Рішення № 138892312, 04.08.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Cправа 333/2497/26

Провадження №2/333/2974/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючої судді Круглікової А.В.,

при секретарі судового засідання Єрмоленко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за позовом: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ: 42986956, місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13

до відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС») звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) заборгованості за кредитним договором в сумі 20 663,50 грн. Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач вказує, що 13.08.2019 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачкою укладено кредитний договір № 417832798 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. На виконання вказаного кредитного договору відповідачці було перераховано грошові кошти в сумі 7 500 грн. на її банківську картку № НОМЕР_2 . Право вимоги за вказаним вище договором позивач отримав на підставі договору факторингу від 11.07.2025 № 11/07/25-Е. Як вказує позивач, відповідачка прийняті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконала, внаслідок чого, за останньою обліковується заборгованість по тілу кредиту у сумі 7 500 грн. та заборгованість по несплаченим процентам у сумі 13 163,50 грн. Враховуючи добровільну не сплату відповідачкою вказаної вище заборгованості, позивач просить суд позов задовольнити стягнути з відповідачки заборгованість за основним боргом та відсотками за користування кредитом у сумі 20 663,50 грн.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримує в повному обсязі, просить суд його задовольнити.

Відповідачка та її представник в судові засідання не з`явились, подали на адресу суду письмові пояснення, в яких вказують, що не погоджуються з позовними вимогами повністю. Вказують, що нарахування процентів за користування коштами в сумі 5050 грн слід проводити із відсоткової ставки 1,17%, яка обмежується 30 днями та їх загальний розмір становить 1 772,55 грн (5050 грн х 1,17% х 30 днів). Водночас, Кредитори нараховували відсотки після закінчення дисконтного періоду за процентною ставкою 2,3% за кожен день користування кредитом, що фактично є закінченням строку кредитування, відповідно п. 1.7.2. При цьому, відповідно до умов п. 4.3. кредитного договору, вказані нарахування є процентами за користування грошовими коштами у розумінні частини 2 статті 625 ЦК України (п.4.4). Тобто кредитодавець фактично ототожнив відсотки за користування кредитними коштами з відсотками, які підлягають сплаті боржником за прострочення виконання зобов`язання, що суперечить вимогам чинного законодавства. Враховуючи зазначене, розрахунок, на думку відповідача, має бути здійснений у наступному розмірі: 7 500 грн. х 1.25% х 30 днів = 2 812.50 грн., в якому 7 500 - загальна сума кредиту, 1.25% - ставка за кожен день користування кредитом, 30 - строк кредиту. Також, відповідно до розрахунку заборгованості, наданого Позивачем від ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" встановлюється, що Відповідачем проведена часткова оплата по Договору № 417832798 від 13.08.2019 року: 15.09.2019 року в сумі 3 159 грн., 15.10.2019 року в сумі 155 грн. Враховуючи, що сума до стягнення, яку заявляє Позивач є такою, що порушує умови договору з огляду на вищевикладене, а загальна заборгованість в межах договору за тілом кредиту та відсотками становить 10 312.50 грн., то Відповідачем здійснено часткове погашення в розмірі 3 314 грн., тому позовні вимоги не можуть бути задоволені в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, судом встановлені наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного вище Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII).

За змістом статті 12 вказаного Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як встановлено судом, 13.08.2019 ОСОБА_2 на підставі заяви на отримання грошових коштів в кредит на умовах Пропозиції (оферти) на укладення електронного кредитного договору, що акцептована відповідачем шляхом підписання електронним підписом відповідача (вчиненим одноразовим ідентифікатором, з урахуванням положень Закону України «Про електронну комерцію») укладено договір кредитної лінії №417832798 з ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», на виконання умов якого відповідачка отримала кредит від ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» в сумі 7 500 грн., строком на 30 днів. Відповідно до п. 1.4 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 1,25 процентів від суми кредиту за кожний день користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту до закінчення строку кредиту. Згідно з п. 1.5. з врахуванням положень п.1.4 договору позичальник сплачує проценти за користування кредитом за фактичний час користування кредитом з розрахунку 456,25 відсотків річних.

Відповідно до інформації Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради від 10.03.2026 № 06.4-06/02/8119 на теперішній час прізвище ОСОБА_2 зазначено як « ОСОБА_3 ».

Згідно з інформацією від 26.03.2026 №20.1.0.0.0/7-260323/60711-БТ наданої АТ «Приват Банк» встановлено, що на ім`я ОСОБА_2 в банку емітовано банківську карту № НОМЕР_3 та інші банківські картки. За період з 13.08.2019 по 18.08.2019 на платіжну карту № НОМЕР_3 було зарахування коштів на суму 7 500 грн.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи слідує, що право вимоги за вказаним вище кредитним договором позивач отримав на підставі договору факторингу від 11.07.2025 №11/07/25-Е.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка прийняті на себе зобов`язання зі сплати основного боргу за наведеним вище договором кредиту належним чином не виконала, внаслідок чого за останньою обліковується заборгованість по тілу кредиту.

Так, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідачки 7 500 грн. основного боргу по тілу кредиту.

З наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості судом встановлено, що відповідачкою було проведена часткова сплата заборгованості в загальній сумі 3 314 грн, а саме: 15.09.2019 в сумі 3 159 грн. та 15.10.2019 в сумі 155 грн.

