Рішення № 138892392, 06.08.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 06.08.2026

Справа № 334/4869/26

Провадження № 2/334/3626/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Телегуз С.М., при секретарі Каряченко А.О., розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

25.05.2026 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся представник ТОВ «Іннова-Нова» - адвокат Андрущенко М.В. з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові посилалися на те, що між ТОВ «Іннова-Нова» та ОСОБА_2 04.02.2025 року укладено договір про надання грошових коштів у позику № 6970360225.

Як вбачається із змісту договору позики, разом із Правилами надання споживчих кредитів, затвердженими 17.11.2024 року, складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений. Договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей Закону України Про електронну комерцію.

Відповідно договору позики позикодавець зобов`язується надати позичальнику кредит на суму у розмірі 5000 грн., шляхом перерахунку на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки ( НОМЕР_1 ) на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно п.2.6.1, п.2.6.2 та п.2.6.3 цього договору, його додатків.

Основні умови договору щодо надання коштів у позику: п.2.4 Тип кредиту кредит; п.2.7 Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби; п.2.5 Строк кредиту (строк дії договору) 360 днів; п.3.2 Дати надання кредиту: 04.02.2025 року або наступний за ним календарний день; п.2.6.1 Стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.2.5 цього договору, та становить: 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору; 0,87% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи зі 181 календарного дня з дати укладення цього договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат яка настане раніше); п.2.7 Комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого кредиту та нараховується на суму виданого за цим договором кредиту у день надання кредиту.

На підтвердження укладення договору позики позивач додає доказ підтвердження направлення одноразового ідентифікатора для підпису договору позики № 6970360225 та паспорту споживчого кредиту на фінансовий номер телефону відповідача НОМЕР_2 .

Перерахування позичальнику кредитних коштів у розмірі 5000 грн. в рамках виконання умов договору було здійснено шляхом грошового переказу, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів «EasyPay» №20123-1354-186889432 (ID операції 1552811097) від 04.02.2025 року, а також довідкою ТОВ ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ».

Заборгованість відповідача перед позивачем за договором про надання грошових коштів у позику станом на дату підготовки позовної заяви складає 24480 грн., з яких: 5000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 9480 грн. заборгованість за процентами; 10000 грн. неустойка за кожен день прострочення повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки. Проценти нараховувались з 04.02.2025 року по 30.01.2026 року включно.

Розрахунок заборгованості у вказаному розмірі обумовлено тим, що відповідачем були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: проведені часткові сплати на загальну суму 8100 грн., з якої: 7350 грн. проценти частково; 750 грн. комісія за надання кредиту.

Прохали стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Іннова-Нова» заборгованість за кредитним договором в розмірі 24480 грн.; стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Іннова-Нова» судовий збір 2662,40 грн.; розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження за відсутності представника, не заперечували проти заочного розгляду справи.

03.06.2026 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

01.07.2026 року ухвалою суду витребувано АТ «Універсал Банк» інформацію (документи), а саме: чи належить (належала раніше) платіжна картка за номером НОМЕР_1 ОСОБА_2 , рнокпп НОМЕР_3 ; надати відомості про повний номер карти НОМЕР_1 , на яку було здійснено зарахування переказу через систему інтернет-еквайрингу EasyPay від 04.02.2025 у розмірі 5000 грн. (ID операції 1552811097; призначення платежу: «кредитні кошти від ТОВ "Іннова Фінанс" Pay from account to card НОМЕР_1 , 380663357075»); інформацію про рух коштів (виписку) по картковому рахунку № НОМЕР_1 за період з 04.02.2025 по 07.02.2025 (тобто з моменту, під час якого було укладено договір про надання грошових коштів у позику № 6970360225 від 04.02.2025 та отримано кредитні кошти від ТОВ «ІННОВА ФІНАНС»).

22.07.2026 року АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали суду від 01.07.2026 року повідомив, що на ім`я ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ) Банком було емітовано картку № НОМЕР_4 . 04.02.2025 року на платіжну картку № НОМЕР_4 було зарахування коштів у сумі 5000 грн. Згідно з уточненою інформацією від партнерів платіж надійшов від ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» з призначенням платежу: «кредитні кошти від ТОВ "Іннова Фінанс" Pay from account to card НОМЕР_5 », відповідно ID транзакції: НОМЕР_6 . Надали рух коштів за картковим рахунком, спеціальним платіжним засобом до якого є картка № НОМЕР_4 , за період з 04.02.2025 року по 07.02.2025 року.

06.08.2026 року представник позивача в судове засідання не з`явився, в позові прохали справу розглянути у відсутність представника.

06.08.2026 року в судове засідання відповідач не з`явилася, подала заяву, в якій визнала позовні вимоги частково, а саме: тіло кредиту та відсотки, прохала справу розглянути у її відсутність.

Виходячи з положень ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася відповідач ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю Департаменту адміністративних послуг ЗМР від 29.05.2026 року.

04.02.2025 року між ТОВ «Іннова-Нова» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №6970360225, згідно умов якого сума кредиту 5000 грн., строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 21 днів, стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту та становить: 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору; 0,87% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи зі 181 календарного дня з дати укладення цього договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат яка настане раніше); комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого кредиту та нараховується на суму виданого за цим договором кредиту у день надання кредиту.

Договір укладено в електронному вигляді, підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «4287».

Аналогічні умови зазначено у Паспорті споживчого кредиту, який також підписано відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «8388».

