досудового розслідування, можливість знищення або спотворення речей і документів, які мають істотне значення для кримінального провадження, також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому, враховуючи викладене у слідчого судді відсутні підстави вважати, що застосування менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

При застосуванні запобіжного заходу слідчим суддею враховано також вік підозрюваного, його стан здоров`я, дані про сімейні та соціальні зв`язки і спосіб життя, а також наявність у кримінальному провадженні реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного.

При цьому, будь-яких даних на підтвердження поганого стану здоров`я або існування інших обставин, що виключали би можливість тримання під вартою останнього, слідчому судді не надано.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пунцельт проти Чехії» (Punzelt v. Czech Republic) № 31315/96 від 25.04.2000 суд зазначив, що при визначенні розміру застави, крім майнового стану особи, слід враховувати майновий стан осіб, у групі з якими було вчинено злочин, а також можливість внесення застави іншими суб`єктами за договірними відносинами, зокрема, страхування, платоспроможність яких не пропорційна майновому стану особи.

Визначаючи відповідно до вимог ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави, слідчий суддя враховує не лише обсяг повідомленої підозри, а також і правові позиції Європейського суду з прав людини, відповідно до яких розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гафа проти Мальти»).

Відтак, з однієї сторони розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншої - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відтак, визначаючи розмір застави у даному випадку, слідчий суддя враховує конкретні обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості вказаного кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, зокрема, і його майновий стан, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, наявність яких встановлено при розгляді клопотання, та вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 40 (сорок) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) грн. 00 коп., що буде достатнім стримуючим фактором, щоб запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні слідчого, та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Оскільки слідчим суддею вирішено застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, то у разі внесення застави в розмірі, визначеному цією ухвалою, на нього слід покласти також обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КК України.

Слідчий суддя приходить до висновку, що вказані обов`язки, у разі внесення застави, здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та не зашкодять інтересам досудового розслідування.

Зазначені обов`язки покладаються на підозрюваного строком на два місяці з моменту внесення застави (ч. 7 ст. 194 КПК).

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку про часткове задоволення клопотання.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_6 - задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою визначити на 60 діб з моменту затримання, тобто до 04 вересня 2026 року включно.

Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, у розмірі 40 (сорок) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 133 120 (сто тридцять три тисячі сто двадцять) грн. 00 коп., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок для внесення застави:

Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві,

ЄДРПОУ: 26268059,

МФО: 820172,

Банк: Державна казначейська служба України м. Київ,

р/р: № UA128201720355259002001012089,

призначення платежу: застава за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 08.07.2026 у справі №761/27936/26.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за кожною вимогою;

- не відлучатися за межі м. Харків, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідного територіального органу/підрозділу ДМС України за місцем свого проживання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Визначити строк дії покладених на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалою слідчого судді обов`язків - 60 днів з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави у розмірі, визначеному судом, але в межах строку досудового розслідування.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваним, його захисником, протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.

Слідчий суддя ОСОБА_1