З огляду на викладене, сума несплаченого відповідачкою основного боргу по тілу кредиту, станом на час розгляду цієї справи в суді, становить 4 186 грн.

Будь-яких доказів на спростування вказаної вище заборгованості відповідачка суду не надала, як і не надала доказів щодо належного виконання прийнятих на себе зобов`язань, встановлених умовами кредитного договору.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлені ТОВ «ФК «ЕЙС» вимоги до ОСОБА_1 про стягнення основного боргу за кредитним договором підлягають частковому задоволенню, а саме: в сумі 4 186 грн. основного боргу по тілу кредиту. У задоволенні іншої частини вимог судом відмовляється через недоведеність.

Крім того, розглянувши вимоги позивача про стягнення 13 163,50 грн. нарахованих процентів за користування кредитом, суд виходить з наступного.

Згiдно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на якi вона посилається як на пiдставу своїх вимог i заперечень. Частиною 3 вказаної статтi передбачено, що доказуванню пiдлягають обставини, якi мають значення для ухвалення рiшення у справi i щодо яких у сторін та iнших осiб, якi беруть участь у справi, виникає спiр.

Як встановлено судом вище розмір відсотків за користування кредитом 1,25% річних сторони обумовили в п. 1.4. кредитного договору № 4178322798.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 15.09.2019 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору від 13.08.2019 № 4178322798, якою сторони продовжили строк, на який надано кредит на 30 днів та починаючи з 12.09.2019 Позичальник зобов`язався сплачувати відсотки за користування кредитом в розмірі 1,54% в день.

Суд, зауважує, що умови кредитного договору повинні бути чіткими та зрозумілими, а нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами фінансових послуг тлумачаться на користь споживача.

В матеріалах справи відсутні докази подальшої пролонгації сторонами строку користування кредитом, визначеного в п. 1. додаткової угоди до договору від 13.08.2019 № 4178322798.

За таких обставин, суд дійшов висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача суми процентів за користування кредитом, нарахованих за визначений умовами договору та додаткової угоди строк кредитування 30 днів, а саме: в сумі 2 812,50 грн. по договору від 13.08.2019 № 4178322798 (2 812,50 грн. = 7 500 грн. основного боргу х 1,25 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом х 30 днів) та в сумі 3 465 грн. по додатковій угоді 15.09.2019 до договору від 13.08.2019 № 4178322798 (3 465 грн. = 7 500 грн. основного боргу х 1,54 % від суми кредиту за кожний день користування кредитом х 30 днів).

Судом враховано при розгляді цієї справи, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 виснувала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України.

У постанові від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого у постанові від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04.02.2020 р. у справі № 912/1120/16 та уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Таким чином, загальна сума відсотків за користування кредитом, яка підлягає стягненню на підставі договору від 13.08.2019 № 4178322798 та додаткової угоди 15.09.2019 становить 6 277,50 грн.

У задоволенні іншої частини вимог щодо стягнення відсотків за користування кредитом судом відмовляється у зв`язку з безпідставністю.

Також, розглянувши вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. та вимоги відповідачки про стягнення з позивача 10 000 грн. таких витрат, суд дійшов до висновку про їх часткове задоволення, виходячи з такого.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги позивачем надано копію договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, укладеного між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС та Адвокатським бюро «Соломко та партнери», додаткову угоду № 25770907295 до договору від 20.08.2025 р., акт прийому-передачі наданих послуг згідно з договором №20/08/25-01 від 20.08.2025, протокол погодження вартості послуг до Договору на надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 р.

Також, відповідачкою на підтвердження понесених витрат надано: ордер на надання правничої допомоги від 05.06.2026, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 22.12.2023; договір про надання правничої допомоги №11153903 від 04.06.2026; акт наданих послуг від 18.06.2026 та квитанції на підтвердження оплати суми 10 000 грн. згідно договору №11153903.

Розглянувши надані сторнами документи, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд виходить з того, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» протии України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Представник відповідача у додаткових поясненнях від 22.06.2026 на позовну заяву вказує, що заявлені судові витрати є не співмірними з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Крім того, представник позивача у додаткових поясненнях від 23.06.2026 також вказує про не співмірність заявлених відповідачем витрат на правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом справи.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, суд не може на власний розсуд зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги, який підлягає відшкодуванню. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020: «Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони».

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі зі сторін, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі N 753/15687/15.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу, заявлені позивачем в сумі 7000 грн та відповідачем в сумі 10 000 грн. є явно завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар як для відповідача, так і для позивача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також доводи представників сторін про неспіврозмірність заявлених витрати позовним вимогам, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір до 2000 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з викладеним, судом покладаються на відповідача судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: в розмірі 1 012,75 грн витрат на професійну правничу допомогу та 1 348,17 грн судового збору.

Крім того, судом покладаються на позивача витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: в сумі 987,25 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 273-274, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (код ЄДРПОУ: 42986956, 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13) 4 186 (чотири тисячі сто вісімдесят шість) грн. заборгованості за основним боргом, 6 277 (шість тисяч двісті сімдесят сім) грн. 50 коп. заборгованості з процентів за користування кредитом, 1 348 (одну тисячу триста сорок вісім) грн. 17 коп. судового збору та 1 012 (одну тисячу дванадцять) грн. 75 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (код ЄДРПОУ: 42986956, 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) 987 (дев`ятсот вісімдесят сім) грн. 25 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя А.В.Круглікова