ТОВ «Іннова-Нова» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором №6970360225 від 04.02.2025 року виконало та надало їй кредит в сумі 5000 грн. шляхом перерахування на карту № НОМЕР_1 , що підтверджується копією квитанції №20123-1354-186889432 від 04.02.2025 року.

Згідно виписки АТ «Універсал Банк» про рух коштів за картковим рахунком платіжної картки № НОМЕР_4 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на рахунок останньої зараховано грошові кошти в сумі 5000 грн.

Відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту належним чином не виконав, сплачено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 8100 грн., з якої: 7350 грн. проценти; 750 грн. комісія.

Відповідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №6970360225 від 04.02.2025 року ТОВ «Іннова-Нова» ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 24480 грн., з яких: 5000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 9480 грн. заборгованість за процентами; 10000 грн. неустойка за кожен день прострочення повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки.

Суд, задовольняючи позов частково, виходить з наступного.

В статті 15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1, ч.2 п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно висновків, викладених у Постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію».

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно ст.530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в строк, що передбачений умовами Договору.

У ст.599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд вважає, що надані позивачем докази на підтвердження договірних відносин між ТОВ «Іннова-Нова» та ОСОБА_1 є належними та допустимими, і аналізуючи в сукупності надані докази, вважає, що факт підписання ОСОБА_1 кредитного договору № 6970360225 від 04.02.2025 року в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора є доведеним, оскільки сторони узгодили порядок його укладення в електронній формі.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у Постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у Постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ТОВ «Іннова-Нова» виконало в повному обсязі умови кредитного договору, надавши відповідачу обумовлену суму кредиту 5000 грн., проте відповідач прийняті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала (сплачено в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 8100 грн., з якої: 7350 грн. проценти; 750 грн. комісія), внаслідок чого за кредитним договором № 6970360225 від 04.02.2025 року відповідачу нараховано до стягнення заборгованість в розмірі 24480 грн., з яких: 5000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 9480 грн. заборгованість за процентами; 10000 грн. неустойка за кожен день прострочення повернення позики та/або прострочення сплати процентів у строки.

Виписка АТ КБ «Приватбанк» про рух коштів за картковим рахунком платіжної картки № НОМЕР_4 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 , є доказом у справі, оскільки має статус первинного документа, згідно Переліку типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року № 578/5.

Згідно Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, що затверджено Постановою НБУ №164 від 29.07.2022 року відповідач є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком.

Відповідно правового висновку, наведеному у Постанові Верховного Суду від 30.10.2019 року (справа № 355/558/18) виписка про рух коштів по рахунку свідчить про фактичне отримання кредитних коштів та наявність заборгованості за тілом кредиту.

Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 25.05.2021 року у справі №554/4300/16-ц банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

З досліджених доказів, зокрема виписки за карткою відповідача, видно, що остання отримувала кредитні кошти, а отже факт укладення кредитного договору підтверджений.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором в обумовлені договорами строки, договір залишається невиконаним, позивач внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував при укладенні договору, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача тіла кредиту та відсотків:

Позивач прохає стягнути з відповідача заборгованість по тілу кредиту - 5000 грн. та заборгованість по процентам - 9480 грн. згідно розрахунку заборгованості.

Відповідач позовні вимоги визнала частково, а саме: тіло кредиту та відсотки.

Таким чином, заборгованість відповідача за кредитним договором за тілом кредиту в сумі 5000 грн. та за відсотками в сумі 9480 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки:

Позивач прохає стягнути з відповідача неустойку в сумі 10000 грн. згідно розрахунку заборгованості.

Згідно п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у Постанові від 31.01.2024 року у справі № 183/7850/22 зазначив: «Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч.1 ст.14 ЦК України). Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.10.2019 року у справі № 320/8618/15-ц). У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України). Касаційний суд вже робив висновки щодо застосування п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що: на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія п.18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.09.2023 року в справі № 910/8349/22). Тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Таким чином, з урахуванням п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд вважає, що нарахована відповідачу неустойка в розмірі 10000 грн. у період дії в Україні воєнного стану (з 24.02.2022 року) за кредитним договором підлягає списанню кредитодавцем (позикодавцем), оскільки відповідач, як позичальник, законом звільнений від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає в розмірі 14480 грн., з яких: 5000 грн. заборгованість по тілу кредиту, 9480 грн. - заборгованість по процентам.

Відповідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною 1 ст.8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч.1 ст.129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В свою чергу, однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В Постановах Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 року у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Згідно ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 та ст.80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частин 1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно підходу, зазначеного в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19).

Таким чином, позов підлягає задоволенню в тій частині, що ґрунтується на законі, підтверджена встановленими обставинами та наданими суду доказами.

Відповідно ст.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом задоволено вимоги позивача частково, а саме з заявленої суми 24480 грн. задоволено вимоги на суму 14480 грн., тобто на 59,15 %, то з відповідача на користь позивача відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України підлягають стягненню витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, що складає в сумі 1574,80 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 141, 211, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» (код ЄДРПОУ 44127243) заборгованість за договором надання грошових коштів у кредит №6970360225 від 04.02.2025 року в розмірі 14480 грн. (чотирнадцять тисяч чотириста вісімдесят гривень 00 копійок), з яких: 5000 грн. заборгованість по тілу кредиту, 9480 грн. - заборгованість по процентам.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_3 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» (код ЄДРПОУ 44127243) витрати на сплату судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1574,80 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 11 серпня 2026 року.

Суддя: С.М. Телегуз